Справа № 561/491/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року смт. Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Снітчук Р.М.

за участі: секретаря Расевич Г.І.

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_3 адвоката Шумри І.В.

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача адвоката Костюковича С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Зарічне у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Зарічненської державної нотаріальної контори Рівненської області, Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області, Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації Рівненської обласної ради», ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення про оформлення права приватної власності на житловий будинок, свідоцтва про право власності на житловий будинок, свідоцтва про право на спадщину та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою до Зарічненської державної нотаріальної контори Рівненської області, Зарічненської селищної ради Рівненської області, Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Борівської сільської ради Зарічненського району № 54 від 28.11.2002 року про оформлення права приватної власності на домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_5 , визнання недійсним свідоцтва про право власності на вказаний житловий будинок від 13.12.2002 року, виданого ОСОБА_5 та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11.06.2003 року державним нотаріусом Зарічненської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_4 .

Просили також визнати за їх матір`ю ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1\2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок по АДРЕСА_2 та на 1\6 частку вказаного житлового будинку у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 право власності на 1\6 частку у спірному житловому будинку.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 право власності на 1\6 частку за кожним вказаного житлового будинку.

В обґрунтування заявлених вимог покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла їх матір ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку по АДРЕСА_2 .

На час відкриття спадщини з нею проживали та були зареєстровані її син ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 . Із заявами про отримання свідоцтва про право на спадщину до нотаріуса звернулися діти спадкодавця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Інші спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 .

Із повідомлення КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради від 26.12.2022 р. №4734 позивачам стало відомо, що спірний житловий будинок належить їх брату ОСОБА_4 (відповідачу у справі) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11.06.2003 року державним нотаріусом Зарічненської державної нотаріальної контори Герман В.М., зареєстровано в реєстрі за № 634, після смерті їх батька ОСОБА_5 .

У вказаному свідоцтві про право на спадщину зазначено, що спірний житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 та він належав спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 13.12.2002 року виконкомом Борівської сільської ради Зарічненського району на підставі рішення № 54 виконавчого комітету Борівської сільської ради Зарічненського району 28.11.2002 року.

На час відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним проживали та були зареєстровані його дружина ОСОБА_6 , син ОСОБА_1 , який є інвалідом дитинства першої групи. Жодних дій, пов`язаних з відмовою від прийняття спадщини після його смерті у визначений законом строк вони не вчиняли, є такими, що прийняли спадщину.

Разом з тим державний нотаріус при видачі спірного свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті їх батька ОСОБА_5 всупереч вимогам ст. 71 Закону України «Про нотаріат», п. 126 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не видала його дружині ОСОБА_6 свідоцтва про право власності на 1\2 частину житлового будинку, оскільки він набутий за час шлюбу та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

При цьому нотаріусом також не було вжито заходів щодо встановлення кола спадкоємців померлого ОСОБА_5 , які прийняли спадщину після його смерті, зокрема його дружина ОСОБА_6 та його непрацездатний син ОСОБА_1 .

Вважають, що відповідачем ОСОБА_4 навмисно було подано нотаріусу недостовірну інформацію, зокрема документи, які містили змінену адресу житлового будинку та приховано відомості про інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Позивачі, будучи спадкоємцями першої черги за законом, у встановлений законом строк звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , однак жодної відповіді від державного нотаріуса не отримали.

Вказують, що наявність зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , виданого на ім`я ОСОБА_10 , позбавляє їх права на спадкування після смерті матері ОСОБА_6 , порушує їх права як спадкоємців на оформлення права власності на вказане майно та зазначене свідоцтво підлягає визнанню недійсним.

Просили визнати причини пропуску ними строку для звернення до суду з вказаним позовом поважними та поновити цей строк.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити. При цьому пояснила, що спірний житловий будинок був побудований їх батьками у шлюбі. Після смерті батька ОСОБА_5 у цьому житловому будинку залишилася проживати їх матір ОСОБА_6 та брат ОСОБА_1 , який є інвалідом дитинства. Про те, що відповідач ОСОБА_4 оформив на себе спадщину після смерті батька та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок вона дізналася лише коли звернулася до нотаріуса після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, покликаючись на обставини. викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Шумра І.В. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві. При цьому пояснила, що позивачі дізналися про порушення свого права лише 26.12.2022 року, після отримання відповіді КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації. До цього про існування спірного свідоцтва про право на спадщину їм відомо не було. Із заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 вони не зверталися, нотаріус не повідомляла їх про відкриття спадщини, вважали, що спадщину прийняла їх матір і брат ОСОБА_1 , які проживали разом із спадкодавцем на день його смерті. Відповідач ОСОБА_4 надав нотаріусу недостовірну інформацію про вступ в управління і володіння спадковим майном, відсутність інших спадкоємців. Всупереч вимогам ст. 553 ЦК УРСР ОСОБА_6 подала заяву про відмову від прийняття спадщини за минуванням визначеного законом строку. При видачі спірного свідоцтва про право на спадщину нотаріус не з`ясувала коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , не врахувала частки ОСОБА_6 у спільному майні подружжя. Просила заявлені вимоги задовольнити.

Представники відповідачів Зарічненської державної нотаріальної контори Рівненської області, Зарічненської селищної ради Рівненської області, КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради у судове засідання не з`явилися, подали письмові клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. При цьому пояснив, що розпочав будівництво спірного житлового будинку у 1983 році, закінчив у 1988 році. Вказаний будинок будував для себе. У зв`язку з тим, що його батьки продали свій старий будинок, він запропонував їм жити у цьому будинку. Право власності на спірний будинок було оформлено на його батька ОСОБА_5 . Коли він звернувся до нотаріуса для оформлення спадщини після смерті батька, матір наполягала, щоб він оформив будинок на себе, тому і подала заяву про відмову від спадщини на його користь. У задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Костюкович С.І. у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив. При цьому вказав на те, що відповідач ОСОБА_4 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 . Інші спадкоємці спадщини не прийняли. Доказів протилежного суду не надано. ОСОБА_6 , як дружина спадкодавця, у заяві від 11.06.2003 року повідомила, що відмовляється від своєї частки у спадщині на користь свого сина ОСОБА_4 . Їй було відомо про отримання останнім свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та за життя, упродовж сімнадцяти років, вона його не оспорювала, діяла послідовно до своєї попередньої поведінки у виді неприйняття спадщини після смерті чоловіка. У правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450\2286\16-ц, вказано на заборону суперечливої поведінки. Зокрема, якщо особа своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Тому право на оспорення свідоцтва про право на спадщину, яке мала ОСОБА_6 , припинилося та його не успадкували позивачі. Оскільки права позивачів є похідними від прав спадкодавця (їх матері) та до складу спадщини після її смерті не входив ні спірний житловий будинок, ні право на оспорення свідоцтва про право на спадщину за законом, то відсутні підстави для задоволення цього позову. Крім того, вважає, що позивачами пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав, поважності причин його пропуску позивачами не доведено.

Заслухавши пояснення позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника позивача Шумри І.В. , відповідача ОСОБА_4 , його представника ОСОБА_12 , показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Встановлено, що батьки позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 10.08.1952 року.

За час шлюбу, у 1984 році вони побудували житловий будинок по АДРЕСА_1 .

З показань свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , наданих у судовому засіданні, вбачається, що відповідач ОСОБА_4 брав участь у будівництві спірного житлового будинку, допомагав завозити будівельні матеріали.

Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 у судовому засіданні показали, що спірний житловий будинок був побудований їх батьками, вони також допомагали у виконанні будівельних робіт.

Згідно статті 22 КпШС 1969 року (в редакції, чинній на момент будівництва) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Батько позивачів ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 01.08.1999 року.

Із довідки Зарічненської селищної ради Рівненської області № 28 від 04.01.2023 року вбачається, що на день смерті ОСОБА_5 разом з ним були зареєстровані його дружина ОСОБА_6 , син ОСОБА_1 (позивач у справі).

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР (чинної на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до частини першої статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

У частині першій та другій статті 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Рішенням № 54 виконавчого комітету Борівської сільської ради Зарічненського району від 28 листопада 2002 року за заявою ОСОБА_4 вирішено оформити на ім`я ОСОБА_5 право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

13 грудня 2002 року Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 560, 561 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини

свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за

законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Із спадкової справи № 165 до майна померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що 11.06.2003 року ОСОБА_4 звернувся до Зарічненської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, в якій повідомив, що крім нього інших спадкоємців немає, неповнолітні і непрацездатні спадкоємці відсутні, надав довідку Борівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області № 2127 від 11.06.2003 року про те, що він у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини фактично прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 .

Також матеріали спадкової справи містять заяву ОСОБА_6 від 11.06.2002 року про відмову від належної їй частки спадщини, що лишилася після смерті ОСОБА_5 , на користь сина - ОСОБА_4 , відповідача у справі.

11 червня 2003 року державним нотаріусом Зарічненської державної нотаріальної контори на ім`я відповідача ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 на житловий будинок, що по АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі за № 634.

Із витягу КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» № 889600 про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що 01.07.2003 року на підставі зазначеного свідоцтва про право на спадщину за відповідачем ОСОБА_4 зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок.

Таким чином встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв його син ОСОБА_4 , який отримав свідоцтво про право на спадщину на весь житловий будинок, у тому числі на частку ОСОБА_6 , яка до спадкової маси не входила.

Після отримання ОСОБА_4 вказаного свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_6 мала право на його оспорення (пред`явлення вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину). 11 червня 2003 року ОСОБА_6 звернулася до Зарічненської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини на користь свого сина ОСОБА_4 , заяви про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя не подавала.

Також встановлено, що матеріали спадкової справи, заведеної щодо померлого ОСОБА_5 , не містять заяви ОСОБА_1 , його опікуна чи піклувальника про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину.

Позивачі були обізнані про факт відкриття спадщини після смерті батька, та у встановленому законом порядку мали можливість її прийняти та оформити.

Суд не вбачає підстав для поновлення строку позовної давності, оскільки позивачами не доведено того, що вони не могли дізнатися про порушення свого права раніше. Позивачами не надано суду належних і допустимих доказів на спростування презумпції можливості та обов`язку знати про стан своїх майнових прав.

У постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 301\1916\16-ц зазначено, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права.

Встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 07.12.2021 року.

Із спадкової справи № 127\2022 щодо майна померлої ОСОБА_6 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після її смерті до Зарічненської державної нотаріальної контори звернулися її діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Інші спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у встановлений законом строк подали до нотаріуса письмові заяви про відмову від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_3 .

Із довідки Зарічненської селищної ради Рівненської області від 22.02.2022 року вбачається, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 з нею проживали та були зареєстровані по АДРЕСА_2 її син ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 , з 01.03.2013 року.

Також встановлено, що рішенням Зарічненської селищної ради Рівненської області № 6 від 07.02.2023 року змінено адресу житлового будинку АДРЕСА_1 , якиц належить ОСОБА_18 на адресу АДРЕСА_3 .

З інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.07.2023 року вбачається, що за відповідачем ОСОБА_19 зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України (в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_6 ) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 450\2286\16-ц (провадження № 61-2032св19) висловлено правову позицію щодо заборони суперечливої поведінки.

Зокрема, зазначено, що до спадкоємця в порядку спадкування може переходити право на оспорення документу чи юридичного факту (зокрема, правочину, рішення органу юридичної особи, свідоцтва тощо), яке належало спадкодавцю, та не припинилося до його смерті.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

ОСОБА_6 , яка мала право на оспорення свідоцтва про право на спадщину за законом, висловила як прямо (в заяві від 11 червня 2003 року), так і своєю поведінкою (оскільки протягом майже 18 років не оспорювала вказане свідоцтво про право на спадщину видане в 2003 році її сину), що не буде реалізовувати своє право на оспорення. За таких обставин, право на оспорення свідоцтва про право на спадщину, яке мала ОСОБА_6 , припинилося, відповідно його не успадкували позивачі, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що у позові слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 524, 529, 548, 549, 560, 561 ЦК УРСР, ст. 16, 1216, 1218, 1219 ЦК України, ст. 4, 10 - 13, 19, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282, 283 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Зарічненської державної нотаріальної контори Рівненської області, Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області, Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації Рівненської обласної ради», ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення про оформлення права приватної власності на житловий будинок, свідоцтва про право власності на житловий будинок, свідоцтва про право на спадщину та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивачі: ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , проживає АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

ОСОБА_3 , проживає АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідачі: Зарічненська державна нотаріальна контора Рівненської області, вул. Лесі Українки,5, смт. Зарічне Вараського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 35348298.

Зарічненська селищна рада Вараського району Рівненської області, смт. Зарічне, вул. Центральна,11 Вараського району Рівненської області, ЄДРПОУ 04385632.

КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, м. Рівне, вул. Івана Вишенського,4а, ЄДРПОУ 03352053.

ОСОБА_4 , проживає АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складено 07 вересня 2023 року.

Суддя: Р. М. Снітчук