Справа № 169/804/23

Провадження № 3/169/501/23

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2023 року                                                        смт Турійськ

Суддя Турійського районного суду Волинської області Ковальчук О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від сектору поліцейської діяльності № 1 (сел.. Турійськ) Ковельського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

        ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , пенсіонер,

За ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Встановив:

05.08.2023 року о 15 годині 50 хвилини, ОСОБА_1 , в смт. Турійськ по вул. Миру, керував транспортним засобом Альфа державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9А Правил Дорожнього Руху України. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому порядку проводився за допомогою приладу Драгер 6810 на місці зупинки транспортного засобу. Після проходження огляду, тест позитивний – 0,50%.

Особа, що притягується до адміністративної відповідально під час розгляду адміністративного матеріалу провину свою визнала повністю, щиро розкаявся, просив не позбавляти права керувати транспортним засобом, оскільки транспортний засіб необхідний для доставки дружини до лікарні.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 456101 від 05.08.2023 року, відеозаписом, письмовими поясненнями, актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Своїми діями, які виразились у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, ознаки якого передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП України у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 п. 1) ст. 34 КУпАП суд приймає щире каяття винного, як обставину, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. "Трегубенко проти України").

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.

При прийнятті рішення суддя враховує указані ОСОБА_1 обставини.

Тому позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його родини, що буде сприяти лише погіршенню їх матеріального становища та може поставити під загрозу його подальше існування.

Також, суддя враховує, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують його відповідальність не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, визнання ОСОБА_1 вини, особу правопорушника, наявність пом`якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останньому слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП без позбавлення права керування.

Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.

Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Відповідно до ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", розмір судового збору у справах про адміністративні правопорушення встановлено в сумі 536 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 1, 17, 24, 33, 34, 35, 40-1, 130, 221, 283, 284 КпАП України,-

постановив :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме, в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), без позбавленням права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Посвідчення водія НОМЕР_2 вилучене під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 456101 від 05.08.2023 року повернути ОСОБА_1 .

На підставі ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягнути подвійний розмір штрафу, який становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя                                                О.В. Ковальчук