ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 676/2672/15-ц

Провадження № 22-ц/4820/1616/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Цугель А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2023 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни незаконними та зобов`язання вчинити дії щодо повернення незаконно стягнутих коштів (суддя Семенюк В.В.).

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни незаконними та зобов`язання вчинити дії щодо повернення незаконно стягнутих коштів заробітної плати.

В обґрунтування скарги зазначав, що 06.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин О.С. за заявою стягувача відкрито виконавче провадження №70471520 з примусового виконання виконавчого листа Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області № 676/2672/15-ц від 21.06.2018 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором №008-2008-2554 від 30.07.2008 в сумі 72397,47 доларів США, з них 61067,86 доларів США заборгованості по кредиту, 11057,47 доларів США заборгованості по процентах, 272,52 доларів США по підвищених процентах; стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» по 3836,70 грн. понесених судових витрат з кожного (боржник ОСОБА_1 ).

Того ж дня, 06.12.2022 приватним виконавцем у рамках ВП №70471520 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0565 га, кадастровий номер 3222481601:01:052:0196, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 .

Також, 06.12.2022 приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у розмірі 79637,63 доларів США.

З урахуванням приписів п.1 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», 22.12.2022 боржник ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Микитин О.С. із заявою про зняття арешту з коштів. Цією заявою він повідомив приватного виконавця, що з 12.04.2021 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та використовує картковий рахунок у форматі IBAN НОМЕР_2 , відкритий в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний банк» для зарахування (отримання) грошового забезпечення (заробітної плати), додавши до заяви довідку з військової частини НОМЕР_1 (форма 5) та інформацію про рух коштів за вищевказаним картковим рахунком за період з 01.09.2022 по 13.12.2022.

28.12.2022 приватним виконавцем Микитин О.С. винесена постанова про зняття арешту з коштів, згідно якої приватний виконавець встановив, що рахунок IBAN НОМЕР_2 , відкритий в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний банк» на його ім`я, має цільове призначення - зарахування заробітної плати. У вказаній постанові приватний виконавець зазначив, що правові підстави подальшого застосування арешту до рахунку НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ПУМБ», що використовується з цільовим призначенням – зарахування заробітної плати, відсутні, тому, керуючись ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», постановив зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 .

Проте, 03.03.2023 з рахунку боржника у форматі IBAN НОМЕР_2 , відкритого в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний банк», були списані грошові кошти заробітної плати у розмірі 390 957,85 грн., одержувачем яких є приватний виконавець Микитин О.С.

Отже, всупереч прийнятої постанови про зняття арешту з коштів боржника від 28.12.2022 року, стягнення грошових коштів (заробітної плати) відбулось з його рахунку IBAN НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ПУМБ», з цільовим призначенням - зарахування заробітної плати, про що приватний виконавець Микитин О.С. достеменно був обізнаний.

Зазначає, що дізнався про порушення своїх прав 03 березня 2023 року, тобто з дня незаконного списання його коштів заробітної плати з вищевказаного рахунку на користь приватного виконавця, а звернувся до суду 15.03.2023 року, тому строк на звернення до суду не пропустив, вважає дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на його заробітну плату, незаконними, оскільки здійснені всупереч Закону України «Про виконавче провадження» та є такими, що порушують його конституційне право на одержання винагороди за працю, передбачене ст. 43 Конституції України, тому ці грошові кошти підлягають поверненню на його рахунок приватним виконавцем.

У скарзі просив суд визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни незаконними та зобов`язати вчинити дії щодо повернення незаконно стягнутих коштів заробітної плати у розмірі 390 957,85 грн на банківський рахунок ОСОБА_1 .

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2023 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги в повному обсязі. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування судом правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №756/8815/20. Зазначає, що звертаючись до суду першої інстанції за захистом свого конституційного права на одержання винагороди за працю, передбаченого ст.43 Конституції України, в обґрунтування скарги неодноразово наголошував, що приватний виконавець звернув стягнення на його заробітну плату всупереч приписам п.10-2 Розділу ХІІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону України від 15.03.2022 № 2129-ІX, що діяла станом на 03.03.2023, на момент незаконного звернення стягнення приватним виконавцем коштів заробітної плати з рахунку боржника. Однак, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки діям приватного виконавця з врахування діючих на той час правових норм.

Вказує, що суд першої інстанції при винесенні ухвали неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст.ст.ст.48, 52, 59 Закону України «Про виконавче провадження», помилково врахувавши правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №756/1927/16-ц від якого відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 (п.85). Також судом не було враховано письмові пояснення ОСОБА_1 від 27.04.2023.

Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин О.С. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначає, що скарга є безпідставною, оскільки боржник у виконавчому провадженні №70471520 прагне повністю уникнути звернення стягнення на належне йому майно та вільно, не зважаючи на невиконане судове рішення та наявність заборгованості, користуватися всіма своїми коштами в обхід виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Вважає доводи,викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, а ухвалу суду першої інстанції - законною, обґрунтованою, постановленою у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Вказує, що враховуючи, що боржником не було надано доказів, що кошти стягнуті з боржника є виключно коштами заробітної плати, а з неповної виписки вбачається надходження інших коштів, при цьому, від банку не надходило жодного повідомлення про заборону накладення арешту на рахунок, то і відсутні підстави для задоволення скарги.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець Микитин О.С. при зверненні стягнення на кошти, які знаходились на банківському рахунку скаржника, діяв правомірно, в межах закону.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись.

Встановлено, що 06.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин О.С., за заявою стягувача відкрито виконавче провадження №70471520 з примусового виконання виконавчого листа №676/2672/15-ц, виданого Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області 21.06.2018, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором №008-2008-2554 від 30.07.2008 в сумі 72 397,47 доларів США, в тому числі: 61 067,86 доларів США заборгованості по кредиту, 11 057,47 доларів США заборгованості по процентах, 272,52 доларів США по підвищених процентах; стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» по 3 836,70 грн. понесених судових витрат з кожного.

06.12.2022 приватним виконавцем у межах ВП № 70471520 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно та на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0565 га, кадастровий номер 3222481601:01:052:0196, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1

06.12.2022 приватним виконавцем Микитин О.С. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 79637,63 доларів США.

22.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Микитин О.С. із заявою про зняття арешту з коштів та цією заявою він повідомив приватного виконавця, що він з 12.04.2021 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та використовує картковий рахунок у форматі IBAN НОМЕР_2 , відкритий в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк», для зарахування (отримання) грошового забезпечення (заробітної плати), додавши до заяви довідку з військової частини НОМЕР_1 (форма 5) та інформацію про рух коштів за вищевказаним картковим рахунком за період з 01.09.2022 року по 13.12.2022.

28.12.2022 приватним виконавцем Микитин О.С. винесена постанова про зняття арешту з коштів, згідно якої приватний виконавець встановив, що рахунок IBAN НОМЕР_2 , відкритий в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний банк» на ім`я ОСОБА_1 , має цільове призначення - зарахування заробітної плати, крім того, приватний виконавець зазначив, що правові підстави подальшого застосування арешту коштів на рахунку НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ПУМБ», що використовується з цільовим призначенням – зарахування заробітної плати, відсутні, тому, керуючись ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», постановив зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_1

03.03.2023 з рахунку боржника ОСОБА_1 , а саме з рахунку у форматі IBAN НОМЕР_2 , відкритого в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний банк», були списані грошові кошти у розмірі 390 957,85 грн, одержувачем яких є приватний виконавець Микитин О.С., що підтверджується довідкою Першого Українського Міжнародного банку про операцію № 8176438935 від 03.03.2023.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII, визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

При цьому, у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону 1404-VIII, розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

При цьому, передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 у справі №756\8815/20 дійшла правового висновку, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

А тому, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вирішила відступити від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, в тому числі у постанові від 03.02.2021 у справі №756/1927/16-ц, про те, що нарахування коштів заробітної плати на картковий рахунок змінює їх правову природу і в зв`язку з чим, на ці кошти можливе накладання арешту у виконавчому провадженні.

Тому, помилковим є посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №756/1927/16-ц.

Крім того, за змістом ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

З 22.03.2022 набрав чинності Закон України № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", яким вказаний розділ доповнено пунктом 10-2 наступного змісту: «…Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації)…».

Загальновідомою обставиною є введення з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на території України воєнного стану, який триває до тепер.

Враховуючи, що за змістом ч. 1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» арешт та вилучення (списання) коштів є формою звернення стягнення на майно боржника, а наведеним вище п.10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" визначено пряму заборону звернення стягнення на заробітну плату (доходи) боржника у період дії воєнного стану, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні вимог скарги щодо визнання дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни незаконними.

За змістом статті 451 ЦПК України у разі обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Не підлягають задоволенню вимоги скарги про зобов`язання приватного виконавця вчинити дії щодо повернення незаконно стягнутих коштів заробітної плати у розмірі 390 957,85 грн на банківський рахунок ОСОБА_1 , оскільки такі вимоги випливають з правовідносин, які стосуються реалізації права заявника на захист майнових прав, які не можуть вирішуватись в межах розгляду скарги на дії приватного виконавця.

З огляду на викладене вище, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення скарги.

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (ст. 452 ЦПК України).

Таким чином, з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О.С. на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 268,4 грн (536,8:2).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни щодо звернення стягнення на кошти ОСОБА_1 в розмірі 390 957 грн 95 коп., які стягнуті з рахунку IBAN НОМЕР_2 , відкритому в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» на ім`я ОСОБА_1 .

В решті вимог скарги відмовити.

Стягнути з приватного виконавця Микитин Оксани Степанівни (місцезнаходження: 08201, Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Виговського, 1-О, прим. 74, РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце перебування:  АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 268 грн 40 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2023 року.

Суддя-доповідач                                                І.В. П`єнта

Судді:                                                                А.П. Корніюк

       О.І. Талалай