РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року                                                                                               справа № 705/3458/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання неправомірної відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в Уманський міськрайонний суд Черкаської області з позовом до Уманського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання неправомірної відмови та зобов`язання вчинити дії та просив суд:

- визнати незаконним рішення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5/230 від 19.05.2021 про відмову в постановці ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи на квартирний облік;

- зобов`язати житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 та СП прийняти рішення щодо поновлення (постановки) ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання;

- зобов`язати військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 затвердити рішення житлової комісії щодо поновлення (постановки) ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання.

В обґрунтування позову зазначив, що починаючи з 1991 року по 19.09.2018 безперервно проходив військову службу у Збройних Силах України на різних офіцерських посадах та на момент звільнення мав повних 27 календарних років військової вислуги, що підтверджено наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 476 від 03.09.2018. До грудня 2012 року він проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 (Уманська зенітно-ракетна бригада) з дислокацією в АДРЕСА_1 та перебував на квартирному обліку для отримання службового житла та житла для постійного проживання. Саме тому, під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , ним була отримана службова квартира на склад сім`ї в 4 особи (його, дружини та двох синів). У 2012 році військова частина НОМЕР_1 перебувала на етапі розформування та в подальшому була розформована. На момент розформування даної військової частини його контракт на проходження військової служби ще не закінчився, а тому він був змушений вибути до іншої військової частини, куди був направлений Міністерством оборони України для дослужування встановленого терміну контракту. Проте, оскільки він планував у подальшому проживати та отримати житло для постійного проживання в м. Умань, він з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 не знімався і за новим місцем служби не ставав на відповідний квартирний облік. Його квартирну справу, так як і справи ряду інших колишніх військовослужбовців, було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він і повинен був перебувати на квартирній черзі до теперішнього часу включно, відповідно до п. 2.16 розділу ІІ Наказу Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011, який був чинний до 31.07.2018. У зв`язку з вищевикладеним ним було направлено звернення від 11.05.2021 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою з`ясувати інформацію, чи перебуває він на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_4 , та з проханням, у разі відсутності його на квартирному обліку, поновити його на відповідному обліку як особу, яка вислужила повних 27 календарних років та має право на отримання житла для постійного проживання. За розглядом його звернення йому надійшов лист №5/230 від 19.05.2021 за підписом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , де йому було відмовлено в реалізації його конституційного та гарантованого державою права на отримання житла для постійного проживання. Вищезазначене рішення, на думку позивача, є незаконним, необґрунтованим, таким, що йде в розрізі із гарантованими державою соціальними гарантіями та являється прямим порушенням його конституційних прав.

Відповідач у визначений законом строк подав відзив на позовну заяву та просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що військова частина НОМЕР_1 у 2012 році перебувала на етапі розформування та в подальшому була розформована. Після переміщення до іншої військової частини, позивач, відповідно до п. 2.18.2.19 розділу ІІ Наказу МОУ № 737 від 30.11.2011, повинен був знятися з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 та стати на облік в іншу військову частину, де він проходив подальшу військову службу. Оскільки вищезазначених дій позивач не зробив, відповідач вважає, що позивача було правомірно знято з квартирного обліку, оскільки останній проходив військову службу вже в іншій військовій частині, як наслідок, відсутні правові підстави для поновлення (постановки) ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання.

Уманський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 13.01.2023 позов задовольнив.

За результатами апеляційного перегляду справи постановою Черкаського апеляційного суду від 04.05.2023, скасовано рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.01.2023 та закрито провадження у справі. На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду роз`яснила ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, та він має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою підсудністю.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13.06.2023 матеріали справи №705/3458/21 за позовом ОСОБА_1 до Уманського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки  про визнання неправомірної відмови та зобов`язання вчинити дії, направлено до Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 прийнято до свого провадження справу №705/3458/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач з 1991 проходив військову службу у Збройних Силах України на різних офіцерських посадах.

Згідно витягу з протоколу №2 засідання житлової комісії частин ППО Уманського гарнізону від 22.12.2000 постановлено солдата ОСОБА_1 на квартирний облік складом сім`ї (три) особи: він ОСОБА_1 , 1974 р.н., дружина ОСОБА_2 , 1976 р.н., син ОСОБА_3 , 1998 р.н. з 05.09.1995 року.

Відповідно до ордеру на службове приміщення № 64 від 23.12.2008 ОСОБА_1 надано право на зайняття жилого приміщення на підставі рішення виконкому Піківецької сільської ради від 22.12.2008 № 71 на склад сім`ї: ОСОБА_1 квартиронаймач, ОСОБА_2 дружина, ОСОБА_3 син, ОСОБА_4 син.

Згідно книги протоколів житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (протокол від 29.12.2012 №89) позивача знято з квартирного обліку як особу, яку переведено для проходження військової служби в іншу військову частину.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 03.09.2018 № 476 ОСОБА_1 звільнений з військової служби з 19.09.2018 відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за підпунктом «К».

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №213 від 19.09.2018 майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 09.09.2018 № 476 відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за підпунктом «К» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), з 19.09.2018 виключити із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до довідки Уманського об`єднаного міського військового комісаріату від 24.09.2018 № 3/819 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 24.09.2018 на підставі припису в/ч НОМЕР_2 від 19.09.2018 №205, особова справа №4806.

Позивачем було направлено звернення від 11.05.2021 до Уманського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою з`ясувати інформацію, чи перебуває він на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_4 , та з проханням, у разі відсутності його на квартирному обліку, поновити його на відповідному обліку як особу, яка вислужила повних 27 календарних років та має право на отримання житла для постійного проживання.

Відповідач листом від 19.05.2021 №5/230 повідомив позивача про те, що поставити його на квартирний облік при ІНФОРМАЦІЯ_4 не має підстав, оскільки згідно наказу Міністра оборони України від 31.07.2018 №380 на квартирний облік мають право ставати виключно діючі військовослужбовці Збройних Сил України.

Позивач не погоджуючись із такою відмовою звернувся в суд з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що згідно з частинами першою, другою статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011).

Статтею 12 Закону №2011, серед іншого, передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці строкової військової служби та військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, розміщуються в казармах (на кораблях) згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. За ними зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу та військову службу під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

За військовослужбовцями, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на військову службу. Такі військовослужбовці не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та зараховані на квартирний облік у військовій частині за місцем проходження служби.

За військовослужбовцями, які вступили на військову службу за контрактом, зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за попереднім місцем проживання.

Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Судом встановлено, що згідно витягу з протоколу №2 засідання житлової комісії частин ППО Уманського гарнізону від 22.12.2000 солдата ОСОБА_1 постановлено на квартирний облік складом сім`ї (три) особи: він ОСОБА_1 , 1974 р.н., дружина ОСОБА_2 , 1976 р.н., син ОСОБА_3 , 1998 р.н. з 05.09.1995 року.

Відповідно до ордеру на службове приміщення № 64 від 23.12.2008 ОСОБА_1 надано право на зайняття жилого приміщення на підставі рішення виконкому Піківецької сільської ради від 22.12.2008 №71 на склад сім`ї: ОСОБА_1 квартиронаймач, ОСОБА_2 дружина, ОСОБА_3 син, ОСОБА_4 син.

Кабінет Міністрів України постановою від 03 серпня 2006 р. № 1081 затвердив Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081) пунктом 4 якого, зокрема передбачено, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язок, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.

Відповідно до пункту 26 Порядку №1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується позивачем, позивач після переміщення з військової частини НОМЕР_1 до іншої військової частини не ставав на квартирний облік у військову частину, де він проходив подальшу військову службу з грудня 2012 року.

Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 (надалі – Інструкція №380), визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку.

Згідно п. 18 розділ VI Інструкції №380 у разі направлення осіб, звільнених з військової служби, що перебувають на обліку у військовій частині, на військовий облік у військовий комісаріат до іншого населеного пункту іншого гарнізону вони виключаються з обліку у військовій частині та зараховуються на облік у військовому комісаріаті та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району іншого гарнізону на умовах, визначених цією Інструкцією.

Зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством, (розділ VI п. 21 Інструкції №380).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно книги протоколів житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (протокол від 29.12.2012 №89) позивача знято з квартирного обліку як особу, яку переведено для проходження військової служби в іншу військову частину.

Суд звертає увагу, що позивачем у цій справі, що розглядається, не оскаржується рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (протокол від 29.12.2012 №89) про зняття його з квартирного обліку.

Враховуючи, що згідно протоколу житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (протокол від 29.12.2012 №89) позивача було знято з квартирного обліку, а станом на час виникнення спірних правовідносин (травень 2021 року) позивач вже був звільнений з військової служби (не був військовослужбовцем), тому відповідач правомірно відмовив у поновленні (постановці) ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.Рішення набирає законної сили після

закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя                                                                                                                 Альона КАЛІНОВСЬКА