Справа № 490/541/23

Провадження № 1-кп/496/422/23

У Х В А Л А

05 вересня 2023 року                                                                         м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі колегії:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря – ОСОБА_4 ,

прокурора – ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

До суду надійшло клопотання прокурора Херсонської обласної прокуратури про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому  ОСОБА_7  строком на 60 днів, мотивоване тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати,тому єдиним запобіжним заходом, якій зможе гарантувати запобігання усім ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , при цьому прокурор посилався на обставини викладені у письмовому клопотанні про продовження строку.

Потерпілі до судового засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник заперечували проти вказаного клопотання прокурора, при цьому захисник зазначила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення, тому просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання з додатками та наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.

За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд, погоджується з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, існування ризиків можливого переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також те, що на даний час триває судовий розгляд, виправдовують необхідність продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та дають суду можливість дійти висновку про обґрунтованість наявності у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні серед іншого особливо тяжкого кримінального правопорушення, а отже, при оцінці ризику переховування від правосуддя, поряд з іншими обставинами, може братися до уваги і загроза відносно суворого покарання, як це відображено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000 р.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не прийнято, свідки та потерпіли підлягають безпосередньому допиту судом, тому суд вважає, що в даному випадку існує ризик можливого впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків в зазначеному кримінальному провадженні, а також ризик можливого вчинення ОСОБА_7 інших злочинів, оскільки у обвинуваченого відсутнє постійне та офіційне місце роботи, місце реєстрації, що свідчить про ризик переховатися від суду та продовження обвинуваченим вчинення протиправних незаконних дій, зокрема продовжити вчинення даного злочину.

Жодних відомостей чи доказів того, що на даний час у соціальному, сімейному, матеріальному стані обвинуваченого сталися істотні зміни, які б давали підстави для висновку про зменшення існуючих ризиків суду не надано.

Відомості, що відображенні в матеріалах провадження свідчать про те, що ОСОБА_7 на час затримання офіційно не був працевлаштований, законних джерел доходів не мав, суспільно-корисною діяльністю не займався, не має достатньо міцних соціальних зав`язків, які б мали реальний вплив на його поведінку та слугували б стримуючим запобіжником його поведінки.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – спливає 16.09.2023 року, а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_7 , його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, без місця реєстрації, немає на утриманні малолітніх дітей, а також звертає увагу на те, що він раніше судимий, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину та приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу на теперішній час неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, його позиція щодо обставин справи суду не відома, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на свідків, потерпілих, та інших учасників кримінального провадження, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Щодо усного клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, при цьому захисник зазначила щодо недоведеності прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відносно її підзахисного, то суд приймає до уваги вказані обставини, разом з тим враховує ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_7 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, на теперішній час - не має.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_7 , суд, на теперішній час, не встановив.

Таким чином, ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_7 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу на теперішній час - не має, тому суд вважає за доцільне продовжити строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Щодо визначення розміру застави, суд дійшов наступного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені злочину із застосуванням насильства, вбивство, то суд вважає недоцільним визначати йому розмір застави.

При цьому також необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченому діяння.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 371, 372, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 05.09.2023 року до 03.11.2023 року включно в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення –начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Апеляційна скарга подається на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Головуючий суддя:                                                                                                       ОСОБА_1

Судді:                                                                                                            ОСОБА_2

ОСОБА_3

Повний текст ухвали складено 06 вересня 2023 року.