Єдиний унікальний номер 341/1179/23

Номер провадження 1-кп/341/153/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023091140000041 від 03.03.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Галич Івано-Франківської області вищезазначене кримінальне провадження,

в с т а н о в и в :

Зранку 17.02.2023, більш точний час досудовим розслідуванням та судом не встановлено, ОСОБА_3 прийшов до односельчанина ОСОБА_8 , який проживає по АДРЕСА_3 щоб випити у нього спиртне. Однак, на той час ОСОБА_8 не було вдома, тому ОСОБА_3 направився до воріт вказаного господарства.

Прямуючи до виходу з території господарства, ОСОБА_3 побачив за куском листа металу, що був прихилений до стіни господарського приміщення скляну банку ємністю 0,4 л, у якій знаходились 4 грошові купюри номіналом по 100 польських злотих, після чого у нього виник умисел на вчинення крадіжки грошей.

ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє по даний час, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що поблизу нікого немає і за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю на подвір`ї господаря, таємно викрав зазначену вище скляну банку з вмістом у ній 400 польських злотих, вартість яких згідно офіційному курсу Національного банку України, становила на той час 3274,72 гривні, та покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Надалі ОСОБА_3 розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд, у результаті чого заподіяв потерпілому майнову шкоду на вищевказану суму.

У судовому засіданні  ОСОБА_3 визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення-злочину за вищезазначеними обставинами, щиро розкаявся, не заперечував проти зібраних по справі доказів, просив їх не досліджувати та розглядати справу згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначив, що припустився помилки щодо указаного злочину, на цей час зробив для себе належні висновки.

Потерпілий у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті. Зазначив, що будь - яких претензій до обвинуваченого не має, завдані збитки йому відшкодовані повністю. Просив обвинуваченого суворо не карати.

Переконавшись у тому, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, правильно розуміє зміст обвинувачення, фактичні обставини справи, які ніхто не оспорює, погоджується з кваліфікацією вчинених діянь, а прокурор не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, роз`яснивши цим особам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події скоєного кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні.

Згідно ст. 337 КПК України суд діє в межах висунутого обвинувачення.

Оцінивши у сукупності показання обвинуваченого, відомості, що характеризують його як особу, суд вважає доведеною вину   ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні-злочину та знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, його поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після; обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним, пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Вивченням особи   ОСОБА_3 установлено, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації; проживає з мамою ОСОБА_9 , інвалідом 2 групи, і на даний час є єдиним, хто здійснює догляд за нею; брат ОСОБА_10 перебуває на військовій службі. Обвинувачений не працює, живе за рахунок допомоги односельчанам у веденні особистого селянського господарства, скарг за місцем проживання на нього не надходило.

ОСОБА_3 під час досудового розслідування та судового розгляду вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі; щиро розкаявся.

Так, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, в тому числі й під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

З огляду на викладене, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Про щире каяття ОСОБА_3 свідчить його поведінка під час судового розгляду, де останній надав покази та визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом"якшують покарання обвинуваченому є щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відшкодування потерпілому завданої шкоди.

Призначаючи обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, суд також враховує, що ним вчинено тяжкий злочин, за який санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років. При цьому, враховуючи вартість викраденого майна, а також, що раніше ОСОБА_3 не судимий, достатнім та необхідним буде мінімальне покарання, передбачене санкцією частини 4 статті 185 КК Украіни.

Враховуючи викладене, наявність обставин, що пом"якшують покарання ОСОБА_3 та відсутність таких, що його обтяжують; щире розкаяння у вчиненому; відсутність претензій будь - якого характеру з боку потерпілого; а також те, що раніше він не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, суд вважає, що виправлення останнього можливе без відбування призначеного покарання, а отже наявні підстави для звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таке призначене обвинуваченому покарання на думку суду є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин в кримінальному провадженні у їх сукупності, та буде відповідати ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд не знайшов обставин справи або даних про особу ОСОБА_3 , які б визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, тобто не знайшов підстав для застосування статті 69 КК України.

Судові витрати за проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази у справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Під час досудового слідства ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строк якого сплив 06.06.2023, та який не продовжувався.

Відповідно до ст. 174 КПК України суд одночасно із ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 369, 370-374, 376 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді  позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2, частини 1, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; пунктом 2 частини 3, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до статті 165 КВК України іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз у розмірі 2265,36 (дві тисячі двісті шістдесят п`ять) гривень 36 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду від 06 березня 223 року - скасувати.

Речові докази: -банка, на якій наявний надпис «Рідний край» та» 14.07.12 Бр. 16:51 Пар. 09 ємністю 0,5 л, на якій наявна наклейка із нашаруваннями потертості з надписами: «Рідний край СОУС український особливий традиції рідного краю», наявний штрих код із цифровим значенням: 4820015946393, наверху банки наявна кришка із різьбою червоного кольору - повернути власнику.

-два сліди папіряних візерунків пальців рук - знищити.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом тридцяти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА