Справа № 157/1506/23

                                       Провадження № 1-кп/162/93/2023

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30 серпня 2023 року  смт Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12.05.2023 року за №12023030530000360 обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 Кримінального кодексу України (далі – КК України)

ОСОБА_4 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, з професійно-технічною освітою, розлученому, офіційно не працевлаштованому, раніше не судимому

ВСТАНОВИВ:

До суду 30.08.2023 року надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .

Клопотання вмотивовано тим, що строк запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 закінчується 04.09.2023 року, останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність останнього. Підозрюваний ОСОБА_4 на утриманні нікого не має, не працює та не навчається, підозрюється у вчиненні злочину у стані алкогольного сп`яніння, в умовах воєнного стану в Україні, під час комендантської години, відносно неповнолітньої особи, при цьому не одноразово притягувався до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушень, а також відносно ОСОБА_4 слідчим відділенням уже проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023030530000237 від 04.04.2023 за ч. 2 ст. 301 КК України. Відтак, вищевказане свідчить про вперте небажання ОСОБА_4 дотримуватись правил та норм поведінки в суспільстві, відсутність моральних якостей та психологічних установок на дотримання вимог діючого правопорядку, впевненість у безкарності своїх дій та про наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення насильницького характеру, переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, впливати на потерпілого та свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а інші, більш м`які, запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання вказаних ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. На підставі вказаного просить продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурор у судовому засіданні подане клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього та пояснив, що вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнає, оскільки у зазначений у підозрі час знаходився вдома по місцю свого проживання, з неповнолітньою потерпілою знайомий та близько 8 місяців зустрічався, між ними були тісні, хороші стосунки, однак невідома особа у мережі Інтернет розповсюдила зображення потерпілої в оголеному вигляді, а тому остання, звинувачуючи його у таких діях, вирішила йому помститися, у зв`язку з чим і обмовляє його та звинувачує у вчиненні зґвалтування. О 23 год. 40 хв. 12 травня 2023 року він вже знаходився вдома по місцю проживання, потерпілу не ґвалтував і у статеві відносини  в  зазначений у підозрі час з останньою не вступав. 

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив та пояснив, що зазначені у клопотанні ризики є надуманими, ґрунтуються на припущеннях, обвинувачений не здійснював намагання ухилитися від слідства і суду, ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно, жодних скарг на нього не надходило. Виявлені в автомобілі речі навряд чи матимуть доказове значення у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний та потерпіла зустрічалися як хлопець і дівчина протягом тривалого часу, вони є близькими людьми, про що дають показання свідки. Обвинувачений не вчиняв зазначеного злочину, оскільки у вказаний в підозрі час перебував за місцем свого проживання, що можуть підтвердити члени сім`ї, з якими останній проживає. З огляду на вказане, заявив усне клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. У разі, якщо суд прийде до висновку про продовження застосованого запобіжного заходу, визначити розмір застави.

Потерпіла та її законний представник у судове засідання не з`явилися, у суду відсутні відомості про їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає до задоволення з огляду на такі обставини.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12.05.2023 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07.07.2023 року до 04.09.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частина 3 ст.152 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

При вирішенні клопотання прокурора суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Зважаючи на тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 , покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, та те, що судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочато, суд установив наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, які продовжують існувати. Разом з тим слід констатувати, що вказані ризики посилились у зв`язку з військовою агресією росії проти України, що обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, тому очевидно, що у ОСОБА_4 збільшуються можливості для ухилення від суду.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу в судовому засіданні не встановлено.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що тримання під вартою в даному випадку є виправданим, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи конкретно в цьому кримінальному провадженні.

При вирішенні усного клопотання захисника про зміну запобіжного заходу суд виходить з наступного.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У даному випадку суд враховує, що злочин, інкримінований ОСОБА_4 вчинений у стані алкогольного сп`яніння, в умовах воєнного стану в Україні під час комендантської години, відносно неповнолітньої особи, із застосуванням насильства.

Обставини, на які посилався захисник як на підстави зміни запобіжного заходу обвинуваченому, на думку суду, не є достатніми для запобігання доведеним ризикам та забезпечувати дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки.

Документи, надані суду захисником, зокрема, характеристика ОСОБА_4 від 08.06.2018 року, свідоцтва про смерть сестри обвинуваченого – ОСОБА_6 та батька – ОСОБА_7 , виписка із медичної катки стаціонарного хворого ОСОБА_8 (матері обвинуваченого), не спростовують наявність встановлених ризиків.

За таких обставин суд зазначає, що при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою в даному кримінальному провадженні суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України з врахуванням його конкретних обставин.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Щодо клопотання захисника в частині визначення розміру застави суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

Визначаючи можливість визначення в якості альтернативи триманню під варто такого запобіжного заходу, як застава варто зауважити, що необхідність застосування певного виду запобіжного заходу до обвинуваченого оцінюється з урахуванням низки відповідних обставин, які можуть підтверджувати існування ризиків, або свідчити про такий їх незначний ступінь, який не може служити підставою для тримання під вартою.

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом, тобто постановлення обвинувального вироку (п. п. "а" п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

У даному випадку неможливість застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, обумовлюється об`єктивними причинами неможливості усунення негативного впливу ризиків неналежної поведінки обвинуваченого.

Прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні під заставу: а) ризик того, що підсудний не з`явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (рішення у справах "Тирон проти Румунії", § 37; "Смирнова проти Росії", § 59; "Пірузян проти Вірменії", § 94).

Оцінюючи потреби судового провадження по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину, з огляду на обставини інкримінованого злочину та ступінь обґрунтованості інкримінованого обвинувачення, суд дійшов до висновку, що у даному випадку безальтернативне тримання під вартою ОСОБА_4 відповідає засадам розумності і пропорційності застосування запобіжного заходу, а також забезпечує справедливу рівновагу між публічним інтересом демократичного суспільства та необхідністю поважати право на свободу.

На підставі викладеного суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

З огляду на вказане, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а в задоволенні усного клопотання захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Керуючись ст. 177, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити строком на 60 днів до 28 жовтня 2023 року.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченому - з моменту отримання її копії.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Повний текст ухвали складений 04.09.2023 року.   

Суддя Любешівського районного суду Волинської області ОСОБА_9