Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/606/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2023 року. м. Кропивницький

               Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

                               за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький дистанційно в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2023 року, якою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 27.10.2023 включно, з визначення застави в розмірі 400 000 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

       В апеляційній скарзі обвинувачений  ОСОБА_8   просить  ухвалу  районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього змінити,  ухвалити нову, якою змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт,  мотивуючи тим, що ухвала суду є не мотивованою та не обґрунтованою. Так, суд обрав занадто суворий запобіжний захід та не врахував, що ризики, які існують є незначними, і дають можливість застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Крім того, суд в повній мірі не врахував те, що він утримується під вартою вже понад розумні строки, без реального обґрунтування ризиків. Стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а наявність тільки обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину не є підставою для позбавлення свободи. Отже, з урахуванням наявності у обвинуваченого постійного місця проживання, де мешкає його сім`я, зважаючи на тривалий строк перебування його під вартою без вирішення справи по суті, вважає за необхідне змінити йому запобіжний захід на більш м`який, а саме на цілодобовий домашній арешт, поклавши обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

У провадженні Маловисківського районного суду Кіровоградської області  перебуває кримінальне провадження №12018120280000337 від 26.10.2018 року стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинувачених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185 КК України та ОСОБА_11 , обвинуваченого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.5 ст.185 КК України.

29 серпня 2023 року ухвалою  Маловисківського районного суду Кіровоградської області  щодо обвинуваченого ОСОБА_8  продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Рішення суду мотивовано тим, що існують ризики його впливу на інших обвинувачених і свідків та останній може продовжити злочинну діяльність чи ухилятись від суду, а запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить належної поведінки обвинуваченого. Відповідно до ст.183 КПК України, судом було визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, що будуть визначені судом.

       Заслухавши доповідь судді, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу обвинуваченого, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без зміни, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

       Відповідно до ч.1,ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12018120280000337 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів.

Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 на більш м`який.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

З матеріалів вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, що має надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства.

Крім того, зі змісту клопотання прокурора вбачається, що судовий розгляд даного кримінального провадження, в якому обвинуваченому інкримінується вчинення особливо тяжкого умисного та корисливого злочину, не завершився, у зв`язку із чим обвинувачений може вчиняти дії з метою перешкоджання всебічному, повному встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування.

А, у разі застосування ОСОБА_8   запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою (особисте зобов`язання, домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов`язків, так як перебуваючи на свободі, та усвідомлюючи  кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована,  може переховуватись від суду.

Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Також, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Посилання сторони захисту на відсутність доказів існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які, на їх думку, дають підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із позбавленням волі, спростовуються вищевикладеними матеріалами провадження та в сукупності і взаємозв`язку вказують на те, що будь-який інший запобіжний захід не зможе слугувати стримуючим фактором та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

Крім того, даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надійшло, стан здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, що підтверджується довідкою Кропивницької міської медичної частини №14 Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України в Черкаській та Кіровоградській областях» від 19.07.2023.

Тому, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього перебувати на волі.

З урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою строком на 60 днів для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, та вважає, що інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Більш того, по даному кримінальному провадженні, як зі слів самого обвинуваченого, так і підтверджено прокурором під час апеляційного розгляду, про те, що ОСОБА_8 перебуває під вартою з 14 лютого 2023 року, тобто не п`ять років, як зазначено в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбаченіст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.

Колегія суддів також враховує і те, що відповідно до ч.4 ст.183 КПК  суддя, при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, визначив розмір застави, який буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Апеляційним судом також не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 , які б були безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції щодо вживання всіх заходів для недопущення затягування розгляду вказаного кримінального провадження, розглянути справу у розумні строки та постановити відповідне законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194,  206, 376 ч.2, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2023 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 – без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: