ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
26 березня 2009 року о 15 год., 13 хв. |
м. Львів |
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.
секретар судового засідання Черній Ю.Л.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 2а-567/09/1370
|
за позовом |
ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2 |
|
до |
Військової частини НОМЕР_1, представник - ОСОБА_3. (довіреність НОМЕР_1від 16.09.2008 року) |
|
про |
стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 3657,67 грн. |
Позивач ОСОБА_1. звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 3657,67 грн.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує наступним: в порушення ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», їй не виплачено грошову компенсацію за речове майно.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задоволити повністю, з підстав зазначених у позовній заяві. У поданому в судовому засіданні клопотанні від 26.03.2009 року просила суд допустити до участі у справі ОСОБА_2 в якості її представника, яке судом задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задоволити повністю.
Позиція відповідача викладена у поданому засіданні запереченні на позовну заяву № 274 від 17.03.2009 року. Відповідач просить, суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав того, що починаючи з 11.03.2000 року (набрання чинності Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів") дію норм, яка визначала та визначає на даний час право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна призупинено.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, примиритися не бажала.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд -
ВСТАНОВИВ:
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з наступними змінами та доповненнями, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року за № 107-VІ, з наступними змінами та доповненнями, Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008.
При прийняті постанови суд виходить з того, що позивач - ОСОБА_1. перебувала на військовій службі з 26.12.2005 року по 30.10.2007 року та на речовому забезпеченні, що підтверджується довідкою від 03.11.2006 рокуНОМЕР_2, однак не забезпечувалась в повному обсязі речовим майном, що підтверджується довідкою від 03.11.2006 рокуНОМЕР_3.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2007 року НОМЕР_4 звільнена з військової служби у запас.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
У 2007 році (на час звільнення позивача - 30.10.2007 року) ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» діяла у редакції від 11.05.2007 року - держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пунктами 27 та 28 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28 жовтня 2004 року, з наступними змінами та доповненнями, передбачено відповідно, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення; зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Згідно довідки-розрахунку НОМЕР_5 вих.НОМЕР_6від 03.11.2008 року позивач недоотримала речове майно на суму 3657,67 грн.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 року № 328-V доповнено ст. 9-1 Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Однак, ч. 2 ст. 9-1 цього ж Закону у редакції від 11.05.2007 року, яка передбачала право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів, зупинено на 2007 рік згідно п. 59 ст. 71 розділу VІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489- V.
Згідно пп. 3 п. 67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107- VI, ч. 2 ст. 9-1 Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» виключено.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 по справі №-1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 67 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 67 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього ж Рішення.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Вищевказане Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 по справі №-1-28/2008 встановлює, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Однак станом на день звільнення позивача та розгляду справи в суді дія норми ч. 2 ст. 9-1 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не діяла (у 2007 році) та її дія не відновлена (у 2008 році).
Крім цього, ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ - призупинено дію ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Таким чином, позивач у відповідності до норм законодавства, що діяли на момент її звільнення мала право на отримання матеріального та іншого забезпечення. Однак починаючи з 11.03.2000 року (дата набрання чинності Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів») право позивача на грошову компенсацію замість речового забезпечення не може бути реалізовано, оскільки законодавцем призупинено дію норми, яка встановлювала право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна, а відтак, підстав для задоволення позову про стягнення на користь позивача грошової компенсації за належне до видачі речове майно, судом не встановлено.
Норми законів, які передбачали право позивача на компенсацію за не отримане речове майно, мають вищу юридичну силу над постановою КМ України, яка також передбачає право позивача на згадану компенсацію, однак відповідні норми законів не діяли на момент звільнення позивача та не діють на момент прийняття постанови, а відтак у суду відсутні законні підстави задоволення позову позивача про одержання грошової компенсації за не отримане речове майно.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
П Р И Й Н Я В:
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Гавдик З.В.