П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

04 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/7794/23

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

11.07.2023 року;

Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г.

              П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

                          Головуючого судді – Єщенка О.В.

                           суддів                      – Крусяна А.В.

                                                            – Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Котовської Надії Василівни від 05.06.2023 року про закінчення виконавчого провадження №71233901.

В обґрунтування позову зазначено, що судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі №400/5521/21, визнано протиправним та скасовано рішення Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області «Про надання дозволу громадянину України ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства» від 27.04.2021 року №38. Зобов`язано сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , подане 23.02.2021 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га ріллі, кадастровий номер 4825181600:01:000:1707, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, з урахуванням висновків суду.

Виконавчий документ, виданий в адміністративній справі №400/5521/21, перебував на примусовому виконанні в державній виконавчій службі у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Разом з цим, в червні 2023 року старшим державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №71233901 з виконання виконавчого документа, виданого в адміністративній справі №400/5521/21, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку із фактичним виконанням рішення згідно виконавчого документа.

Оспорюючи правомірність та обґрунтованість зазначеної постанови, позивач вказує, що в порушення приписів статтей 18, 39 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не з`ясовано та не перевірено фактичність обставин, що свідчать про виконання судового рішення, у тому числі з урахуванням мотивів, з яких виходив суд при ухваленні судового рішення.

При цьому, позивач наполягає на тому, що рішення суду, яке набрало законної сили в адміністративній справі №400/5521/21, фактично залишається не виконаним, а порушені права позивача – не відновленими.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що боржником виконано судове рішення, яке набрало законної сили в адміністративній справі №400/5521/21, в межах покладних на сільську раду зобов`язань та у відповідності із виконавчим документом. Тому, обставини, передбачені пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є підтвердженими, а постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є обґрунтованою та правомірною.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та обставинам справи і помилково не враховано, що, закінчуючи виконавче провадження з наведених правових підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитись у тому, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення.

При цьому, акцентуючи увагу на загальних вимогах, що висуваються до акту індивідуальної дії, апелянт зауважує на відсутності в оспорюваній постанові державного виконавця обґрунтувань та мотивів її прийняття, посилань на докази, що свідчили про фактичне виконання судового рішення.

За твердженням апелянта, без належної правової оцінки залишена судом першої інстанції й та обставина, що рішення сільської ради за результатом повторного розгляду клопотання позивача на виконання судового рішення в адміністративній справі №400/5521/21 оскаржено в судовому порядку та на момент прийняття оспорюваної постанови виконавця є скасованим саме з підстав його прийняття без урахування висновків судового рішення у справі №400/5521/21.

Додає, що під час розгляду справи та ухваленні судового рішення судом першої інстанції не було дотримано принципу рівності сторін, прийнявши до розгляду подані відповідачем докази, які не були завчасно направлені позивачу для ознайомлення.

У визначений строк відзив та пояснення на апеляційну скаргу не надходили.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, в липні 2021 року ОСОБА_1 звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 27.04.2021 року №38 «Про надання дозволу громадянину України ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства», яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 , орієнтовною площею 2,0000 га ріллі, кадастровий номер 4825181600:01:000:1707 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Козирської сільської ради (у складі Радсадівської сільської ради) Очаківського району Миколаївської області;

зобов`язати Радсадівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності з кадастровим номером 4825181600:01:000:1707 в межах території Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (в межах населених пунктів).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року по справі №400/5521/21 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою П`ятою апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року по справі №400/5521/21 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким:

визнано протиправним та скасовано рішення Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області «Про надання дозволу громадянину України ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства» від 27.04.2021 року №38.

зобов`язано Радсадівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , подане 23.02.2021 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га ріллі, кадастровий номер 4825181600:01:000:1707, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, з урахуванням висновків суду.

19.05.2022 року Миколаївським окружним адміністративним судом позивачу виданий виконавчий по адміністративній справі №400/5521/21 про:

визнання протиправним та скасування рішення Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області «Про надання дозволу громадянину України ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства» від 27.04.2021 року №38.

зобов`язання Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , подане 23.02.2021 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га ріллі, кадастровий номер 4825181600:01:000:1707, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, з урахуванням висновків суду.

За заявою позивача, 08.03.2023 року державним виконавцем Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову ВП №71233901 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №400/5521/21, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 19.05.2022 року.

20.03.2023 року у листі за №352/02-23 Радсадівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області повідомила державному виконавцю про добровільне виконання боржником постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року по справі №400/5521/21 (з урахуванням діючого спеціального законодавства на час правового режиму воєнного стану) та просила закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, боржником зазначено, що ним забезпечено добровільне виконання судового рішення в адміністративній справі №400/5521/21 та на позачерговій сесії Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, яка відбулась 20.05.2022 року повторно розглянуто заяву стягувача. Депутатським корпусом були розглянуті висновки суду та діюче на момент розгляду земельне законодавство.

Боржник також зазначив, що, враховуючи положення підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, згідно яких під час дії правового режиму воєнного стану безоплатна передача земель комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою передачі у приватну власність заборонена, депутатським корпусом прийнято рішення за №11 «Про відмову у наданні дозволу громадянину України ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою для введення особистого селянського господарства».

До вказаного повідомлення боржник додав рішення Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 20.05.2022 року №11.

28.04.2023 року, у зв`язку із реорганізацією Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), державним виконавцем винесено постанову ВП №71233901 про передачу виконавчого листа №400/5521/21, виданого 19.05.2022 року Миколаївським окружним адміністративним судом, до Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

09.05.2023 року старшим державним виконавцем Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову ВП №71233901 про прийняття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №400/5521/21, виданого 19.05.2022 року Миколаївським окружним адміністративним судом.

05.06.2023 року, за результатом розгляду заяви Радсадівської сільської ради про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №400/5521/21, старшим державним виконавцем Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено акт про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

05.06.2023 року старшим державним виконавцем Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову ВП №71233901, якою у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення згідно виконавчого документа, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №400/5521/21, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 19.05.2022 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, посилаючись на її необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання.

У частині 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду (пункт 9).

Вказані положення Конституції України кореспондуються із приписами частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналогічні за змістом положення передбачені і частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII.

Слід враховувати, що за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У зв`язку із чим, виконавець, зокрема, але без виключення, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII).

Частиною 3 вказаної статті Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII передбачені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження, у тому числі право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

У статті 39 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII передбачені обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Аналіз наведених правових норм показав, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження складає сукупність дій, спрямованих на виконання рішень судів.

Виконання чинних виконавчих документів покладається в обов`язок органів державної виконавчої служби.

Зосередження у Конституції України, конвенційному та адміністративному процесуальному законодавстві на обов`язковості судових рішень дає підстави для висновку про те, що виконання судового рішення має відбуватись у порядку та спосіб, встановлені відповідним виконавчим документом. Лише дотримання такої чіткої процедури і свідчитиме про повне та фактичне виконання рішення суду.

Виходячи з обставин справи, колегія суддів враховує, що вимоги виконавчого документа, виданого в адміністративній справі №400/5521/21, визначаються встановленням обов`язку Радсадівській сільській раді Миколаївського району Миколаївської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , подане 23.02.2021 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га ріллі, кадастровий номер 4825181600:01:000:1707, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, з урахуванням висновків суду.

Ухвалюючи вказане судове рішення, за результатом часткового задоволення позову ОСОБА_1 в адміністративній справі №400/5521/21, суд виходив з того, що позивач скористався своїм правом, передбаченим частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України, та виконав вимоги частини 6 статті 118 цього Кодексу, подавши на розгляд сільській раді клопотання про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою разом із графічними матеріалами, із зазначенням розміру бажаної земельної ділянки та місця її розташування.

В свою чергу, відповідачем вимоги частини 7 статті 118 Земельного кодексу України не виконано, розгляд клопотання у встановлений строк не здійснено. Приймаючи рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідачем не наведено обставин, які перешкоджають задоволенню поданого на розгляд сільської ради клопотання на момент звернення позивача та у визначений строк. Підстави, за яких позивачу відмовлено у задоволенні клопотання, вичерпний перелік яких закріплений земельним законодавством, в оспорюваному на той час рішенні не обґрунтовано, у тому числі із посиланням на відповідні докази.

Водночас, з огляду на відсутність в оспорюваному на той час рішенні відповідача правових підстав його прийняття та мотивів відмови у задоволенні клопотання з урахуванням обставин, які мали місце на момент звернення позивача та протягом установленого для його розгляду строку, судом в адміністративній справі №400/5521/21 визначено, що належним та ефективним захистом порушених прав та інтересів позивача є саме висновок суду про зобов`язання відповідача повторно вирішити в установленому порядку подане клопотання позивача.

Також, виходячи з обставин цієї адміністративної справи, 20.05.2022 року Радсадівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області прийнято рішення за №11 «Про відмову у наданні дозволу громадянину України ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства».

Як свідчить зміст рішення сільської ради, останнє прийнято на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року по справі №400/5521/21 та за результатом повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 23.02.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га ріллі, кадастровий номер 4825181600:01:000:1707, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Також, за змістом вказаного рішення сільської ради, під час його прийняття боржником враховано рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, комунальної власності, житлово-комунального господарства, енергозбереження та транспорту.

У рішенні сільської ради наведено підставу відмови у задоволенні клопотання стягувача: заборона безоплатної передачі земель комунальної власності у приватну власність та заборона у наданні дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану (правова підстава: пункти 24, 27 Перехідні положення Земельного кодексу України).

Отже, як свідчать обставини справи, сільською радою враховано дотримання позивачем вимог частини 1 статті 121, частини 6 статті 118 Земельного кодексу України під час подання на розгляд органу місцевого самоврядування клопотання про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою.

У рішенні наведено мотиви його прийняття та висновки за результатом розгляду клопотання із посиланням на норми законодавства.

Зазначеним підтверджується врахування сільською радою висновків суду в адміністративній справі №400/5521/21 та виконання судового рішення в межах покладених на цей орган зобов`язань.

Нові обставини (інші підстави) залишення без задоволення клопотання позивача виходять за межі спору в адміністративній справі №400/5521/21, які, з огляду на приписи статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, підлягають перевірці у відповідному виконавчому провадженні.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що сукупність повідомлених боржником обставин давали державному виконавцю вважати виконаним судове рішення та правові підстави для закінчення виконавчого провадження згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно доводів апелянта про недотримання судом першої інстанції принципу рівності сторін, що виразилось у прийнятті від відповідача доказів доданих до відзиву, попередньо не надісланих позивачу, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частин 1, 3, 9 статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Апеляційний суд враховує, що позивач є учасником виконавчого провадження ВП №71233901 та забезпечений правом на ознайомлення із матеріалами вказаного виконавчого провадження, у тому числі державним виконавцем надсилались учасникам постанови (рішення), прийняті у вказаному виконавчому провадженні.

Таким чином, виходячи з наведених обставин та положень частини 3 статті 79 КАС України, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не виникли безумовні правові підстави для неприйняття до розгляду доданих відповідачем до відзиву усіх матеріалів виконавчого провадження ВП №71233901. Зазначеним забезпечено всебічний, повний та об`єктивний розгляд цієї адміністративної справи.

Колегія суддів також враховує, що положення частини 3 статті 317 КАС України визначають виключний перелік порушень судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, і таких апеляційним судом не встановлено.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 272, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

        Головуючий-суддя:                                                                О.В. Єщенко  

        Судді:                                                                                        А.В. Крусян

                                                                                                           О.В. Яковлєв