АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-6033/10Головуючий у 1-й інстанції Кунцьо

Провадження № 22ц-1932/10 Доповідач - Ходоровський М.В.

Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2010 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Козака І.О.

суддів - Ходоровський М. В., Хома М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного Фонду України в М.Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в М.Тернополі про визнання незаконними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищеної пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни"

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управлінний захист дітей війни " (далі №2195-ГУ).

В обґрунтування вимог, позивач посилається на те, що він є дитиною війни та відповідно до вимог ст.6 Закону України №2195-ІУ має право на одержання підвищеної пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки Конституційним Судом України визнано такиминя Пенсійного фонду України в М.Тернополі (далі управління ПФУ) про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % надбавки до пенсії як дитині війни за період 2007 по 2009 років та зобов'язати відповідача нарахувати йому щомісячну державну допомогу у відповідності до вимог Закону України "Про соціаль, що не відповідають Конституції України, відповідні положення Законів України «Про Державний бюджет України» на 2007 та 2008 роки, якими була зупинена дія положень ст. 6 Закону України №2195-ГУ, що обмежувала соціальні гарантії. Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний здійснити перерахування пенсії, привівши її у відповідність з рішеннями Конституційного Суду України. Управління ПФУ відмовило позивачу у

проведенні перерахунку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 липня 2010 року позов задоволено.

Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в М.Тернополі здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 'Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195/-ГУ, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно, з врахуванням виплачених сум.

Стягнуто з Управління пенсійного фонду України в М.Тернополі в користь ОСОБА_1 - 37 (тридцять сім) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, сплачених останнім при подачі апеляції.

Стягнуто з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 8 (вісім) гривень 20 (п'ятдесят) копійок судового збору, сплачених останнім при подачі заяви.

В апеляційній скарзі управління ПФУ просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права,

В обґрунтування своїх вимог апелянт вказав, що Законом України №2195-IV передбачено проведення фінансування виплат, згідно з даним Законом, із Державного бюджету України, а не з бюджету пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислюється вказаний розмір пенсії. Діючим законодавством не визначена розрахункова величина, з якої можна було б розрахувати встановлені Законом надбавки дітям війни пенсії, а ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Відповідно до вимог ст.304-1 ЦПК України апеляційний розгляд справи здійснюється без виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено права позивача на перерахунок та виплату підвищення пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІУ у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно, з врахуванням виплачених сум, які підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу відповідні нарахування та виплату пенсії.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Відповідно до норми ст. 6 Закону України №2195-IV, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсій за віком.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України №2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Положенням п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України №2195-IV з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України №2195-IV , з урахуванням статті 111 цього Закону;

Вимогами пп.2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI було змінено положення ст.6 Закону України №2195-IV. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст.З Закону України №2195-IV державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. В силу вимог 4.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно, з врахуванням виплачених сум, повинна була нараховуватись підвищена пенсія з урахуванням виплачених сум, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність, визначення у законодавстві поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункової величини для підвищення пенсії, згідно із вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і норми закону щодо заборони застосування даного розміру для розрахунку інших, пов'язаних з нею, пенсій чи доплат відсутні. Зважаючи на наведене, вищезазначені доводи апелянта є безпідставними.

Необгрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки відсутність такого фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року).

Підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. п.1 ч.І ст. 307, ч. 1 п. 1 ст. 308, 313; 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в М.Тернополі відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 липня 2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3