Харківський окружний адміністративний суд   61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про прийняття адміністративної справи до розгляду

"05" вересня 2023 р.                                                                       справа          №520/4242/23

Суддя  Харківського окружного адміністративного суду  Старосєльцева О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Національної поліції в Харківській області про: 1) визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції України в Харківській області №295 від 03.06.2022 р. в частині застосування до оперуповноваженого зонального сектору № 3 відділу кримінальної поліції Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді його звільнення зі служби в поліції; 2) визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції України в Харківській області №288 о/с від 14.06.2022 р. в частині звільнення оперуповноваженого зонального сектору № 3 відділу кримінальної поліції Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції з 14.06.2022 р.; 3) поновлення на службі в Національній поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого зонального сектору № 3 відділу кримінальної поліції Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області; 4) зобов`язання Головне управління Національної поліції України в Харківській області нарахувати та виплатити суми грошового забезпечення за період 1 травня 2022 р. - 14 червня 2022 р. на ОСОБА_1 ; 5) зобов`язання Головне управління Національної поліції України в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суми середнього грошовою забезпечення за час вимушеного прогулу, за період з 15.06.2022 року по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України, -

встановив:

Позовна заява надійшла до суду 24.02.2023р. (надіслана поштовим відправленням - 20.02.2023р.).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2023р. позовну заяву залишено без руху; встановлено, що способом усунення недоліків є подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з доданням доказів на їх підтвердження.

14.03.2023р. від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено про неотримання позивачем оскаржуваних наказів у зв`язку із неможливістю прибути до міста Харкова через дію непереборної сили, а саме через тимчасову окупацію території Куп`янського району Харківської області, та отримання цих наказів лише 02.02.2023 року після подання письмового запиту від 25.01.2023 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023р. викладені у заяві представника позивача про поновлення строку на звернення до суду у межах справи №520/4242/23 причини - визнано неповажними; заяву представника позивача про поновлення строку на звернення до суду у межах справи №520/4242/23 - залишено без задоволення; позов - повернуто заявникові.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2023 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року скасовано, справу №520/4242/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі - направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Так, за змістом постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2023 року колегія суддів дійшла наступних висновків: "Наданий відповідачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції скріншот з мобільного додатку мессенджеру "WhatsApp" не може бути належним доказом направлення позивачу оскаржуваних наказів, оскільки з нього неможливо встановити на який номер телефону вказані накази направлялись. Тобто, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про його звільнення. Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково зробив висновок про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача з наказами, які б підтвердили обізнаність позивача про притягнення його до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та звільнення зі служби в поліції 14.06.2022. Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 6 квітня 2022 року гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами частин першої, другої статті 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Згідно з висновками, що сформульовані у одному з останніх рішень Великої Палати ЄСПЛ, яке головним чином стосується процесуальних гарантій особи у суді та узагальнює позиції з раніше винесених рішень цього Суду, - справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia [ВП], № 40160/12, п.п. 76-78, 97-99): пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (див. рішення у справах "Роше проти Сполученого Королівства" (Roche v. the United Kingdom) [ВП], № 32555/96, п. 116; "З та інші проти Сполученого Королівства" (Z and Others v. the United Kingdom) [ВП], № 29392/95, п. 91; "Цудак проти Литви" (Cudak v. Lithuania) [ВП], № 15869/02, п. 54); право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним"; це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд; проте право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, п. 230); заходи, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, який залишається для особи, у такий спосіб або в такій мірі, щоб сама суть права була порушена; крім того, обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо відсутнє розумне співвідношення пропорційності між засобами, що використовуються, і метою, яка має бути досягнута; при цьому у практиці Суду закріплено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статей 2, 14 вказаного Міжнародного пакту, кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні; забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими органами або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту; всі особи є рівними перед судами і трибуналами; кожен має право при визначенні його прав та обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Важливість захисту права на доступ до суду також підкреслюється тим, що вказане питання включено до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 – 2023 роки, затвердженою Президента України від 11 червня 2021 року № 231/2021, в якій зазначено, що перешкоди в доступі до суду віднесено до основних проблем у сфері правосуддя. Слід зазначити, що при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про наявність підстав для повернення адміністративного позову."

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.08.2023 року справу передано головуючому судді Старосєльцевої О.В.

З огляду на викладене, визначених КАС України або іншими актами національного законодавства України підстав, котрі б перешкоджали прийняттю справи до розгляду, суддею не виявлено.

У відповідності до положень ч. 6 ст. 7 КАС України справа підлягає прийняттю до провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України відносно заявленого до вирішення спору не застосовується заборона обрання форми адміністративного судочинства. Ознак того, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес суддею не виявлено.  

Вказана справа відноситься до малозначних відповідно п. 20 ч.1 ст. 4 КАС України.

Підстав для розгляду заявленого до вирішення спору у порядку ст. 263 КАС України суддя не знаходить.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України даний спір підлягає вирішенню у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом буде вирішуватися під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 171, 173, 175 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя  -

ухвалив:

1.Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі. Сповістити осіб, які беруть участь у справі, що інформація по даній справі може бути отримана на веб-сторінці Харківського окружного адміністративного суду на офіційному веб-порталі судової влади     України в мережі Інтернет, а саме: http://court.gov.ua/fair/sud2070.

2. Здійснювати розгляд та вирішення справи одноособовим складом суду у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання без повідомлення (виклику) осіб.

3. Зобов`язати відповідача (у строк не пізніше 15 днів з дати одержання цієї ухвали) подати безпосередньо до суду (разом з доказами направлення позивачу): 1) відзив на позов, усі докази на підтвердження висловлених аргументів та на висвітлення обставин спору (правове та документальне обґрунтування правової природи правовідносин, що склались); 2) надати належним чином завірені копії: матеріалів службового розслідування, за результатом якого було звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 , та всі документи, які стали підставою складання оскаржуваних наказів; доказів отримання спірних наказів позивачем; посадову інструкцію оперуповноваженого зонального сектору № 3 відділу кримінальної поліції Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 ; розрахунок: а) фактичних сум виплат позивачу здійснених у день його звільнення, із зазначенням їх конкретної суми нарахування та виплати позивачу та датою цих нарахувань та виплат; б) розміру середньоденного заробітку позивача, з зазначенням її конкретної суми; 3) письмові пояснення та докази з приводу існування поважних причин ненадання відзиву на позов.

4. Запропонувати позивачу не пізніше десяти днів з дати одержання цієї ухвали подати до суду: позовну заяву та усі докази на підтвердження висловлених аргументів та на висвітлення обставин спору, у тому числі, згідно додатку до позовної заяви.

5. Копії даної ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

6. Запропонувати позивачу не пізніше трьох днів з дати одержання відзиву на позов подати до суду (а також направити іншим учасникам справи) відповідь на відзив разом з доказами про дату одержання відзиву на позов.

Запропонувати відповідачу не пізніше трьох днів з дати одержання відповіді на відзив подати до суду (а також направити іншим учасникам справи) заперечення разом з доказами про дату одержання відповіді на відзив.

7. Роз`яснити учасникам справи, що про неможливість подання доказів слід письмово повідомити суд протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

8. Роз`яснити, що зловживання процесуальними правами, а також недобросовісне виконання процесуальних обов`язків не допускається. Роз`яснити про наявність процесуальних прав і обов`язків, передбачених ст. 44, 45, 47, 60, 131 КАС України.

9. Роз`яснити, що ухвала не підлягає оскарженню.

Суддя                                                                                  О.В.Старосєльцева