Справа №22-ц-922/10 Суддя-доповідач - Смирнова

Категорія -

УХВАЛА

23 квітня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів- Ільченко О.Ю., ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання - Федини Д.І.,-

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Лебедин Сумської області

на постанову Лебединського районного суду Сумської області від ЗО грудня 2009 року

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лебедин Сумської області

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від ЗО грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.І ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 1 січня 2009 року за виключенням суми фактично проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд не врахував, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та , що жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлено відповідний механізм та умови призначення та порядок фінансування таких підвищень .

Також, апелянт вважає, що строк звернення до суду позивачем пропущено , так як відповідачу було відомо про його порушене право протягом всього періоду одержання пенсії.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню , а судове рішення залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи спір суд виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195- IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність, тому суд першої інстанції задовільнив позовні вимоги на отримання доплати до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року .

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-1V зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-У.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавка дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Також безпідставними є посилання апелянта про можливість проведення виплат з власних коштів відповідача , оскільки такого рішення судом не приймалось.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обгрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За викладених обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року , з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року за виключенням суми фактично проведених виплат .

Посилання апелянта на пропуск строку на звернення до суду суддів вважає безпідставними, так як порушення прав, осіб, які мають право на отримання доплати до пенсії, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни".

Згідно зі ст.87 ч.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» без обмеження будь-яким строком виплачуються за минулий час суми пенсій , не одержаних з вини органу , що призначив або виплачує пенсії.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15,303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Лебедин Сумської області - відхилити.

Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 30 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з часу проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців .

Головуючий

Судді