ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 вересня 2023 року                                                                                

м. Чернівці

справа № 726/1154/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.,

секретар Скулеба А. І.

позивачка ОСОБА_1

відповідачка ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 29 червня 2023 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Асташев С. А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

Позивачка просила стягнути із ОСОБА_2 на її корить 52 095 гривень 58 копійок безпідставно збережених коштів.

Посилалась на те, що ОСОБА_1 є власником частини приміщень в гуртожитку у якому зареєстрована та проживає відповідачка на підставі виданих їй ордерів.

Між користувачем ОСОБА_2 та власником ОСОБА_1 не виникло договірних відносин з приводу договору найму житлового приміщення. Користування спірним приміщенням почалось з 2003 року, тривало до направлення пропозиції укласти договір й триває після цього.

Зазначає, що відповідач, як фактичний користувач відособленого приміщення, без достатньої правової підстави за рахунок власника зберегла у себе кошти, які мала сплатити за користування ним.

Реалізуючи право власності, рішенням власника від 10 червня 2013 року позивачка затвердила «Положення про порядок надання у користування (найм) кімнат (квартир) у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ». Таке Положення доводилося до відома відповідачки. Згідно пунктом 5.2 Положення, плата за користування житлом встановлюється у розмірі, еквівалентному 3,6 долара США за один квадратний метр орендної площі.

За 12 місяців 2022 року сума доходу не отриманого позивачкою у вигляді орендної плати становить 50 564 гривні 40 копійок, а з урахуванням встановленого індексу інфляції вказана сума становить 52 095 гривень 58 копійок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 29 червня 2023 року в позові відмовлено.

Суд враховуючи, факт правомірності вселення та користування відповідачкою спірним приміщенням (на підставі ордера), не вбачав підстав для стягнення з неї заявленої позивачкою суми коштів, як орендної плати, у розмірі 52 095 гривень 58 копійок за період 12 місяців 2022 року, з врахуванням індексу інфляції, у відповідності до статті 1212 ЦК України.

Між сторонами по справі відсутні договірні відносини, що не заперечує і позивачка, а тому правових підстав для стягнення спірної суми немає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначала, що судом першої інстанції не враховано, що позивачка заявляла позов про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок не укладення договору оренди житла та несплати орендної плати, що не є тотожним вимозі про стягнення орендної плати, яку фактично вирішив суд.

Судом першої інстанції не враховано, що рішенням власника від 10 червня 2013 року позивачка затвердила «Положення про порядок надання у користування (найм) кімнат (квартир) у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ». Таке Положення доводилося до відома відповідачки та нею не оскаржувалось.

У позивачки відсутній обов`язок утримувати відповідачку з її повнолітніми дітьми.

Суд першої інстанції не визначився з характером правовідносин, які виникли між сторонами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу.

Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Посилалась на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначала, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_1 не підтверджено належними доказами викладені у позові обставини щодо наявності підстав для отримання спірних грошових коштів, так і їх розміру погодженого сторонами.

Доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість судового рішення є безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_1 є власником житлового приміщення в гуртожитку у якому зареєстрована та проживає відповідачка на підставі виданих їй ордерів. Між користувачем ОСОБА_2 та власником ОСОБА_1 немає договірних відносин з приводу договору найму житлового приміщення. Користування ОСОБА_2 спірним приміщенням почалось з 2003 року, тривало до направлення пропозиції укласти договір й триває після цього.

Вказані обставини встановлені рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 07 березня 2023 у справі № 726/1896/22, яке змінено постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 квітня 2023 року (а.с.4-10).

Згідно з пунктом 5 положення «Про порядок надання у користування (найм) кімнат (квартир) гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 » (далі - Положення) встановлено плату за користування житловою площею в гуртожитку та за комунальні послуги.

У відповідності до пункту 5.2 Положення плата за користування житлом встановлюється в розмірі еквівалентному 3,6 долара США за один квадратний метр орендованої площі. Розрахунок зроблено на підставі «Звіту про незалежну оцінку вартості 1 кв.м. виділеного в натурі нерухомого майна при здачі в оренду».

Згідно з пунктом 5.3 Положення нарахування плати здійснюється з дати фактичного користування майном, підтвердженим датою реєстрації місця проживання «наймача» в гуртожитку. При відсутності договору найму, укладеного між «наймачем» та ВАТ «Чернівецький цукровий завод», плата стягується відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.

Пунктом 5.4 Положення передбачено, що плата за користування, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується наймодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення (а.с.11-12).

ОСОБА_1 зверталась до ОСОБА_2 з пропозицією укласти договір найму житлових приміщень (а.с.13).

Згідно з довідкою №49 від 02 червня 2005 року відповідачка з повнолітніми дітьми ОСОБА_3 , 1992 року народження, та ОСОБА_4 , 1999 року народження, проживають з 2003 за адресою: АДРЕСА_2 , тобто у приміщені, що перебуває у їх відособленому користуванні жилою площею 30,00 кв.м, й складається з двох кімнат, розташованих на першому поверсі будинку (а.с.14-15).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що підставою для відмови в позові є та обставина, що між сторонами відсутні договірні відносини.

Судом не враховано, що позивачка заявляла позовну вимогу про стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 ЦК України, а не орендної плати.

Так, право користування чужим майном передбачено у статтях 401–406 ЦК України.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 127/13491/21-ц.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави, у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 357/8975/20.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні правовідносини не є договірними, а тому заявлені позовні вимоги повинні вирішуватися відповідно до статті 1212 ЦК України.

У випадку використання житлового приміщення без оформлення договору оренди власник такого приміщення може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Право оренди житлового приміщення виникає на підставі відповідного договору. Фактичний користувач житлового приміщення, який без достатньої правової підстави за рахунок власника зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування ним, зобов`язаний повернути ці кошти власнику нерухомого майна на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовими висновками, які викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 (провадження № 12-48гс21).

Отже, ОСОБА_2 , як фактичний користувач житлового приміщення в гуртожитку, який належить на праві власності позивачці, без достатньої правової підстави за рахунок власника нерухомого майна зберегла у себе кошти, які мала сплатити за користування ним у вигляді орендної плати, зобов`язана повернути ці кошти власнику гуртожитку на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Однак суд вважає, що наведений позивачкою розрахунок неотриманого доходу не підтверджується належними доказами та належним чином не обґрунтований.

Відповідно до вищенаведеної статті 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (частина перша статті 810 ЦК України).

Суд не бере до уваги Положення про порядок надання у користування (найм) кімнат (квартир) у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , як доказ, який підтверджує розмір безпідставно збережених коштів відповідачкою внаслідок користування житловим приміщенням у вказаному гуртожитку, оскільки таке положення розроблене та затверджено позивачкою одноособово.

Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382  ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 29 червня 2023 року, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 7 вересня 2023 року.

Головуючий                                                        Олександр ОДИНАК

Судді                                                                Мирослава КУЛЯНДА

                                               Ірина ПЕРЕПЕЛЮК