Дата документу 01.09.2023

Справа № 334/4831/16-ц

Провадження № 2/334/34/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Алєйніковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2016 року ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

01.08.2016 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою загальною площею 49,15 кв.м. за адресою будинок АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_2 перенести встановлений нею бетонний паркан на свою частину земельної ділянки на 4,74 м в ширину та 10,3 м в довжину з урахуванням варіанта 3 розподілу земельної ділянки додатку №4 до висновку експерта від 03.03.2015 року, який є невід`ємною частиною рішення суду (№334/2465/14-ц) від 27.04.2015 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2017 року задоволено заяву ОСОБА_2 та скасоване заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 6.12.2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

19 вересня 2017 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою в зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Дубини Л.А. на підставі автоматизованого розподілу справ прийнята у провадження судді Гнатюка О.М.

23 січня 2018 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя провадження у справі зупинено до вирішення цивільної справи №334/2465/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини житлового будинку, встановлення порядку користування земельною ділянкою.

02 серпня 2022 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини житлового будинку, встановлення порядку користування земельною ділянкою.

07.09.2022 року позивачем подано уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

18.11.2022 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження.

13.03.2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя відмовлено у задоволенні клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи.

27.05.2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду на 08 травня 2023 року.

Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 вказує, що їй на праві приватної власності належить 21/50 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , іншим співвласником є відповідач ОСОБА_2 , якій належить 29/50 частин вказаного будинку. Будинок знаходиться на земельній ділянці загальною площею 598 кв.м., яка була виділена під нього на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради № 922 від 13.07.1959 року.

Порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 загальною площею 598,00 кв.м. визначено постановою Запорізького апеляційного суду від 16.12.2020 року, виділено співвласнику ОСОБА_2 в особисте користування земельну ділянку S-1 площею 346,84 кв.м. (жовтий маркер) згідно з варіантом №3 (додатком №4) до висновку експертизи №2503 за наступними розмірами:

Від точки 1 до точки 5 протяжністю 9,53 м.,

Від точки 5 до точки 6 протяжністю 10,37 м.,

Від точки 6 до точки 7 протяжністю 4,74 м.,

Від точки 7 до точки 8 протяжністю 6,29 м.,

Від точки 8 до точки 9 протяжністю 9,89 м.,

Від точки 9 до точки 10 протяжністю 1,78 м.,

Від точки 10 до точки 4 протяжністю 1,78 м.,

Від точки 4 до точки 1 протяжністю 28,02 м.,

Виділено співвласнику ОСОБА_1 в особисте користування земельну ділянку S-2 площею 251,16 кв.м. (зелений маркер згідно з варіантом №3 додатком №4 до висновку експертизи №2503 за наступними розмірами:

Від точки 2 до точки 3 протяжністю 28,76 м.,

Від точки 3 до точки 10 протяжністю 7,28 м.,

Від точки 10 до точки 9 протяжністю 1,78 м.,

Від точки 9 до точки 8 протяжністю 9,89 м.,

Від точки 8 до точки 7 протяжністю 6,29 м.,

Від точки 7 до точки 6 протяжністю 4,74 м.,

Від точки 6 до точки 5 протяжністю 10,37 м.,

Від точки 5 до точки 2 протяжністю 11,54 м.,

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 р. постанову Запорізького апеляційного суду від 16.12.2020 р. залишено без змін.

На сьогоднішній день позивач не має можливості користуватися тією частиною земельної ділянки, яка виділена на підставі рішення суду, оскільки доступ до неї закритий бетонним парканом, який самовільно побудований іншим співвласником ОСОБА_2 та займає частину виділеної у користування позивача земельної ділянки.

Наявність вказаного паркану, що перешкоджає позивачу користуватися частиною її земельної ділянки площею 48,82 кв.м., підтверджується технічним паспортом на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 24.10.2012 року, висновком експерта № 2034 від 03.03.2015 року, фотознімком з домоволодіння та згідно збірного кадастрового плану.

Наявність вказаного паркану унеможливлює користування виділеною позивачу частиною земельної ділянки та можливістю використати гарантоване державою право на її приватизацію, оскільки на сьогодні неможливо встановити межі земельної ділянки, яка виділена у користування позивачу та здійснити ряд необхідних дій для набуття її у власність.

Внаслідок існування вказаних обставин грубо порушуються законні права та інтереси позивача, які повинні бути захищенні судом.

Для захисту свого порушеного права позивач просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та зобов`язати ОСОБА_2 перенести бетонний паркан на свою частину земельної ділянки на 4,74 м в ширину та 10,37 м в довжину (від точки 6 до точки 5) в напрямку виділеної їй у користування частини земельної ділянки S-1 згідно з варіантом №3 висновку судової будівельно-технічної експертизи №2503 від 5.08.2019 року, відповідно до якого постановою Запорізького апеляційного суду від 16.12.2020 року в цивільній справі №334/2465/14-ц встановлено порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 . Також просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати за подання цього позову.

У судовому засіданні позивач, її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити у повному обсязі з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо можливості задоволення позовних вимог.

Вказав на те, що на земельній ділянці, яка виділена у користування позивачці, знаходяться нерухомої об`єкти, які належать відповідачці. На даній земельній ділянці розташовані належні ОСОБА_2 : штучний ставок №14, багаторічні насадження: ялина блакитна - 1 шт., туя - 1 - шт., барбарис (бордовий) - 2 шт., ялівець козацький - 2 шт., декоративна туя - 2 шт., барбарис лиманний - 2 шт. Питання розташування вказаних об`єктів не було предметом розгляду справи №334/2465/14.

Таким чином, питання перенесення паркану безпосередньо впливає на майнові інтереси ОСОБА_2 , які не пов`язані з розглядом справи та позовними вимогами ОСОБА_1 .

Проте у випадку перенесення паркану ОСОБА_2 буде позбавлена права користуватися свої майном без жодних на те підстав.

ОСОБА_2 набула 3.07.2008 року у власність частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де вже був спірний паркан, побудований попереднім власником. Таким чином, ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі.

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог та вирішити питання щодо компенсації з боку ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості штучної водойми №14, а також багаторічних насаджень.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною другою статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Держава, згідно з статтею 152 ЗК України, забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням виконкому Запорізької міської ради №22 від 13.07.1959 р., за спірним житловим будинком закріплена площа землекористування у розмірі 598 кв.м. Таким чином, земельна ділянка, яка передана в користування по АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, складає 598 кв.м.

Згідно з договором купівлі-продажу 3723 від 08 червня 1979 року ОСОБА_1 є власником 21/50 частини будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 598 кв.м. Договір посвідчений нотаріусом Другої запорізької державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №3723. В ТОВ «ЗМБТІ» право власності ОСОБА_1 на 21/50 частину будинку зареєстровано 13.06.1979 р. за реєстровим номером 17239.

Власником 29/50 частин цього ж будинку на підставі договору дарування від 03 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 827, є відповідачка ОСОБА_2 . За вказаним договором дарування ОСОБА_3 , який зазначена частина житлового будинку належить на праві приватній власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 22.11.1989 року, подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар 29/50 частин житлового будинку, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1

Порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 загальною площею 598,00 кв.м. визначено постановою Запорізького апеляційного суду від 16.12.2020 року, виділено співвласнику ОСОБА_2 в особисте користування земельну ділянку S-1 площею 346,84 кв.м. (жовтий маркер) згідно з варіантом №3 (додатком №4) до висновку експертизи №2503 за наступними розмірами:

Від точки 1 до точки 5 протяжністю 9,53 м.,

Від точки 5 до точки 6 протяжністю 10,37 м.,

Від точки 6 до точки 7 протяжністю 4,74 м.,

Від точки 7 до точки 8 протяжністю 6,29 м.,

Від точки 8 до точки 9 протяжністю 9,89 м.,

Від точки 9 до точки 10 протяжністю 1,78 м.,

Від точки 10 до точки 4 протяжністю 1,78 м.,

Від точки 4 до точки 1 протяжністю 28,02 м.,

Виділено співвласнику ОСОБА_1 в особисте користування земельну ділянку S-2 площею 251,16 кв.м. (зелений маркер згідно з варіантом №3 додатком №4 до висновку експертизи №2503 за наступними розмірами:

Від точки 2 до точки 3 протяжністю 28,76 м.,

Від точки 3 до точки 10 протяжністю 7,28 м.,

Від точки 10 до точки 9 протяжністю 1,78 м.,

Від точки 9 до точки 8 протяжністю 9,89 м.,

Від точки 8 до точки 7 протяжністю 6,29 м.,

Від точки 7 до точки 6 протяжністю 4,74 м.,

Від точки 6 до точки 5 протяжністю 10,37 м.,

Від точки 5 до точки 2 протяжністю 11,54 м.,

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 р. постанову Запорізького апеляційного суду від 16.12.2020 р. залишено без змін.

Відповідно до постанови Запорізького апеляційного суду від 16.12.2020 року встановлено, що паркан, який поділяє спірну земельну ділянку, був побудований після 23.01.2008 року, що підтверджується змістом технічного паспорту, який не містить зазначеної споруди.

Апеляційний суд зазначив, що визначений експертом у третьому варіанті порядок користування земельною ділянкою відповідає ідеальним часткам співвласників у домоволодінні, є оптимальним та доцільним, не передбачає ділянок, що знаходяться в спільному користуванні, дозволяє співвласникам обслуговувати житловий будинок та споруди.

Таким чином спірний паркан, встановлений на земельній ділянці, перешкоджає ОСОБА_1 користуватися частиною земельної ділянки, яка виділена на підставі рішення суду, оскільки доступ до неї закритий, що є порушенням прав позивачки.

Сторони у справі зазначають, що встановлений паркан належить ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 108 ЗК України у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Зобов`язання ОСОБА_2 перенести бетонний паркан на свою частину земельної ділянки не може задоволено повністю. Оскільки спірний паркан є бетонним, то його перенесення буде полягати у демонтажу і подальшій його відбудові на новому місці. Таким чином вимога зобов`язання відповідачки перенести паркан фактично складається з вимог вчинити дії: демонтувати паркан та відбудувати його в новому місці.

Суд вважає, що демонтаж паркану призведе до поновлення порушених прав позивачки щодо користування виділеної їй рішенням суду частки земельної ділянки, тому позовна вимога має бути задоволена в цій частині.

В іншій частині вимог слід відмовити.

Розташування належного відповідачці нерухомого майна та багаторічних насаджень на земельній ділянці, виділеній ОСОБА_1 у користування, не можуть бути підставою для обмеження прав позивачки.

Також в межах вказаного цивільного провадження суд не може вирішити питання про компенсацію з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості штучної водойми, а також багаторічних насаджень, оскільки відповідні позовні вимоги (зустрічні позовні вимоги) не були заявлені та судом не вирішувалося питання про позбавлення відповідачки права власності на зазначене майно.

Після демонтажу паркану сторони можуть домовитись про спільне встановлення межових споруд на межі земельних ділянок відповідно до порядку користування земельною ділянкою, визначеного постановою Запорізького апеляційного суду від 16.12.2020 року, або один із землекористувачів може самостійно встановити новий паркан на виділеній йому земельній ділянці із дотриманням норм земельного законодавства.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України заява позивача про стягнення частково судових витрат по оплаті вартості судової експертизи підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263 - 265, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати бетонний паркан на частині земельної ділянки S-2, виділеній у користування ОСОБА_1 , згідно з варіантом №3 висновку судової будівельно-технічної експертизи №2503 від 05.08.2019 року, відповідно до якого постановою Запорізького апеляційного суду від 16.12.2020 року в цивільній справі №334/2465/14-ц встановлено порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551,21 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Запорізького апеляційного суду.

Повний текст виготовлений 01 вересня 2023 року.

Суддя О.М. Гнатюк