ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6252/23 Справа № 212/2629/23 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Мірута О. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року                                                                м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого – Мірути О.А.,

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.,

секретар судового засідання- Сотнікова А.І.

учасники справи:

позивач  ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянувши у відкритому судовому засдіанні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отриманих професійних захворювань (суддя Пустовіт О.Г.) ухваленого в приміщенні Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області,повне судове рішення складено 12 травня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В квітні 2023 року ОСОБА_1  звернувся з позовом до суду до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «ЦГЗК») про стягнення моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отриманих професійних захворювань.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що з 04.09.2003 року по 26.12.2010 року він працював у шкідливих та небезпечних умовах праці за професією «слюсар черговий та з ремонту устаткування» та з 27.12.2010 року по 23.08.2022 року «дробильник» технологічної служби дробильної фабрики Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». 23.08.2022р. був звільнений за станом здоров`я.

10.11.2022 року рішенням лікувальної-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини позивачу було встановлено професійне захворювання за діагнозом: Дрібновузловий сидеросилікоз третьої стадії (А, p/s, 2/2, em, pi, pqp), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень другої стадії, група В. ЛН другого ступеня. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, м`язово-тонічним та стійким больовим синдромами.

Підставою виникнення професійного захворювання стало те, що позивач, працюючи дробильником технологічної служби дробильної фабрики ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з 27.12.2010р. по 23.08.2022р. виконував роботи з керування, обслуговування дробарок та іншого гірничозбагачувального устаткування при збагаченні та транспортуванні гірничої маси, брав участь в роботах з ремонту, монтажу, демонтажу гірничозбагачувального устаткування.

При цьому внаслідок недосконалості технології збагачення руди, під час обслуговування технологічного обладнання змушений був на протязі зміни нахилятися, а через порушення в роботі систем пилоподавлення, аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.

За висновком МСЕК від 21.03.2023 року позивачу первинно встановлено 50 % втрати працездатності (35% - сидеросилікоз, 15% - радикулопатія) та ІІІ групу інвалідності.

Позивач вважає, що підприємство відповідача не створило для нього належних, безпечних, нешкідливих умов праці, порушило норми охорони праці і тому він отримав професійне захворювання, внаслідок якого його постійно турбує задишка при незначному фізичному навантаженні, біль у грудях та між лопатковій ділянці, загальна слабкість, підвищена втома, запаморочення, головний біль, постійні стійкі болі та обмеження рухів в п/крижовому та шийному відділах хребта. Через погане самопочуття, позивач змушений щороку проходити обов`язкове стаціонарне лікування, медичні огляди та обстеження, а також проводити відновлювальні процедури та лікування. Крім того, у зв`язку із отриманими професійними захворюваннями порушено нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, вести активний спосіб життя, а також через втрату роботи відчуває себе тягарем для родини, що також пригнічує позивача та створює почуття дискомфорту та розпачу.

Позивач оцінює моральну шкоду в розмірі 335 000 грн. та просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, без урахування утримання податків, зборів та інших платежів.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отриманих професійних захворювань задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 160 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат`на користь держави судовий збір в розмірі 1600 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Судове рішення мотивоване характером та тривалість отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 50 %   та встановлення третьої групи інвалідності,  період праці на підприємстві відповідача протягом 18 років 11 місяців, тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважав, що   розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування становить 160000,00 гривень без врахування податку з доходу фізичних осіб.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ЦГЗК» ставить питання про зміну рішення суду та зменшення суми відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга ПрАТ «ЦГЗК» мотивована тим, що судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості та судової практики в аналогічних справах..

Судом не взято до уваги, що позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Позивач усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, все одно реалізував своє право на працю в шкідливих умовах. Позивач не лише знав про шкідливі умови без яких неможлива конкретна робота на гірничому підприємстві, але й свідомо продовжував працювати на таких умовах тривалий час, отримуючи за це відповідні пільги та компенсації. Вважає, що безвідповідальне ставлення позивача до свого здоров`я та тривалий стаж роботи призвели до встановлення йому професійного захворювання.

Зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та судом не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу.

Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адмініструванняподатків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі – Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від позивачау справі відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони у судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що позивач працював на підприємстві відповідача на різних посадах, з 04 вересня 2003 року по 23 серпня 2022 року. Звільнений 23 серпня 2022 року за станом здоров`я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 10 листопада 2022 року за № 1656, позивачу були встановлені професійні захворювання: Дрібновузловий сидеросилікоз третьої стадії (А, p/s, 2/2, em, pi, pqp), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень другої стадії, група В. ЛН другого ступеня. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, м`язово-тонічним та стійким больовим синдромами.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 26 січня 2023 року, проведеного на ПрАТ«ЦГЗК», встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання позивача: працюючи в дробильником технологічної служби дробильної фабрики ПРАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з 27.12.2010р. по 23.08.2022р. виконував роботи з керування, обслуговування дробарок та іншого гірничозбагачувального устаткування при збагаченні та транспортуванні гірничої маси, брав участь в роботах з ремонту, монтажу, демонтажу гірничозбагачувального устаткування.

При цьому внаслідок недосконалості технології збагачення руди, під час обслуговування технологічного обладнання змушений був на протязі зміни нахилятися, а через порушення в роботі систем пилоподавлення, аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.

Пунктом 18 Акту визначено, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є: концентрація пилу з вмістом вільного кристалічного кремнію діоксиду (SiO2) від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 2,9 рази (5,89 мг/м3при ГДК 2,0 мг/м3) згідно до «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затвердженихнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 №1596.

Висновком МСЕК від 21.03.2023 року позивачу первинно встановлено 50 % втрати працездатності за захворюванням: сидеросилікоз 35 %, радикулопатія 15 %, з 13.03.2023 року до 10.03.2024 та ІІІ групу інвалідності.

У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями позивач неодноразово звертався до закладу медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційна скарга ПрАТ «ЦГЗК» підлягає залишенню без задоволення.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції керувався ст.ст.153,173 КЗпП України виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту.

Отже, під поняттям «моральна шкода» охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов`язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів.

Фізичні страждання – це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина. Суд наголошує, що моральна, і фізична шкода після нанесення, по суті є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров`я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину фізичних і моральних страждань, та суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров`я, ставиться в залежність від самої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям тепер і в майбутньому.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з п. 18 Акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є вібрація: концентрація пилу з вмістом вільного кристалічного кремнію діоксиду (SiO2) від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 2,9 рази (5,89 мг/м3при ГДК 2,0 мг/м3) згідно до «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затвердженихнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 №1596.

Отже, роботодавець ПРАТ «ЦГЗК» під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли тільки з вини ПРАТ «ЦГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів.

Спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні.

Так, позивача турбує задишка при незначному фізичному навантаженні, епізоди утрудненого дихання до 1-2 р/добу, які провокуються частіше незначними фізичними навантаженнями, рідше виникають спонтанно вранці або в нічний час, частіше сильний приступоподібний кашель з виділенням невеликої кількості слизового, в`язкого харкотиння, рідше сухий кашель, біль у грудях та між лопатковій ділянці, загальна слабкість, підвищена втома, запаморочення, головний біль, постійні стійкі болі та обмеження рухів в п/крижовому та шийному відділах хребта, позивач позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 Про офіційне тлумачення положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

У справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Посилання представника відповідача ПрАТ «ЦГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі – Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.

У пункті163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт164.1 статті 164 ПК Українита підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаєтьсядохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Колегія суддів зауважує, що застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частинпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що дозагального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються:1) суми,що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми,що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія судів не бере до уваги посилання відповідача на те, що оскаржуване рішення прийняте без врахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі № 180/505/20-ц, відповідно до якого Верховний Суд дійшов висновку, що з 23 травня 2020 року стягнута моральна шкода підлягає оподаткуванню у разі перевищення її розміру чотирикратному розміру мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів  погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

 Зокрема, враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи  позивача в умовах впливу шкідливих факторів  на підприємстві відповідача ПрАТ «Центральний ГЗК», відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 50 %, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та взагалі можливість такого відновлення.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, як позивачки, так і відповідача, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України   оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи висновки апеляційного суду за результатами розгляду справи, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: 

Судді: