Справа № 357/15860/17

1-кп/357/83/23

У Х В А Л А

07.09.2023 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді –         ОСОБА_1 ,

при секретарі –                 ОСОБА_2 ,

прокурора –                  ОСОБА_3

захисника обвинуваченого –  ОСОБА_4 ,

розглянувши під час проведення  закритого  судового засідання в залі суду  під час розгляду обвинувальних актів об`єднаних кримінальних провадженнях, внесених в ЄРДР № 120171100300004434 від 01.08.2017, № 12017110030005046 від 23.09.2017, № 12018110030000465 від 20.01.2018, № 12018110030002816 від 24.06.2018 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1   у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 152, ч.2 ст.15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 186 КК України клопотання прокурора про  продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,–

У С Т А Н О В И В :

03.02.2022 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області  в провадження судді Білоцерківського міськрайонного суду  ОСОБА_1 надійшли обвинувальні акти об`єднаних кримінальних проваджень, внесених в ЄРДР № 120171100300004434 від 01.08.2017, № 12017110030005046 від 23.09.2017, № 12018110030000465 від 20.01.2018, № 12018110030002816 від 24.06.2018 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1   у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 152, ч.2 ст.15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 186 КК України.

Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 08.09.2023 року, прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження застосованого щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки термін дії запобіжного заходу закінчується, а ризики та обставини, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні та продовженні запобіжного заходу на даний час не змінилися та не зникли. 

Обвинувачений ОСОБА_5 ухвалою суду від 11.07.2023 року видалений з зали суду на весь час проведення судового засідання.

Захисник ОСОБА_4 просить суд змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який.

Суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване і підлягає задоволенню, оскільки ризики та обставини, передбачені п.п. 1, 3, 4 ,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні запобіжного заходу та його продовженні щодо обвинуваченого на даний час не змінилися і продовжують існувати.

А саме, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186  КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого.

Також обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152 КК України, а саме у зґвалтуванні, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, вчинене повторно, та особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 153 КК України.

Також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 153 КК України, а саме у закінченому замаху на задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 152 КК України.

Також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України, а саме у незакінченому замаху на зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, та погрози його застосування, вчиненому повторно, щодо неповнолітньої.

Таким чином ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні семи кримінальних правопорушень, шість із яких відносяться до тяжких, а одне до особливо тяжких кримінальних правопорушень, при чому вчинене відносно неповнолітньої.

Білоцерківським міськрайонним судом, в ході судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на обвинуваченого обов`язків.

У зв`язку із невиконанням зазначених обов`язків 19.02.2019 року обвинуваченому ОСОБА_5 судом змінено запобіжний захід із домашнього арешту на тримання під вартою.

В подальшому вказаний вид запобіжного заходу неодноразово продовжувався як Білоцерківським міськрайонним судом так і Київським апеляційним судом.

16.12.2021 ухвалою Київського апеляційного суду скасовано вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.07.2020 та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Поряд із цим, апеляційним судом, в порядку ст. 331 КПК України, розглянуто питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , який залишено без змін та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів.

Судом враховано, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності і статевої свободи та недоторканості особи, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення аналогічного злочину проти статевої свободи і недоторканості, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, а також обсяг судового розгляду, який необхідно провести судом першої інстанції на підставі даної ухвали апеляційного суду.

Встановлені судами двох інстанцій ризики не зменшились та продовжують існувати.

Зокрема наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховування від суду, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні семи кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих для ОСОБА_5 наслідків спонукатиме його змінювати місце проживання та уникати суд.

При цьому, ОСОБА_5 неодружений, проживає сам, не має будь-яких соціальних зв`язків. Колишня співмешканка проживає іншою сім`єю, в якій народила дитину. ОСОБА_5 свого житла не має. Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_5 , перебуваючи не під вартою, зможе без будь-якої шкоди для себе змінювати місця проживання та уникати суду.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, так у параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що у свою чергу прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.

Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (позиція Європейського Суду з прав людини у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінювані «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У рішенні справи «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський Суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою  підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.

Сукупність обставин, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_5 , відсутність у нього соціальних зв`язків, тяжкість інкримінованих правопорушень та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавленні волі є підставою та мотивом для обвинуваченого ОСОБА_5   до втечі.

Таким чином, ризик переховування від суду є наявним та об`єктивно обумовленим, який із часом не зникає, не зменшується, а лише посилюється.

Наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 з метою ухилення від покарання чи спотворення об`єктивної картини впливатиме на потерпілих та свідків –  умовлянням, підкупом чи погрозами примушуючи їх змінити свідчення та приховати вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 відомо місце проживання свідків та потерпілих, а мотиви вчинених кримінальних правопорушень та їх характер свідчить про наявність реальної небезпеки для потерпілої та свідків, а також потенційну загрозу вчинення відносно них кримінальних правопорушень, оскільки саме від них залежить благополуччя обвинуваченого.

Крім того, на даний час судом, при повторному судовому розгляді, не сприйнято показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, які мають визначальне значення для оцінки дій обвинуваченого, з огляду на специфіку та обставини кримінального правопорушення. Поряд із цим, необхідно враховувати фактор страху людини перед іншою людиною, яка спроможна пограбувати та згвалтувати. Пересічний громадянин, такий як потерпілий чи свідок, приймаючи участь у кримінальному провадженні, має бути захищеним та з усвідомленням своєї невразливості, відсутності страху перед обвинуваченим надати показання суду.

У даному випадку забезпечення безпеки потерпілих та свідків, унеможливлення на них незаконного впливу з боку обвинуваченого є основним завданням на даній стадії процесу.

Кожна із потерпілих зазначала, в тому числі і в суді, про великий страх перед обвинуваченим, внаслідок спричиненого останнім відносно них насилля. Відносно потерпілої ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та його співмешканкою, у період до зміни йому запобіжного заходу із домашнього арешту на тримання під вартою, вчинялись неправомірні дії, зокрема переслідування, образи, погрози, що зумовило звернення останньої до правоохоронних органів та реєстрацію кримінального провадження за відповідним фактом. В матеріалах судового провадження наявний витяг із ЄРДР, наданий представником потерпілої.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через страх, не прибували в судові засідання, до поміщення обвинуваченого ОСОБА_5 під варту.

Сукупність зазначених обставин вказують на реальну наявність ризику вчинення незаконного впливу на потерпілих та свідків у провадженні, який із часом не зникає, не зменшується, а лише посилюється.

Наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_5 , відвідуючи судові засідання, при попередньому судовому розгляді,  продемонстрував своє зневажливе ставлення до потерпілих та свідків, які надавали показання, перебивав їх, погрожував, вимагав говорити так як він вражав за необхідне. Всі ці дії були вчинені в присутності суду та відображають факти перешкоджання встановленню істини по справі.

Крім того, ОСОБА_5 постійно порушує порядок в залі судового засідання, перешкоджає здійсненню судового розгляду, а від так своєю поведінкою перешкоджає кримінальному провадженню.

Зокрема, 25.04.2023 та 14.06.2023, у зв`язку із порушенням порядку в залі судового засідання, обвинуваченого ОСОБА_5 видалено із зали суду на час проведення судових засідань 25.04.2023 та 14.06.2023 відповідно.

11.07.2023, з цих же підстав, обвинуваченого ОСОБА_5 , видалено із зали суду на весь час судового розгляду.

Зазначені обставини вказують на активне перешкоджання ОСОБА_5 кримінальному провадженню, яке з кожним судовим засіданням лише посилюється.

Наявний ризик, передбачений  п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема за ч. 3 ст. 152 КК України, а тому схильний до вчинення злочинів проти статевої свободи та недоторканості особи.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні семи кримінальних правопорушень, серед яких злочини проти власності та статевої свободи та недоторканості особи. Поряд із цим, однією із потерпілих є неповнолітня особа.

Крім того, необхідно врахувати і ту обставину, що вчинення кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відбулось вже в період притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

Вказані обставини свідчать про реальну наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, закономірність поведінки ОСОБА_5 , схильність до вчинення злочинів із застосуванням насильства, у тому числі статевого відносно неповнолітніх.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Наведені вище обставини, свідчать що застосування більш м`яких окрім як тримання під вартою запобіжних заходів не може запобігти наявності означених ризиків.

Враховуючи вищевикладене, а також характер вчинення кримінальних правопорушеннь, їх суспільну небезпечність, тяжкість покарання, що загрожує за вчинення вказаних злочинів, особу підозрюваного, сторона обвинувачення вважає, що зміна ОСОБА_5 на  більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під варту, не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у пунктах 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та є всі підстави вважати, що перебуваючи не під вартою обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Наведені обставини дають суду обґрунтовані підстави вважати, що жоден інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, на даній стадії судового процесу не зможе запобігти існуючим ризикам і не забезпечить належної поведінки обвинуваченого і виконання останнім своїх процесуальних обов`язків.

До суду будь-яких даних, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою стороною захисту до суду не надано.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому  ОСОБА_5 на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 333, 369-372 КПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Відкласти судове засідання обвинувального акту в об`єднаних кримінальних провадженнях внесених в ЄРДР № 120171100300004434 від 01.08.2017, № 12017110030005046 від 23.09.2017, № 12018110030000465 від 20.01.2018, № 12018110030002816 від 24.06.2018 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1   у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 152, ч.2 ст.15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 186 КК України на 29.09.2023 року на 14 годину 00 хвилин. 

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 05.11.2023 року (включно), утримуючи його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 – ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід – відмовити.

Копію ухвали направити ОСОБА_5 для відома.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в порядки і строки, передбачені ст. 395 КПК України.

СуддяОСОБА_1