Справа № 299/710/19

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29.08.2023                 м. Ужгород

       Закарпатський апеляційний суд у складі :        

                        головуючого – судді ОСОБА_1 ,

                        суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

                    за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,

та учасників судового провадження : прокурорки ОСОБА_5 ,

                       захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/273/21, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 ,

                                                В С Т А Н О В И В:

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 квітня 2021року,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, без освіти, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, судимого вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області 21.05.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладанням обов`язків передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 304, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України - позбавлення волі строком на 3 (три) роки, за ч. 2 ст. 304 КК України - позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки; за ч. 2 ст. 289 КК України - позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, за ч. 2 ст. 185 КК України позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, обвинуваченому ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України обвинуваченому ОСОБА_6 до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21.05.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України – позбавлення волі строком 1 місяць, та остаточно до відбуття обвинуваченому ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років і 1 місяць.

Вироком ухвалено речові докази: гроші в сумі 5 327, 00 гривень передати (залишити ) власнику ОСОБА_8 ; мопед марки «Sabur - SB 50 QT» передати (залишити) власнику ОСОБА_9 ; велосипед марки «Ardis», чорного кольору, передати (залишити) власнику ОСОБА_10 .

Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення автотоварознавчої експертизи № 13/68 від 14.06.2019 в розмірі 942,06 грн.

Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

15 лютого 2019 року, приблизно о 02 годині 35 хвилин, ОСОБА_6 , за попередньою змовою з малолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність, знаходячись по АДРЕСА_2 , впевнившись у відсутності власника та сторонніх осіб, які б могли викрити їх протиправні дії, з метою скоєння крадіжки чужого майна, шляхом пошкодження вікна, допоміг ОСОБА_11 проникнути через утворений отвір до торгівельного причіпу - фургону під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », марки «Автобан», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що розташований по АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_8 , де реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, з особистих корисливих спонукань, повторно, таємно викрав 5 327, 00 гривень, і з викраденим зник, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальні збитки на вказану суму. Таким чином ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно.

Крім цього, 15 лютого 2019 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи по вул. Комунальна в м. Виноградів, разом із малолітнім ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та чітко передбачаючи наслідки, які можуть настати, після їхнього вчинення, добре розуміючи малолітній вік ОСОБА_11 , з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення за рахунок крадіжки чужого майна, у словесній формі, розповів про легкість і доступність заволодіння чужим майном, переконав у вигідності вчинення очевидно злочинних дій та шляхом вмовляння втягнув ОСОБА_11 у злочинну діяльність, а саме у вчинення крадіжки. Після чого, 15 лютого 2019 року, приблизно о 02 годині 35 хвилин, обвинувачений ОСОБА_6 за попередньою змовою з малолітнім ОСОБА_11 , який не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність, знаходячись по АДРЕСА_2 , впевнившись у відсутності власника та сторонніх осіб, які б могли викрити їх протиправні дії, з метою скоєння крадіжки чужого майна, шляхом пошкодження вікна, допоміг ОСОБА_11 проникнути через утворений отвір до торгівельного причіпу-фургону під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », марки «Автобан», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що розташований по АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_8 , де реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, з особистих корисливих спонукань, повторно, таємно викрав 5 327, 00 гривень, і з викраденим зник, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальні збитки на вище вказану суму. Як наслідок ОСОБА_12 порушив моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління, здійснив згубний вплив на малолітнього ОСОБА_11 та завдав шкоди його моральному вихованню. Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 304 КК України - втягнення малолітньої особи у злочинну діяльність.

Окрім цього, 22.04.2019, приблизно о 02 год 00 хв, ОСОБА_6 , зайшовши через незачинену хвіртку воріт на територію дворогосподарства за адресою АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_9 , пройшовши за тильну сторону будинку, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, впевнившись у відсутності сторонніх осіб, які б могли викрити його протиправні дії, діючи повторно, умисно чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їхнього вчинення, незаконно заволодів технічно справним транспортним засобом - мопедом марки «Sabur - SB 50 QT», синього кольору, вартість якого згідно з висновком експерта № 13/68 від 14.06.2019 становить 3 766 гривень 32 копійки, при цьому, пересуваючи мопед з території дворогосподарства шляхом штовхання із застосуванням власної сили, залишив місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, і мопед передав за майбутню винагороду ОСОБА_13 . Цими діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

17 квітня 2020 року, приблизно о 15 годині 50 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись по вул. Вакарова, 13, в м. Виноградів, навпроти прохідної частини ТОВ «Джентерм України», з метою скоєння крадіжки чужого майна, впевнившись у відсутності сторонніх осіб, які могли б викрити його протиправні дії, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, з особистих корисливих спонукань, діючи умисно, шляхом вільного доступу, таємно, повторно, викрав велосипед марки «Ardis», чорного кольору, який знаходився навпроти прохідної частини ТОВ «Джентерм України», вартістю 900 (дев`ятсот) гривень, відповідно до висновку експерта від 24.04.2020, який належить на праві приватної власності ОСОБА_10 , і з викраденим зник, при цьому завдавши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вказану суму. Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 , вказує на те, що вирок у частині призначеного остаточного покарання є необґрунтованим. Стверджує, що при ухваленні судового рішення в цій частині, місцевий суд врахував таку пом`якшуючу обставину як щире каяття, однак не визнав пом`якшуючою покарання обставиною активне сприяння розкриттю злочину, що фактично і вплинуло на остаточне покарання, яке, на думку апелянта, не відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України через свою суворість. Адвокат звертає увагу на те, що його підзахисний має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, щиро кається у скоєному, наразі перебуває у пошуку роботи, обіцяє більше такого не вчиняти. Просить вирок змінити, та призначити обвинуваченому ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення учасників апеляційного розгляду: захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу; прокурорки ОСОБА_5 , яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 , а також потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 т а ОСОБА_14 , неявка яких, з огляду на приписи ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого та потерпілих береться те, що: повідомлення про час та місце розгляду апеляційної скарги обвинуваченому та потерпілим надіслано відповідно до вимог закону і вони вважаються належним чином повідомленими про судове засідання; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи на інший термін від обвинуваченого та потерпілих не надходило; в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого і апеляційним судом не приймалось рішення про обов`язковість розгляду справи за участі обвинуваченого; в ході розгляду апеляційної скарги брав участь захисник; прокурор та захисник не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги без участі обвинуваченого та потерпілих.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що апеляційний розгляд кримінального провадження вже відкладався, а відповідно до ст. 28 КПК України кримінальне провадження повинно бути розглянуте і процесуальні рішення повинні бути прийняті у розумні строки.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у інше приміщення, вчиненому повторно, а також у втягненні малолітньої особи у злочинну діяльність, незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, та таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, сторонами кримінального провадження не оспорюються, а тому апеляційним судом, з огляду на положення ст. 404 КПК України, не перевіряється і визнаються такими, що відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтується на вимогах кримінального та кримінального процесуального законів, а також наявних у матеріалах справи доказах.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів також враховує те, що під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції, врахувавши думку учасників судового розгляду, при цьому, роз`яснивши їм права та обов`язки, а також положення ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Колегія суддів вважає, що вищевказані дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 304, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

При цьому, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що стороною захисту не оспорюється і вид призначеного обвинуваченому покарання, а саме позбавлення волі.

Тому, відповідно до положень ст. 404 КПК України вирок переглядається у межах доводів апеляційної скарги щодо строку призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання.

Доводи апеляційної скарги про те, що обвинуваченому ОСОБА_6 призначено занадто суворе покарання, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Так, згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними статтею 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», увагу суддів звернуто на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку, і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Згідно п. 2 вказаної Постанови, усі питання пов`язані із призначенням покарання, мають бути належним чином мотивовані у вироку.

Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання вимоги вказаних вище статтей кримінального кодексу були дотримані, оскільки при призначенні покарання судом першої інстанції у достатній мірі враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі йому покарання обставини.

Так, з вироку вбачається, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання судом першої інстанції взято до уваги, що передбачені ч. 2 ст. 304, ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України кримінальні правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, - до нетяжких злочинів; дані про особу обвинуваченого – раніше судимий, неодружений, непрацюючий, негативно характеризується за місцем проживання, на спеціальних обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття; відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 обґрунтовано призначено покарання із застосуванням положень ст. 70 КК України в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Разом із тим, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що ОСОБА_6 засуджений згідно вироку Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21.05.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, від відбування якого звільнений з іспитовим строком 2 роки, і частково приєднав невідбуту частину покарання за цим вироком – 1 місяць, призначивши обвинуваченому ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_6 остаточне покарання колегія суддів вважає таким, що відповідає як характеру та ступеню вчинених ОСОБА_6 кримінально-карних діянь, так і особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, сприятиме досягненню основної мети – виховання обвинуваченого у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для пом`якшення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання.

Тому, доводи апеляційної скарги про пом`якшення обвинуваченому ОСОБА_6 строку покарання до 5 років позбавлення волі, апеляційний суд відхиляє.

Посилання сторони захисту на те, що суд першої інстанції не визнав пом`якшуючою покарання обставиною активне сприяння розкриттю злочину, що фактично і вплинуло на остаточне покарання, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження, і відповідно, не дають підстав для пом`якшення призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги і те, що апелянтом не вказується на те, які саме дії обвинуваченого ОСОБА_6 свідчать про активне сприяння розкриттю злочинів і якими саме доказами вказана обставина підтверджується.

Як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції у частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, щиро кається у скоєному, наразі перебуває у пошуку роботи, обіцяє більше такого не вчиняти.

Апеляційний суд вважає, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 покарання не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», а отже і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи.

При цьому, в апеляційній скарзі не вказується й апеляційним судом не встановлено обставин чи підстав, які давали б можливість для призначення обвинуваченому ОСОБА_6 більш м`якого покарання, ніж призначене йому судом першої інстанції.

Разом із тим, істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість ухваленого у кримінальному провадженні судового рішення (вироку), та які б слугували безумовною підставою для його зміни чи скасування, у тому числі й із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.

Тому, апеляційна скарга, доводи якої є безпідставними та необґрунтованими, задоволенню не підлягає, а вирок як законний та обґрунтований підлягає залишенню без зміни.

Керуючись  ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу, яку подав адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 квітня 2021року, щодо обвинуваченого за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 304, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 – залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.

Судді: