Справа №22-ц-4598/10 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія -

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

Головуючого – Смирнової Т.В.,

Суддів – Гагіна М.В., Ведмедь Н.І.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення Сумського районного суду Сумської області від 23 вересня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, про стягнення матеріальної шкоди завданої злочином,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ВАТ КБ «Надра» звернувся до суду із вказаним позовом, та просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 95 346, 99 грн. на підставі вироку Сумського районного суду Сумської області, за яким ОСОБА_2 визнаний винним у завдані шкоди позивачу.

Рішенням суду від 23 вересня 2010 року у задоволенні позову ВАТ КБ «Надра» відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі позивача, з посиланням на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, судом неправильно покладені в основу рішення ті факти, які не мають відношення до справи. Крім того, вироком суду вина відповідача була доведена повністю і доведено факт заподіяння ним збитків ВАТ КБ «Надра», при цьому вина не підлягає доказуванню, та позивач не зобов'язаний доводити причинний зв'язок між діями відповідача та завданням шкоди.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, підтримавшого скаргу, заперечення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з кредитним договором від 22 жовтня 2003 року ВАТ КБ «Надра» надав Сумському товариству «ІТМ» кредит в сумі 67 000 грн. строком до 22 квітня 2007 року на умовах сплати 22% річних та в той же день сторони кредитного договору уклали договір застави, за яким ТОВ «ІТМ» передав банку; заставу автомобіль КАМАЗ - 54112 сідловий тягач, п/причіп - рефрижератор марки АЬКА Н13Х, трактор ХТЗ 121, предмет застави сторони оцінили в загальній сумі 147 000 грн., в тому числі КАМАЗ - 62 800 грн. п/причіп - рефрижератор - 20 100 грн., трактор ХТЗ 121 - 64 500 грн., предмет застави залишився володінні заставодавця.

Зазначені договори від імені ТОВ «ІТМ» підписав директор товариства ОСОБА_2 - відповідач у справі.

Внаслідок невиконання ТОВ «ІТМ» умов кредитного договору виникла заборгованість, яка за рішенням Господарського суду Сумської області від 20 грудня 2004 року була стягнута з ТОВ «ІТМ» на користь банку «Надра» в загальній сумі 72 546 грн. та було видано судовий наказ на примусове виконання 31 грудня 2004 року.

21 лютого 2005 року було відкрито державним виконавцем виконавче провадження за заявою ВАТ КБ «Надра» про примусове виконання наказу господарського суду, але на цей час заставлене майно ТОВ «ІТМ», а саме: автомобіль КАМАЗ та п/причіп - рефрижератор марки АЬКА були за біржовою угодою продані, внаслідок чого державним виконавцем накладено арешт (в рамках виконавчого провадження) лише на трактор ХТЗ, вартість якого на цей час складала 38 172 грн. згідно з висновком товарознавчої експертизи.

Як вбачається з вироку Сумського районного суду Сумської області від 01 липня 2008 року ОСОБА_2 як посадова особа - директор ТОВ «ІТМ» скоїв злочин, передбачений ч.1 ст. 365 КК України, оскільки умисно, перебільшивши свої службові повноваження, вжив заходів для продажу заставленого майна без згоди банку «Надра» чим завдав йому шкоду в розмірі 28 827, 20 грн., оскільки банк позбавився можливості за рахунок заставленого майна погасити борг ТОВ «ІТМ» за кредитним договором. При тому, що борг було стягнуто за рішенням господарського суду.

Із зазначеного вироку вбачається що цивільний позов ВАТ КБ «Надра», до ОСОБА_2 заявлений у кримінальній справі про відшкодування шкоди було залишено без розгляду.

Повторно заявивши позов до ОСОБА_2 но вже в порядку цивільного судочинства ВАТ КБ «Надра» зазначив, що внаслідок скоєння злочину відповідач завдав банку матеріальну шкоду у сумі 95 346, 99 грн., яка складається з неповернутого кредиту та несплачених відсотків за користування.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вважав, що позивач не довів наявність причинного зв'язку між діями ОСОБА_2 по продажу заставленого майна та неможливістю повернення банку виданого кредиту. Суд дійшов висновку, що невиконання рішення господарського суду про стягнення боргу за кредитним договором на користь банку, сталося з вини банку який не вжив заходів по отриманню присуджених коштів.

Проте з висновками судового рішення неможливо погодитись, оскільки вони зроблені всупереч матеріалам справи та в порушення вимог процесуального та матеріального закону, а тому рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.п. З, 4 ч.І ст. 309 ЦПК України з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Позивач, як на підстави свого позову послався на ст. 1166 ЦК України та на вирок Сумського районного суду Сумської області від 01 липня 2008 року стосовно вини ОСОБА_2 у заподіянні шкоди ВАТ КБ «Надра».

За вироком ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він як керівник ТОВ «ІТМ» знаючи про заборгованість товариства перед банком за неповернутий кредит, перевищив свої повноваження, та провів відчуження заставленого майна ТОВ «ІТМ», внаслідок чого банк позбавився можливості стягнути кредити; заборгованість за рахунок заставленого майна.

Ураховуючи те, що з трьох заставлених одиниць автотранспорту було продано лише ДВІ: КАМАЗ та рефрижератор АЬКА, а трактор ХТЗ вартістю 38 172 грн. є в наявності, тому суд у вироку встановив розмір шкоди у сумі 28 827 грн., оскільки банк має можливість частково задовольнити свої вимоги за рахунок трактору.

Без врахування висновків вироку суду та в порушення ч.4 ст. 61 ЦПК України суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

З позовної заяви вбачається, що позивач свої вимоги обгрунтував лише посиланням на вирок суду, не зазначивши інших підстав, за яких слід стягнути саме 95 346 грн. як шкоду заподіяну ОСОБА_2 банку. При цьому розмір неодержаних процентів за користування кредитом банк визначив станом на 25 березня 2010 року (а.с. 5 розрахунок) в той час, як ОСОБА_2 порушив права банку у січні 2005 року - чим і завдав шкоди. За таких обставин, та виходячи з того, що позовні вимоги доведено лише частково, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заявлених вимог, та про стягнення з відповідача на користь банку шкоду у сумі 28 827 грн. виходячи з приписів ст.ст. 11, 60 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства та обов'язків доказування заявлених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1166 ЦК України, п. З, 4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ВАТ КБ «Надра» задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 23 вересня 2010 року в даній справі скасувати.

Позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» 28 827 грн. 20 коп. на відшкодування шкоди та стягнути з ОСОБА_2 в повернення судових витрат на користь ВАТ КБ «Надра» 288 грн. 27 коп. судового збору та 120 грн. та ІТЗ.

Рішення набрало законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді