ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року           справа №200/13192/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі № 200/13192/21 (суддя в І інстанції Толстолуцька М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                           УСТАНОВИВ:

06 жовтня 2021 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №05750007977 від 11.05.2021 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 у загальний трудовий (страховий) стаж період навчання з 01.09.1985 по 30.06.1989; періодів строкової військової служби та періодів роботи з 20.05.1988 по 21.06.1988, з 10.12.1988 по 01.04.1989, з 19.06.1989 по 09.06.1991, з 22.08.1991 по 01.10.2014 у загальний трудовий (страховий) стаж   та у пільговий стаж за Списком №1 як підземні роботи з повним робочим днем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після досягнення 50-річного віку, 07 травня 2021 року звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Проте у призначенні пенсіх ОСОБА_1 було відмовлено рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області №057050007977 від 11 травня 2021 року. Вказав, що рішення жодним чином не мотивовано, лише зазначено, що пенсійний вік відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язакове державне пенсійне страхування” становить 60 років, необхідний страховий стаж складає 35 років, а у ОСОБА_1 нібито відсутній страховий стаж. Однак, позивач звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідано до п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, право на яку він отримав до досягнення 50-річного віку. Позивач вважає, що має право на зарахування до загального трудового (страхового) стажу період навчання з 01.09.1985 по 30.06.1989; періодів строкової військової служби та періодів роботи з 20.05.1988 по 21.06.1988, з 10.12.1988 по 01.04.1989, з 19.06.1989 по 09.06.1991, з 22.08.1991 по 01.10.2014 у загальний трудовий (страховий) стаж   та у пільговий стаж за Списком №1 як підземні роботи з повним робочим днем. Позивач вважає, що відповідач діяв всупереч законодавству в сфері пенсійного забезпечення, отже оскаржуване рішення є протиправним, та таким що підлягає скасуванню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі № 200/13192/21 позов задоволено частково, внаслідок чого  визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в Хмельницькій області №05750007977 від 11.05.2021 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 07 травня 2021 року. В іншій частині позовних вимог – відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач № 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішенням від 11.05.2021 №057050007977 ГУ ПФУ в Хмельницькій області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 07.05.2021 у зв`язку із відсутністю паспорта громадянина України та документів про місце реєстрації відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 22.11.2005. Зазначив, що вимога позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 у загальний трудовий (страховий) стаж період навчання з 01.09.1985 по 30.06.1989; періодів строкової військової служби та періодів роботи з 20.05.1988 по 21.06.1988, з 10.12.1988 по 01.04.1989, з 19.06.1989 по 09.06.1991, з 22.08.1991 по 01.10.2014 у загальний трудовий (страховий) стаж   та у пільговий стаж за Списком №1 як підземні роботи з повним робочим днем є передчасною, оскільки відповідачем не розглядалась заява позивача про призначення пільгової пенсії за Списком №1, оскільки до поданої заяви представниклм за довіреністю ОСОБА_2 не надано паспорта ОСОБА_1 .

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 .

07 травня 2021 року представник Алексєєнко Вячеслав Олегович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Центрального об`єднаного управління ПФУ м. Маріуполя із заявою про призначення пенсії за віком.

Представником позивача для призначення пенсії були надані наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру № НОМЕР_2 , заява про призначення/перерахунок пенсії №4200, паспорт НОМЕР_1 , військовий квиток НОМЕР_3 , диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_4 , довідка про зміну назви організації №31 від 15.06.2014, накази про атестацію, трудова книжка НОМЕР_5 , що підтверджується розпискою-повідомленням яка підписана спеціалістом пенсійного органу ОСОБА_3 /а.с.21/.

За принципом екстериторіальності вказана заява розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій  області.

11 травня 2021 року рішенням №057050007977 відмовлено ОСОБА_4 у у призначенні пенсії, оскільки відсутній страховий стаж, зазначено, що призначення пенсії можливе після надання паспорта громадянина України та документів про місце реєстрації відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 22.11.2005 /а.с.15/.

Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій  області про відмову в призначенні пенсії за віком позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини другої  статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України  громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до  ст. 55 Конституції України  права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю,    виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається    зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули    право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.

Закон України “Про пенсійне забезпечення” №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за  списком № 1  та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за  списком № 2  виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до  статті 27  та з урахуванням норм  статті 28  цього Закону.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за  списком № 1  виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі  ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637  (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2,  наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі  Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів “а”, “б” статті  13  та статті  100 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним   чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом   20   Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України   від   12.08.93 N 637.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1).

Документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, визначені п. 2.1. Порядку № 22-1.

Так, згідно з пп. 2 п. 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії, крім іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до п. 4.1. Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Згідно з п. 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених п. 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3. Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно з п. 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Крім того, частиною другою статті 82 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Спірне рішення про відпову позивачу у призначенні пенсіїї прийнято ГУ ПФУ у Хмельницькій області через відсутність паспорта громадянина України та документів про місце реєстрації відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 22.11.2005.

Проте, судом встановлено, що при зверненні до Центрального об`єднаного управління ПФУ м. Маріуполя із заявою про призначення пенсії за віком представником ОСОБА_2 було надано паспорт ОСОБА_1 , що підтверджується розпискою повідомленням та поясненнями ГУ ПФУ в Донецькій області /а.с.21, 195-196/.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що для відновлення порушеного порушеного права позивача необхідно скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №05750007977 від 11.05.2021 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Щодо позовним вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 у загальний трудовий (страховий) стаж період навчання з 01.09.1985 по 30.06.1989; періодів строкової військової служби та періодів роботи з 20.05.1988 по 21.06.1988, з 10.12.1988 по 01.04.1989, з 19.06.1989 по 09.06.1991, з 22.08.1991 по 01.10.2014 у загальний трудовий (страховий) стаж   та у пільговий стаж за Списком №1 як підземні роботи з повним робочим днем, суд зазначає наступне.

Враховуючи, що оскаржуване рішення взагалі не містить відомостей про розгляд, зарахування чи не зарахування відповідачем періодів роботи позивача до загального та пільгового стажу, не досліджені додаткові документи надані представником позивача про наявність чи відсутсність права ОСОБА_1 на зарахування періодів до пільгового стажу а також конкретних підстав для не включення таких періодів суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 у загальний трудовий (страховий) стаж період навчання з 01.09.1985 по 30.06.1989; періодів строкової військової служби та періодів роботи з 20.05.1988 по 21.06.1988, з 10.12.1988 по 01.04.1989, з 19.06.1989 по 09.06.1991, з 22.08.1991 по 01.10.2014 у загальний трудовий (страховий) стаж   та у пільговий стаж за Списком №1 як підземні роботи з повним робочим днем є передчасними.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог із застосуванням положень статті 11 Кодексу адміністративного судочинства   України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для відновлення порушеного права.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Chahal проти Об`єднаного королівства” (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі “Афанасьєв проти України”).

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 21 листопада 2018 року по справі №750/11115/16-а.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, про необхідність визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №05750007977 від 11.05.2021 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про призначення пенсії за віком від 07.05.2021.

Позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 у загальний трудовий (страховий) стаж період навчання з 01.09.1985 по 30.06.1989; періодів строкової військової служби та періодів роботи з 20.05.1988 по 21.06.1988, з 10.12.1988 по 01.04.1989, з 19.06.1989 по 09.06.1991, з 22.08.1991 по 01.10.2014 у загальний трудовий (страховий) стаж   та у пільговий стаж за Списком №1 як підземні роботи з повним робочим днем залишити без задоволення

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову.

В той же час, судом першої інстанції покладено зобов`язання щодо повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, хоча оспорюване (й скасоване рішенням місцевого суду в цій справі) рішення про відмову у призначенні пенсії було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Апеляційний суд зауважує на тому, що будь-які дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Виходячи з вищевикладеного, у даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані виключно до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, як органу, що допустив порушення під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії та прийняття відповідного рішення.  

Приймаючи до уваги наведене, пред`явлення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позбавлено як фактичних, так і юридичних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду – зміні.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства  України, 

                                                    ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі № 200/13192/21 – задовольнити частково.  

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі № 200/13192/21 – змінити.  

В абзаці третьому резолютивної частини рішення слова «Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області» замінити словами «Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області».  

В абзаці п`ятому резолютивної частини рішення цифри та слова «у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок» замінити цифрами та словами «у розмірі 908 (дев`ятсот вісім ) гривень 00 копійок».

Абзац шостий резолютивної частини рішення – виключити.

У іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі № 200/13192/21 – залишити без змін.  

Повне судове рішення – 07 вересня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів                                                                                          А.А. Блохін

                                                                                                              Т.Г. Гаврищук

                                                                                                              І.В. Сіваченко