АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2060/10Головуючий у 1-й інстанції Тиха

Провадження № 22-ц-944/10 Доповідач - Ходоровський М.В.

Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2010 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Ходоровський М. В., Демкович Ю. Й.,

при секретарі - Саланда О.М.

з участю сторін - представників сторін ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 березня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2010 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач, порушуючи умови укладеного договору, не проводив своєчасно погашення заборгованості основної суми кредиту та нарахованих відсотків.

У лютому 2010 року ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним на підставі ст. 215 ЦК України у зв'язку з тим, що він не відповідає вимогам закону.

Позивач зазначив , що на порушення ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" при укладенні з ним кредитного договору банк не роз'яснив йому письмово про ризики від знецінення національної валюти.

Згідно ст. 18 цього закону угода є несправедливою, оскільки встановила умови щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у випадку невиконання ним своїх зобов'язаннь, а також в угоді передбачено такі умови, з якими він не мав реальної можливості ознайомитись перед укладенням договору. Зокрема зазначив, що на час укладення угоди офіційний курс НБУ становив 1 = 5,05 грн., а в даний час один долар США коштує 8,01 грн.

Тому позивач вважає, що договір від 3 жовтня 2007 року є несправедливим, і якби перед укладенням цього договору він був поінформований про можливі негативні наслідки, то ніколи його б не укладав.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 березня 2010 року позов публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 80709,50 грн заборгованості за кредитним договором а також 927,09 грн. в повернення судових витрат.

У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Вказав, що суд не взяв до уваги його доводи щодо недійсності укладеного кредитного договору.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що ОСОБА_3 не виконує умови кредитного договору, укладеного з публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», тому стягнув з нього в користь позивача-відповідача заборгованість за цією угодою.

З таким висновком слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону, грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ч.І ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, 3 жовтня 2007 року між публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №25, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 17000 дол. США зі сплатою 12,9 відсотків річних за користування кредитом щомісяця та остаточним терміном повернення кредиту 1 жовтня 2010 року.

Банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши кредитні кошти позичальнику, проте ОСОБА_3 з серпня 2009 року припинив погашення кредиту та відсотків.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.І ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.І ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на 24.12.2009 року заборгованість відповідача перед банком за основною сумую боргу складає 4722,28 доларів США, що станом на 22.03.2010 року становить 37590,29 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом складає 99,74 доларів США, що еквівалентно 793,93 грн., несплачена заборгованість по тілу кредиту становить 4076,54 доларів США, що еквівалентно 32449,26 грн., не сплачені проценти по кредиту становлять 388,98 доларів США, що еквівалентно 3096,28 грн.

Окрім цього банк нарахував відповідачу пеню в сумі 851,59 доларів США, що еквівалентно 6778,65 грн.

Всього заборгованість ОСОБА_3 перед банком за не виконання зобов'язань по кредитному договору становить 10139,13 доларів США, що еквівалентно 80709,50 грн.

При таких обставинах суд підставно задовольнив позов публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк».

Суд також перевірив доводи ОСОБА_3, викладені у зустрічній позовній заяві про недійсність кредитного договору і правильно визнав їх безпідставними.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Судом встановлено, що сторони підписали кредитний договір, а тому повинні виконувати його умови.

Посилання представника ОСОБА_3 на несправедливість його умов щодо встановлення у разі порушення договору непропорційно великої компенсації, яка складає більше ніж 50% продукції (послуг), є безпідставним, оскільки встановлення відсотків, пені та штрафів у договірних зобов'язаннях відповідає вимогам чинного законодавства, вони мають різну правову природу та їх нарахування залежить від різних складових.

Крім того, сплата відсотків за користування кредитом не може відноситись до компенсації за невиконання умов договору у розумінні ЗУ "Про захист прав споживачів", оскільки вона не є відповідальністю за невиконання договору, а визначена диспозицією ч.І ст. 1054 ЦК України як складова частина кредитного договору.

Вимога щодо визнання договору недійсним з підстави неповідомлення позичальника про покладення на нього ризиків від знецінення національної валюти не підлягає до задоволення, оскільки в даному випадку валютний ризик несли обидві сторони, які не могли на майбутнє передбачити зміцніє чи знеціниться гривня.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що оспорюваним кредитним договором визначені всі умови, передбачені ст. 11 ч.4 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: сума кредиту, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, дати видачі кредиту, право дострокового повернення кредиту, інші умови. Договір укладено у письмовій формі, між сторонами досягнуто згоди щодо усіх питань передбачених законом та пов'язаних з його виконанням, вказаний договір належним чином виконаний банком, оскільки позичальник отримав кредит. Факт прийняття ОСОБА_3 всіх умов кредитного договору підтверджується здісненням ним повернення коштів та відсотків за користування ними за період до серпня 2009 року.

Що стосується доводів про ненадання банком письмової інформації про можливі форми кредитування з описом відмінностей між ними, переваги та недоліки запропонованих схем кредитування, покладення на позичальника валютних ризиків від знецінення валюти, наведеної у Правилах надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, то ОСОБА_3 не подав доказів того, що він звертався про надання йому такої інформації. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 повністю влаштували умови договору, який він підписав і почав виконувати.

Отже, ОСОБА_3 не довів у суді про порушення банком його прав при укладенні кредитного договору від 3 жовтня 2007 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для ї задоволення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_4