Справа № 128/2066/22

УХВАЛА

       06.09.2023                                                                м. Вінниця

       Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б., розглядаючи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на незавершене будівництво, -

                                        ВСТАНОВИЛА:

       13.09.2022 до Вінницького районного суду Вінницької області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на незавершене будівництво, справа №128/2066/22, в якій позивач просить суд визнати за ним, як за співзабудовником, право на частку збудованого ним за час проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, але не прийнятого в експлуатацію, житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 97,3 кв.м. та житловою 46,3 кв.м.

       05.09.2023 суддею було заявлено самовідвід від подальшого розгляду даної справи , з метою уникнення будь-яких обставин, що можуть викликати сумнів у неупередженості, безсторонності (об`єктивності ) судді в ході подальшого розгляду даної цивільної справи, як в учасників справи, так і стороннього спостерігача , а також майбутнього рішення у даній справі.

       Оглянувши матеріали справи, доводи заяви, суд вважає що заява про самовідвід судді від розгляду справи піддягає до задоволення виходячи з такого.

Закон покладає на суддю процесуальний обов`язок заявити самовідвід за наявністю для цього підстав ( ст.ст.36,37,39 ЦПК України).

        Порядок вирішення заявленого самовідводу , регламентований ст.40 ЦПК України.

       Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції, та ст.2, ч.1 ст.8 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

       Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється".Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

       Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

       Стаття 56 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що «питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з`їздом суддів України”.

       Стаття 15 Кодексу суддівської етики встановлює, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. «Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи».

       Такі самі вимоги до поведінки судді знайшли своє відображення в міжнародному документі, затвердженому РЕЗОЛЮЦІЄЮ 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року (Бангалорські принципи діяльності судді). Вони викладені у формі цінностей і мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів. Вони мають використовуватися суддями як керівництво, а судовою системою - як основа для регламентації поведінки суддів.Вони також покликані сприяти кращому розумінню й підтримці судової гілки влади з боку представників виконавчої та законодавчої влади, а також адвокатів і суспільства в цілому. Ці принципи передбачають відповідальність суддів за свою поведінку перед певними інституціями, заснованими з метою забезпечення дотримання судових стандартів, які самі є незалежними й неупередженими і покликані посилювати, а не применшувати значимість існуючих правових норм і правил поведінки, що зобов`язують суддів.

       Частина 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

       Наявність безсторонності відповідно до cт. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

       Зовнішні вияви можуть мати певне значення, або іншими словами, «правосуддя повинно не тільки здійснюватися, повинно бути також видно, що воно здійснюється». Важливим питанням є забезпечення у демократичному суспільстві довіри громадськості до суду (Білуха проти України, 2006).

       Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) /ВП), § 98).

       Підставою заявлення суддею самовідводу, згідно із заявою судді є намір уникнення подальших сумнівів у сторін та їх представників у неупередженості судді Саєнко О.Б. та недопущення сумнівів у об`єктивності майбутнього рішення у даній справі.

       Враховуючи викладене , суд вважає, що обставини, зазначені в заяві про самовідвід судді Саєнко О.Б. свідчать про неможливість продовження розгляду справи в такому складі суду, а мотиви заявлення самовідводу мають об`єктивне підґрунтя та відповідають положенням ст.36 ЦПК України, ст.15 Кодексу суддівської етики.

       Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

       Таким чином, для забезпечення права позивача на доступ до правосуддя та розгляд даної цивільної справи поза будь - яким сумнівом щодо об`єктивності та неупередженості складу суду як для позивача так і інших учасників даної справи та стороннього спостерігача, а також з метою недопущення сумнівів у об`єктивності майбутнього рішення у даній справі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вказаної заяви.

       За таких обставин, суд вважає за необхідне передати матеріали справи до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для визначення іншого судді, у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

       Керуючись ст.ст. 36, 40-41 ЦПК України, суддя-

                                       ПОСТАНОВИЛА:

       Заяву судді Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б. про самовідвід в цивільній справі № 128/2066/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на незавершене будівництво, - задовольнити.

       Відвести головуючу суддю Саєнко Олену Борисівну від розгляду вищевказаної цивільної справи.

       Матеріали цивільної справи передати для визначення іншого судді в порядку, встановленому статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України.

       Ухвала оскарженню не підлягає.

       Суддя        :                                        Олена САЄНКО