Справа №646/8019/19

№ провадження 2/646/1153/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2023 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Шиховцової А.О.,

при секретарі: Погосян А.Ю.,

за участю: відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Назаренко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дітей,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 16 квітня 2005 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Шахтарську реєстраційної служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №90, та визначити місце проживання спільних дітей подружжя: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їх матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони перебувають у шлюбі з 2005 року та мають від шлюбу двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюбні відносини між сторонами припинені, подружжя не проживає однією сім`єю, не веде спільне господарство. Сім`я розпалася та існує формально. Між сторонами відсутні взаєморозуміння, повага та нормальне спілкування. Позивач зазначила, що діти проживають з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач проживає окремо, дітей навідує регулярно. Враховуючи, що діти проживають з позивачем, та вона як матір краще ознайомлена зі станом здоров`я дітей та глибше розуміє їх щоденні потреби, ОСОБА_2 просила визначити місце проживання дітей з нею.

Ухвалою від 06.12.2019 суд відкрив провадження в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 30.06.2020 суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дітей, закрив підготовче провадження у справі та призначив судово-психологічну експертизу ОСОБА_1 .

Зустрічний позов обґрунтований тим, що донька подружжя ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітній син проживає з матір`ю за місцем реєстрації усієї родини: АДРЕСА_2 . Відповідач після роз`єднання з дружиною навесні 2017 року неодноразово повертався до спільного домоволодіння та робив спроби примиритися. Через постійні сімейні непорозуміння емоційний стан доньки ОСОБА_3 погіршився, вона стала більш роздратованою та плаксивою, тому за її згодою донька пройшла курс лікування у психолога та переїхала до орендованого помешкання батька. Через деякий час ОСОБА_3 повернулася жити до матері. Проте ОСОБА_1 дізнався від своїх знайомих про те, що ОСОБА_2 почала вести аморальний спосіб життя, а саме: зловживати спиртними напоями, зустрічатися з декількома чоловіками, перестала приділяти увагу дітям та стала нехтувати батьківськими обов`язками. Після того, як ОСОБА_1 перестав припинив фінансування на особисті потреби ОСОБА_2 , остання влаштувалася на роботу з мінімальною заробітною платою, майже кожен день з ранку до пізнього вечора відсутня вдома та у вихідні дні зловживала спиртними напоями з сусідами. Крім цього, ОСОБА_2 погрожувала батьку забрати дітей на окуповану територію м. Шахтарськ Донецької області. ОСОБА_1 дізнався, що у сина почався енурез, донька попросила батька забрати її жити до себе. Відповідач зазначив, що слідкує за розвитком своїх дітей, їх психологічним станом, виховує та піклується про них, з відповідальністю відноситься до своїх батьківських обов`язків. ОСОБА_1 має ненормований робочий день, стабільну заробітну плату, привчає дітей до занять спортом, слідкує за їх здоров`ям, відвідує разом з дітьми лікарів та постійно присутній при здачі усіх аналізів. Крім цього, ОСОБА_1 займається дозвіллям дітей та здійснює постійне спілкування з ними відносно шкоди паління, правил поведінки з протилежною статтю, соціальних мереж. Відповідач зазначив, що проживання дітей з ним буде відповідати їх інтересам, оскільки він має змогу забезпечити належні умови проживання та розвитку, не чинитиме перешкод спілкування дітей з матір`ю. З вищевикладених підстав, ОСОБА_1 просив визначити місце проживання дітей: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 31.08.2020 провадження у справі поновлене.

Ухвалою суду від 21.09.2020 провадження у справі зупинене.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 19.10.2022 у зв`язку зі зміною територіальної підсудності судових справ під час воєнного стану за розпорядженням Голови Верховного Суду №4/0/9-22 від 10.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова» справу прийнято до провадження та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 21.02.2023 у зв`язку з відновленням територіальної підсудності Червонозаводського районного суду м. Харкова за розпорядження Голови Верховного Суду від 17.11.2022 №65 справу за клопотанням представника відповідача за первісним позовом справу передано на розгляд Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023, для розгляду вказаної справи визначена суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Шиховцова А.О.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.04.2023 відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.07.2023 закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до розгляду по суті.

У судове засідання позивач та її представник за первісним позовом (відповідач та представник відповідача за зустрічним позовом) повторно не з`явилися, заяв чи клопотань від них не надійшло.

У судовому засіданні відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просив задовільнити первісний позов частково у частині позовних вимог про розірвання шлюбу, проти визначення місця проживання дітей з матір`ю заперечував, у цій частині просив відмовити у задоволенні первісного позову. Вимоги зустрічного позову підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - адвокат Назаренко Я.М. підтримала думку ОСОБА_1 та просила розірвати шлюб між сторонами, визначити місце проживання дітей з батьком ОСОБА_1 , задовольнивши первісний позов частково, а зустрічний позов у повному обсязі.

Представник третьої особи за первісним та зустрічним позовами - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату та час судового засідання. Пояснення, заяви або інші клопотання від третьої особи до суду не надходили.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами п. 5 ч. 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що позивач мав достатній час скористатися своїми правами, визначеними ЦПК України на надання всіх необхідних доказів, заяв, клопотань тощо для підтримання своєї правової позиції, враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, період знаходження справи на розгляді суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд з метою недопущення невиправданого затягування розгляду справи, яка перебуває у провадженні суду значний час, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та його представника на підставі наявних у ній доказів.

У судовому засіданні відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 пояснив суду, що він проживає у м. Київ, працює директором ТОВ «Імперія Трейд». З 2017 року відносини між подружжям погіршилися, вони зі ОСОБА_2 почали процес розлучення, з березня 2019 року подружжя остаточно роз`їхалося. Згодом діти захотіли жити з батьком та переїхали з ним у м. Київ, діти перебувають на його утриманні, де в будинку є всі необхідні умови для проживання дітей відповідного віку. Дочка закінчила І курс університету, син закінчив початкові класи та займається додатково англійською та плаванням. Зазначив, що матір не спілкується з дітьми, останній раз ОСОБА_1 бачив її у листопаді 2021 року, коли привозив сина до матері. Зі старшою донькою ОСОБА_2 не спілкується. З початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України ОСОБА_2 написала одне повідомлення та зникла. Діти живуть з батьком з другого півріччя 2020 року, після закінчення сином 1 класу, вони переїхали разом до м. Києва. Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що подавав до Червонозаводського районного суду м. Харкова позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, позов було задоволено та стягнуто аліменти зі ОСОБА_2 та утримання спільних дітей. Відповідач зазначив, що піклується про дітей, має цивільну дружину з 2020 року, в якої також є двоє своїх дітей. Діти відповідача перебувають у гарних відносинах з цивільною дружиною відповідача. Відповідач зазначив, що його батьки наразі перебувають на тимчасово окупованій території м. Шахтарськ Донецької області, куди переїхала і ОСОБА_2 , тобто крім батька інших родичів на неокупованій території України діти не мають.

Свідок ОСОБА_4 , будучи приведеною судом до присяги, пояснила, що працює регіональним менеджером, проживає разом з відповідачем ОСОБА_1 з 2019 року. Свідок пояснила, що за бажанням дітей вони проживають з батьком, який їх повністю утримує, діти тривалий час не спілкуються зі ОСОБА_2 , вона не телефонує дітям, не передає подарунки, відомостей щодо сплати аліментів на користь дітей з 2020 року немає. Молодший син ходить до школи у м. Київ, додатково відвідує плавання. Свідок проживає з відповідачем у спільному житловому будинку, який має 5 кімнат та всі необхідні умови для проживання дітей відповідного віку, діти проживають у різних кімнатах та мають власний простір. У сина відповідача ОСОБА_1 до переїзду до батька були проблеми зі здоров`ям - енурез, який наразі вилікували. Свідок ОСОБА_4 зазначила, що має намір одружитися з відповідачем та усиновити його дітей.

Свідок ОСОБА_3 , яка є донькою відповідача та досягла повноліття, будучи допитаною у судовому засіданні та приведеною судом до присяги, пояснила, що з батьком перебуває у гарних відносинах, з матір`ю ОСОБА_2 не спілкується. ОСОБА_3 зазначила, що проживає з батьком та його цивільною дружиною ОСОБА_4 з 14 років, з початку повномасштабного вторгнення до батька переїхав і її молодший брат ОСОБА_1 . З часу її проживання з батьком ОСОБА_2 передавала декілька років назад подарунок, подарунки брату також давно не надсилає. Матір не підтримує зв`язок з дітьми, не цікавиться їх життям. Донька зазначила, що брат має свою добре обладнану власну кімнату. З цивільною дружиною у дітей склалися гарні відносини, вона займається здоров`ям дітей та водить брата на додаткові секції. Батько займається їх вихованням та здоров`ям, піклується про них. ОСОБА_3 зазначила, що батьківські збори відвідував майже завжди батько. Щодо визначення її місця проживання та брата, зазначила, що вважає за доцільне визначити їх місце проживання з батьком, оскільки батько турбується про них, і вони перебувають на його утриманні.

Суд, заслухавши думку відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 16 квітня 2005 року, який зареєстровано 16 квітня 2005 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Шахтарську реєстраційної служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №90 (свідоцтво про шлюб, видане повторно серії НОМЕР_1 від 22.11.2019) (т.1, а.с.16).

Від шлюбу подружжя мають двох спільних дітей: доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07.10.2006,та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №899, складений 02.10.2013 Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (т.1, а.с.17-18).

17.03.2020 до суду надійшов висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, відповідно до якого, третя особа вважала за доцільне визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю (т.1, а.с.78-79).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 20.01.2020 маються належні умови для проживання дітей (т.1, а.с.80).

Відповідно до результатів психологічного дослідження від 15.12.2019 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що донька ОСОБА_3 має емоційну напругу, має напружені та конфліктні відносини з матір`ю, відносини з батьком добрі (т.1, а.с. 154-156).

Відповідно до результатів психологічного дослідження від 15.12.2019 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено, що син ОСОБА_1 має емоційну напругу, певну невпевненість та замкнутість (т.1, а.с.157-160).

На виконання ухвали суду про проведення судово-психологічної експертизи відносно ОСОБА_1 , від судового експерта ННЦ «Інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» надійшло клопотання про неможливість надання висновку експерта №12909 через незабезпечення батьками явки малолітнього ОСОБА_1 (т.2, а.с.77-79).

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам станом на 30.11.2022 ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей у розмірі 99718,05 грн (т.2, а.с.135-136).

Відповідно до характеристики ОСОБА_1 ,2013 р.н., наданої за місцем навчання загальноосвітньої школи №245 Оболонського району м. Києва, ОСОБА_1 має навчальні досягнення високого та достатнього рівня, врівноважений, розсудливий. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Батько систематично контролює навчання сина та відповідально ставиться до його виховання в родині. Забезпечує дитину всіма необхідними речами та життєдіяльності дитини. Регулярно відвідує батьківські зустрічі та виконує рекомендації вчителя (т. 2, а.с.137-138).

Відповідно до акту обстеження умов проживання №42 від 30.09.2022, виданого Петрівською сільською радою встановлені задовільні умови проживання, для дитини облаштована окрема кімната, де наявні меблі для одягу, ліжко для сну та робоче місце. У родині теплі, дружні, сповнені взаєморозумінням та повагою стосунки. Батько займається вихованням та навчанням хлопчика, а також станом здоров`я. У будинку проживають ОСОБА_5 (батько дитини), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_3 (донька) та ОСОБА_4 (цивільна дружина батька) (т.2, а.с.134).

Таким чином, шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинилися, сторони проживають окремо, спільний побут не ведуть, фактично сім`я припинила своє існування.

Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя, на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Згідно з ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають, істотне значення.

Враховуючи особливий характер сімейних відносин, зважаючи на норми ст.ст.111,112 СК України, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки сім`я фактично розпалась, подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне їх шлюб розірвати.

Згідно з ч. 2 ст.114, абз. 2 ч. 3 ст.115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Таким чином, зважаючи, на те, що сторони сімейних стосунків не підтримують, і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та відповідача, а тому суд вважає, що шлюб підлягає розірванню.

Крім цього, позивачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом визначені позовні вимоги про визначення місця проживання спільних дітей за кожним з них.

При вирішенні питання про визначення місця проживання доньки сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно з ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 СК України неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Таким чином після досягнення особою повноліття вона втрачає статус неповнолітньої дитини, а тому на правовідносини щодо таких осіб не поширюються положення ст. 160-161 СК України.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Станом на день розгляду справи 07.09.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття.

Таким чином з 30.08.2023 ОСОБА_3 , яка має повну цивільну дієздатність, має право на вільний вибір місця проживання, а тому позовні вимоги первісного позивача ОСОБА_2 та зустрічного позивача ОСОБА_1 про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 ,2005 р.н., за кожним з них задоволенню не підлягають.

Суд наголошує, що після досягнення ОСОБА_3 повноліття, проживання її разом з матір`ю або батьком є виключно її правом, і не може бути предметом спору між іншими особами.

Щодо визначення місця проживання сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що діти на сьогодні проживають разом з батьком ОСОБА_1 , саме він як батько займається їх вихованням, утримує їх матеріально, піклується про них. Мати дітей більше року не відвідує дітей, не спілкується по телефону з ними, та фактично не бере участі у їхньому житті та їх утриманні, про що також свідчить наявна заборгованість з аліментів на утримання дітей.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).

Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Стаття 160 СК України, передбачає, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно із статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 27.02.2020, Департамент вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю.

Суд не погоджується з даним висновком, оскільки він складений більше трьох років назад, обставини справи істотно змінилися. Водночас висновок не містить висновків щодо особистої прихильності дітей до кожного з батьків, особисті якості батьків, відносини, які існують між кожним з батьків і дітьми, чи є взаємопорозуміння між кожним з батьків і дітьми.

Водночас відповідно до акту обстеження умов проживання №42 від 30.09.2022, виданого Петрівською сільською радою для малолітнього сина ОСОБА_1 встановлені задовільні умови проживання, для дитини облаштована окрема кімната, де наявні меблі для одягу, ліжко для сну та робоче місце. У родині теплі, дружні, сповнені взаєморозумінням та повагою стосунки. Батько займається вихованням та навчанням хлопчика, а також станом здоров`я. У будинку проживають ОСОБА_5 (батько дитини), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_3 (донька) та ОСОБА_4 (цивільна дружина батька).

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У ході судового розгляду та наданих доказів у справі за останній рік, суд встановив, що діти емоційно прив`язані до батька, дослухаються його думки, батько користується у дітей авторитетом. Матір тривалий час не бачиться і не спілкується з дітьми.

Також судом враховується, що донька ОСОБА_3 живе з батьком з 2019 року, син ОСОБА_1 з кінця лютого 2022 року. Діти мають постійне місце проживання, в якому комфортно та безпечно себе почувають. Син відвідує школу та додаткові секції, донька вчиться в університеті.

Таким чином, суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, з огляду на наведені норми права, з урахуванням встановлених обставин, вважає, що проживання дітей з батьком відповідає принципу «найкращих інтересів дитини» та є пріоритетним при вирішенні цієї справи.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У частині першій статті 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому, як правильно вважала колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Судом встановлено, що діти мають тісний емоційний зв`язок з батьком та мають бажання проживати разом з батьком. Отже, визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_1 з батьком не позбавляє ОСОБА_2 як матір піклуватися про свого сина, брати участь у його вихованні.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄCПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Вирішуючи даний спір, судом враховуються вказані норми матеріального права, у повному обсязі, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про визначення місця проживання сина ОСОБА_1 з батьком.

Визначаючи місце проживання сина ОСОБА_1 , суд бере до уваги, що батьком створено належні умови для його виховання та розвитку, він багато часу приділяє сину, повністю його забезпечує, суд виходить із найкращих інтересів дитини, оскільки встановлено, що спільні діти подружжя вже досить тривалий час проживають разом із батьком, мають не тільки прив`язаність до батька, але і до свого місця проживання та навчання.

Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, суд вважає правильним на сьогодні визначити місце проживання малолітнього сина сторін у цій справі з батьком, так як буде відповідати якнайкращим інтересам дитини та сприятиме повноцінному його вихованню та розвитку.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, провадження № 61-327цс18 відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги зустрічного позову, а саме: визначити місце проживання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_5 .

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, тобто в частині розірвання шлюбу. Зустрічний позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з батьком слід задовольнити частково, саме в частині визначення місця проживання сина ОСОБА_1 та відмовити у визначенні місця проживання доньки ОСОБА_3 у зв`язку з досягненням нею повноліття.

Керуючись ст.10-13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16.04.2005 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Шахтарську реєстраційної служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №90 - розірвати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дітей - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем його проживання.

У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст складений та підписаний 07.09.2023.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

представник позивача: адвокат Холодов Леонід Юрійович, адреса для листування: АДРЕСА_4 ; діє на підставі ордеру серії АХ №1005052 від 25.11.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1188 від 17.05.2004, видане Харківською обласною КДКА на підставі рішення №16 від 12.05.2004;

відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;

представник відповідача: адвокат Назаренко Яна Михайлівна, адреса для листування 61082, м. Харків, а/с 2969, діє на підставі договору про надання правової допомоги №057 від 27.10.2022, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №980 від 03.10.2001, видане на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії №16 від 26.09.2001;

третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ: 26489104, адреса місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 55.

Суддя А.О. Шиховцова