Справа № 307/172/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2023                 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

               за участі секретаря: ОСОБА_4 ,

за участі захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

             розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/454/23 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 липня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 липня 2023 року задоволено клопотання прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за № 12022071160000413, внесеному 18.07.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4. ст.152, ч.6 ст.152, ч.3 ст.15, ч.6 ст.152 КК України.

Продовжено відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24 год. 00 хв. 22 вересня 2023 року, без визначення розміру застави.

Відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 .

В ухвалі суду вказується на те, що у провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №12022071160000413, відомості про кримінальне правопорушення у якому 18 липня 2022 року внесені до ЄРДР, за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152, ч. 3 ст. 15, ч. 6 ст. 152 КК України, в якому прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 . Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152, ч. 3 ст. 15, ч. 6 ст. 152 КК України, що підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення; знаходячись на волі може незаконно впливати на малолітню потерпілу, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Тому, беручи до уваги те, що судовий розгляд не розпочато, жодні докази не досліджені, однак у разі доведення вини і визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, обвинуваченому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, а також існування на даний час ризиків, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, і наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, а тому його тримання під вартою буде виправданим та необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 , а також те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень із застосуванням насильства, тому відсутні підстави для визначення розміру застави.

В апеляційній скарзі адвокат  ОСОБА_5  вказує на необґрунтованість та незаконність ухвали суду, просить її скасувати. Вказує на недотримання положень ст. 184 КПК, які стосуються вимог до клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу та вирішення судом питання про його застосування. Стверджує, що прокурор у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надав докази, які підтверджують обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, відтак суд без посилання на будь-які докази, визнав її обґрунтованою. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у період з 22 год. до 06 год., або цілодобовий, без застосування електронного засобу контролю, або визначити йому заставу в межах, передбачених п.3 ч.5 ст.182 КПК України.

       Прокурор у судове засідання апеляційного суду не з`явився. Заяви про відкладення не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника– ОСОБА_5 , який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Пунктом 1 частина 3 ст.199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Таким чином, диспозиція п.1 ч.3 ст., 199 КПК України зобов`язує прокурора зазначати в кожному клопотанні про продовження строку тримання під вартою відомості зазначені в ст.184 КПК України, в тому числі, відомості вказані в п. п. 3-5 ст. 184 КПК України, а саме, виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу і виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.

Вимоги закону в частині посилання в клопотанні на матеріали, які підтверджують обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати ОСОБА_6 у зґвалтуванні потерпілої ОСОБА_9 , слідчим і прокурором не виконані, оскільки такі посилання в клопотанні відсутні.

Не містить клопотання слідчого і прокурора також і посилання на матеріали, які підтверджують обставини, на підставі яких слідчий і прокурор дійшли висновку про наявність вказаних ними в клопотанні ризиків.

На думку колегії суддів, що ні під час досудового розслідування, ні під час розгляду справи в районному суді не встановлено жодного випадку вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 або за його вказівкою іншими особами дій, зазначених в п.п. 1 -5 ст. 177 КПК України.        

В матеріалах кримінального провадження немає і під час його судового розгляду не здобуто доказів, або інших даних, які би підтверджували наміри ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має: право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обгрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку гримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

В рішенні ЄСПЛ «Ігнатов проти України» від 15 грудня 2016 року вказано, що відповідно до параграфу 3 статті 5 Конвенції, обґрунтування будь-якого терміну тримання, незалежно від того, наскільки коротким цей термін є, повинно бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи за чи проти звільнення, у тому числі ризик того, що обвинувачений може перешкодити належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою.

Вищезазначеним рішенням ЄСПЛ таким, що не є відповідним вимогам розумності, був визнаний строк перебування ОСОБА_10 під вартою на протязі одного року.

Як встановлено в судовому засіданні, - ОСОБА_6 перебуває під вартою більше одного року і одного місяця. Розгляд кримінального провадження по суті ще не розпочався. Потерпіла ОСОБА_9 виїхала за межі України і час її повернення в Україну невідомий.

Продовження перебування під вартою призведе до ще більшого порушення принципу розумності.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 слід задовольнити частково, а ухвалу Тячівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2023 рокуслід скасувати, змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який продовжений ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 липня 2023 року, на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без засобу контролю за місцем проживання матері його жінки АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу, яку подав адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , - задовольнити частково.

Ухвалу Тячівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2023 року - скасувати.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, румуну, уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , з початковою загальною освітою, непрацюючого, одруженого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який продовжений ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 липня 2023 року, на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без засобу контролю за місцем перебування АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки:

прибувати до суду за першою вимогою; цілодобово не залишати місце перебування:  АДРЕСА_1 ; утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

        Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді