копія
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-484/2009р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 53 Доповідач у апеляційній
інстанції Володіна Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Володіної Л.В.
суддів - Птіціної В.І., Колбіної Т.П.
при секретарі - Зуєвій О.О.
за участю - представника відповідача - Коломоєць О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 04 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” (далі ТОВ ТБ „Мегаполіс”) і вточнивши свої вимоги, просив змінити формулювання причин звільнення на ст.38 КЗпП України за власним бажанням, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за затримку розрахунку при звільненні в сумі 7 080 грн., зобов'язати відповідача надати позивачу належним чином оформлену трудову книжку.
Вимоги мотивовані тим, що він працював на підприємстві відповідача торгівельним представником з травня 2007 року. 16.10.2007 року надав заяву про звільнення з роботи за вільним бажанням з 01.11.2007 року, однак з роботи звільнений не був, хоча двічі надавав таки ж заяви, не одержав трудову книжку та розрахунок при звільненні.
Крім того, невиконання відповідачем вимог трудового законодавства спричинили йому моральну шкоду, яку він оцінює в 1700 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 04 березня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
З ТОВ ТБ „Мегаполіс” на користь ОСОБА_1 стягнуто компенсацію за невикористану відпустку у сумі 422,65 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у сумі 7076,16 грн., а всього 7 498,81 грн.. В решті вимог відмовлено.
З ТОВ ТБ „Мегаполіс” стягнуто держмито у дохід держави в сумі 74,99 грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ ТБ „Мегаполіс” ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує на відсутність в діях відповідача вини у тому, що позивач не отримав розрахунок при звільненні.
Заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В частині відмови у задоволенні вимог позивача про зміну формулювання причин звільнення і стягнення моральної шкоди, та задоволення вимог в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку рішення суду сторонами не оскаржується.
Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу не сплачено розрахунок при звільненні з роботи з вини відповідача.
З такими висновком суду колегія суддів не погоджується.
Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 Кодексу.
У відповідності до вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені сумі мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 08.02.2007 року адміністратором залу, звільнений з роботи наказом № 547-к від 19.12.2007 року з посади торгового агента за ст.40 п.4 КЗпП України. При звільненні з роботи позивач не отримав компенсацію на невикористану відпустку у розмірі 422,65 (а.с.82).
В день звільнення ОСОБА_1 на роботі присутній не був, за його письмовою заявою 20.12.2007 року, на адресу зазначену позивачем, цінним листом були направлені трудова книжка та копія наказу про звільнення (а.с.37,36), лист позивачем отриманий не був та повернувся за закінченням терміну зберігання (а.с.72-73).
З вимогами про виплату несплачених йому сум позивач до відповідача не звертався, реквізити, куди можливо було перерахувати несплачену компенсацію на невикористану відпустку, позивач відповідачу не надав, крім того, позивач сам зазначив у позовній заяві (а.с.1-2), що його зарплатна карта у листопаді 2007 року була заблокована. За таких обставин, підприємство було позбавлено можливості здійснити виплату належної позивачу суми коштів.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вини підприємства, у тому, що позивач своєчасно не отримав розрахунок при звільнені, немає, а тому підстави для покладення на відповідача відповідальності за це порушення трудового законодавства відсутні.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що, у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.
В порядку ч.1 ст.88 ЦПК України, підлягає зменшенню державне мито, що стягнуто з відповідача рішенням суду, до 51 грн.
Керуючись ст.ст.47,116 КЗпП України, ч.1 ст.88, ст.ст. 303,304,305,п.2 ч.1 ст.307,п.4 ч.1 ст.309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 04 березня 2009 року в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнення скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнення відмовити.
Зменшити суму державного мита, що стягнуто з ТОВ „Торгівельний будинок „Мегаполіс”, до 51 гривни.
Рішення суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України у двох місячний строк.
Головуючий: /підпис/ Л.В. Володіна
Судді: /підписи/ В.І. Птіціна
Т.П. Колбіна
Копія вірна
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя Л.В. Володіна