СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року                               м. Харків                        Справа № 905/920/22  

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя  Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго",

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх. №1614 Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2023 у справі №905/920/22,

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м.Київ

до відповідача Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", м.Покровськ, м.Родинське

про стягнення 37 423 828,25 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про стягнення 37 423 828,25 грн, з якої: заборгованість у сумі 26 485 327,09 грн, інфляційні втрати у сумі 5 358 588,20 грн, 3 % річних у сумі 747 976,42 грн, пеня у сумі 2 231 666,60 грн, штраф у сумі    2 600 269,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №1829-0231 від 09.10.2020, на підставі чого нараховано  інфляційні втрати, штраф, пеню та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.06.2023 у справі №905/920/22 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до відповідача Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про стягнення 37 423 828,25 грн задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська"       на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованість у сумі 26 471 327,08 грн, інфляційні втрати у сумі 5 078 008,15 грн, 3 % річних у сумі 723 011,50 грн, пеню у сумі 2 077 637,51 грн, штраф у сумі 2 461 309,50 грн, судовий збір у розмірі 552 169,41      грн, в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог в частині їх задоволення. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 14 000,01 грн суд виходив з відсутності доказів направлення відповідачу акту коригування до акту приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 09.10.2020 №1829-02031 від 21.02.2022 в обсязі 5290,883МВт/год, на суму 1 866 179,09 грн. Одночасно судом здійснено перерахунок розміру заборгованості штрафу, пені, 3 % річних, інфляційних втрат з огляду на неправильність проведення позивачем розрахунку.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" з відповідним рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 14 000,01 грн, 3% річних в сумі 0,49 грн та інфляційних втрат в сумі 100 663,42 грн суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі вказує про безпідставність неврахування судом першої інстанції остаточної суми заборгованості за актом коригування до акту приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 09.10.2020 №1829-02031 від 21.02.2022 в обсязі 5290,883МВт/год, на суму 1 866 179,09 грн, оскільки обсяг споживання відповідачем електричної енергії у відповідному розмірі є результатом коригування між сторонами обсягу спожитої електричної енергії та її вартості. Одночасно апелянт наголошує на правомірності розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2023 у справі №905/920/22 поновлено Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2023 у справі №905/920/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2023 у справі №905/920/22, призначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2023 у справі №905/920/22 на 04.09.2023 о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132, запропоновано відповідачу подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові, роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату, запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд, явку представників учасників справи визнано необов`язковою, запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua, зупинено дію рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2023 у справі №905/920/22, витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/920/22.

У судове засідання, яке відбулось 04.09.2023,зявився представник Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Проагалізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

Приватне акціонерне товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ДП "НЕК "Укренерго") відповідно до ст.108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК "Укренерго".

09.10.2020 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач, оператор системи передачі (ОСП) та Державним  підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - відповідач, користувач) укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 1829-02031 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.

Ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет (п.3.1 договору).

В пункті  4.1 договору сторони погодили, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу Послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (у електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку.

Відповідно до п. 5.1. договору планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт*год) за розрахунковий період на тариф встановлений Регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Згідно п. 6.1. договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

У відповідності до п. 6.2. договору користувач здійснює поетапну попередню оплату  планової вартості послуги ОСП наступним чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

Відповідно до пункту 6.5 договору, користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.10.4 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією Стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі.

Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими Стороною:

у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником;

у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом);

у день направлення за допомогою Сервісу та/або електронною поштою.

Пунктом 6.7. договору передбачено, що у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020.

Якщо Користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п.14.1 договору).

Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 1829-02031 від 09.10.2020  підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Позивачем були направлені відповідачу акти приймання-передачі послуги, відповідно до яких позивач передав, а відповідач отримав послугу з передачі електричної енергії:

від 31.03.2021, в обсязі 2698,743МВт/год, вартістю 951 889,84 грн;

від 30.04.2021, в обсязі 3226,104МВт/год, вартістю 1 137 898,50 грн;

від 31.05.2021, в обсязі  2312,624МВт/год, вартістю 815 699,48 грн;

від 30.06.2021, в обсязі  6461,095МВт/год, вартістю 2 278 931,58 грн;

від 31.07.2021, в обсязі  6397,172МВт/год, вартістю 2 256 384,92 грн;

від 31.08.2021, в обсязі  5251,191МВт/год, вартістю 1 852 179,08 грн;

від 30.09.2021, в обсязі 5628,180 МВт/год, вартістю 1 985 149,14 грн;

від 31.10.2021, в обсязі  5773,266МВт/год, вартістю 2 036323,30 грн;

від 30.11.2021, в обсязі  5568,205МВт/год, вартістю  1 963 995,00 грн;

від 31.12.2021, в обсязі  6554,949МВт/год, вартістю 2 312 035,39 грн;

від 31.01.2022, в обсязі  7075,536МВт/год, вартістю 2 934 705,91 грн;

від 28.02.2022, в обсязі  6713,226МВт/год, вартістю 2 784 431,32 грн.

Вказані акти були направлені на адресу відповідача поштовим та електронним засобами зв`язку як передбачено умовами договору.

Також, позивачем були направлені відповідачу акти коригування до актів приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 09.10.2020 №1829-02031:

від 17.11.2021 в обсязі 7582,593МВт/год, на суму 2 674 501,87 грн (до акту від 31.03.2021),

від 17.12.2021 в обсязі 3077,471МВт/год, на суму 1 085 473,26 грн (до акту від 30.04.2021);

від 29.12.2021 в обсязі 6751,759МВт/год, на суму 2 381 453,42 грн (до акту від 31.05.2021);

від 30.12.2021 в обсязі 5355,135МВт/год, на суму 1888841,80 грн (до акту від 30.06.2021);

від 28.01.2022 в обсязі 5015,175МВт/год, на суму 1768932,47 грн (до акту від 31.07.2021);

від 21.03.2022 в обсязі 5819,804МВт/год, на суму 2 052 737,99 грн (до акту від 30.09.2021);

від 19.05.2022 в обсязі 6001,247МВт/год на суму 2 116 735,84 грн, (до акту від 31.10.2021);

від 30.05.2022 в обсязі 6595,491МВт/год на суму 2326335,20 грн (до акту від 30.11.20210;

від 16.06.2022 в обсязі 7744,723МВт/год на суму 2731687,72 грн (до акту від 31.12.2021);

від 29.06.2022 в обсязі 7262,777МВт/год на суму 3012367,49 грн (до акту від 31.01.2022);

від 27.07.2022 в обсязі 6220,540МВт/год на суму 2 580 080,94 грн (до акту від 28.02.2022).

На підтвердження надіслання відповідачу Актів приймання-передачі послуг та Актів коригування позивачем надано до матеріалів справи витяги з Сервісу "Аскод онлайн", поштові відправлення ПАТ "Укрпошта".

Також, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за актом коригування до актів приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 09.10.2020 №1829-02031 від 21.02.2022 в обсязі 5290,883МВт/год, на суму 1866179,09 грн до акту від 31.08.2021, проте матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу поштою або засобами електронного зв`язку не надано, протилежного останнім не спростовано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем через Сервіс "Аскод онлайн" відповідачу направлені рахунки-фактури за послуги з передачі електричної енергії за січень – лютий 2022 року:

№1829-02031 30/12/2021 від 30.12.2021 на суму 1119,88 грн,

№1829-02031 05/01/2022 від 05.01.2022 на суму 1119,88 грн,

№1829-02031 10/01/2022 від 10.01.2022 на суму 1119,88 грн,

№1829-02031 14/01/2022 від 14.01.2022 на суму 1119,88 грн,

№1829-02031 20/01/2022 від 20.01.2022 на суму 1119,88 грн,

№1829-02031 20/01/2022 від 20.01.2022 на суму 1119,88 грн,

з призначенням платежу "за послуги з передачі електричної енергії за січень 2022 згідно з договором від 09.10.2020 №1829-02031 у т.ч. ПДВ 186,65 грн";

№1829-02031 28/01/2022 від 28.01.2022 на суму 1119,88 грн,

№1829-02031 04/02/2022 від 04.02.2022 на суму 1119,88 грн,

№1829-02031 10/02/2022 від 10.02.2022 на суму 1119,88 грн,

№1829-02031 15/02/2022 від 15.02.2022 на суму 1119,88 грн,

№1829-02031 18/02/2022 від 18.02.2022 на суму 1119,88 грн,

з призначенням платежу "за послуги з передачі електричної енергії за лютий 2022 згідно з договором від 09.10.2020 №1829-02031 у т.ч. ПДВ 186,65 грн".

Листом №01/9715 від 02.03.2022 позивачем повідомлено відповідача про те, що в зв`язку з оголошенням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану в країні направлення рахунків-фактур та обмін первинною документацією буде здійснюватися виключно за допомогою сервісу електронного документообігу.

Доказів оплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.

Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначив, що, обставини неналежного виконання відповідачем взятих на себе господарських зобов`язань за договором №1829-02031 від 09.10.2020 стали підставою звернення до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення вказаної суми основної заборгованості 26 485 327, 09 грн та для нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з врахуванням доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII (надалі - Закон № 2019-VIII).

Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про надання послуг з передачі.

Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (п. 60 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до п. 40 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

Згідно розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом.

Доступ до системи передачі надається користувачу лише на підставі укладеного договору про надання послуг з передачі електричної енергії (пункт 1.3. розділу ХІ Кодексу системи передачі).

За приписами частин першої, другої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, 09.10.2020 між сторонами укладено договір № 1829-02031 про надання послуг з передачі електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії, а відповідач зобов`язався здійснювати її оплату в порядку визначеному договором.

Враховуючи встановлену  ст. 204 ЦК України  та не спростовану в межах цієї справи в порядку  ст. 215 цього Кодексу  презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11,  509 ЦК України  та ст. ст. 173,  174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Пунктом  4.1 договору сторони погодили, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу Послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, заявлено до стягнення заборгованість за актом коригування до акту приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 09.10.2020 №1829-02031 від 21.02.2022 в обсязі 5290,883МВт/год, на суму 1 866 179,09 грн.

В апеляційній скарзі зазначається про безпідставність неврахування судом першої інстанції даної суми заборгованості, оскільки обсяг споживання відповідачем електричної енергії у відповідному розмірі є результатом коригування, а отже є остаточною сумою заборгованості.

Втім, колегія суддів наголошує, що матеріали справи не містять доказів направлення даного акту коригування відповідачу поштою або засобами електронного зв`язку, що виключає можливість прийняття даного доказу на підтвердження погодження відповідачем прийняття електричної енергії у відповідному обсязі.

У період з березня 2021 року по лютий 2022 року позивач поставляв на об`єкти відповідача електричну енергію у загальному розмірі 26 471 327,08 грн, що підтверджується Актами приймання-передачі послуг та Актами коригування, в яких змінювалась вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів.

Факт надання послуг за спірним договором у вказаний позивачем період у зазначених актах приймання-передачі послуг обсягах та їх вартість відповідачем не оспорюється та є встановленим.

Умовами п. 6.6 договору унормовано, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

Доказів оскарження відповідачем вартості послуг, зазначених в актах приймання-передачі та актах розбіжностей вартості послуг до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну попередню оплату  планової вартості послуги ОСП наступним чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

Пунктом. 6.5 договору визначено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.

На виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за поставлену електричну енергію за період з березня 2021 по лютий 2022 на загальну суму  26 485 327, 09 грн. Перелік рахунків з розмежуванням за періодами та з зазначенням сум наведений судом вище.

Оскільки, невиконане зобов`язання з оплати  послуг з передачі електричної енергії у розмірі 26 471 327,08 грн підтверджується матеріалами справи (за серпень 2021 року судом враховується сума боргу за актом приймання – передачі від 31.08.2021 у розмірі 1 852 179,08 грн, оскільки сума боргу у загальному розмірі 1 866 179,09 грн заявлена до стягнення позивачем на підставі акту коригування об`ємів за вказаний період не підтверджується доказами направлення на адресу відповідача даного акту), колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо законності  стягнення заборгованості у сумі 26 471 327,08 грн.

У зв`язку із простроченням оплати поставленої електричної енергії позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрат у сумі 5 358 588,20 гривень, 3 % річних у сумі 747 976,42 гривень, пені у сумі 2 231 666,60 гривень, штрафу у сумі  2 600 269,94 гривень.

З приводу стягнення з відповідача пені у розмірі 2 231 666,60 гривень колегія суддів зазначає про таке.

У ст.610 Цивільного кодексу України зазначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені та штрафу за порушення строків оплати передбачена у пункті 6.7. договору, згідно із яким сторони погодили, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов`язання передбачена договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та суми штрафу є правомірними.

Перевіривши розрахунок пені в розмірі 2 231 666, 60 гривень, колегія суддів погоджується з висновок місцевого господарського суду щодо неправильності його проведення з огляду на таке.

Згідно до розрахунку пені, наданого позивачем, загальна сума пені за актами приймання-передачі та актами коригування складає 2 077 646,22 гривень, проте позивач заявив до стягнення пеню у сумі 2 231 666, 60 гривень.

Судом зроблено перерахунок пені з урахуванням п.6.7 договору та встановлено, що сума пені, яка належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає в загальній сумі  2 077 637,51 гривень, нарахована на:

- борг у сумі 951 889,84 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.03.2021) за період з 12.05.2021 по 02.12.2021 в сумі 85 852,64 гривень,

- борг у сумі 2 674 501,87 гривень (акт коригування від 17.11.2021 до акту приймання-передачі послуги від 31.03.2021) за період з 03.12.2021 по 25.04.2022 в сумі 203 335,42 гривень,

- борг у сумі 1 137 898,50 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.04.2021) за період з 29.05.2021 по 16.12.2021 в сумі 102 317,34 гривень,

- борг у сумі 1 085 473,26 гривень (акт коригування від 17.12.2021 до акту приймання-передачі послуги від 30.04.2021) за період з 17.12.2021 по 25.04.2022 в сумі 75 239,65 гривень,

- борг у сумі 815 699,48 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.05.2021) за період з 06.07.2021 по 20.01.2022 в сумі 74 686,79 гривень,

- борг у сумі 2 381 453,42 гривень (акт коригування від 29.12.2021 до акту приймання-передачі послуги від 31.05.2021) за період з 21.01.2022 по 25.04.2022 в сумі 123 966,07 гривень,

- борг у сумі 2 278 931,58 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.06.2021) за період з 27.07.2021 по 29.12.2021 в сумі 164 020,64 гривень,

- борг у сумі 1 888 841,80 гривень (акт коригування від 30.12.2021 до акту приймання-передачі послуги від 30.06.2021) за період з 30.12.2021 по 25.04.2022 в сумі 118 815,91 гривень,

- борг у сумі 2 256 384,92 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.07.2021) за період з 03.09.2021 по 27.01.2022 в сумі 157 946,94 гривень,

- борг у сумі 1 768 932,47 гривень (акт коригування від 28.01.2022 до акту приймання-передачі послуги від 31.07.2021) за період з 28.01.2022 по 25.04.2022 в сумі 85 296,47 гривень,

- борг у сумі 1 852 179,08 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.08.2021) за період з 24.09.2021 по 20.02.2022 в сумі 136 249,34 гривень,

- борг у сумі 1 985 149,14 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.09.2021) за період з 23.10.2021 по 24.03.2022 в сумі 154 025,81 гривень,

- борг у сумі 2 052 737,99 гривень (акт коригування від 21.03.2022 до акту приймання-передачі послуги від 30.09.2021) за період з 25.03.2022 по 25.04.2022 в сумі 35 993,21 гривень,

- борг у сумі 2 036 323,30 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.10.2021) за період з 26.11.2021 по 25.04.2022 в сумі 161 455,33 гривень,

- борг у сумі 1 963 995,00 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.11.2021) за період з 24.12.2021 по 25.04.2022 в сумі 129 354,63 гривень,

- борг у сумі 2 312 035,39 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.12.2021) за період з 28.01.2022 по 25.04.2022 в сумі 111 484,45 гривень,

- борг у сумі 2 934 705,91 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.01.2022) за період з 25.02.2022 по 25.04.2022 в сумі 96 483,48 гривень,

- борг у сумі 2 784 431,32 гривень (акт приймання-передачі послуги від 28.02.2022) за період з 17.03.2022 по 25.04.2022 в сумі 61 028,63 гривень.

Позивачем також нарахована пеня на рахунки – фактури за січень – лютий 2022 року.

Місцевий господарський суд доцільно врахував, що позивачем нараховано пеню на борг  з 21.01.2022, проте зобов`язання оплатити відповідно до п.6.2 договору починаються з 26.01.2022.

Отже, сума пені, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає в загальній сумі 88,29 гривень, нарахована на:

рахунки – фактури за січень 2022 року на:

- борг у сумі 1 199,88 гривень за період з 06.01.2022 по 30.01.2022 у сумі 15,45 гривень,

- борг у  сумі 1 199,88 гривень за період з 11.01.2022 по 30.01.2022 у сумі 12,49 гривень,

- борг у сумі 1 199,88 гривень за період з 16.01.2022 по 30.01.2022 у сумі 9,53 гривень,

- борг у сумі 1 199,88 гривень за період з 21.01.2022 по 30.01.2022 у сумі 6,57 гривень,

- борг у сумі 1199,88 гривень за період з 26.01.2022 по 30.01.2022 у сумі 3,29 гривень

рахунки – фактури за лютий 2022 року на:

- борг у сумі 1 199,88 гривень за період з 03.02.2022 по 27.02.2022 у сумі 15,34 гривень,

- борг у  сумі 1 199,88 гривень за період з 11.02.2022 по 27.02.2022 у сумі 10,43 гривень,

- борг у сумі 1 199,88 гривень за період з 16.02.2022 по 27.02.2022 у сумі 7,35 гривень,

- борг у сумі 1 199,88 гривень за період з 21.02.2022 по 27.02.2022 у сумі 7,84 гривень.

На підставі викладеного, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 2 077 637,51 гривень.

Перевіривши розрахунок штрафу на суму 2 600 269, 94 грн, наданий позивачем, коленія суддів  визнає його неправильним з огляду на таке.

Відповідно до розрахунку штрафу, наданого позивачем, за кожним актом приймання-передачі та актами коригування позивачем вірно нараховано суму штрафу, але загальна сума штрафу 2 600 269,94 гривень, яка заявлена до стягнення арифметично не правильна.

З урахуванням п.6.7 договору сума штрафу, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає в загальній сумі 2 461 309,50 гривень, нарахований на:

- борг у сумі 951 889,84 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.03.2021) в сумі 66 632,29 гривень,

- борг у сумі 2 674 501,87 гривень (акт коригування від 17.11.2021 до акту приймання-передачі послуги від 31.03.2021) в сумі 187 215,13 гривень,

- борг у сумі 1 137 898,50 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.04.2021) в сумі 79 652,90 гривень,

- борг у сумі 1 085 473,26 гривень (акт коригування від 17.12.2021 до акту приймання-передачі послуги від 30.04.2021) в сумі 75 983,13 гривень,

- борг у сумі 815 699,48 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.05.2021) в сумі 57 098,96 гривень,

- борг у сумі 2 381 453,42 гривень (акт коригування від 29.12.2021 до акту приймання-передачі послуги від 31.05.2021) в сумі 166 701,74 гривень,

- борг у сумі 2 278 931,58 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.06.2021) в сумі 159 525,21 гривень,

- борг у сумі 1 888 841,80 гривень (акт коригування від 30.12.2021 до акту приймання-передачі послуги від 30.06.2021) в сумі 132 218,93 гривень,

- борг у сумі 2 256 384,92 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.07.2021) в сумі 157 946,94 гривень,

- борг у сумі 1 768 932,47 гривень (акт коригування від 28.01.2022 до акту приймання-передачі послуги від 31.07.2021) в сумі 123 825,27 гривень,

- борг у сумі 1 852 179,08 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.08.2021) в сумі 129 652,54 гривень,

- борг у сумі 1 985 149,14 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.09.2021) в сумі 138 960,44 гривень,

- борг у сумі 2 052 737,99 гривень (акт коригування від 21.03.2022 до акту приймання-передачі послуги від 30.09.2021) в сумі 143 691,66 гривень,

- борг у сумі 2 036 323,30 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.10.2021) в сумі 142 542,63 гривень,

- борг у сумі 1 963 995,00 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.11.2021) в сумі 137 479,65 гривень,

- борг у сумі 2 312 035,39 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.12.2021) в сумі 161 842,48 гривень,

- борг у сумі 2 934 705,91 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.01.2022) в сумі 205 429,41 гривень,

- борг у сумі 2 784 431,32 гривень (акт приймання-передачі послуги від 28.02.2022) в сумі 194 910,19 гривень.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 5 358 588,20 гривень, 3 % річних у сумі 747 976,42 гривень, нараховані на борг за відповідними актами та рахунками.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних в розмірі 747 976,42 гривень, здійснений позивачем, суд визнає його не вірним.  

Суд зазначає, що згідно розрахунку 3 % річних, наданого позивачем, загальна сума 3 % річних за актами приймання-передачі та актами коригування складає 723 012,49 гривень, проте позивач заявив до стягнення 3 % річних  у сумі 747 976,42   гривень.

За розрахунком суду (враховуючи місяці нарахування, вказані у таблицях до розрахунків суми 3% річних) сума 3 % річних, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає в загальній сумі  723 011,50 гривень, нараховані на:

- борг у сумі 951 889,84 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.03.2021) за період з 12.05.2021 по 02.12.2021 в сумі 16 038,69 гривень,

- борг у сумі 2 674 501,87 гривень (акт коригування від 17.11.2021 до акту приймання-передачі послуги від 31.03.2021) за період з 03.12.2021 по 04.11.2022 в сумі         74 080,04 гривень,

- борг у сумі 1 137 898,50 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.04.2021) за період з 29.05.2021 по 16.12.2021 в сумі 18 892,23 гривень,

- борг у сумі 1 085 473,26 гривень (акт коригування від 17.12.2021 до акту приймання-передачі послуги від 30.04.2021) за період з 17.12.2021 по 04.11.2022 в сумі         28 817,08 гривень,

- борг у сумі 815 699,48 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.05.2021) за період з 06.07.2021 по 20.01.2022 в сумі 13 341,71 гривень,

- борг у сумі 2 381 453,42 гривень (акт коригування від 29.12.2021 до акту приймання-передачі послуги від 31.05.2021) за період з 21.01.2022 по 04.11.2022 в сумі         56 371,94 гривень,

- борг у сумі 2 278 931,58 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.06.2021) за період з 27.07.2021 по 29.12.2021 в сумі 29 220,27 гривень,

- борг у сумі 1 888 841,80 гривень (акт коригування від 30.12.2021 до акту приймання-передачі послуги від 30.06.2021) за період з 30.12.2021 по 04.11.2022 в сумі        48 126,65 гривень,

- борг у сумі 2 256 384,92 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.07.2021) за період з 03.09.2021 по 27.01.2022 в сумі 27 262,08 гривень,

- борг у сумі 1 768 932,47 гривень (акт коригування від 28.01.2022 до акту приймання-передачі послуги від 31.07.2021) за період з 28.01.2022 по 04.11.2022 в сумі        40 855,07 гривень,

- борг у сумі 1 852 179,08 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.08.2021) за період з 24.09.2021 по 20.02.2022 в сумі 22 835,08 гривень,

- борг у сумі 1 985 149,14 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.09.2021) за період з 23.10.2021 по 24.03.2022 в сумі 24 963,93 гривень,

- борг у сумі 2 052 737,99 гривень (акт коригування від 21.03.2022 до акту приймання-передачі послуги від 30.09.2021) за період з 25.03.2022 по 04.11.2022 в сумі        37 961,59 гривень,

- борг у сумі 2 036 323,30 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.10.2021) за період з 26.11.2021 по 24.05.2022 в сумі 30 126,43 гривень,

- борг у сумі 2 116 735,84 гривень (акт коригування від 19.05.2022 до акту приймання-передачі послуги від 31.10.2021) за період з 25.05.2022 по 04.11.2022 в сумі         28 532,44 гривень,

- борг у сумі 1 963 995,00 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.11.2021) за період з 24.12.2021 по 05.06.2022 в сумі 26 473,58 гривень,

- борг у сумі 2 326 335,20 гривень (акт коригування від 30.05.2022 до акту приймання-передачі послуги від 30.11.2021) за період з 06.06.2022 по 04.11.2022 в сумі          29 063,26 гривень,

- борг у сумі 2 312 035,39 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.12.2021) за період з 28.01.2022 по 21.06.2022 в сумі 27 554,39 гривень,

- борг у сумі 2 731 687,72 гривень (акт коригування від 16.06.2022 до акту приймання-передачі послуги від 31.12.2021) за період з 22.06.2022 по 04.11.2022 в сумі          30 535,03 гривень,

- борг у сумі 2 934 705,91 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.01.2022) за період з 25.02.2022 по 05.07.2022 в сумі 31 598,34 гривень,

- борг у сумі 3 012 367,49 гривень (акт коригування від 29.06.2022 до акту приймання-передачі послуги від 31.01.2022) за період з 06.07.2022 по 04.11.2022 в сумі        30 206,21 гривень,

- борг у сумі 2 784 431,32 гривень (акт приймання-передачі послуги від 28.02.2022) за період з 17.03.2022 по 26.07.2022 в сумі 30 209,17 гривень.

- борг у сумі 2 580 080,94 гривень (акт коригування від 27.07.2022 до акту приймання-передачі послуги від 28.02.2022) за період з 03.08.2022 по 04.11.2022 в сумі          19 933,78 гривень.

Позивачем також нараховані 3 % річних на рахунки – фактури за січень – лютий 2022 року.

На противагу аргументам апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо неправильності проведеного позивачем розрахунку 3 % річних з огляду на таке.

Отже, сума 3 % річних, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає в загальній сумі 13,00 гривень, нараховані на:

на рахунки – фактури за січень 2022 року на:

- борг у сумі 1 199,88 гривень за період з 06.01.2022 по 30.01.2022 у сумі 2,47 гривень,

- борг у сумі 1 199,88 гривень за період з 11.01.2022 по 30.01.2022 у сумі 1,97 гривень,

- борг у сумі 1 199,88 гривень за період з 16.01.2022 по 30.01.2022 у сумі 1,48 гривень,

- борг у сумі 1 199,88 гривень за період з 21.01.2022 по 30.01.2022 у сумі 0,99 гривень,

- борг у сумі 1199,88 гривень за період з 26.01.2022 по 30.01.2022 у сумі 0,49 гривень (позивачем нараховано з 21.01.2022, проте зобов`язання з оплати відповідно до п.6.2 договору починаються з 26.01.2022);

на рахунки – фактури за лютий 2022 року на:

- борг у сумі 1 199,88 гривень за період з 03.02.2022 по 27.02.2022 у сумі 2,30 гривень,

- борг у  сумі 1 199,88 гривень за період з 11.02.2022 по 27.02.2022 у сумі 1,56 гривень,

- борг у сумі 1 199,88 гривень за період з 16.02.2022 по 27.02.2022 у сумі 1,10 гривень,

- борг у сумі 1 199,88 гривень за період з 21.02.2022 по 27.02.2022 у сумі 0,64 гривень.

За розрахунком суду, загальна сума 3 % річних, які підлягають  стягненню з відповідача складає 723 011,50 гривень.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань у розмірі 5 358 588,20 гривень, нараховану на заборгованість за відповідними актами та рахунками.  

Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №916/1883/16, від 08.05.2019 у справі №904/2156/18, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 01.10.2020 у справі №910/11820/18, від 10.02.2021 у справі №910/14257/19.

Суд зазначає, що згідно розрахунку 3 % річних , наданого позивачем, загальна сума інфляційних втрат за актами приймання-передачі та актами коригування складає                       5 178 671,57 гривень, тоді як позивач заявив до стягнення 5 358 588,20 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляції (визначених позивачем періодів у таблицях до розрахунку суми інфляційних нарахувань), суд першої інстанції законно визнав його не правильним в частині нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості у розмірі 2 934 705,91 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.01.2022) за період з березня 2022 по травень 2022 року, оскільки початковою датою прострочення зобов`язання з оплати боргу в даному випадку є 25.02.2022, тобто нарахування інфляції має місце за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а саме з березня 2022 року.

На підставі чого інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в загальній сумі  5 078 008,15 гривень, нараховані на:

- борг у сумі 951 889,84 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.03.2021) за період з травня по листопад 2021 року в сумі 41 593,73 гривень,

- борг у сумі 2 674 501,87 гривень (акт коригування від 17.11.2021 до акту приймання-передачі послуги від 31.03.2021) за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року в сумі 602 697,89 гривень,

- борг у сумі 1 137 898,50 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.04.2021) за період з червня 2021 року по грудень 2021 року в сумі 41 514,90 гривень,

- борг у сумі 1 085 473,26 гривень (акт коригування від 17.12.2021 до акту приймання-передачі послуги від 30.04.2021) за період з січня 2022 року по вересень 2022 року в сумі 236 678,04 гривень,

- борг у сумі 815 699,48 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.05.2021) за період з липня 2021 року по січень 2022 року в сумі 39 041,33 гривень,

- борг у сумі 2 381 453,42 гривень (акт коригування від 29.12.2021 до акту приймання-передачі послуги від 31.05.2021) за період з лютого 2022 року по вересень 2022року в сумі 482 030,01 гривень,

- борг у сумі 2 278 931,58 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.06.2021) за період з серпня 2021 року по грудень 2021 року в сумі 76 074,43 гривень,

- борг у сумі 1 888 841,80 гривень (акт коригування від 30.12.2021 до акту приймання-передачі послуги від 30.06.2021) за період з січня 2022 року по вересень 2022 року в сумі 411 845,60 гривень,

- борг у сумі 2 256 384,92 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.07.2021) за період з вересня 2021 року по січень 2022 року в сумі 110 367,48 гривень,

- борг у сумі 1 768 932,47 гривень (акт коригування від 28.01.2022 до акту приймання-передачі послуги від 31.07.2021) за період лютого 2022 року по вересень 2022 року в сумі 358 049,64 гривень,

- борг у сумі 1 852 179,08 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.08.2021) за період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року  в сумі 98 275,35 гривень,

- борг у сумі 1 985 149,14 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.09.2021) за період листопада 2021  року по березень 2022 року в сумі 179 916,63 гривень,

- борг у сумі 2 052 737,99 гривень (акт коригування від 21.03.2022 до акту приймання-передачі послуги від 30.09.2021) за період з квітня 2022 року по вересень 2022   року в сумі 272 011,20 гривень,

- борг у сумі 2 036 323,30 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.10.2021) за період з грудня 2021  року по травень 2022 року  в сумі 296 561,34 гривень,

- борг у сумі 2 116 735,84 гривень (акт коригування від 19.05.2022 до акту приймання-передачі послуги від 31.10.2021) за період з червня 2022 року по вересень 2022 року в сумі 147 283,53 гривень,

- борг у сумі 1 963 995,00 гривень (акт приймання-передачі послуги від 30.11.2021) за період з січень 2021 року  по травень 2022 року в сумі 272 608,14 гривень,

- борг у сумі 2 326 335,20 гривень (акт коригування від 30.05.2022 до акту приймання-передачі послуги від 30.11.2021) за період з червня 2022 року по вересень 2022  року в сумі 161 867,56 гривень,

- борг у сумі 2 312 035,39 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.12.2021) за період з лютий 2022 року по червень 2022 року в сумі 367 702,09 гривень,

- борг у сумі 2 731 687,72 гривень (акт коригування від 16.06.2022 до акту приймання-передачі послуги від 31.12.2021) за період з липня 2022 року по вересень 2022 року в сумі 102 221,02 гривень,

- борг у сумі 2 934 705,91 гривень (акт приймання-передачі послуги від 31.01.2022) за період з березня 2022 року (встановлений судом) по травень 2022 року (встановлений позивачем) в сумі 312 501,18 гривень,

- борг у сумі 3 012 367,49 гривень (акт коригування від 29.06.2022 до акту приймання-передачі послуги від 31.01.2022) за період з липня 2022 року по вересень 2022 року в сумі 112 724,19 гривень,

- борг у сумі 2 784 431,32 гривень (акт приймання-передачі послуги від 28.02.2022) за період з  квітня 222 по липень 2022 року в сумі 276 501,20 гривень.

- борг у сумі 2 580 080,94 гривень (акт коригування від 27.07.2022 до акту приймання-передачі послуги від 28.02.2022) за період з серпня 2022 року по вересень 2022 року в сумі 77 941,67 гривень.

Відтак, загальна сума інфляційних витрат, яка підлягає стягненню з відповідача складає 5 078 008,15 гривень.

У звязку з цим аргументи апелянта у відповідній частині є безпідставними.

Одночасно колегія суддів визнає обгрунтованою позицію суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді 3% річних, інфляційних втрат, пені, штрафу з таких підстав.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається  на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань, а також посилається на те, що ДП "ВК "Краснолиманська" з травня 2022 року не видобуває власного вугілля та відповідно не реалізує вугільну продукцію, та не має відповідного доходу у зв`язку з чим підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані. Разом із заявою надав акти контрольної звірки видобутку рядового вугілля Форми УПД-21 та звіт про фінансові результати за 2022 рік щодо збитковості підприємства.   

Окрім того, посилався на лист Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 як на форс-мажорні обставини.

Згідно із ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Поняття штрафних санкцій визначено приписами ч.1 ст.230 ГК України, зокрема, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Аналогічні приписи містить ст. 549 ЦК України, яка визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно умов ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір пені та штрафу як штрафних санкцій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №902/417/18, викладена правова позиція, в якій зазначено, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.  Велика Палата Верховного Суду також вказала, що пеня, відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Суд зазначає, що у межах справи №902/417/18 судами було встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору поставки було передбачено сплату боржником 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Тобто, розмір відсотків у співвідношенні до розміру відсотків, що встановлені ст.625 ЦК України, був істотно збільшений, наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь були більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання

Втім обставини у справі, що розглядається, та у справі №902/417/18  не є подібними, оскільки ставка відсотків річних (3%), яку застосовує при розрахунку відсотків позивач,  передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК України), та відповідно не є завищеною на відміну від ставки річних у  справі №902/417/18  (до 40% та 96%), тому, оскільки відсутня очевидна неспівмірність заявленої до стягнення суми, підстави для зменшення 3% річних - відсутні.

Аналогічні висновки щодо застосування правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №902/417/18, наведені у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20,  від 07.09.2022 року у справі № 910/9911/21.

Суми інфляційних нарахувань не підлягають зменшенню, оскільки їх стягнення має на меті  компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, порядок та спосіб їх нарахування встановлені законодавчо - індекси є єдиними для всіх суб`єктів господарювання.  Приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України не надають суду право вирішувати питання щодо їх зменшення.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 ГК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

У підтвердження скрутного фінансового стану підприємства відповідач зазначає данні актів контрольної звірки видобутку рядового вугілля Форми УПД-21 за відповідні місяці з травня 2022 року щодо припинення видобутку вугілля,  разом з тим, заборгованість відповідача перед позивачем починається з березня 2021 року, тобто більше ніж за рік до припинення ДП "ВК "Краснолиманська" видобутку вугілля, а несплата мала систематичний характер.

Окрім того, відповідачем надано звіт про фінансові результати за 2022 рік щодо збитковості підприємства, відповідно до якого сума збитків підприємства за 2022 рік складає 269 773,00 грн, що у свою чергу менше ніж за аналогічний період попереднього року           (718 737,00 грн).

За висновком суду, ДП "ВК "Краснолиманська" звертаючись до суду із заявою про зменшення розміру стягуваної штрафних санкцій, не надало достатніх доказів, які підтверджують обставини, що мають істотне значення для такого зменшення; не надало доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Щодо посилань відповідача на лист Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, суд зазначає наступне.

Згідно з листом Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і   виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до 14-1 Закону України   "Про торгово-промислові палати в Україні"      Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

В порядку п.п.11.1.1-11.2 договору відповідач не звертався до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин внаслідок введення воєнного стану в Україні.

Окрім того, суд зазначає, що внаслідок здійсненого судом перерахунку сум, заявлених позивачем до стягнення та частковому задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних, 3% річних, пені та штрафу, сума у вказаній частині вимог істотно зменшилась відносно первісно заявлених до стягнення.

З огляду на вищевикладене, заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2023 у справі №905/920/22 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів   статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями   13,   74,   76-79,   126,   129,   269, п.1 ч.1 ст.275,   276,   282,   284 Господарського процесуального кодексу України   колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2023 у справі №905/920/22 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено   ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено   11.09.2023.

Головуючий суддя                                                                    В.В. Россолов

Суддя                                                                                           О.І. Склярук  

Суддя                                                                                           В.С. Хачатрян