Справа №22-ц-1661/10 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія -
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2010 року м.Суми
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.,
суддів - Гагіна М.В., Ведмедь Н.І.,
з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,-
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 лютого 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-агро»
про стягнення заборгованості по орендній платі автомобіля та витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , моральної шкоди , визнання дійсним договору оренди легкового автомобіля
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-агро» до ОСОБА_2
про визнання договору оренди легкового автомобіля не дійсним ,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2, 18.02.2009 р. звернувся з позовом до ТОВ «Лотуре-агро» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заборгованості по орендній платі автомобіля у сумі 4.000 грн. та витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів на суму 700 грн., 10.000 грн. моральної шкоди. Також позивач прохав визнати дійсним договір оренди легкового автомобіля НОМЕР_1 від 21 березня 2008 року укладений у письмовій формі між орендодавцем ОСОБА_2 з одного боку, та орендарем – ТОВ «Лотуре-Агро» у особі директора ОСОБА_3, діючого на підставі статуту, встановити факт прийняття 21 березня 2008 року Орендарем – ТОВ «Лотуре-Агро» легкового автомобіля ВАЗ – 2105 д.н. НОМЕР_2 та його використання для службових поїздок за період з 21 березня 2008 р. по 1 грудня 2008 р. на умовах згідно договору оренди від 21 березня 2008 року.
13.10.2009 р. ТОВ «Лотуре-Агро» звернулось до ОСОБА_2 із позовом про визнання не дійсним договору оренди належного йому легкового автомобіля від 21 березня 2008 р. посилаючись на те, що договір нотаріально посвідчений не був, всупереч вимогам закону. Крім того, позивач ставив під сумнів справжність підпису та печатки на зазначеному протоколі.
Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-агро» на користь ОСОБА_2 – 1.255 грн. 80 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду в сумі 500 гривень.
Визнано дійсним договір оренди легкового автомобіля ВАЗ – 2105 д.н. НОМЕР_2 від 21 березня 2008 року укладений у письмовій формі між орендодавцем ОСОБА_2 з одного боку, та орендарем – ТОВ «Лотуре-Агро», з іншого.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-агро» на користь ОСОБА_2 – 4.000 гривень заборгованості по орендній платі легкового автомобіля.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено .
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-агро» до ОСОБА_2 про визнання договору оренди легкового автомобіля не дійсним відмовлено .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог.
Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим , судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Апелянт - ТОВ «Лотуре-Агро» просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково та стягнути з ТОВ «Лотуре-агро» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1.172 грн. 08 коп., в іншій частині позову відмовити, позовні вимоги ТОВ «Лотуре-Агро» до ОСОБА_2 про визнання договору оренди легкового автомобіля недійсним задовольнити в повному обсязі. Також , просить змінити розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Лотуре-арго» суд дійшов до висновку, що факт укладання договору оренди автомобіля між сторонами доведена , як і те , що він виконувався, а Товариство безпідставно ухилялось від нотаріального посвідчення договору.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення сторін, представників , підтримавших свої скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню , виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін , позивача ОСОБА_2 21.03.2008 року було прийнято на роботу до ТОВ «Лотуре-агро» на посаду ревізора з матеріально-технічних та економічних питань, а 01.12.2008 року , його було звільнено з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.9, запис трудової книжки).
Остаточний розрахунок при звільненні було проведено лише 22.12.2008 року , тому як вірно визначив суд першої інстанції , згідно зі ст.117 КЗпП України позивачу слід стягнути 1.255 грн. 08 коп. – що складає середній заробіток за затримку остаточного розрахунку та відшкодувати моральну шкоду на підставі ст.237-1 КЗпП України в сумі 500 грн.
В цій частині рішення суду ґрунтується на вимогах закону , зібраних по справі доказах та висновок судового рішення належним чином не спростований апелянтом – ТОВ «Лотуре-агро».
Разом з тим, при вирішенні спору між сторонами щодо дійсності договору оренди автомобіля та пов»язаних з цим вимог суд першої інстанції допустив невірне застосування закону , неповноту з»ясування обставин , які мають значення для вірного вирішення справи , а тому рішення суду в частині вирішення спору щодо договору оренди автомобіля , стягнення витрат на паливно-мастильні матеріали , орендної плати підлягає скасуванню з постановленням нового рішення у відповідності до п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України , а також слід скасувати рішення в частині відмови ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу та постановити в цій частині нове рішення , виходячи з наступного.
Крім трудового спору між сторонами виник спір з приводу оренди автомобіля та його наслідків і цей спір також вирішено судом по суті в оскарженому рішенні.
Позивач ОСОБА_2 просив суд визнати дійсним договір оренди його власного автомобіля ВАЗ-2105 та стягнути з орендаря – ТОВ «Лотуре-агро» орендну плату 4.000 грн. на підставі договору , 700 грн. витрат позивача на придбання палива для автомобіля, та моральну шкоду за порушення зобов»язання за цим договором .
В своєму зустрічному позові ТОВ «Лотуре-агро» просило визнати договір оренди автомобіля недійсним , оскільки він нотаріально не завірений , крім того, за обліковими даними товариства зазначений договір відсутній , а його справжність є сумнівною.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визнання дійсним договору оренди автомобіля суд послався в рішенні на ч.2 ст.220 ЦК України , вважаючи, що договір дійсно укладався сторонами та виконувався , а Товариство ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору.
На думку судової колегії ці висновки судового рішення не ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, сторони зазначили , що договір оренди автомобіля в порушення вимог закону – ч.2 ст.794 ЦК України не був нотаріально посвідчений .
Згідно з ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору він є нікчемним (недійсним) .
Згідно з ч.2 ст.215 та ч.2 ст.220 ЦК України при недотриманні нотаріальної форми договору він може бути за рішенням суду визнаний дійсним , якщо сторони договору досягли згоди з усіх істотних умов договору , що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове його виконання , але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.
Суд першої інстанції вважав встановленим факт ухилення Товариства від нотаріального оформлення договору , проте висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи.
Зокрема, суд не з»ясував чому не був нотаріально посвідчений договір оренди , чи дійсно ухилявся відповідач від нотаріального посвідчення , та якими доказами це підтверджено.
ОСОБА_2 в своїй додатковій позовній заяві від 03.09.2009 року ( а.с.54) заявив вимогу про визнання дійсним договору оренди автомобіля , проте, не зазначив обставини його укладення, не зазначив , чому договір не був нотаріально посвідчений та не навів і не надав належних доказів цієї вимоги, в тому числі факту ухилення Товариства від нотаріального посвідчення договору.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснив , що з самого початку обговорення та підписання договору він знав, що нотаріального його оформлення не буде, та з цим погодився .
З пояснень свідка ОСОБА_4, допитаного Білокуракинським районним судом Луганської області вбачається, що в нотаріальному порядку договір оренди транспортного засобу підприємство не оформляло , на спірному договорі його підпис , але це може бути і факсимільний підпис. Таким чином договір підписаний не керівником товариства ОСОБА_3 , як в ньому зазначено, а зовсім іншою посадовою особою.
Виходячи з наведеного, колегія суддів встановила , що позивач ОСОБА_2 в обґрунтування позову не посилався на ухилення Товариства від нотаріального посвідчення договору оренди автомобіля, та і не доводив в суді цього факту, а за таких обставин у суду не було підстав для визнання договору дійсним відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України .
Крім того, суд не перевірив , чи є ОСОБА_2 належною стороною (наймодавцем) у цьому договорі , оскільки за ст.761 ЦК України право передачі майна у найм має власник речі , або особа , якій належать майнові права , або він має належні повноваження на укладання договору найму майна .
При перевірці цього питання апеляційним судом було встановлено , що крім зазначених порушень, власником автомобіля є не позивач , а інша особа - ОСОБА_5 , як він пояснив – його дружина.
Згідно зі ст.65 ч.3 СК України , для укладання одним із подружжя договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню , також договорів стосовно цінного майна , згода другого з подружжя має бути письмово та нотаріально посвідчена .
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не довів наявності підстав , з якими закон ( ст.220 ч.2 ЦК України ) пов»язує можливість в подібних випадках визнання нікчемного правочину дійсним, а тому слід відмовити йому в задоволенні вимог про визнання договору оренди автомобіля дійсним , про стягнення орендної плати та витрат на придбання пального в рамках виконання договору, оскільки нікчемна угода не створює юридичних наслідків.
З інших підстав ОСОБА_2 позову не заявляв.
Не було у суду підстав для задоволення його вимог про стягнення моральної шкоди за неналежне виконання умов цього договору (загальна сума позову в цій частині 10.000 грн.).
Перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо стягнення середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку за час невідшкодування йому витрат на придбання палива , а всього в сумі 18.162 грн. 90 коп. ( а.с.139 , розрахунок позивача) , колегія суддів не може з цим погодитись з 2-х підстав , а саме: між сторонами відсутні належно оформлені договірні відносини щодо оренди автомобіля , тому будь-які витрати позивача в рамках цього договору не породжували відповідальності для Товариства , крім того, позивач не довів факту використання придбаного палива на потреби Товариства та за його згодою , оскільки автомобіль весь час знаходився у позивача і ним використовувався.
Будь-яка угода з цього питання між позивачем , як працівником та Товариством як роботодавцем, в рамках трудового договору не укладалась , а представник Товариства пояснив в суді, що для виконання своїх обов»язків ОСОБА_2 мав можливість користуватись транспортом Товариства.
Обговоривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо відшкодування витрат на правову допомогу фахівця в галузі права , колегія суддів вважає, що у відповідності зі ст.ст.84,88 ЦПК України та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» , на його користь слід стягнути з Товариства документально підтверджені витрати .
В даному випадку є договір про надання правової допомоги , квитанції про сплату коштів , щодо фахівця - є диплом спеціаліста (а.с.243), свідоцтво про державну реєстрацію ФОП, свідоцтво про сплату податку за надання юридичних послуг.
Виходячи з оплати позивачем правової допомоги - 3.150 грн. та витраченого фахівцем часу – 22 години ( згідно з наданим розрахунком ), колегія суддів вважає за необхідне стягнути в повернення цих витрат 500 грн. , пропорційно до задоволених вимог.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства щодо постановлення нового рішення про визнання недійсним договору оренди автомобіля колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав задоволення скарги в цій частині, оскільки було встановлено , що зазначений договір є нікчемним , його недійсність встановлена законом і згідно з ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Інші доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.1,4 ч.1 ст.309,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» – задовольнити частково .
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 лютого 2010 року в даній справі скасувати в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат на правову допомогу в частині вирішення спору щодо оренди автомобіля , стягнення витрат на паливно-мастильні матеріали і орендної плати та постановити нове рішення за яким :
- Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні вимог щодо визнання дійсним договору оренди автомобіля , щодо стягнення орендної плати , стягнення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів та відмовити ТОВ «Лотуре-агро» в задоволенні позову.
- Стягнути на користь ОСОБА_2 з ТОВ «Лотуре-агро» 500 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців .
Головуючий –
Судді –