Постанова

Іменем України

30 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 753/23417/19

провадження № 61-3364св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

відповідач - обслуговуючий кооператив «ОБК Східна Брама»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_12 на рішення Дарницького районного суду м. Києва у складі судді Лужецької О. Р.

від 01 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

від 01 лютого 2023 року, а також ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , від імені яких діє адвокат Білоус Лариса Георгіївна, на додаткову постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

від 13 квітня 2023 року.

Зміст позовних заяв та їх обґрунтування

1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 звернулися до суду з позовом до ОК «ОБК Східна Брама» про захист прав споживача комунальних послуг.

2. На обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначали, що вони є власниками квартир, розташованих у ЖК «Східна Брама». До травня 2019 року надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій ЖК «Східна Брама» здійснювало ТОВ «Комфорт Сервіс» відповідно до договорів про надання послуг з утримання будинку, споруд і прибудинкових територій, укладених в основному в 2016 році.

3. 18 квітня 2019 року головою ОК «ОБК Східна Брама» було проведено позачергові загальні збори, на яких було прийнято рішення, що з 01 травня 2019 року кооператив отримає статус обслуговуючої компанії житлового комплексу. Починаючи з липня 2019 року відповідач у виставлених рахунках почав включати нарахування на оплату створених ним фондів: поточного ремонту, фінансування проєктних та предпроєктних робіт для оформлення земельної ділянки, розроблення проєктної документації та фінансування робіт з виконання технічних умов. Підстав та розрахунків цих витрат відповідач не надавав. У разі несплати будь-якої суми в квитанціях відповідач формує заборгованість за комунальні послуги та здійснює відключення квартири від електропостачання.

4. Крім того, відповідач розповсюдив інформацію про проведення

20 листопада 2019 року загальних зборів, до порядку денного яких внесено обговорення питання та прийняття рішення про припинення надання житлово-комунальних послуг мешканцям, які не уклали з ОК «ОБК Східна Брама» відповідний договір.

5. Посилались на те, що запропонований відповідачем до підписання проєкт договору про надання послуг з управління будинком за своїм змістом відмінний від типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що унеможливлює його підписання. Крім того зазначали, що відповідач також наполягає на підписанні договору щодо спільної часткової участі у добудові житлового будинку, що також не є та не може бути їх обов`язком.

6. 02 грудня 2019 року відповідач розмістив інформацію про відключення з 10 грудня 2019 року від електро-, водо- та теплопостачання квартир, власники яких не уклали вищевказані договори.

7. Позивачі вказували, що вони не є членами кооперативу ОК «ОБК «Східна Брама», не мають наміру вступати до нього, а тому рішення загальних зборів не є обов`язковим для них, а примушування до укладення вищезазначених договорів порушує їхні права.

8. Ураховуючи наведене, позивачі просили суд: зобов`язати відповідача припинити дії, які порушують права споживачів комунальних послуг

ЖК «Східна Брама»; заборонити відповідачу спонукати до укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відмінним від типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 172; заборонити відповідачу спонукати до укладання договору про спільну часткову участь у добудові житлового будинку; заборонити відповідачу нараховувати їм у рахунках на оплату комунальних послуг ЖК «Східна Брама» витрати на оплату фондів (поточного ремонту, фінансування проєктних та передпроєктних робіт для оформлення земельної ділянки, розроблення проєктної документації та фінансування робіт з виконання технічних умов).

9. У березні 2020 року ОСОБА_18 звернулася до суду з позовом до

ОК «ОБК Східна Брама» про захист прав споживача комунальних послуг.Позовні вимоги та їх обґрунтування є аналогічними зазначеним вище.

10. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року об`єднано в одне провадження цивільну справу № 753/4625/20 за позовом ОСОБА_18 до ОК «ОБК Східна Брама» про захист прав споживача комунальних послуг із цивільною справою № 753/23417/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 до ОК «ОБК Східна Брама» про захист прав споживача комунальних послуг. Присвоєно об`єднаній справі № 753/23417/19.

Стислий виклад позиції відповідача

11. ОК «ОБК Східна Брама» заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що багатоквартирний будинок, у якому квартири(майнові права на них) мають позивачі, не є зданим в експлуатацію. Для того, щоб отримати технічні умови та відвести земельну ділянку необхідним є розроблення проєкту землеустрою та вчинення інших, передбачених чинним законодавством дій, які є платними. Отже, не підписання позивачами договору про спільну часткову участь у добудові житлового будинку, несплата виставлених рахунків для оплати комунальних послуг, витрат на фонди (поточного ремонту, фінансування проєктних та предпроєктних робіт для оформлення земельної ділянки, розроблення проєктної документації) фактично призводить до унеможливлення здійснення діяльності, направленої на введення ЖК «Східна Брама» в експлуатацію, та є порушенням позивачами обов`язку щодо утримання майна. Крім того, відповідач зазначав, що позивачі не є відключеними від електроенергії, а тому їхні права не є порушеними, а звернення до суду щодо протиправності відключення від електропостачання є передчасним.

12. ОК «ОБК Східна Брама» зауважував, що позивачами здійснюється фактичне користування комунальними послугами без укладення відповідних договорів з ним, як постачальником послуг. Звертав увагу на те, що оскільки позивачі не вступили в члени кооперативу, спонукань зі сторони відповідача до позивачів не може бути. Вважає, що права позивачів не є порушеними.

Основний зміст та мотиви судового рішення суду першої інстанцій

13. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

ОСОБА_17 , ОСОБА_18 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року.

14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Обраний позивачами спосіб захисту не відповідає положенням статті 16 ЦК України, з огляду на те, що вимогами чинного законодавства передбачено, що захисту підлягає тільки порушене право.

Основний зміст та мотиви судових рішень суду апеляційної інстанцій

15. Постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_12 , до якої приєдналися ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року залишено без змін.

16. Апеляційним суд визнав правильним є висновок суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки вимогами чинного законодавства передбачено захист тільки порушеного права. Додатково зазначено, що будь-яке спонукання до укладення будь-якого правочину саме по собі не порушує прав позивачів, оскільки не створює у них жодних обов`язків, в тому числі і обов`язку укладати такі договори. А будь-які нарахування позивачам, які є відмінними від комунальних послуг та які не ґрунтуються на законі чи укладеному правочині, не свідчать про обов`язок позивачів їх сплачувати, а відтак такі нарахування також не порушують прав позивачів, оскільки не впливають на їхні права та обов`язки.

17. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року клопотання ОК «ОБК Східна Брама» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ОСОБА_18 на користь ОК «ОБК Східна Брама» витрати на правову у розмірі по 294,12 грн з кожного. У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовлено.

18. Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачу, суд апеляційної інстанції виходи із того, що відповідачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, про що останній зауважував до ухвалення апеляційним судом судового рішення. Водночас заявлений розмір таких витрат визнано необґрунтованими та неспівмірним з ціною позову і складністю справи, таким, що виходить за розумні межі визначення розміру гонорару та доцільності таких витрат. З урахуванням критеріїв розумності, реальності та співмірності апеляційний суд вважав за необхідне зменшити розмір заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу з 12 500,00 грн до 5 000,00 грн.

Узагальнені доводи касаційних скарг

19. 09 березня 2023 року ОСОБА_12 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

20. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 13, статті 14 Цивільного кодексу України у поєднанні з постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712 «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання представника позивачів у цій справі про витребування доказів. Суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_12 та її представника, які не були повідомлені належним чином про час і дату судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували, що предметом спору є захист законного права позивачів на укладення договору з управління житловим будинком на умовах типового договору та без включення до його умов обов`язку участі в добудові житлового комплексу та про сплату додаткових фондів. Підставою заявлених вимог були дії відповідача щодо примушування власників квартир до укладення договору з управління житловим будинком на умовах одночасного підписання договору про спільну часткову участь у добудові житлового комплексу під загрозою відключення квартир від енергопостачання, а також фактичне відключення у грудні 2019 року. Під час розгляду справи відповідач фактично визнавав вчинення ним таких дій.

22. Заявниця зосереджує увагу на тому, що відповідач не визнає права позивачів на укладення типового договору з управління житловим будинком, а тому вважає, що обраний ними спосіб захисту спрямований саме на поновлення такого права. Вважає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки правомірності дій відповідача, не встановили необхідних для вирішення справи обставин, не врахували агресивної поведінки надавача послуг та нав`язування ним завідомо протиправних умов одержання послуг, що свідчить про зловживання правом.

23. Додатково зауважує про те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання позивачів про витребування доказів, у наданні яких відповідач відмовив. А суд апеляційної інстанції порушив її право на участь у судовому розгляді, не повідомив її належним чином про дату, час та місце судового розгляду та безпідставно не урахував неможливість її участі, а також участі її представника у судовому засіданні.

24. 12 травня 2023 року ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , від імені яких діє адвокат Білоус Л. Г., звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання ОК «ОБК Східна Брама» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

25. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявники зазначають порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. На обґрунтування доводів касаційної скарги, заявники посилались на те, що понесені відповідачем судові витрати вже були відшкодовані мешканцями багатоквартирного будинку, яким відповідач у квитанціях за лютий 2023 року виставив відповідний рахунок, як додаткові послуги. Зазначене, на думку заявників, свідчить про відсутність доказів фактичного понесення таких витрат відповідачем (їх самостійного відшкодування).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року поновлено

ОСОБА_12 строк на касаційне оскарженнярішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 753/23417/19 за касаційною скаргою ОСОБА_12 на зазначені судові рішення, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

28. У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

29. Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , від імені яких діє адвокат

Білоус Л. Г., на додаткову постанову Київського апеляційного суду

від 13 квітня 2023 року.

30. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзивів на касаційні скарги

31. 27 квітня 2023 року ОК «ОБК Східна Брама» через засоби пошитого зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_12 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, у якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить відмовити у її задоволенні.

32. На обґрунтування доводів відзиву зазначає, що кооператив не є ані оператором зовнішніх інженерних мереж, ані виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії чи гарячої води, ані особою, яка розподіляє обсяги комунальних послуг. Оскільки спірний житловий будинок не зданий в експлуатацію, відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

33. Посилається на те, що позивачі не є відключеними від постачання електроенергії, не є членами кооперативу, а тому їх права не можна вважати порушеними.

34. Зосереджує увагу на тому, що позивачі не обмежені у праві укласти договори про надання житлово-комунальних послуг з будь-якими іншими надавачами послуг.

35. 19 червня 2023 року ОК «ОБК Східна Брама» через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , від імені яких діє адвокат Білоус Л. Г., на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить відмовити у її задоволенні.

36. Зазначає про наявність достатніх доказів понесення ОК «ОБК Східна Брама» витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

37. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 є власниками квартир (майнових прав), розташованих у ЖК «Східна Брама» за адресою: вул. Світла 3-Д у м. Києві.

Позиція Верховного Суду

38. Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

39. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

40. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

41. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

42. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

43. У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

44. Під порушенням необхідно розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

45. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

46. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

47. Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

48. За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

49. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

50. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

51. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18.

52. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

53. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня

2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

54. Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

55. Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

56. Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (стаття 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги»).

57. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

58. Згідно із положеннями пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, у тому числі й у фінансовій галузі.

59. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

60. Звертаючись до суду з позовом, сімнадцять власників квартир (майнових прав) та мешканців житлового будинку по АДРЕСА_1 зазначали про протиправну діяльність ОК «ОБК «Східна Брама», який спонукає їх до укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та про спільну часткову участь у добудові житлового будинку, умови яких, на їхню думку, порушують їхні права.

61. Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

АДРЕСА_2 . Управитель багатоквартирного будинку - це фізична особа- підприємець або юридична особа-суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

63. Стаття 1 Закону України «Про кооперацію» визначає обслуговуючий

кооператив як кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

64. Колегія суддів враховує, що згідно з наявними у матеріалах справи доказами та поясненнями сторін багатоквартирний будинок по

АДРЕСА_1 не зданий в експлуатацію, земельна ділянка є також не оформленою, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не створено і не зареєстровано. З 2016 року по 2019 рік управління будинком та оплату житлово-комунальних послуг, отриманих від їх виконавців, здійснювало ТОВ «УК Комфорт Сервіс», з яким у його мешканців були укладені договори про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території і про компенсацію вартості послуг з постачання електроенергії, централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення. Обґрунтування позовних заяв свідчить про те, що між ТОВ «УК Комфорт Сервіс» та позивачами не виникало спору щодо реалізації товариством функцій управителя.

65. Згідно з поясненнями позивачів, з травня 2019 року ОК «ОБК «Східна Брама» на підставі рішення загальних зборів членів кооперативу від 18 квітня 2019 року набуло статусу обслуговуючої організації житлового будинку.

66. З урахуванням доводів позовних заяв, пояснень сторін, наданих під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, спірні правовідносини пов`язані із незгодою власників квартир (майнових прав) у незданому в експлуатацію багатоквартирному будинку зі створенням та діяльністю у їх житловому комплексі ОК «ОБК «Східна Брама». Водночас позивачі не є членами зазначеного кооперативу, не бажають набувати членство у кооперативі та посилалися на наявність такої позиції у більшості мешканців їхнього будинку.

67. Ураховуючи сутність спірних правовідносин сторін справи, яка переглядається в суді касаційної інстанції, вимоги власників квартир (майнових прав) житлового будинку про зобов`язання обслуговуючого кооперативу не порушувати їхні права як споживачів у майбутньому, не спонукати до укладення протиправних, на їхню думку, договорів та не нараховувати плату на підставі таких договорів не підлягають задоволенню, оскільки права позивачів не можуть вважатися порушеними.

68. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина перша, друга статті 14 ЦК України).

69. У цьому контексті заслуговує на увагу той факт, що будь-які договірні зобов`язання між сторонами відсутні, ОК «ОБК «Східна Брама» не є суб`єктом господарювання, який надає послуги споживачу і, як наслідок, не є виконавцем комунальних послуг на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому відсутні підстави вважати, що діями відповідача порушуються права позивачів, як споживачів житлово-комунальних послуг. Більш того, не знайшли свого підтвердження також доводи позивачів щодо відключення їх відповідачем від енергопостачання на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій.

70. Фактично позивачі не погоджуються із наданням ОК «ОБК «Східна Брама» статусу управителя спірного житлового будинку та відповідними його діями, спрямованими на виконання функцій управителя, у зв`язку із чим належним та ефективним способом захисту їх прав може бути оспорення рішень, які стали підставою для надання та виконання відповідачем таких функцій.

71. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надали належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовів.

72. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

73. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційних скаргах.

74. Необґрунтованими є також доводи ОСОБА_12 про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

75. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц

(пункт 50)).

76. Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

77. На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

78. В контексті забезпечення судом апеляційної інстанції прав ОСОБА_12 на доступ до правосуддя заслуговує на увагу те, що вона була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, її представник подала клопотання про відкладення розгляду справи з підстав перебування на лікарняному, однак жодних доказів зазначеного суду апеляційної інстанції надано не було, як і не було надано доказів поважності причин неявки самої ОСОБА_12 до суду апеляційної інстанції. Посилання заявниці на перебування її за кордоном не свідчить про неможливість розгляду справи судом апеляційної інстанції з огляду на наявність можливості приймати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції. В цьому контексті заслуговує на увагу той факт, що із зазначених підстав ОСОБА_12 вже зверталася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи (клопотання від 14 листопада 2022 року).

79. Ураховуючи наведене, а також з огляду на реалізацію ОСОБА_12 свого права на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції, викладення своєї позиції щодо спірних правовідносин у тексті апеляційної скарги, з урахуванням розумних строків розгляду цивільної справи та відсутності доказів поважності причин неявки ОСОБА_12 та її уповноваженого представника в судове засідання, у якому було ухвалено оскаржене судове рішення апеляційного суду, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку про порушення судом апеляційної інстанції гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та підстави для скасування у зв`язку із зазначеними доводами оскаржених судових рішень.

Щодо оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду

від 13 квітня 2023 року

80. Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

81. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

82. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

83. За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

84. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

85. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

86. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

87. Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

88. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

89. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

90. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

91. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

92. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

93. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

94. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

95. При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

96. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

97. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формальних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

98. Оцінюючи заявлений стороною відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд правильно урахував їх реальність (професійну правничу допомогу відповідачу в суді апеляційної інстанції надавав адвокат Поліщук Р. М. на підставі договору про надання правової допомоги № 144 від 06 травня 2020 року). З огляду на умови договору про надання правової допомоги, обсяг наданої правової допомоги, зміст заперечень позивачів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також з урахуванням складності справи, співмірності, доцільності та необхідності понесених відповідачем витрат, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в порядку розподілу судових витрат на користь відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 5 000,00 грн.

99. Розподіл судових витрат у спорі здійснений судом апеляційної інстанції з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, а також сталої судової практики щодо відшкодування судових витрат. Доводи касаційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права в цій частині є необґрунтованими.

100. Посилання касаційної скарги на відсутність доказів фактичного понесення таких витрат відповідачем (їх самостійного відшкодування), з огляду на їх включення до рахунків, які отримали мешканці спірного будинку, є безпідставними. В матеріалах справи наявні докази фактичного понесення ОК «ОБК «Східна Брама» витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, надану адвокатом Поліщуком Р. М. на підставі договору про надання правової допомоги № 144 від 06 травня 2020 року у справі, яка переглядається в касаційному порядку, яким суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку.

101. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

102. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_12 , а також ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , від імені яких діє адвокат Білоус Лариса Георгіївна, залишити без задоволення.

2. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович