ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

05 вересня 2023 року Справа №  280/5053/23  

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді             Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а, ЄДРПОУ 02909973) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення,  -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1  до Запорізької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

Ухвалою судді від 11 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із пропуском строку звернення до суду із позовом.

19 липня  2023 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 24 липня 2023 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

01 серпня 2023 року від представника Запорізької обласної прокуратури надійшло клопотання про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03 серпня 2023 року представнику відповідача відмовлено у задоволенні клопотання про призначення розгляду справи №280/5053/23 у порядку загального позовного провадження.

18 серпня 2023 року від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду з огляду на наступне. У період з     14 серпня 2021  року по 19 січня 2022  року обласною прокуратурою не виконувалось рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня  2021 року  у справі  № 280/3369/21, в частині негайного виконання поновлення ОСОБА_1 на посаді із рівнозначними умовами, функціями та повноваженнями прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області. Представник позивача вважає, що згідно з частиною  2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Позивач наполягає, що в даному випадку слід застосовувати редакцію статті  233 КЗпП, яка діяла до 18 липня 2022 року  включно та якою строк звернення до суду із позовом цієї категорії є необмеженим. Водночас, відповідно до статті  236 КЗпП визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, слід розмежовувати середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Отже, на підставі частини  статті  3 КАС України, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті  122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах статті 233 КЗпП України. З огляду на вказане, позовну заяву ОСОБА_1 просить суд залишити без розгляду.

Заперечення проти задоволення вказаної заяви від позивача та його представника на адресу суду не надходили.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У даній справі спірним є питання щодо права позивача на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі                              № 755/12623/19 визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію. Незаконне звільненні - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. Водночас виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений.

Статтею 233 КЗпП України визначені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. На момент виникнення спірних правовідносин частина друга вказаної норми встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин (правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 04 серпня 2022 року у справі №380/6129/20).

Так, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. (постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 420/10861/21, від 04 серпня 2022 року у справі № 380/6129/20).

Отже, на думку суду, право на заробітну плату за період з 14 серпня 2021 року по                  19 січня 2022 року не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з частини другої статті 233 КЗпП України, в редакції до 18 липня 2022 року.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, заява про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 122, 241, 243, 248 КАС України суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Запорізької обласної прокуратури про застосування наслідків пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду – відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Повне судове рішення складено 05 вересня 2023 року.

Суддя                                                                                                              Д.В. Татаринов