Справа №613/388/20 Провадження № 2/613/11/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/388/20, пров. № 2/613/11/23 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представник відповідача ОСОБА_6 , третя особа: державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Новохатська Ірина Володимирівна, про визнання недійсним договору оренди,

за зустрічним позовом ОСОБА_5 , представник позивача ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача: державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Тесленко Ігор Анатолійович, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_7 , представник третьої особи на стороні позивача ОСОБА_4 , державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Новохатська Ірина Володимирівна, про визнання договору оренди землі неукладеним, недіючим та нечинним,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 , представник позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача: державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Тесленко Ігор Анатолійович, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_5 , представник третьої особи на стороні позивача ОСОБА_6 , державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Новохатська Ірина Володимирівна, про визнання договору оренди землі неукладеним, недіючим та нечинним -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідача: державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Новохатська І.В., про визнання недійсним договору оренди, в якому після уточнення просить: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 9,24 га ріллі, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, за межами населеного пункту, яка належить відповідачці на праві приватної власності, що посвідчено державним актом про право власності на землю серії ІІ-ХР № 020606 від 23.03.2001, укладений між гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 01.10.2019, та відповідно, скасувати його державну реєстрацію, вчинену 04.10.2019, стягнути з відповідачів на її користь компенсацію судового збору, в сумі 840,80 грн. та компенсацію вартості правових послуг, в сумі 30 000 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між нею та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мітякіної С.З. діяв громадянин ОСОБА_5 , 21 квітня 2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, що посвідчено державним актом про право власності на землю серії ІІ-ХР №020606 від 23.03.2001. Відповідно до предмету договору, в оренду (довгострокове платне володіння та користування), строком на 50 років, було передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 9,24 га ріллі, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області за межами населеного пункту. Відповідно до п.2.3.1, орендна плата була внесена позивачем, як орендарем однією сумою за весь період оренди, за всю земельну ділянку. Обов`язки по договору позивачем були виконані в повному обсязі. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Богодухівського міського нотаріального округу. Земельна ділянка позивачем використовувалася за призначенням, з метою вирощування сільськогосподарських культур. Щорічно за орендовану земельну ділянку позивачем сплачувався земельний податок. Незважаючи на наявність дійсного, не припиненого та не розірваного, укладеного та виконуваного договору оренди, ОСОБА_3 протиправно у жовтні 2019 року уклала договір оренди тієї самої земельної ділянки з ОСОБА_5 , про що позивачу стало відомо випадково. Факт укладення та реєстрації зазначеного договору підтверджується інформацією з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень. Позивач зазначає, що вищевказаними діями відповідачі порушили її права на володіння та користування орендованою земельною ділянкою, та чинили дії, в яких наявний склад злочину, передбачений ч.2 ст.190 КК України, а саме шахрайство.

ОСОБА_5 звернувсь до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Тесленко І.А., треті особи на стороні позивача: ОСОБА_3 , державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Новохатська І.В., про визнання договору оренди землі неукладеним, недіючим та нечинним, з таким же зустрічним позовом до суду звернулась і ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Тесленко І.А., треті особи на стороні позивача: ОСОБА_5 , державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Новохатська І.В., про визнання договору оренди землі неукладеним, недіючим та нечинним. В своїх позовах ОСОБА_5 та ОСОБА_3 просять: визнати договір оренди земельної ділянки б/н від 21 квітня 2006 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від імені та в інтересах якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мітякіною С.З. діяв ОСОБА_5 , щодо передачі в оренду земельної ділянки , площею 9,24 га, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, неукладеним, недіючим та нечинним, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55696100 від 14 грудня 2020 року 18:13:23 та скасувати державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 загальною площею 9,236 га., з номером запису про інше речове право 39699481, здійснену 10 грудня 2020 року державним реєстратором Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Тесленко І.А., на підставі договору оренди землі підписаного 21 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в особі ОСОБА_5 та посвідченого нотаріусом Харченко Т.П., визнати діючим договір оренди земельної ділянки б/н від 01 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 загальною площею 9,236 га., що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, яка належить ОСОБА_3 на праві власності, відновити державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 загальною площею 9,236 га., що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, здійснену 04 жовтня 2019 року державним реєстратором Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Новохатською І.В. на підставі договору оренди б/н від 01 жовтня 2019 року , укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , номер запису про право в державному реєстрі прав 33610700, стягнути на користь позивачів понесені судові витрати.

ОСОБА_5 свої позовні вимоги мотивує тим, що 01 жовтня 2019 року ОСОБА_3 звернулась до Богодухівського відділу Держгеокадастру для перевірки інформації про відсутність діючих та зареєстрованих договорів оренди землі за кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, їй в усній формі одразу повідомили про відсутність будь яких діючих договорів оренди на зазначену земельну ділянку, а 08 жовтня 2019 року надали офіційну письмову відповідь зазначивши, що згідно відомостей державного земельного кадастру та Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі, інформація станом на 31 грудня 2012 року стосовно укладення договору оренди землі        з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 у Відділі відсутня. 01 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір оренди землі б/н, щодо передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, площею 9.236 га, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, яка належить ОСОБА_3 на праві власності. 04 жовтня 2019 року державний реєстратор Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Новохатська І.В. за розглядом заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договору оренди землі б/н від 01 жовтня 2019 року, здійснила державну реєстрацію речового права оренди землі з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, площею 9.236 га, за ОСОБА_5 , номер запису про право в державному реєстрі прав 33610700. Цей договір оренди земельної ділянки був укладений у повній відповідності з нормами цивільного законодавства та Закону України «Про оренду землі», а саме ст.203, 205, 207, 208, 209, 210 ЦК України та ст. 13,14,15,16,17,19 Закону України «Про оренду землі». Тобто, договір був укладений з вільної волі сторін, у письмовій формі, нотаріально посвідчений, зареєстрований у державному реєстрі прав. Таким чином, цей договір оренди земельної ділянки, є дійсним і не може бути визнаний не дійсним з підстав наявності іншого договору укладеного 21 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з огляду на таке. Підписаний 21 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір оренди землі, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, що посвідчено державним актом про право власності на землю серії І1-ХР №020606 від 23.03.2001 року., не був зареєстрований відповідно діючого законодавства. Доказом не здійснення державної реєстрації договору, є пояснення державного реєстратора Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Новохатської І.В., згідно яких при пошуку інформації встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, копія, серія та номер ІІ-ХР 020606, виданого 23 березня 2001 року Дмитрівською сільською радою народних депутатів, 26 вересня 2019 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 площею 9,236 га., інформація щодо іншого речового права відсутня та лист відділу Держгеокадастру у Богодухівському районі від 08.10.2019 р. на ім`я ОСОБА_3 та копія договору без відмітки про факт державної реєстрації, на цьому договорі не має засвідчення гербовою печаткою та підпису голови відповідної ради або уповноваженої ними посадової особи. Крім того, у п. 3.2.3 договору оренди земельної ділянки розміром 9,24 га, підписаного 21 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сторони чітко домовились, що орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди. Оскільки договір оренди земельної ділянки не був зареєстрований тому він є неукладеним, є недійсним, є нечинним. Крім того, у ч.2 ст. 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Оскільки момент укладення договору (п. 2.2.1 договору укладеного 21 квітня 2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 ) та набрання ним чинності (п. 8.1 договору) збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація. Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Також, при укладанні договору оренди у 2006 році сторони не досягли згоди стосовно істотних умов договору, а саме не зазначили: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини. В договорі від 21 квітня 2006 року відсутні вказівки на кадастровий номер об`єкту оренди, за одночасної відсутності передбачених на той час Законом невід`ємних частин договору, а також існує розбіжність у визначені загальної площі землі 9,24 га з площею земельної ділянки 9,236 га за договором оренди землі, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 01 жовтня 2019 року, який ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним, що унеможливлює проведення ідентифікації об`єкту оренди землі за договором від 21 квітня 2006 року по відношенню до земельної ділянки з чіткою ідентифікацією за кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, право власності якої зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 , що свідчить про те, що у договорі оренди земельної ділянки розміром 9,24 га, підписаного 21 квітня 2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 не визначено істотної умови договору - об`єкту оренди. Крім того, заочним рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2020 року, ухваленому у справі № 613/388/20 за вищезазначеним позовом, позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково, визнано недійсним Договір оренди землі б/н від 1 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо передачі в оренду земельної ділянки, площею 9,24 га, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, яка на підставі Державного акту на право власності на землю серії ІІ-ХР від 23.03.2001 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №567 належить ОСОБА_3 та скасовано його державну реєстрацію. 10 грудня 2020 року державний реєстратор Протопопівської сільської ради Дергачівського району, Харківська обл. Тесленко І.А., на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, договору оренди землі підписаного 21 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зробив державну реєстрацію речового права оренди землі. 31 травня 2021 року, суд скасував заочне рішення від 30 жовтня 2020 року, але не відновив державну реєстрацію права оренди згідно Договору оренди землі б/н від 01 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Незважаючи на скасоване заочне рішення суду, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишилась та існує відомості про факт набуття ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 загальною площею 9.236 га, а відомостей про право оренди ОСОБА_5 на цю земельну ділянку відсутнє. ОСОБА_1 фактично здійснила рейдерський захват землі та створила перешкоди в реалізації законних прав ОСОБА_5 на оренду зазначеної земельної ділянки шляхом звернення до державної реєстрації недіючого договору від 21 квітня 2006 року та заволодінням земельною ділянкою. З моменту реєстрації права оренди за ОСОБА_1 за недіючим договором від 21 квітня 2006 року, ОСОБА_5 завдається майнова шкода, який втрачає можливість отримувати прибутки від використання орендованої землі та поніс затрати на поліпшення стану родючості землі в надії зібрати добрий врожай в майбутньому, що змушує його звернутись до суду із зустрічним позовом.

ОСОБА_3 у зустрічному позові свої вимоги мотивує тим, що договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року між нею, підписаного ОСОБА_5 за довіреністю та ОСОБА_1 , порушує її права, як власника земельної ділянки. Вона втратила можливість розпоряджатись своєю земельною ділянкою, одержувати прибуток від своєї власності. Договором не передбачено та вона не отримувала нарахування індексації на розмір орендної плати, договором не передбачено порядку перегляду орендної плати, яку взагалі не отримувала, що порушує її права отримувати законний дохід від своєї власності. Також ОСОБА_1 грубо порушила законодавство, чинне на момент укладання Договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року, не здійснила державну реєстрацію такого договору, що фактично призвело до його не чинності, недійсності та не укладення. Реалізуючи свої правомочності власника земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, площею 9.236 га 01 жовтня 2019 року вона розпорядилась своєю власністю і уклала Договір оренди земельної ділянки, за яким нею передається ОСОБА_5 в оренду земельна ділянка з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, площею 9.236 га, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області. 04 жовтня 2019 року державний реєстратор Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Новохатська І.В. за розглядом заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яку подав ОСОБА_5 на підставі укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договору оренди землі б/н від 01 жовтня 2019 року, здійснила державну реєстрацію речового права оренди землі з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, площею 9.236 га, за ОСОБА_5 , номер запису про право 33610700. Договір оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2019 року є діючим та чинним, оскільки згідно листа відділу Держгеокадастру у Богодухівському районі від 08 жовтня 2019 року на ім`я ОСОБА_3 , згідно відомостей державного земельного кадастру та Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі, інформація станом на 31.12.2012 стосовно укладення договору оренди землі з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 у Відділі відсутня. На даний час у ОСОБА_3 є не визначення з ОСОБА_1 щодо права розпорядження земельною ділянкою, позивачка за зустрічним позовом, втратила можливість отримувати доходи від своєї власності і вільно розпоряджатись нею. Вона вважає, що договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року є нечинним, невчиненим та неукладеним з огляду на наступне. Договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року не було зареєстровано згідно законодавства, яке діяло на момент укладення договору. Цей договір є таким, що не пройшов державну реєстрацію, тобто він немає офіційного визнання і підтвердження факту виникнення або припинення права оренди земельної ділянки, оскільки згідно п. 8.1. Договору від 21.04.2006, даний договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Крім того, договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року не містить всіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, передбачених статтею 15 ЗУ «Про оренду землі». У п. 2.3. «Орендна плата» відсутні умови про індексацію орендної плати, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Також відсутні умови використання земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини. Внаслідок такого грубого порушення прав, ОСОБА_3 , на її думку, не має можливості отримувати дохід від здачі земельної ділянки в оренду та не має можливості внести до Реєстру прав відомості про наявний діючий договір про оренду земельної ділянки від 01 жовтня 2019 року. У договорі оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року відсутні вказівки на кадастровий номер об`єкту оренди, за одночасної відсутності передбачених на той час Законом невід`ємних частин договору, а також існує розбіжність у визначені загальної площі землі 9,24 га з реальною площею земельної ділянки 9,236 га і кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, тобто у відсутня істотна умова договору - об`єкт оренди. Крім того, заочним рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсним договір оренди землі б/н від 1 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо передачі в оренду земельної ділянки, площею 9,24 га, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, яка на підставі Державного акту на право власності на землю серії ІІ-ХР від 23.03.2001 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №567 належить ОСОБА_3 та скасовано його державну реєстрацію. 10 грудня 2020 року, державний реєстратор Протопопівської сільської ради Дергачівського району, Харківська області Тесленко І.А., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, договору оренди землі підписаного 21 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зробив державну реєстрацію речового права оренди землі. 31 травня 2020 року, за зверненням ОСОБА_5 , суд скасував заочне рішення від 30 жовтня 2020 року та призначив справу до розгляду в загальному позовному провадженні, але не відновив державну реєстрацію права оренди згідно Договору оренди землі б/н від 01 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Незважаючи на скасоване вищезазначене заочне рішення суду, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишилась та існує відомості про факт набуття ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 загальною площею 9.236 га, а відомостей про право оренди ОСОБА_5 на цю земельну ділянку відсутнє. ОСОБА_1 створила перешкоди в реалізації законних прав по володінню та розпорядженням належної ОСОБА_3 земельної ділянки, шляхом зверненням до державної реєстрації недіючого договору від 21.04.2006 року та заволодінням земельною ділянкою, що змушує позивача звернутись до суду із зустрічним позовом.

ОСОБА_1 позивач, відповідач за зустрічними позовами в судове засідання не з`явилась, надала до суду відзиви на зустрічні позовні заяви та відповідь на відзиви, згідно змісту яких, ОСОБА_3 стверджує, що їй не було відомо про укладення 21 квітня 2006 року договору оренди земельної ділянки та до 2019 року вона вважала, що її земельну ділянку ніхто не використовує, а отже вона також не обробляла та не дбала про належну їй землю. Якби, ОСОБА_3 дбала про свою земельну ділянку, обробляла її, то вона б знала, що земля використовується ОСОБА_1 з 2006 року. У 2019 році ОСОБА_3 вжито заходів щодо отримання кадастрового номеру на земельну ділянку, для його отримання необхідний Акт погодження меж земельної ділянки, в процесі підписання якого остання не могла не бачити, що земельна ділянка обробляється. Крім того, ОСОБА_3 стверджує, що не мала власної волі на укладення договору земельної ділянки від 21 квітня 2006 року на строк 50 років, при цьому договір оренди землі з ОСОБА_5 01 жовтня 2019 року вона укладає також на 50 років, та орендна плата встановлюється на рівні 900 грн. на рік, що також не відповідає ринковій вартості оренди землі. Також, ОСОБА_3 стверджує, що земельна ділянка має велику цінність, при цьому вона її не обробляє та не вживає заходів щодо підвищення родючості. Не заперечила, що дійсно договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року було підписано нею та ОСОБА_5 за довіреністю, яка була надана останньому ОСОБА_3 . Твердження ОСОБА_3 , що вона не мала наміру укладати договір оренди земельної ділянки на 50 років та її не влаштовує орендна плата і взагалі умови договору, спростовується тим, що від її імені діяв, на підставі нотаріально посвідченої довіреності, ОСОБА_5 , і він вчиняв такі дії, які б вчинила сама довірителька. Крім того, договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року посвідчений нотаріусом, який зобов`язаний встановити всі дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину та відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов. ОСОБА_3 надаючи довіреність ОСОБА_5 мала волю, передбачала наслідки вчинення правочину, та бажала настання цих наслідків. Це спростовує і твердження ОСОБА_3 щодо неотримання нею орендної плати, оскільки у договорі оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року вказано, що підписання даного договору свідчить про отримання орендної плати та відсутності претензій, тобто грошові кошти було отримано ОСОБА_5 при підписанні договору. Також, ОСОБА_3 стверджує, що сторони договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року не дійшли згоди стосовно орендної плати, її розміру, індексації, форми оплати, порядку внесення та відповідальність за несплату, проте це спростовується самим договором від 21 квітня 2006 року, в якому було закріплено умови договору оренди, які встановлювались законодавством на той час, вказано: місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору, сторони дійшли до згоди стосовно розміру орендної плати, сторони дійшли до згоди, що плата вноситься готівкою, оскільки оренду плату було виплачено відразу, тому відпала необхідність у встановлення індексації ціни, строку її внесення та відповідальність за несплату. Форма домовленості, яка зазначена у договорі оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року, не є підставою для визнання договору недійсним. Шляхом підписання договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, розуміли умови правочину, їх наслідки та мали внутрішню волю для здійснення правочину, бажали настання певних наслідків. Щодо недодержання вимог закріплених у Закону України « Про оренду землі», то сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Не заперечила, що дійсно договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року не пройшов державну реєстрацію, як зазначено у самому договорі, але вважає, що оскільки договір виконано, ОСОБА_3 було сплачено орендну плату, яку вона прийняла, тому його не можна вважати неукладеним. Згідно до ст.ст. 638. 636 Цивільного кодексу України, договір с укладеним, якщо сторони в належній формі досягни згоди з усіх істотних умов договору. Виходячи з викладеного можна дійти до висновку, непогодження сторонами істотних умов договору може бути лише підставою для визнання договору неукладеним. Визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами. При укладенні договору 21 квітня 2006 року між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, договору, а також сторони мали реальний намір укласти договір саме на таких умовах, що закріплені у тексті. Крім того, відповідно до висновків викладених у постановах Верховного Суду, вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання ( не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу). Підпунктом 2.2.2. пункту 2 Договору від 21 квітня 2006 року сторони дійшли до згоди строк дії договору починається з дати державної реєстрації, але вказаний договір виконано, ОСОБА_3 прийняла орендну плату за весь період та передала земельну ділянку, у відповідності до положень Земельного кодексу України, шляхом укладення акту приймання передачі, а це у свою чергу, виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Також ОСОБА_5 заявлено про ніби -то порушення вимог Закону України «Про оренду землі», проте у своєму зустрічному позові він нічим не обґрунтовує дане твердження. ОСОБА_3 у зустрічному позові зазначає, що вони не досягли згоди стосовно орендної плати та її розміру, індексації, форми платежу, порядку її внесення та її відповідальності за несплату, умов збереження об`єкту оренди, вказівкою стосовно ризику випадкової загибелі речі, проте, підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. сторони дійшли до згоди стосовно розміру орендної плати, а п.п.2.3.2 цього ж пункту сторони дійшли до згоди що плата вноситься готівкою одним платежем, оскільки сторони дійшли згоди щодо орендної плати, тому відпадає необхідність у встановлені індексації ціни, строку її внесення, а також відповідальність за несплату. Щодо відсутності у Договорі від 21 квітня 2006 року вказівки на кадастровий номер, то слід зазначити, що поняття кадастрового номеру закріплено у ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр», а цей закон набрав чинності у 07 липня 2011 року. Крім того, ОСОБА_1 просила суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 у відзиві на позов зазначає, що про існування договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року їй стало відомо від ОСОБА_5 , який в свою чергу знав про існування даного договору з 21 квітня 2006 року. ОСОБА_5 діяв від імені ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, із визначенням об`єму його повноважень. Як зазначалось вище, договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року посвідчений нотаріусом, який зобов`язаний встановити всі дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину та відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов. Підписавши договір від 21 квітня 2006 року, ОСОБА_5 підтвердив і отримання орендної плати та уклав Акт приймання – передачі земельної ділянки. Строк дії довіреності закінчився у 2006 році, ОСОБА_5 у зв`язку із закінченням строку дії доручення передав довірительці договір оренди земельної ділянки б/н від 21 квітня 2006 року та грошові кошти ( орендну плату), а тому ОСОБА_3 з 2006 року знала про існування договору оренди, ціну договору та його умови. Отже, право звернення ОСОБА_9 з позовом до суду виникло у 2006 році, тобто на даний час у неї закінчився строк на звернення до суду. Що стосується зустрічного позову ОСОБА_5 , то останньому було достеменно відомо про наявність договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року, оскільки він його підписував від імені ОСОБА_3 , тому у нього право на звернення до суду з позовом про визнання вищевказаного договору недійсним , виникло з 21 квітня 2006 року, тому на даний час у нього закінчився строк на звернення до суду. Свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_3 просила відмовити у повному обсязі у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Кужелєва С.В. в судове засідання не з`явилась, надала до суду письмові пояснення, згідно змісту яких позовні вимоги своєї довірительки підтримала в повному обсязі просила їх задовольнити, проти зустрічних позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 заперечила в повному обсязі. Також, зазначила, що суть ст. 20 ЗУ «Про оренду землі», що «договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації» необхідно розглядати з позиції дії Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі — державна реєстрація прав) — це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно». Тобто проведення державної реєстрації — це лише офіційне визнання й підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно». Згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України, «договір набирає чинності з моменту його укладення». Твердження відповідачів про збіг у часі укладання й державної реєстрації є безпідставним. Згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України, чинності з моменту укладання набирає будь-який договір. Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції закону до 01.01.2013, «Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації». Спеціальний Закон «Про оренду землі» у ст. 20 визначає, що державній реєстрації підлягає виключно укладений договір, тобто до моменту державної реєстрації він має бути укладеним і є укладеним. Укладання договору та його нотаріальне посвідчення збігаються в часі та місці вчинення й не можуть бути вчинені окремо одна від одної через особливості реалізації самого механізму нотаріального посвідчення. Тому договір є укладеним не від того, що він нотаріально посвідчений, а від того, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Вчинення посвідчувального напису є підтвердженням того, що особа, яка вчинила його, забезпечила дотримання загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину згідно ст. 203 ЦК України. Ст. 1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції до 01.01.2013 (п. 1 ст. 2) та редакція його ч. 1 п. 1 ст. 2 після 01.01.2013 дають абсолютно однакові визначення державної реєстрації, а саме: «Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі — державна реєстрація прав) — це офіційне визнання й підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно». Державна реєстрація договору — це реєстрація речового права, права користування земельною ділянкою, яке є одним з кількох прав та обов`язків, відносно якого за договором відбуваються його встановлення, зміна чи припинення. Зміст державної реєстрації договору оренди земельної ділянки не може виходити за межі, визначені, як реєстрація речового права. Тобто державна реєстрація — це визнання і підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав. Державна реєстрація договору, по-перше, тільки визнає й підтверджує факт вже встановлених, змінених або припинених цивільних прав та обов`язків, а по-друге, стосується визнання й підтвердження фактів набуття, зміни або припинення виключно речових прав, які є предметом договору, але не є цими самими правами та обов`язками за договором. Згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі. Отже, договір оренди землі є укладеним відповідно до ст. 638 ЦК України, якщо сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та його підписали. Згідно зі ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права й обов`язки відповідно до нього. Цей строк обчислюється від моменту укладення договору в письмовій формі (підписання сторонами). Саме з моменту укладення договору у сторін діє домовленість про встановлення, зміну або припинення їх цивільних прав та обов`язків, і вони можуть здійснювати свої права й виконувати обов`язки у межах строку, встановленого договором. Діюче до 01.01.2013 законодавство визначало: відповідно до ст. 18 Закону «Про оренду землі», договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації відповідно ст. 20 Закону «Про оренду землі», укладений договір оренди підлягає державній реєстрації, і право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У межах строку, визначеного укладеним договором оренди земельної ділянки, він має бути зареєстрований і набрати чинності, тобто має бути забезпечена повноцінна можливість реалізації всіх прав і можливостей, необхідних для господарської діяльності. Затягування з державною реєстрацією договору оренди впливає виключно на правомірність діяльності орендаря, котрий і є найбільш зацікавленою в державній реєстрації особою. Отримання власником орендної плати не залежить від набуття чинності договором оренди, адже він уже передав орендареві права користування земельною ділянкою. Право користування і є предметом оплати, відлік якого починається з моменту укладення договору. А договір є обов`язковим для виконання сторонами. Необхідність та зацікавленість у державній реєстрації має орендар. Сторона позивача займає позицію, яку просить суд врахувати при прийнятті рішення: згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі; договір оренди землі є укладеним відповідно до ст. 638 ЦК України, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та його підписання; згідно зі ст. 631 ЦК України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права й виконувати свої обов`язки відповідно до договору; строк дії договору оренди землі обчислюється від моменту його укладення в письмовій формі (підписання сторонами). Саме з моменту укладення договору у сторін діє домовленість про встановлення, зміну чи припинення їх цивільних прав та обов`язків, і вони можуть здійснювати свої права й виконувати обов`язки у межах строку, встановленого договором; після досягнення згоди з усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки будь-яка сторона за договором може здійснити державну реєстрацію речового права — права користування земельною ділянкою, яке орендар отримує згідно укладеного договору; укладання й державна реєстрація договору є різними послідовними подіями. Механізм державної реєстрації договору не передбачає, на відміну від нотаріального посвідчення, збіг у часі та місці з укладенням договору; на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки відбувається встановлення цивільного права через реєстрацію речового права на нерухоме майно, а саме права користування земельною ділянкою; державна реєстрація договору оренди земельної ділянки стає можлива у результаті домовленості сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, яка є нічим іншим, як договором; державна реєстрація договору оренди землі — це державна реєстрація речового права, права користування земельною ділянкою, яке є одним з кількох прав та обов`язків, відносно яких за договором відбувається їх встановлення, зміна чи припинення. Договір набуває чинності (додаткового права, сили) в розрізі права користування земельною ділянкою після державної реєстрації речового права; державна реєстрація речового права, як і будь-яке інше встановлення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків, відбувається в межах строку, визначеного договором, обчислення якого починається з моменту укладення договору. З огляду на викладене, договір оренди земельної ділянки укладений 21 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є укладеним та таким за яким сторони набули права та обов`язки незалежно від проведення його державної реєстрації, яка може бути здійсненна до моменту закінчення його дії, а тому відповідач ОСОБА_3 , не розірвавши в установленому законом та договором порядку договір оренди земельної ділянки, який було укладено між нею та позивачем, до закінчення строку його дії, уклала новий договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_5 , що суперечить вимогам ч.1 ст. 215 ЦК України, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідач, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та у відсутність її представника. Також надала до суду відзиви на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 , згідно змісту яких вважає, що вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Так, між нею та ОСОБА_5 01 жовтня 2019 року було укладено договір оренди землі, щодо передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, площею 9.236 га, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, яка належить їй на праві власності. Цей договір було укладено у повній відповідності з нормами цивільного законодавства та Закону України « Про оренду землі» та зареєстрований у державному реєстрі прав, тобто даний договір є дійсним і не може бути визнаний недійсним з підстав наявності іншого договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року без зазначення кадастрового номеру, площею 9,24 га. Про існування претензій зі сторони ОСОБА_1 на оренду зазначеної земельної ділянки вона дізналась 01 травня 2021 року при отриманні інформації з Державного земельного кадастру в якому зазначено право оренди за ОСОБА_1 . До моменту укладення договору від 01 жовтня 2019 року з ОСОБА_5 вона вважала, що її земельна ділянка ніким не використовується. Ствердження ОСОБА_1 , що відповідно до умов договору нею було сплачено орендну плату за весь час користування земельною ділянкою, не дає підстав вважати дійсність факту сплати орендної плати, низька сума 500 грн., яка нібито внесена орендарем готівкою при укладенні договору не відомо ким була отримана. Крім того, така сума не є справедливою орендною платою за 50 років користування земельною ділянкою такої площі. ОСОБА_3 стверджує, що не мала власної волі на укладення та підписання з ОСОБА_1 21 квітня 2006 року договору оренди земельної ділянки. Також, у договорі від 21 квітня 2006 року не зазначено важливої істотної умови договору оренди землі, як орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми оплати, строків порядку її внесення і перегляду та відповідальності за несплату, а отже є підстави вважати даний договір неукладеним. Стверждення ОСОБА_1 в своєму позові про ніби - то вона сплачувала земельний податок щорічно за орендовану земельну ділянку, нічим не підтверджуються. Згідно Пункту 2.2.1 підписаного договору від 21 квітня 2006 року з ОСОБА_1 , сторони чітко домовились що договір укладається терміном на 50 років, починаючи з дати його державної реєстрації, але цей договір не пройшов державну реєстрацію відповідно до діючого законодавства. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 21 квітня 2006 року було підписано фактично договір про наміри сторін, тому що сторони домовились про відкладаючи умови – початку терміну укладення договору, початку використання землі та початку набуття чинності договору. Після підписання договору 21 квітня 2006 року, ОСОБА_1 відмовилась від оформлення необхідних документів та державної реєстрації майбутнього договору оренди землі. Ствердження ОСОБА_1 в її позові що земельна ділянка нею використовувалася за призначенням, вважає незаконними діями зі сторони ОСОБА_1 , з порушенням пунктів 2.2.1, 3.2.3, 8.1 договору від 21 квітня 2006 року з ОСОБА_1 . Згідно Земельного кодексу України в редакції від 01.01.2006: ст.. 125. п.2. «Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації» п. 3. «Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється», стаття 126. п. 2. «Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону». Відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, здійснювалась державна реєстрація договорів оренди землі. Земельні ділянки та права на них реєструвались в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, поземельній книзі в паперовому вигляді з одночасним перенесенням в автоматизовану систему державного земельного кадастру. Тобто, у випадку проведення державної реєстрації договору від 21 квітня 2006 року у встановленому на той час законом порядку, інформація про це була би наявна в Державному земельному кадастрі та проведення державної реєстрації договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 01 жовтня 2019 року була би неможливою. Підтвердженням того, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року не була проведена є: відсутність про це відмітки на нотаріально посвідченому договорі від 21 квітня 2006 року та відповідь Держгеокадастру у Богодухівському районі про відсутність у державному земельному кадастрі та Книзі записів державної реєстрації договорі оренди землі станом на 31 грудня 2012 року інформації про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297. Крім того, в договорі з ОСОБА_1 від 21 квітня 2006 року відсутні вказівки на кадастровий номер земельної ділянки та існує розбіжність у визначенні загальної площі землі 9,24 га., а в договорі з ОСОБА_5 від 01 жовтня 2019 року – 9,236 га., що унеможливлює ідентифікацію об`єкту оренди землі за договором з ОСОБА_1 по відношенню до земельної ділянки за договором з ОСОБА_5 від 01 жовтня 2019 року. У договорі від 21 квітня 2006 року з ОСОБА_1 відсутні істотні умови договору оренди та сам договір не був зареєстрований у встановленому порядку, сторони не досягли згоди з істотних умов, відсутність у договорі кадастрового номеру, тому він є недіючим, нечинним та неукладеним. Стадія виконання договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року так і не розпочалась, оскільки даний договір не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно , отже права і обов`язки у сторін не виникли, орендар не міг виконати свої обов`язки зі сплати орендної плати, оскільки договір не набрав чинності. Тому, договір оренди землі з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, площею 9,236 га, б/н від 01 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є дійсним і не може бути визнаний недійсним з підстав наявності іншого договору оренди земельної ділянки. Просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, а її зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явивсь, згідно наданої до суду заяви ОСОБА_3 , остання просила розглядати справу у відсутність її представника. Згідно наданих раніше до суду пояснень ОСОБА_4 , зазначив, що згідно пункту 2.2.1 не чинного договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року, договір укладається терміном на 50 років, починаючи з дати його реєстрації, пункту 3.2.3 орендар зобов`язаний приступити до використання орендованої землі після державної реєстрації договору оренди. Відповідно до п. 8.1, цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації. 30 жовтня 2020 року заочним рішенням Богодухівського районного суду Харківської області визнано недійсним Договір оренди землі б/н від 10 жовтня 2019 року та 10 грудня 2020 року Договір оренди земельної ділянки від 21 квітня         2006 року було зареєстровано в державному реєстрі        речових прав на нерухоме майно. На даний час підстава для реєстрації договору оренди земельної ділянки від 21        квітня        2006 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня. Відлік строку позовної        давності для визнання Договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року недіючим, нечинним, неукладеним, та застосування наслідків не        чинності такого договору розпочався з дня, коли ОСОБА_3 дізналась про реєстрацію такого договору в реєстрі        прав на        нерухоме майно. ОСОБА_3 дізналась        про невизнання ОСОБА_1        її права розпоряджатись власною земельною        ділянкою 01 травня 2021 року, при отриманні інформації із Державного земельного кадастру, в якому зазначено        право оренди        за ОСОБА_1 та побачила, що орендарем зазначено не ОСОБА_5 , а ОСОБА_1 ОСОБА_1        заявляє, що визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами. Проте: згідно п. 2.2.1        не чинного договору оренди        земельної ділянки від        21 квітня 2006 року, договір укладається терміном на 50 років, починаючи з дати його реєстрації. Оскільки державної реєстрації вказаного договору не        відбулось, він лишився на стадії укладення. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин (договір)        слід вважати не вчиненим (неукладеним). Отже: стадія виконання договору оренди земельної ділянки від        21 квітня 2006        року так і не розпочалась, оскільки даний договір не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому права і обов`язки у сторін не виникли. Орендар не міг виконати свої обов`язки зі сплати орендної плати, оскільки договір чинності не набрав. Просив зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі , а в задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Відповідач, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 в судове засідання не з`явивсь, але надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність його представника. Відповідно до відзиву на позовну заяву, вважає вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Між ОСОБА_3 та ним був укладений договір оренди землі б/н від 01 жовтня 2019 року, щодо передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, площею 9.236 га, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, яка належить ОСОБА_3 на праві власності. Цей договір оренди земельної ділянки був укладений у повній відповідності з нормами цивільного законодавства та Закону України «Про оренду землі», тобто, він був укладений з вільної волі сторін, у письмовій формі, зареєстрований у державному реєстрі прав. Таким чином, укладений договір оренди землі б/н від 01 жовтня 2019 року, є дійсним і не може бути визнаний не дійсним з підстав наявності іншого договору укладеного 21 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з огляду на таке. Згідно Пункту 2.2.1 підписаного договору від 21.04.2006 з ОСОБА_1 , сторони чітко домовились що договір укладається терміном на 50 років, починаючи з дати його державної реєстрації, але він не був зареєстрований відповідно до діючого законодавства, тому саме договір оренди землі не був укладений сторонами які поставили свої підписи на договорі від 21 квітня 2006 року, який без державної реєстрації є по своїй суті договором про наміри сторін. Відповідно ч.1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі», діючого на дату підписання договору, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. За ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6,11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним. Між ОСОБА_1 та ним від імені ОСОБА_3 21 квітня 2006 року було підписано фактично договір про наміри сторін, тому що сторони домовились про відкладаючи умови – початку терміну укладення договору, початку використання землі та початку набуття чинності договору. Після підписання договору 21 квітня 2006 року, ОСОБА_1 відмовилась від оформлення необхідних документів та державної реєстрації майбутнього договору оренди землі. Так при укладанні договору оренди у 2006 році сторони не досягли згоди стосовно істотних умов договору, а саме не зазначили: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини. Невід`ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди. В договорі від 21 квітня 2006 року відсутні вказівки на кадастровий номер об`єкту оренди, а також існує розбіжність у визначені загальної площі землі 9,24 га з площею земельної ділянки 9,236 га за договором оренди землі, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 01 жовтня 2019 року, що унеможливлює проведення ідентифікації об`єкту оренди землі за договором від 21 квітня 2006 року по відношенню до земельної ділянки з чіткою ідентифікацією за кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, право власності якої зареєстровано в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та яка передана в оренду ОСОБА_5 , що свідчить про те, що у правочині (договору від 21 квітня 2006 року) не визначено істотної умови договору - об`єкту оренди. Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок. Земельні ділянки та права на них реєструвались в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, поземельній книзі в паперовому вигляді з одночасним перенесенням в автоматизовану систему державного земельного кадастру. Тобто, у випадку проведення державної реєстрації договору від 21 квітня 2006 року, інформація про це була би наявна в Державному земельному кадастрі та проведення державної реєстрації нових договорів оренди землі була би неможливою, а державний реєстратор відмовив в проведенні такої реєстрації. Доказом не здійснення державної реєстрації договору від 21 квітня 2006 року є пояснення державного реєстратора Попівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Новохатської І.В., що під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, копія, серія та номер ІІ-ХР 020606, виданий 23.03.2001, видавник: Дмитрівська сільська Рада народних депутатів, 26.09.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 площею 9,236 га., інформація щодо іншого речового права відсутня. Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Богодухівському районі від 08.10.2019, згідно відомостей державного земельного кадастру та Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, інформація станом на 31.12.2012 стосовно укладення договору оренди землі з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 у Відділі відсутня. Таким чином у договорі оренди земельної ділянки відсутні істотні умови договору оренди, а його державна реєстрація не була здійснена. Крім того, Згідно Пункту 3.2.3 договору від 21.04.2006 з ОСОБА_1 , сторони чітко домовились, що орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди. Відповідно до п. 1.5 Договору від 21 квітня 2006 року , між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передбачено, що земельна ділянка повинна бути передана в оренду по акту прийому – передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності даного договору. Але договорі оренди не був укладеним не набув чинності, тому акт прийому – передачі землі в оренду, строк, передбачений п. 15.5 Договору від 21 квітня 200 року, сторони не оформлювали. Крім того, в Акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 21 квітня 2006 року, вказано, що в комісію входили ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які насправді не є фахівцями землеустрою, не володіють необхідними знаннями та не є сертифікованими інженерами – землевпорядниками. Оскільки моменти укладення договору 2006 року (п. 2.2.1 договору) та набрання ним чинності (п. 8.1 договору) збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація. Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Також у договорі оренди укладеному 21 квітня 2006 року відсутні істотні умови договору оренди, тому договір не є укладеним та є нечинним, а тому не може бути визнаний не дійсним договір оренди землі б/н від 01 жовтня 2019 року, який укладений відповідно діючого законодавства. Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, а його зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Третя особа державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Новохатська І.В. в судове засідання не з`явилась з невідомої суду причини, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Третя особа державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Тесленко І.А. в судове засідання не з`явилась з невідомої суду причини, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до слідуючого.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення згоди між сторонами; 3 ) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 30 травня 2023 року, залучено до участі у справі в якості третіх осіб: державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Тесленка І.А. та державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Новохатську І.В., виключивши із учасників справи: державного реєстратора Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Тесленка І.А. та державного реєстратора Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Новохатську І.В.

Від відповідача, позивача по зустрічному позову ОСОБА_5 до суду надійшла заява про залишення додаткових пояснень поданих адвокатом Кужелєвою С.В. 07 липня 2023 року без розгляду, оскільки на його думку ці пояснення є фактично зміною та доповненням обґрунтування позову та запереченням на зустрічний позов. Крім того, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку встановленого законом або судом.

Згідно ст. 182 ЦПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Суд, розглянувши вищевказану заяву, зазначає, що представник позивача, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 – адвокат Кужелєва С.В. вступила до участі у справі 19 червня 2023 року. Надані нею додаткові пояснення не змінюють позовних вимог ОСОБА_1 , а є лише міркуванням щодо підстав та предмету позову , тому суд вважає за можливе прийняти їх до розгляду.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

       Згідно ст. 13 Закону України « Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

       Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною  ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності .

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).        

На час підписання договору оренди землі між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , від імені ОСОБА_3 , ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором

оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Дмитрівської сільської Ради народних депутатів №6 від 21 лютого 2001 року, передано у приватну власність земельну ділянку площею 9,24 гектарів. Земельна ділянка розташована на території Дмитрівської сільської Ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( том 1 а.с.17)

Відповідно до копії договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року ( далі – Договір від 21.04.2006) між ОСОБА_3 , як орендодавцем, від імені та в інтересах якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мітякіної С.З. діяв громадянин ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , як орендарем було укладено договір, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в оренду (довгострокове платне володіння і користування) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 9,24 га, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Земельна ділянка належить орендодавцю на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 020606, виданого Дмитрівською сільською радою 23 березня 2001 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №567. Цільове призначення зазначеної земельної ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно п. 2.2.1. Договору від 21.04.2006, договір укладається терміном на 50 ( п`ятдесят) років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору від 21.04.2006, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 500 ( п`ятсот) гривень за весь період оренди за всю земельну ділянку при укладенні цього договору. Підписання цього договору сторонами означає, що розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі та сторони не мають претензій одна до одної щодо питань, пов`язаних з орендною платою за цим договором.

Згідно Розділу 4 Договору від 21.04.2006, 4.1. сторони домовились: 4.1.1. Зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. 4.1.2. Договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. 4.2. Підставою припинення договору є: 4.2.1. Придбання орендарем земельної ділянки у власність 4.2.2. Закінчення строку його дії 4.2.3. У разі допущення орендарем порушень, зазначених у пункті 3.2. цього договору 4.2.4. Неможливість використання землі внаслідок обставин , що не залежать від орендаря та орендодавця 4.2.5. Використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам 4.2.6 Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням 4.2.7. Систематична несплата орендної плати. 4.2.8. У разі смерті орендаря і відмови його спадкоємців від виконання умов цього договору або відсутність таких спадкоємців 4.2.9. У разі смерті орендодавця усі права та обов`язки за цим договором переходять до його спадкоємців та не можуть бути змінені інакше як взаємною згодою сторін 4.2.10. З інших підстав передбачених ст.. 26 Закону України « Про оренду землі» та ст.. 141 Земельного кодексу України 4.3. Підставною розірвання договору є: 4.3.1. Взаємна згода сторін 4.3.2. Випадкове знищення або пошкодження орендованої землі, яке суттєво перешкоджає її використанню 4.3.3. Вимога однієї із сторін у випадках передбачених цим договором 4.3.4 Добровільна відмова орендаря від права користування земельною ділянкою або припинення діяльності орендаря . 4.3.5. Укладення договору оренди землі з порушенням порядку, встановленому законодавством України.

Згідно п. 8.1 Договору від 21.04.2006, цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Договір від 21.04.2006 було посвідчено 21 квітня 2006 року приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області та зареєстровано в реєстрі за №483. Договір підписано сторонами в присутності нотаріуса. Особу сторін встановлено, дієздатність та належність земельної ділянки, що передається в оренду ОСОБА_3 , перевірено. Згідно зі ст.. 20 Закону України « Про оренду землі», цей договір підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом ( том 1 а.с. 15-16).

Згідно Акту приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 21 квітня 2006 року ОСОБА_5 , який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_3 , передав, а громадянка ОСОБА_1 прийняла земельну ділянку загальною площею 9,24 га, яка знаходиться в межах населеного пункту на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Земельна ділянка повністю придатна для використання її за цільовим призначенням (том 1 а.с. 20).

Відповідно до Акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 21 квітня 2006 року,  ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , з метою укладення договору оренди земельної ділянки площею 9,24 гектара, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить  ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР №020606, виданого Дмитрівською сільською Радою народних депутатів 23.03.2001 р., визначили межі цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно експлікації про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності, яка додається до акту та є невід`ємною частиною акту ( том 1 а.с. 21).

Як вбачається з витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, під реєстраційним номером 1926465963208, земельну ділянку з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, площею 9,236 га. 26 вересня 2019 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у формі приватної власності зареєстровано за ОСОБА_3 ( відомості про реєстрацію до 01.01.2013 – Книга записів державних актів на право приватної власності на землю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 567, 23.03.2001). Під номером запису про інше речове право: 33610700, 04 жовтня 2019 року державним реєстратором Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Новохатською І.В. внесено інформацію про договір оренди землі б/н від 01.10.2019, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49100279 від 10.10.2019. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки. Договір укладено на 50 ( п`ятдесят років). Орендодавець: ОСОБА_7 , орендар: ОСОБА_5 . Об`єкт іншого речового права: земельна ділянка загальною площею 9,236 га. ( том 1 а.с. 26-28).

Згідно довідки Відділу у Богодухівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області №404/104-19 від 08.10.2019, відповідно облікових даних Відділу, на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрований державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР №020606 від 23.03.2001 зареєстрованого за №567 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,24 га ріллі, земельна ділянка розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Згідно відомостей державного кадастру та Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі, стосовно укладення договору оренди земельної ділянки площею 9,236 га з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,24 га ріллі, земельна ділянка розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, станом на 31.12.2012 інформація вказаної земельної ділянки у Відділі відсутня ( том 2 а.с. 13)

Згідно ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України ( в редакції, що діяла на 21.04.2006), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

       Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно п. 8.1 Договору від 21.04.2006, цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Крім того, ч.2 ст. 126 ЗК України було передбачено, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

       Відповідно до визначення у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Підставою для державної реєстрації права оренди землі є укладений в установленому законом порядку договір оренди, предметом якого є нерухоме майно – земельна ділянка, речові права на яке підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 18 Закону України « Про оренду землі» ( в редакції, що діяла на 21.04.2006), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

       Згідно ст. 20 Закону України « Про оренду землі» ( в редакції, що діяла на 21.04.2006), укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом статей 18 та 20 Закону про оренду землі, які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами статті 792 ЦК України та статті 93 ЗК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації, що узгоджується з положеннями частини першої статті 210 ЦК України

Отже, момент набрання Договором чинності, сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації. Також і законодавець набрання чинності договором оренди земельної ділянки пов`язує із виникненням у орендаря права оренди після державної реєстрації такого договору в установленому законом порядку. Строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Вказані вище норми законодавства дають підстави для висновку про те, що укладений правочин у формі договору з передачі в оренду земельної ділянки, який не зареєстрований у встановленому законом порядку не можна вважати таким, що створює юридичні наслідки для його сторін у вигляді набуття прав та обов`язків стосовно його предмета.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Земельного кодексу України, у чинній станом на 21 квітня 2006 року редакції, державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок ; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Порядок державної реєстрації договору оренди станом на 21 квітня 2006 року був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі» ( далі -Порядок).

       Порядок державної реєстрації договорі оренди землі визначав єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок ( п. 1)

       Згідно з пунктами 13, 14 Порядку, після засвідчення факту державної реєстрації договір

оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів  державної  реєстрації  договорів  оренди землі ведеться окремо в  розрізі  кожної  сільської,  селищної,  міської ради,  а  також  у  розрізі  Київської,  Севастопольської  міської державної  адміністрації.  Книга  прошнуровується,   засвідчується підписами  сільського,  селищного,  міського  голови та начальника районного  відділу,  міського   управління   (відділу)   земельних ресурсів і скріплюється печатками. Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Отже, оскільки ОСОБА_1 не здійснила державну реєстрацію Договору від 21.04.2006, відповідно остання не набула права орендаря за цим Договором.

Дана позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до змісту Договору оренди землі від 01 жовтня 2019 року ( далі – Договір від 01.10.2019), орендодавець ОСОБА_3 передає орендарю ОСОБА_5 у строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, загальною площею 9,236 га. Договір укладено на 50 років.

Згідно п. 26 Договору від 01.10.2019, на орендовану земельну ділянку обмеження ( обтяження) та інші права третіх осіб не встановлено ( том 1 а.с. 8-11).

Крім того, ОСОБА_1 не заперечувала того факту, що Договір від 21.04.2006 після підписання та нотаріального посвідчення не пройшов державну реєстрацію, а внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна лише після ухвалення заочного рішення Богодухівським районним судом Харківської області 30 жовтня 2020 року.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 у зв`язку з нездійсненням державної реєстрації договору оренди земельної ділянки не набула права орендаря за цим Договором, ОСОБА_3 мала право на укладення Договору оренди землі від 01 жовтня 2019 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 9,24 га ріллі, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, за межами населеного пункту, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, що посвідчено державним актом про право власності на землю серії ІІ-ХР № 020606 від 23.03.2001, укладений між гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 01 жовтня 2019 року, та скасування його державної реєстрації, вчиненої 04 жовтня 2019 року задоволенню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до змісту відповіді ГУ ДПС у Харківської області №38518/6/20-40-24-07-22 від 15.09.2021, податкове повідомлення – рішення за земельну ділянку з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, площею 9,236 гектарів було направлено власнику земельної ділянки ОСОБА_3 , а не орендареві ОСОБА_1 , з якою укладений договір оренди земельної ділянки, для сплати земельного податку за фактичним користуванням земельної ділянки. Інформація щодо сплати земельного податку з фізичних осіб за вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 за ОСОБА_3 – відсутня ( том 3 а.с. 33), хоча згідно п.3.2.3. Договору від 21.04.2006, який ОСОБА_1 вважає чинним, орендар зобов`язаний сплачувати земельних податок за вказану земельну ділянку

Також, копія Декларації особи уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 за 2016 рік, не містить інформації щодо перебування у останньої в оренді земельної ділянки розташованої на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, загальною площею 9,24 га. Дане свідчить про те, що ОСОБА_1 не вважала, що набула права та обов`язки орендаря.

Суд не приймає до уваги заяви ОСОБА_5 адресовані голові Богодухівської РДА та голові Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, засвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Цигіповою О.Г. від 08 червня 2006 року, згідно змісту яких ОСОБА_5 заявляє про відмову ОСОБА_3 від права власності на земельну ділянку розміром 9,24 га ( державний акт на право власності на землю ІІ-ХР №020606 виданий Дмитрівською сільською радою Богодухівського району Харківської області від 23 березня 2001 року), оскільки ці заяви не мають на даний час юридичних наслідків.

Суд, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, відмовляє і у стягненні судового збору та вартості правових послуг.

Щодо зустрічної вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки б/н від 21 квітня 2006 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо передачі в оренду земельної ділянки , площею 9,24 га, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, неукладеним, недіючим та нечинним суд вважає, що в цій частині зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вище, суд прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_1 не здійснила державної реєстрації Договору від 21.04.2006, тому не набула права орендаря за цим Договором.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити даному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правове значення державної реєстрації полягає в тому, що договір, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації договір слід вважати невчиненим (неукладеним), що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 та постановою Другої судової палати Касаційного цивільного суду 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц.

Суд має керуватися вимогами п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частиною другою статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Посилання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в зустрічних позовах, на недосягнення згоди стосовно істотних умов Договору від 21.04.2006, немає правового значення, оскільки судом даний договір визнається неукладеним, а тому умови неукладеного договору розглядати безпідставно.

Отже, оскільки при підписанні Договору від 21.04.2006 сторони визначили, що договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації та інших строків чи термінів початку перебігу дії договору його текст не містить, то даний договір є неукладеним до моменту державної реєстрації.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, про визнання договору оренди земельної ділянки б/н від 21 квітня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , щодо передачі в оренду земельної ділянки, площею 9,24 га., розташованої на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області - неукладеним.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 10.12.2020 ОСОБА_10 державний реєстратор Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області на підставі договору оренди землі б/н від 21 квітня 2006 року на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55696100 від 14.12.2020 вніс запис про право оренди земельної ділянки загальною площею 9,236 га. Орендар: ОСОБА_1 , орендодавець ОСОБА_3 ( том 2 а.с. 62-62).

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17.06.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, землі сільськогосподарського призначення, площею 9,236 га. розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області належить ОСОБА_3 . Дата державної реєстрації 26.09.2019, номер запису про право 33464858. Право оренди земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_1 10.12.2020 під номером 39699481 Протопопівською сільською радою ( том 2 а.с. 34).

Питання щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки повинно розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору. Такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено на підставі оскарженого договору державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства, чи заявляється, окрім іншої, також вимога про визнання недійсним оскарженого договору, для виконання якого було прийняте оскаржене рішення, а також незалежно від того, яку з цих вимог позивач вважає основною, а яку похідною.

Визнаючи договір оренди земельної ділянки б/н від 21 квітня 2006 року – неукладеним, суд приходить до висновку про необхідність скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2020 року та скасувати державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 загальною площею 9,236 га., здійснену 10 грудня 2020 року державним реєстратором Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Тесленко І.А., на підставі договору оренди землі підписаного 21 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

При цьому, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в частині визнання діючим договору оренди земельної ділянки б/н від 01 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо передачі в оренду земельної ділянки, оскільки дана вимога не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів передбачених ст. 16 ЦК України.

Відповідно до  ч. 3 ст. 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

       На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в частині відновлення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 загальною площею 9,236 га., що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, здійснену 04 жовтня 2019 року державним реєстратором Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Новохатською І.В. на підставі договору оренди б/н від 01 жовтня 2019 року , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , оскільки рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для повернення прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, а оскільки це право позивача не порушено воно є передчасним.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 16 червня 2021 року у даній справі за заявою представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 – адвоката Марусяк А.Р., забезпечено зустрічний позов шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права абро інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у зв`язку зі спливом строку позовної давності, оскільки останні з 2006 року знали про існування договору оренди, ціну договору та його умови, тому право на звернення з позовом до суду у них виникло у 2006 році.

Суд, приймає до уваги твердження, що ОСОБА_3 дізналась        про невизнання ОСОБА_1        її права розпоряджатись власною земельною ділянкою 01 травня 2021 року, при отриманні інформації із Державного земельного кадастру, в якому зазначено         право оренди        за ОСОБА_1 , так як Договір від 21.04.2006, акт приймання – передачі земельної ділянки від 21 квітня 2006 року та акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 21 квітня 2006 року, від її імені за довіреністю підписував ОСОБА_5 . Крім того, згідно довідки Відділу у Богодухівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 08.10.2019, згідно відомостей державного кадастру та Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі, стосовно укладення договору оренди земельної ділянки площею 9,236 га з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,24 га ріллі, земельна ділянка розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, станом на 31.12.2012 інформація вказаної земельної ділянки у Відділі відсутня.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_5 , то суд погоджується, що останньому було відомо про наявність документу - договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року, оскільки він його підписував від імені ОСОБА_3 , проте його особисті права було порушено після проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 загальною площею 9,236 га., здійснену 10 грудня 2020 року, на підставі договору оренди землі підписаного 21 квітня 2006 року.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не пропущено строк звернення до суду.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

  Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Частиною 1,3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та в частковому задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Відповідно до ст.. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.        

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до Закону України « Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України « Про судовий збір» , у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічними позовами, які містять по чотири позовні вимоги, отже позивачами при подачі зустрічних позовів до суду потрібно було сплатити судовий збір у розмірі по 3 632 грн., кожному. Натомість кожним з них було сплачено лише 908 грн. тому суд стягує з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 недоплачений судовий збір на користь Держави у розмірі по 2 724 з кожного.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі по 1 816 910 грн.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

Керуючись ст.ст. 41, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 15, 16, 20, 203, 210, 215, 256, 261, 638, 640, 792 Цивільного кодексу України, ст. ст. 93, 125, 126, 202 Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 18, 20 Закону України « Про оренду землі», ст.ст. 2, 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі», ст. ст. 5, 10-13, 50, 56, 76-79, 81, 95, 89, 133, 141, 158, 177, 182, 259, 263-265, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідача: державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Новохатська Ірина Володимирівна, про визнання недійсним договору оренди – відмовити.

Зустрічні позовні заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Тесленко Ігор Анатолійович, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_7 , державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Новохатська Ірина Володимирівна, про визнання договору оренди землі неукладеним, недіючим та нечинним, та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Тесленко Ігор Анатолійович, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_5 , державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківської області Новохатська Ірина Володимирівна, про визнання договору оренди землі неукладеним, недіючим та нечинним – задовольнити частково.

Визнати договір оренди земельної ділянки б/н від 21 квітня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , щодо передачі в оренду земельної ділянки, площею 9,24 га., розташованої на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області - неукладеним.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55696100 від 14 грудня 2020 року та державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 загальною площею 9,236 га, з номером запису про інше речове право 39699481, здійснену 10 грудня 2020 року державним реєстратором Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Тесленко Ігорем Анатолійовичем, на підставі договору оренди землі підписаного 21 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 в особі ОСОБА_5 та посвідченого нотаріусом Харченко Т.П.

В задоволенні вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в частині визнання діючим договору оренди земельної ділянки б/н від 01 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 загальною площею 9,236 га., що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, яка належить ОСОБА_3 на праві власності та у відновленні державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297 загальною площею 9,236 га., що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, здійснену 04 жовтня 2019 року державним реєстратором Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Новохатською І.В. на підставі договору оренди б/н від 01 жовтня 2019 року , укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , номер запису про право в державному реєстрі прав 33610700 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави (Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106) недоплачену суму судового збору у розмірі 2 724 ( дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривни.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_2 ) на користь держави (Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106) недоплачену суму судового збору у розмірі 2 724 ( дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривни.

Стягнути з  ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_3 ) на користь  ОСОБА_5 ( ІПН НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 816 ( одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривен.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 816 ( одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривен.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 16 червня 2001 року, у виді заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:02:002:0297.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 30 серпня 2023 року

СУДДЯ