ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                          Головуючий І інстанції: Полях Н.А.

07 вересня 2023 р. Справа № 520/1365/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. ,  Рєзнікової С.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Управління поліції охорони в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

04.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Харківській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2  ст. 9 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-XII);

- зобов`язати Управління поліції охорони в Харківській області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2  ст. 9 Закону № 2262-XII  в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 14 календарних років служби;

- зобов`язати Управління поліції охорони в Харківській області нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 30.11.2019 року по день фактичного розрахунку;

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що при звільненні зі служби в поліції йому протиправно не здійснено виплату одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , у відзиві Управління поліції охорони в Харківській області вказує, що оскільки після звільнення зі служби в ОВС України 29.11.2019 року позивач не набув права отримання пенсії згідно з  Законом № 2262-ХІІ, він не набув права й на отримання одноразової грошової допомоги. 

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Харківській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2  ст. 9 Закону № 2262-ХІІ.

Зобов`язано Управління поліції охорони в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 9    Закону № 2262-ХІІ, в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 14 календарних років служби.

Зобов`язано Управління поліції охорони в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1   середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 30 листопада 2019 року по день фактичного розрахунку.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020 року апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року по справі № 520/1365/2020 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 26.11.2020 року касаційну скаргу Управління поліції охорони в Харківській області задоволено частково.

          Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020 року у справі № 520/1365/2020 в частині позовних вимог про зобов`язання Управління поліції охорони в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 30.11.2019 року по день фактичного розрахунку направлено на новий розгляд.

          В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020 року у справі № 520/1365/2020 залишено без змін.

29.12.2020 року відповідач надав до суду письмові пояснення, в яких просив визначити конкретну суму грошового забезпечення «середнього заробітку», яку він повинен був сплатити ОСОБА_1 за невиплату одноразової грошової допомоги після звільнення в сумі 35.217 грн. за період з 30.11.2019 року по 31.07.2020 року (245 календарних днів) та допустити поворот виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року по справі № 520/1365/2020, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Харківській області зайво сплачені кошти в сумі 60 035,17 грн.

05.08.2021 року відповідач надав до суду заяву, якою просив визначити конкретну суму грошового забезпечення «середнього заробітку», яку він повинен був сплатити ОСОБА_1 за невиплату одноразової грошової допомоги після звільнення в сумі 35 217 грн. за період з 30.11.2019 року по 31.07.2020 року (245 календарних днів) та допустити поворот виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року по справі № 520/1365/2020, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Харківській області зайво сплачені кошти в сумі 60 035,17 грн.

У відповіді на заяву Управління поліції охорони в Харківській області від 05.08.2021 року, позивач ОСОБА_1 зазначив, що згідно наданими Управлінням поліції охорони в Харківській області даними у довідці від 18.02.2020 року № 135/43/40/05-2020 розмір його грошового забезпечення за один день становить 335,40 грн. За період з 30.11.2019 року по 31.07.2020 року кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 245 днів. Середній заробіток за час затримки виплати йому одноразової грошової допомоги становить 82 173,00 грн. Якщо суд приймаючи рішення прийде висновку про необхідність зменшення йому розміру середнього заробітку, то складається наступний математичний розрахунок: загальний розмір належних при звільненні виплат складав 51 752,93 грн., з яких: вчасно здійснено розрахунок – грошове забезпечення у розмірі 16 535,93 грн. (32%) та за рішенням суду – одноразова грошова допомога при звільненні 35 217,00грн. (68%). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 55 877,64 грн. (68 % від 82 173 грн.)

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 року (розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Так, судовим рішенням зобов`язано Управління поліції охорони в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати з 30.11.2019 року по 30.07.2020 року в сумі 77 298,30 грн. та одноразову грошову допомогу у сумі 46 136,75 грн., з урахуванням виплачених сум та податків.

Висновок суду вмотивований тим, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Також, суд зазначив, що непроведення з вини відповідача виплати одноразової грошової допомоги у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, суд зазначив, що з дня звільнення  29.11.2019 року по день фактичного розрахунку 31.07.2020 року минуло 245 календарних дні, що не заперечується сторонами. Відповідно до приписів чинного законодавства необхідно рахувати грошову суму з дня, що йде за вивільненням особи до дня, який передує фактичному розрахунку. Сторонами, не заперечується, що фактичний розрахунок відповідача з позивачем відбувся 31.07.2020 року. Отже, враховуючи приписи чинного законодавства, суд рахує календарні дні з 30.11.2019 року по 30.07.2020 року, що становить 243 календарних дні. Згідно з довідкою №1105/43/4015-2020 від 23.12.2020 року грошове забезпечення за вересень капітана поліції ОСОБА_1 складає 8 224,68 грн. Згідно з довідкою №1106/43/4015-2020 від 23.12.2020 року грошове забезпечення за жовтень капітана поліції ОСОБА_1 складає 11 180,68 грн.

Судом проведено такі розрахунки, відповідно до приписів чинного законодавства (8 224,68 грн.+11 180,68 грн.) : 61 день = 318, 10 грн.  Середньоденна (годинна) заробітна плата. Отже, середній заробіток за весь час затримки виплати з 30 листопада 2019 року по день фактичного розрахунку становить 318,10 Х 243 = 77 298,30 грн.

Щодо одноразової грошової допомоги, суд зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року, було встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов`язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, таким чином не набуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги.

Суд зазначив, що розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, встановленої ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-XII, яка підлягає виплаті становить 46 136,75 грн. (16 535,93 грн.  3 354,00 грн.) : 25% Х 14 = 46 136,75 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Управління поліції охорони в Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визначити конкретну суму грошового забезпечення «середнього заробітку», яку повинно було сплатити ОСОБА_1 за невиплату йому під час звільнення одноразової грошової допомоги в сумі 35.217 грн. за період з 30.11.2019 року по 31.07.2020 року (245 календарних днів) в сумі 6 114,09 грн. (після утримання податків і зборів) та допустити поворот виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року по справі № 520/1365/2020, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Харківській області зайво сплачені кошти в сумі 60.035,17 грн.

В обгрунтування вимог апеляційної скапги відповідач зазначає, що повертаючи на новий розгляд справу № 520/1365/2020 Верховний Суд не зобов`язував суд першої інстанції переглядати її у частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-XII в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 14 календарних років служби, але суд першої інстанції без наявності будь-якої необхідності, додатково, безпідставно і протиправно визначив суму одноразової грошової допомоги у розмірі 46 136,75 грн.

Також, відповідач зазначив, що 31.07.2020 року позивачу нарахована ОГД в сумі 35 217,00 грн. та грошове забезпечення «середній заробіток» за період 30.11.2019 року по 31.07.2020 року в сумі 71 775,60 грн. (разом – 106 992,60 грн.), у відповідності до податкового законодавства з цієї суми утримано і перераховано до відповідного бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 19 258,67 грн. та військовий збір в розмірі 1.604,89 грн., а належна до виплати сума ОГД в розмірі 86 129,04 грн. - перерахована на картковий банківський рахунок позивача в ПАТ КБ «Приватбанк». 14.08.2020 позивач звернувся до Управління із заявою щодо надання інформації про порядок розрахунку нарахованих до виплати сум, у ході розгляду якої виявлено допущену арифметичну помилку порядку розрахунку суми грошового забезпечення позивача за період 30.11.2019 року по 31.07.2020 року (замість 245 календарних днів враховано лише 214) і з метою виправлення цієї помилки 18.07.2020 року проведено донарахування грошового забезпечення «середнього заробітку» за 31 день в сумі 10 397,40 грн., у відповідності до податкового законодавства з цієї суми утримано і перераховано до відповідного бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1 871,53 грн. та військовий збір в розмірі 155,96 грн., а належна до виплати сума в розмірі 8 369,91 грн. - перерахована на картковий банківський рахунок позивача в ПАТ КБ «Приватбанк». Таким чином, на виконання судового рішення у цій справі (крім ОГД після звільнення) позивачу нараховано до виплати грошове забезпечення «середній заробіток» за період 30.11.2019 року по 31.07.2020 року (за 245 календарних днів) в загальній сумі 82 173,00 грн., у відповідності до податкового законодавства з цієї суми відповідачем утримано і перераховано до відповідного бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 14 791,14 грн. та військовий збір в розмірі 1 232,60 грн., а належна до виплати сума в розмірі 66 149,26 грн. - перерахована на картковий банківський рахунок позивача в ПАТ КБ «Приватбанк».

Крім того, відповідач звернув увагу суду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц, та зазначив про необхідність зменшення розміру середньомісячного заробітку судом.

Також, відповідач зазначив, що відповідно до відкритої інформації в системі Інтернет, розмір середньої банківської ставки за споживчими кредитами у грудні 2019 року становив 32,13 % річних. Ці (або інші) показники офіційної статистики мають бути застосовані судом до спірних правовідносин з огляду на принцип справедливості та розумності у випадку задоволення позовних вимог позивача про стягнення конкретної суми грошового забезпечення за час несвоєчасного розрахунку при звільненні щодо виплати відповідної суми ОГД.

Справедливий, обґрунтований і правильний розмір грошового забезпечення, який Управління повинно було нарахувати до сплати позивачу за 245 календарних днів (за період з 30.11.2019 року по 31.07.2020 року) становить: 35 217 х 0,3213 / 365 х 245 = 31,00061 х 245 = 7 595,15 грн. З цієї суми у відповідності до податкового законодавства слід було утримати до відповідного бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1 367,17 грн. та військовий збір у розмірі 113,93 грн., а належну до виплати суму в розмірі 6114,09 грн. перерахувати на банківській рахунок позивача. Таким чином, в наслідок виконання судового рішення від 10.04.2020 року у цій справі, яке скасовано Верховним Судом у відповідній частині як незаконне і необґрунтоване, Управління безпідставно зайво сплатило позивачу середній заробіток в сумі 60 035,17 грн. = 66 149,26 грн. – 6114,09 грн.  

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин  справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з огляду на наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року по справі № 520/1365/2020, яке набрало законної сили 06.07.2020 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ..

Визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Харківській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2  ст. 9 Закону № 2262-ХІІ.

Зобов`язано Управління поліції охорони в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 9    Закону № 2262-ХІІ, в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 14 календарних років служби.

Зобов`язано Управління поліції охорони в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1   середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 30 листопада 2019 року по день фактичного розрахунку.

На виконання рішення суду від 10.04.2020 року по справі № 520/1365/2020, 31.07.2020 року відповідачем позивачу нарахована одноразова грошова допомога, передбачена ч. 2  ст. 9 Закону № 2262-ХІІ в сумі 35 217,00 грн. та середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги за період 30.11.2019 року по 31.07.2020 року в сумі 71 775,60 грн. (разом – 106 992,60 грн.), з цієї суми утримано і перераховано до відповідного бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 19 258,67 грн. та військовий збір в розмірі 1 604,89 грн.,  належна до виплати сума ОГД в розмірі 86 129,04 грн. - перерахована на картковий банківський рахунок позивача в ПАТ КБ «Приватбанк».

14.08.2020 позивач звернувся до Управління поліції охорони в Харківській області із заявою щодо надання інформації про порядок розрахунку нарахованих до виплати сум, у ході розгляду якої виявлено допущену арифметичну помилку розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги позивача за період 30.11.2019 року по 31.07.2020 року, замість 245 календарних днів враховано лише 214.

18.08.2020 року відповідачем проведено донарахування середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги позивача за 31 день в сумі 10 397,40 грн., з цієї суми утримано і перераховано до відповідного бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1 871,53 грн. та військовий збір в розмірі 155,96 грн., належна до виплати сума в розмірі 8 369,91 грн. - перерахована на картковий банківський рахунок позивача в ПАТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, на виконання судового рішення у цій справі (крім ОГД після звільнення) позивачу нараховано до виплачено середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги за період 30.11.2019 року по 31.07.2020 року (за 245 календарних днів) в загальній сумі 82.173,00 грн., з якої відповідачем утримано і перераховано до відповідного бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 14.791,14 грн. та військовий збір в розмірі 1.232,60 грн., а належна до виплати сума в розмірі 66.149,26 грн. - перерахована на картковий банківський рахунок позивача в ПАТ КБ «Приватбанк».

Постановою Верховного суду від 26.11.2020 року касаційну скаргу Управління поліції охорони в Харківській області задоволено частково.

          Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020 року у справі № 520/1365/2020 в частині позовних вимог про зобов`язання Управління поліції охорони в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 30.11.2019 року по день фактичного розрахунку направлено на новий розгляд.

          В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020 року у справі № 520/1365/2020 залишено без змін.

Оскільки відповідач допустив протиправну бездіяльність, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачеві одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2  ст. 9 Закону № 2262-XII, і враховуючи приписи ст. 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь із Управління поліції охорони в Харківській області середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.

Відповідно до  ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII  (далі - Закон № 580-VIII)    поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (ч. 2  ст. 94 Закону № 580-VIII).

На виконання приписів, зокрема,  ст. 94 Закону № 580-VIII  Міністерство внутрішніх справ України наказом від 06.04.2016 № 260  затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 260).

У відповідності до п. 9 розділу І Порядку № 260 розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача має проводитись шляхом множення розміру середньоденного заробітку на кількість календарних днів (за період вимушеного прогулу).

Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 30.01.2019 року у справі № 806/2164/16, від 29.01.2020 року у справі № 320/6808/18.

Отже, при обчисленні суми середньої заробітної плати, що підлягає стягненню за час затримки виплати одноразової грошової допомоги, підлягають застосуванню саме положення Порядку № 260.

Суд першої інстанції при розрахунку суми, що підлягає стягненню на користь позивача посилався на положення Порядку № 100. Разом з тим, суд при розрахунку взяв до уваги не кількість робочих днів, як це передбачено Порядком № 100, а кількість календарних днів, як це визначено Порядком № 260.

Відповідно до довідки від 23.12.2020 року № 1108/43/40/5-20250 про доходи ОСОБА_1 за вересень-жовтень 2019 року (а.с. 174), середнє грошове забезпечення позивача складає (8 224,68 грн. + 11 180,00 грн.) / 61 календарних дні за два місяці = 318,10 грн.

Враховуючи, що період затримки остаточного розрахунку з 30.11.2019 року (день, що йде за днем вивільнення особи) по 30.07.2020 року (день, що передує фактичному розрахунку) тривалістю 244 календарних днів, сума, що підлягає стягненню на користь позивача становить 77 616,4 грн.

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 117 КЗпП України передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає.

Інша правова ситуація виникає, коли є спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплати працівникові при звільненні. У цьому випадку працівник, за змістом ч. 2 ст. 117 КЗпП України, має право на відшкодування, якщо спір буде вирішено на його користь. Розмір заборгованості та відшкодування встановлює орган, який вирішує спір, у цьому випадку - суд.

Отже, у разі якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в такому випадку, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

При цьому, законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Означеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.04.2023 року у справі № 560/13719/2.

Питання можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом.

Зокрема, 26.06.2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову в справі № 761/9584/15-ц, у якій відступила від частини висновків Верховного Суду України, сформульованих у постанові від 27.04.2016 року в справі за провадженням № 6-113цс16. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Разом із тим, установлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівникові при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.02.2020 року в справі № 821/1083/17, яка містить посилання на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року в справі № 761/9584/15-ц, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Застосовуючи вказаний підхід Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 року в справі № 480/3105/19 сформував чіткий порядок (формулу) застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, зазначивши, що синтаксичний розбір текстуального змісту ст. 117 КЗпП України дає підстави зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів ч. 1 ст. 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум із урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, проте за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Дослідивши обставини можливості зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, та застосовуючи принцип співмірності, колегія суддів дійшла висновку про зменшення позивачеві розміру середнього заробітку за час затримки відповідачем розрахунку при звільненні з урахуванням установлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 761/9584/15-ц критеріїв і порядку розрахунку, визначеного у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року в справі № 480/3105/19,  до розміру 52  779,15 грн.,  з огляду на таке.

У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат повинен складати: 51.752,93 грн (100%), з яких одноразова грошова допомога, передбачена ч. 2  ст. 9 Закону № 2262-XII (що підлягає виплаті за рішенням суду) – 35.217,00 грн, (68 %).

Виходячи з принципу пропорційності, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 52  779,15 грн (68 % від суми 77 616,4 грн.), як компенсаційна виплата - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.11.2019 року по 30.07.2020 року включно, з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 30.11.2020 року по справі № 480/3105/19, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, .

Стосовно Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року в частині, якою судом зобов`язано Управління поліції охорони в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у сумі 46136,75 грн., з урахуванням виплачених сум та податків, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Верховного суду від 26.10.2020 року у справі № 520/1365/2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020 року скасовано і направлено на новий розгляд лише в частині позовних вимог про зобов`язання Управління поліції охорони в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 30.11.2019 року по день фактичного розрахунку.

В іншій частині, тобто, в частині визнання протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Харківській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ, та в частині зобов`язання Управління поліції охорони в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ, в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 14 календарних років служби, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020 року у справі № 520/1365/2020 залишено без змін.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що повертаючи на новий розгляд справу № 520/1365/2020 Верховний Суд не зобов`язував суд першої інстанції переглядати її у цій частині.

Оскільки означені вище обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість вимог апеляційної скарги Управління поліції охорони в Харківській області.

Вирішуючи заяву відповідача про поворот виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 у справі № 520/1365/2020, колегія суддів виходить із такого.

Процесуальний інститут повороту виконання судового рішення врегульовано  ст. 380 КАС України.

Так, відповідно до зазначеної норми, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Системний аналіз вищенаведених приписів процесуального законодавства надає підстави стверджувати, що метою інституту повороту виконання судового рішення є усунення наслідків скасованого рішення суду. Такий інститут спрямований на створення дієвих та ефективних гарантій дотримання прав та законних інтересів добросовісного боржника в разі виконання визнаного згодом судового рішення як помилковим.

Отже, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Разом із тим, вирішальною правовою підставою для здійснення повороту судового рішення є скасування чи зміна вищестоящим судом вже виконаних судових рішень, а також реалізація скасованого рішення внаслідок одержання стороною майна. При цьому, передумовою для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення у справі про стягнення коштів є встановлення факту перерахування таких коштів згідно рішення суду.

В обґрунтування заяви від 05.08.2021 року відповідач вказує, що згідно із платіжним дорученням № 4533 від 31.07.2020 року, Управлінням поліції охорони в Харківській області на виконання рішення суду від 10.04.2020 року у справі № 520/1365/2020 на картковий банківській рахунок ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» перерахована виплата суми ОГД (28  349,70 грн.) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (57  779,36 грн.) у загальному розмірі 86.129,04 грн., а також відповідно до платіжного доручення № 4972 від 18.08.2020 року, Управлінням поліції охорони в Харківській області на виконання рішення суду від 10.04.2020 року у справі № 520/1365/2020 на картковий банківській рахунок ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» перераховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8369,91 грн.

Водночас  ст. 381 КАС України  встановлені особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ, за якою поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Таким чином у справах про присудження виплати заробітної плати поворот виконання допускається лише за умови, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19 висловилася, зокрема, щодо того, чи можна вважати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні заробітною платою, та зазначила, що  стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в  статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений  законом  строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Висновок аналогічного змісту про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні  ст. 2  Закону  України «Про оплату праці»  №  108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати міститься у постанові Великої Палати від  30.01.2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Отже, за обставин цієї справи, стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до переліку категорій справ, визначених  ст. 381 КАС України, за яким поворот виконання рішень здійснюється лише за вказаних в ній виняткових випадках, тобто у цій ситуації підлягають застосуванню загальні положення  ст. 380 КАС України.

Таким чином, оскільки на суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, перерахованого Управлінням поліції охорони в Харківській області на виконання рішення Харківського  окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року у справі № 520/1365/2020 на картковий банківській рахунок ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 23  662,05 грн. (57  779,36 грн. + 8 369,91 грн. – (52  779,15 – 10  291,93 (19,5% податок з доходів фізичних осіб та військовий збір)), розповсюджуються загальні правила щодо повороту виконання, визначені  ст. 380 КАС України, тому наявні підстави для часткового задоволення заяви Управління поліції охорони в Харківській області про поворот виконання судового рішення у цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.06.2023 року у справі № 160/7452/22.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).  

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

           Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління поліції охорони в Харківській області (вул. Полтавський шлях, буд. 20, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40108955) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати з 30 листопада 2019 року по 30 липня 2020 року в сумі 52  779 (п`ятдесят дві тисячі сімсот сімдесят дев`ять) гривень15 копійок, з урахуванням виплачених сум та податків.

          Заяву Управління поліції охорони в Харківській області про поворот виконання судового рішення задовольнити частково.

Здійснити поворот виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 520/1365/2020 в частині зобов`язання Управління поліції охорони в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 30 листопада 2019 року по день фактичного розрахунку.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Управління поліції охорони в Харківській області вул. Полтавський шлях, буд. 20, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40108955) кошти в розмірі 23  662 (двадцять три тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 05 копійок, що були нараховані та виплачені на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 520/1365/2020.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова

Судді А.О. Бегунц  С.С. Рєзнікова