Справа № 128/2076/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2023 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Ружицькій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Вінниці об`єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом, за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, про надання права на спадкування спадкоємцеві другої черги за законом на рівні зі спадкоємцем першої черги за законом, про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Лука-Мелешківської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовна заява обгрунтована наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачки - ОСОБА_4 в с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області. Однак оригінал свідоцтва про його смерть у позивачки відсутній. Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі й на 1/3 частку будинковолодіння АДРЕСА_1 , що належала йому як члену колгоспного двору, який не втратив своє право станом на 15.04.1991. Саме тому, що спадкове будинковолодіння відноситься до категорії колгоспних дворів, а також у зв`язку з наявністю свідоцтва про право власності на будинок, яке видано вже після смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межами його правоздатності, вона не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , які фактично прийняли спадщину були: дружина померлого - ОСОБА_5 , 1916 року народження, син померлого - ОСОБА_6 , 1955 року народження, так як на момент смерті спадкодавця вони постійно проживали та були зареєстровані з ним за однією адресою ці дії згідно ст. 549 ЦК України в ред. 1963 року, свідчать про фактичне прийняття спадщини. Іншими спадкоємцями першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 були діти померлого - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , але вони спадщину після смерті батька не прийняли, оскільки встановлений законом строк не звернулися із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори, а також на момент смерті батька не проживали з ним за однією адресою. Однак за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не оформили свої спадкові права після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , хоча фактично прийняли спадщину і їх права були рівними, як спадкоємців за законом, а тому кожен з них мав право успадкувати по 1/6 частці спадкового майна. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла баба позивачки ОСОБА_5 в с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області. Після її смерті відкрилася спадщина на 1/3 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , що належала померлій, як члену колгоспного двору, який не втратив своє право станом на 15.04.1991, та на 1/6 частку, яку вона фактично успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_4 , але за життя не оформила своїх спадкових прав, разом на 1/2 частку. 23.11.2000 ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом - в 1/2 частці ОСОБА_6 , а в іншій 1/2 частці - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 порівну. Таким чином, спадкоємцями за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 були ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. Батько позивачки - ОСОБА_6 фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , так як на момент її смерті постійно проживав та був зареєстрований разом із нею за однією адресою. Інші спадкоємці - ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у встановлений законом строк подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Спадкоємицею, яка мала право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 була її дочка ОСОБА_7 , однак вона спадщину після смерті матері не прийняла, оскільки у встановлений законом строк не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Також, ОСОБА_7 на момент смерті матері не проживала та не була зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою. Таким чином, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 відкрилася спадщина загалом на 1/2 частку спадкового будинку по АДРЕСА_1 та спадкоємець за заповітом ОСОБА_6 мав право успадкувати з неї 1/2 частку, тобто, 1/4 частку в будинку, а ОСОБА_3 і ОСОБА_2 1/4 частку порівну, тобто, кожна по 1/8 частці у праві власності на будинок. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивачки ОСОБА_6 в с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить право на 1/3 частку спадкового будинку, що належала померлому як члену колгоспного двору, який не втратив своє право станом на 15.04.1991, а також на 1/6 частку, яку фактично успадкував після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , але за життя не оформив своїх спадкових прав, а також на 1/4 частку, яку він фактично прийняв після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5 , але за життя не оформив свої спадкових прав. Разом, спадщина відкрилася на 3/4 частки у праві власності на будинок. Єдиною спадкоємицею першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину є позивачка ОСОБА_1 , так як у встановлений законом строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заяву про прийняття спадщини подала також і ОСОБА_2 , хоча вона і не входить до кола спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 .. Інші спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 , які прийняли спадщину відсутні. Відповідно до погосподарських книг житловий будинок з прибудовою, з господарськими приміщення та спорудами по АДРЕСА_1 відноситься до суспільної групи колгоспних дворів станом на 15.04.1991 і його членами за вказану дату були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які відповідно набули в рівних частках кожен право власності на майно по 1/3 частці. За вказаних обставин, свідоцтво про право власності на майно від 04.05.2011, яке видане Сокиринецькою сільською радою на ім`я ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, коли його правоздатність припинилася у зв`язку зі смертю, на вказане нерухоме майно є протиправним та таким, що має бути визнано незаконним та скасоване, оскільки видано з порушенням закону і фактично порушує права інших співвласників будинку та їх спадкоємців. Фактично це свідоцтво мало бути видане на всіх членів колгоспного двору. Про існування даного свідоцтва позивачка дізналася вперше лише після смерті батька ОСОБА_6 , а саме з довідки КП «ВООБТІ» №4745 від 04.09.2020. Тому, вважає, що з цього часу починається перебіг строку позовної давності. На даний час відповідачка ОСОБА_2 чинить їй перешкоди в користуванні спадковим майном і не допускає її до нього, а тому вона позбавлена можливості виготовити технічний паспорт на будинок. Також, в будинку знаходяться документи її батька: свідоцтво його народження та інші, свідоцтва про смерть діда ОСОБА_4 та баби ОСОБА_5 .. Звернувшись до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину вона отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а тому вирішити спір в позасудовому порядку не має можливості. На підставі викладено просить: визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.05.2011, видане виконавчим комітетом Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області на підставі рішення Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 28.04.2011 за №15, видане на ім`я ОСОБА_4 про право власності на цілий житловий будинок з прибудовою, з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 батька ОСОБА_6 , який мав право на 1/3 частку житлового будинку як член колгоспного двору, фактично прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , на 1/6 частку житлового будинку, а також фактично прийняв спадщину, але не оформив за життя своїх спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5 на 1/4 частку будинку, а загалом на 3/4 частки вказаного будинковолодіння; стягнути із відповідачки ОСОБА_2 понесені судові витрати (т. 1 а.с.2-8).

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, надання права на спадкування спадкоємцеві другої черги за законом на рівні зі спадкоємцем першої черги за законом, визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом.

Позовна заява обгрунтована наступним.

Відповідно до записів з погосподарських книг Сокиринецької сільської ради станом на 1991 рік головою колгоспного двору в АДРЕСА_1 являвся ОСОБА_4 , а членами колгоспного двору були його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 26.03.1991 був введеній в дію Закон України «Про власність», відповідно до якого зникло поняття колгоспного двору та визначено, що майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем трудової участі. Станом 26.03.1991 право власності на даний будинок набули ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/3 частці кожен. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 та після його смерті відкрилася спадщина на 1/3 часку вказаного будинковолодіння. Спадкодавець за життя заповіту не склав та належним йому майном не розпорядився. Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті були: дружина ОСОБА_8 , син ОСОБА_9 та дочки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 . Спадщину після смерті ОСОБА_4 в порядку ст.ст. 529, 549 ЦК України в ред. 1963 року прийняли - дружина ОСОБА_8 , син ОСОБА_9 та дочки ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Відповідно кожен успадкував по 1/12 частці (1/3:4=1/12). Станом на 30.12.1993 право власності на спірне будинковолодіння набули: ОСОБА_5 - 5/12 (1/3 + 1/12 = 5/12); ОСОБА_6 - 5/12 (1/3 + 1/12 = 5/12); ОСОБА_13 - 1/12; ОСОБА_14 - 5/12. Позивачі постійно підтримували та продовжують підтримувати будинок та всі господарські будівлі в належному стані: білили, фарбували, зробили стяжку, за свій рахунок провели газ, своїми силами обробляють земельну ділянку, встановили огорожу. Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася, оскільки жоден зі спадкоємців не звертався до нотаріальної контори з письмовою заявою. Відповідно спадкоємці померлого ОСОБА_4 правовстановлюючих документів не отримували. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла їх мати ОСОБА_5 , яка 23.11.2000 склала заповіт, яким 1/2 частку свого майна заповіла сину ОСОБА_9 , а іншу 1/2 часку - дочкам ОСОБА_10 і ОСОБА_11 порівну. Всі спадкоємці звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , проте, жоден зі спадкоємців не отримав правовстановлюючих документів на спадкове майно. Станом на 28.07.2005 право власності на спірне будинковолодіння набули: ОСОБА_6 - 15/24 (5/12 + (5/12:2) = 5/24; ОСОБА_2 - 9/48 (1/12 + 5/48 = 9/48); ОСОБА_3 - 9/48 (1/12 + 5/48 = 9/48). ІНФОРМАЦІЯ_4 помер їх брат ОСОБА_6 , який за життя належним йому майном не розпорядився. Спадщину після його смерті прийняти виявила його дочка ОСОБА_1 та сестра ОСОБА_2 , які подали до нотаріальної контори відповідні заяви. ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги. Спадкодавець ОСОБА_6 у зв`язку із хворобами перебував у важкому стані, його смерть настала внаслідок хронічної серцево-судинної недостатності, атеросклеротичного кардіосклерозу. Останні два роки життя ОСОБА_6 перебував у вкрай важкому стані та потребував сторонньої допомоги. За ним доглядали і надавали йому допомогу його сестри - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .. З 2008 по 2011 роки вони лікували ОСОБА_6 .. Дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_1 взагалі не надавала жодної допомоги батькові. Позивачі також оплачували всі комунальні послуги, оскільки ОСОБА_6 не мав на це коштів. Позивачка ОСОБА_2 вважає, що має право на спадкування після смерті брата ОСОБА_6 разом зі спадкоємцем першої черги - дочкою спадкоємця ОСОБА_1 .. З огляду на викладене позивачі просять: встановити факт фактичного прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 піля смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; надати ОСОБА_2 , як спадкоємиці другої черги, право на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_1 після смерті брата ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рівних частках; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку будинку по АДРЕСА_1 , з яких 1/12 частки успадковану за законом після смерті батька ОСОБА_4 , 5/48 частки успадкованих після смерті матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 часток успадкованих після смерті брата ОСОБА_6 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 9/48 частки будинку по АДРЕСА_1 , з яких 1/12 частки успадковану за законом після смерті батька ОСОБА_4 , 5/48 часток успадкованих за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 ; стягнути з ОСОБА_1 понесені судові витрати (т.1 а.с. 158-163).

Представником відповідачки ОСОБА_1 - адвокатом Галіциною В.В. за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 223-230), в якому викладено наступну позицію.

Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнає частково з огляду на таке. Не заперечується факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 діда ОСОБА_15 в с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області. Після його смерті відкрилася спадщина на 1/3 частку домоволодіння по АДРЕСА_1 , яка належала йому як члену колгоспного двору. Відповідно до записів в погосподарській книзі спірний житловий будинок належав до суспільної групи колгоспних дворів та його членами були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках - по 1/3. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 , які фактично прийняли спадщину в порядку ст. 549 ЦК України в ред. 1963 року, були дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 .. Іншими спадкоємцями першої черги були діти померлого - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , які спадщину після смерті батька - ОСОБА_4 не прийняли. ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_5 в с. Сокиринці. Після її смерті відкрилася спадщина на 1/3 частку, як члена колгоспного двору та на 1/6 частку в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 , а загалом спадкова частка становила 1/2. 23.11.2000 ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла 1/2 спадкового майна синові ОСОБА_6 , а іншу 1/2 частку порівну заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. Таким чином спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_5 були ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. Спадкоємець ОСОБА_6 фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , оскільки на час її смерті постійно проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем за однією адресою. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у визначений законом строк подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_5 .. Спадкоємицею, яка мала право на обов`язкову частку у спадщині була ОСОБА_7 , яка спадщину не прийняла, оскільки не звернулася у встановлений законом строк до нотаріальної контори із відповідною заявою. Окрім того, спадкоємець ОСОБА_7 на час смерті матері не проживала та не була зареєстрована із нею за однією адресою. Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 . Спадкоємець за заповітом ОСОБА_6 мав право на 1/2 частку спадкового майна, тобто на 1/4 частку усього домоволодіння, а ОСОБА_3 і ОСОБА_2 - порівну на 1/4 спадкового майна, тобто по 1/8 частці від загальної частки у домоволодінні. ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 помер в с. Сокиринці. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить: 1/3 частка спірного домоволодіння як члена колгоспного двору, а також 1/6 частка, яку він фактично успадкував після смерті батька ОСОБА_4 , але за життя не оформив своїх спадкових прав, та на 1/4 частку, яку він фактично прийняв після смерті матері ОСОБА_5 , але за життя не оформив свої спадкових прав. Єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є його дочка ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після його смерті шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори. Відповідачкою ОСОБА_1 не визнається факт що спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька ОСОБА_4 , оскільки це не доведено відповідними доказами. Так, ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_2 не зверталися до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .. Окрім того, дані особи на час відкриття спадщини не проживали та не були зареєстровані разом зі спадкодавцем за однією адресою. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають власне житло і станом на 1993 рік не проживали постійно разом із батьком, а тому не вступили в управління та володіння спадковим майном. В 1993 році постійно проживав разом із батьками лише ОСОБА_6 , а тому їх вимоги про встановлення факту прийняття спадщини задоволенню не підлягають. Також звертає увагу на те, що з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 пройшло понад 28 років, а тому вважає, що до цих правовідносин має бути застосовано строк позовної давності. Про факт смерті батька ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були обізнані, а тому строк має відраховуватися саме з 30.12.1993. Також, зазначає, що жодного достовірного доказу про фактичний вступ у спадщину після смерті ОСОБА_4 ними не надано суду. Позивачка ОСОБА_2 лише після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 незаконно заволоділа спадковим будинком, хоча має власне житло в м. Вінниці, не допускає її до спадкового майна. ОСОБА_1 не визнає розмір часток у праві на спадщину, на які претендують ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки вони фактично не прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , а також ОСОБА_2 не має права на спадкування після смерті ОСОБА_6 , оскільки являється спадкоємцем другої черги за законом, яка не закликається до спадкування в силу наявності спадкоємця першої черги за законом. Підстав для зміни черговості спадкування у ОСОБА_2 немає. ОСОБА_2 не надано доказів того, що вона тривалий час опікувалася та матеріально забезпечувала брата ОСОБА_6 , який, окрім того, не перебував у безпорадному стані. Коли ОСОБА_6 захворів то лише вона - ОСОБА_1 дбала про нього та надавала йому необхідну допомогу. Саме вона - ОСОБА_1 відвідувала батька в лікарні, купувала йому необхідні ліки, носила їжу. Також їй у цьому допомагала її мати - ОСОБА_16 28.02.2020 вона забрала батька з лікарні і він перебував в квартирі її матері - ОСОБА_16 в АДРЕСА_2 , де ІНФОРМАЦІЯ_4 помер. Оскільки саме вона опікувалася лікуванням та похованням батька, то у неї наявні всі оригінали відповідних документів, що підтверджує факт того, що ОСОБА_2 не займалася лікуванням і похованням ОСОБА_6 .. За таких обставин, вважає, що ОСОБА_2 не доведено її позовних вимог. ОСОБА_6 не перебував у безпорадному стані, не був інвалідом, не потребував постійного опікування ним чи матеріальної допомоги і не потребував такої допомоги від сестри ОСОБА_2 .. В останні роки ОСОБА_6 мав ряд захворювань (хворі ноги (тромбофлебіт), проблеми з серцево-судинною системою), але це не були критичні захворювання, які не давали йому вести нормальний спосіб життя. ОСОБА_6 повністю сам себе обходив, працював по господарству обробляв присадибну земельну ділянку і не потребував сторонньої допомоги. Оскільки ОСОБА_2 заволоділа спадковим будинком після смерті батька, саме тому у неї наявні деякі його документи, які були вдома, в тому числі медичні та документи на оплату комунальних послуг, які робив саме ОСОБА_6 .. Коли батько захворів в лютому 2020 року, то їй було не до документів, вона займалася лікуванням батька, а ОСОБА_2 скористалася цими документами. В жодному медичному документі не вказано, що батько перебував в безпорадному стані або потребував сторонньої допомоги. Окрім того, деякі документи неможливо прочитати, а деякі не засвідчені належним чином, а тому вважає, що вони не можуть бути належними доказами у справі. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані в м. Вінниці, де і постійно проживають. ОСОБА_3 взагалі не проживає в спадковому будинку і не приїздить туди не менше шести років, оскільки має власне житло та є інвалідом і не може пересуватися. ОСОБА_2 фактично заволоділа спадковим будинком після смерті батька ОСОБА_6 в 2020 році та не допускає її до будинку, хоча постійно в будинку також не проживає. Надана позивачами виписка з медичної карти амбулаторного хворого, що видана Сокиринецькою амбулаторією загальної практики сімейної медицини не є достовірним доказом, оскільки видана після смерті ОСОБА_6 , а також така форма вже є недійсною та втратила чинність. Окрім того, дана виписка, вочевидь, була видана на прохання позивачів та з їх слів. Окрім того, в жодному з медичних документів, що надано, не зроблено висновок про обмежену можливість рухатися ОСОБА_6 , чи виконувати якусь роботу, чи інші обмеження фізичного характеру, не зазначено про необхідність стороннього догляду. Наявність медичних документів в будинку, де проживав батько, про проходження ним приблизно раз на рік лікування з 2013 року, не означає, що він перебував в безпорадному стані, а також не підтверджує факт, що ОСОБА_2 саме протягом тривалого часу займалася доглядом та лікуванням батька, надавала йому матеріальну допомогу. Дійсно батько мав ряд захворювань, але після лікування йому ставало краще, він вів нормальний спосіб життя, сам робив усі домашні справи. За викладених обставин вважає, що позивачкою ОСОБА_2 не доведено всю сукупність фактів, з якою закон пов`язує можливість зміни черговості на спадкування. З огляду на викладене просить її позов задоволити, а позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволити частково, а саме - відмовити в задоволенні частини вимог про: фактичне прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; про визнання права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 ; про надання ОСОБА_2 , як спадкоємиці другої черги за законом, права на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 брата ОСОБА_6 та задоволити позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в частині визнання за ними права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5 на 1/8 частину спадкового будинку за кожною, а загалом на 1/4 частку в рівних частинах за кожною із них.

У судовому засіданні позивачка-відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Галіцина В.В. власні позовні вимоги підтримали за викладених у позовній заяві підстав та обставин, просили їх задоволити. Позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнали частково, за обставин викладених у відзиві на позовну заяву, в частині позовних вимог просили відмовити.

Відповідачка-позивачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Вишаровська В.К. позов ОСОБА_1 не визнали, підтримали власні позовні вимоги, просили в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволити.

Ухвалою суду від 05.08.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 69-70).

Ухвалою суду від 19.11.2021 задоволено клопотання відповідачки ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи доказів - довідок Сокиринецької сільської ради №04-10/542, №04-10/543 від 17.09.2021, в задоволенні інших клопотань - відмовлено (т. 1 а.с. 141).

Ухвалою суду від 19.11.2021 зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 повернуто позивачам (т. 1 а.с. 142-144).

Ухвало суду від 08.12.2021 виправлено описку в ухвалі суду від 19.11.2021 (т. 1 а.с. 152).

Ухвалою суду від 29.12.2021 задоволено клопотання ОСОБА_2 та її представника - адвоката Вишаровської В.К. про об`єднання справ в одне провадження. Об`єднано цивільну справу № 128/2076/21 за позовом ОСОБА_1 до Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом та цивільну справу № 128/3289/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, про надання права на спадкування спадкоємцеві другої черги за законом на рівні зі спадкоємцем першої черги за законом, про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом у одне провадження. Об`єднаному провадженню присвоєно номер № 128/2076/21 (т. 1 а.с. 211).

Ухвалою суду від 21.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (т. 2 а.с. 78-79).

В судове засідання, призначене на 16.08.2023 позивачка-відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Галіцина В.В. не з`явилися. Представник ОСОБА_1 - адвокат Галіцина В.В. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивачки, просила позов ОСОБА_1 задоволити, а позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволити частково. Подала письмово виступ в судових дебатах, який за своїм змістом аналогічний змісту позовної заяви ОСОБА_1 та відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .. Також просила вирішити питання про стягнення із відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 судових витрат у вигляді судового збору в сумі 908 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11000,00 грн. (т. 2 а.с. 146-164).

Відповідачі-позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник ОСОБА_2 - адвокат Вишаровська В.К. в судове засідання, призначене на 16.08.2023 не з`явилися. Відповідачка-позивачка ОСОБА_2 від свого імені та за дорученням від ОСОБА_3 , подала письмову заяву в якій просила справу розглянути у її відсутність та відсутність відповідачки-позивачки ОСОБА_3 , просила позов ОСОБА_3 і ОСОБА_2 задоволити (т. 2 а.с. 140-141).

Представник відповідача за позовом ОСОБА_1 - Луко-Мелешківської сільської ради в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність, при вирішенні спору покладається на розсуд суду (т. 2 а.с. 144-145).

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез`явлення сторін не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у відсутність сторін.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи заяви по суті, інші докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

На підставі досліджених безпосередньо у судовому засіданні доказів судом встановлено, що згідно копії Запису акта про смерть №1 від 01.01.1994 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який проживав в АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області (т. 1 а.с. 94).

З копії Актового запису про смерть №18 від 28.07.2005 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка проживала в АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області (т. 1 а.с. 95).

Відповідно до копії Запису акта про народження №23 від 09.09.1955, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , його батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 97).

Відповідно до копії паспорта громадянина України та свідоцтва про народження ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 , її батьками вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_16 (т. 1 а.с. 14, 15).

Відповідно до копії паспорта громадянина України, копії свідоцтва про народження та копії свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_17 народилася ІНФОРМАЦІЯ_12 , її батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 25.11.1979 ОСОБА_18 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб і ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_19 » (т. 1 а.с. 164-167).

Відповідно до копії паспорта громадянина України, копії свідоцтва про народження та копії свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_20 народилася ІНФОРМАЦІЯ_13 , її батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 28.09.1962 ОСОБА_21 та ОСОБА_20 зареєстрували шлюб і ОСОБА_20 змінила прізвище на « ОСОБА_22 » (т. 1 а.с. 168-171).

Відповідно до копії нотаріально посвідченого заповіту від 23.11.2000, ОСОБА_5 , 1916 року народження, мешканка с. Сокриринці Вінницького району Вінницької області, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, а також все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла в 1/2 частці ОСОБА_6 , а іншу 1/2 частку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 порівну (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до довідки КП «ВООБТІ» №9 від 14.09.2020, згідно матеріалів інвентаризаційної справи №115, станом на 31.12.2012, реєстрація права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 КП «ВООБТІ» не проводилася. Станом на 31.12.2012 право власності на вказаний об`єкт нерухомості 12.05.2011 зареєстровано в КП «ВООБТІ» в цілому за ОСОБА_4 на підставі Свідотсва про право власності на нерухоме майно ( НОМЕР_1 ), виданого 04.05.2011 виконавчим комітетом Сокиринецької сільської ради на підставі рішення від 28.04.2011 №15 (т. 1 а.с. 11).

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.05.2011 житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в цілому зареєстровано за ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 12). Свідоцтво видане взамін свідоцтва про право власності від 18.07.1990 №241 (т.1 а.с. 12).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Хижинецької сільської ради Сокиринецької ОТГ Вінницького району Вінницької області №941 від 23.09.2020 ОСОБА_4 , 1912 року народження, на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним проживали та були зареєстровані: ОСОБА_5 , 1916 року народження, - дружина; ОСОБА_6 , 1955 року народження, - син (т. 1 а.с. 16).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Хижинецької сільської ради Сокиринецької ОТГ Вінницького району Вінницької області №889 від 07.09.2020 будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , згідно погосподарських книг Хижинецької сільської ради належить: 1/2 ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , 1/2 ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 17).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Хижинецької сільської ради Сокиринецької ОТГ Вінницького району Вінницької області №1103 від 05.11.2020, біля будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , рахується земельна ділянка, орієнтовною площею 0,41 га. Дана земельна ділянка не приватизована (т. 1 а.с. 18).

Відповідно до довідок виконавчого комітету Хижинецької сільської ради Сокиринецької ОТГ Вінницького району Вінницької області №1100 та №1101 від 05.11.2020, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент своєї смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент своєї смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 19).

Відповідно до довідок виконавчого комітету Хижинецької сільської ради Сокиринецької ОТГ Вінницького району Вінницької області №1102 та №1103 від 05.11.2020, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент своєї смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_6 на момент смерті своєї матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 20).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Хижинецької сільської ради Сокиринецької ОТГ Вінницького району Вінницької області №1104 від 05.11.2020, будинковолодіння, яке розташвоане за адресою: АДРЕСА_1 , заборона відсутня (т. 1 а.с. 21).

З копій погосподарських книг на домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке відносилося до суспільної групи господарства - колгоспний двір, у період з 1983 року по 2015 рік зареєстрованими значилися ОСОБА_4 (голова двору), ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_6 (син). З 1994 року зареєстрованими значилися ОСОБА_5 (голова двору), ОСОБА_6 (син), а з 2006 - лише ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 22-29).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 та копії Актового запису про смерть №8 від 02.03.2020, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який проживав в АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області (т. 1 а.с. 9, 96).

З виписних епікризів №4122, №24, №4197 (т. 1 а.с. 177, 178, 179) вбачається, що ОСОБА_6 у період з 29.10.2013 по 08.11.2013, з 08.01.2014 по 03.02.2014, з 02.12.2014 по 16.12.2014 проходив лікування у Кардіологічній клініці Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону. Після проходження лікування ОСОБА_6 щоразу виписувався із покращенням здоров`я.

Відповідно до копії довідки ПП ОСОБА_23 «Ритуал сервіс» ОСОБА_1 виконала поховання померлого ОСОБА_6 за свій рахунок 03.03.2020 (т. 1 а.с. 231-232).

Згідно копії відповіді на запит адвоката Галіциної В.В. КНП «ТМО «ВОЦЕМДМК ВОР» №06/2301 від 04.11.2021 (т. 1 а.с. 234) 11.02.2020 о 14-58 год. в центральну оперативну диспетчерську надійшов виклик з телефону № НОМЕР_3 (абонент представилася донькою) до ОСОБА_6 , 1955 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 . Після виїзду бригади екстреної медичної допомоги на місце виклику було обстежено, встановлено попередній діагноз та надано відповідну медичну допомогу. ОСОБА_6 о 16-29 год. було доставлено у відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги КНП «Вінницька багатопрофільна лікарня» ВМР. Інших викликів до ОСОБА_6 в лютому 2020 не надходило.

Згідно копії відповіді на запит адвоката Галіциної В.В. КНП «ТМО «ВОЦЕМДМК ВОР» №06/2401 від 16.11.2021 (т. 1 а.с. 233) 01.03.2020 о 17-09 год. в центральну оперативну диспетчерську надійшов виклик з телефону № НОМЕР_4 до ОСОБА_6 , 1995 року народження, за адресою: АДРЕСА_3 , з приводу констатації смерті. Після виїзду бригади екстреної медичної допомоги на місце виклику було констатовано смерть ОСОБА_6 , 1955 року народження, о 17-30 год. 01.03.2020.

Згідно листа Вінницької районної державної нотаріальної контори №1263/01-16 від 11.08.2021 спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в нотаріальній конторі та у приватних нотаріусів не заводилася (т. 1 а.с. 78).

Відповідно до копії спадкової справи №854/2005 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 79-85) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 27.12.2005 подали до Вінницької районної державної нотаріальної контори спільну заяву, згідно якої вони просили видати їм свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також вказали, що є ще інші спадкоємці після смерті ОСОБА_5 - син померлої ОСОБА_6 та дочка померлої ОСОБА_7 яка має право на обов`язкову частку у спадщині.

Згідно копії спадкової справи №204/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 86-90) ОСОБА_1 02.06.2020 подала до Вінницької районної державної нотаріальної контори письмову заяву про те, що вона приймає спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 батька ОСОБА_6 ..

Постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Каблучко Ю.В. №967/02-31 від 02.07.2021 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , оскільки відсутні належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності на спадковий будинок (т.1 а.с. 47-48).

Також судом в судових засіданнях, які відбулися 13.02.2023, 15.02.2023, 08.08.2023 було допитано свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_18 , ОСОБА_29 ..

Так, свідок ОСОБА_24 , який знає сторін у справі, як дочку та сестру ОСОБА_30 , із яким з народження дружили, суду показав наступне. Свідок знав батьків ОСОБА_31 . Також, він знає дочку ОСОБА_32 , яка з народження проживала в АДРЕСА_1 з батьками та бабою в одній хаті. На час смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. ОСОБА_6 разом із сім`єю проживали в цій хаті, жили приблизно років 15-20. Сестри ОСОБА_9 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 там не жили. Вони іноді приїздили допомагати в городі. ОСОБА_2 приїздила частіше, а ОСОБА_3 дуже рідко приїздила. ОСОБА_6 працював на господарстві, він до останнього часу був ходячий і міг себе обійти. Коли ОСОБА_9 захворів, то дочка ОСОБА_33 викликала швидку медичну допомогу і його забрали в лікарню. ОСОБА_6 не був немічною людиною. Вже після смерті ОСОБА_9 його сестра ОСОБА_2 поселилася в батьківській хаті. Хата була поділена на дві половини, в одній жили батьки, а в іншій жив ОСОБА_9 . Після смерті ОСОБА_4 в 1993 році сестри час від часу приїздили в село. Наскільки свідку відомо, після смерті батьків ОСОБА_30 ремонт в будинку не проводився. Свідок також вказав, що ОСОБА_9 розказував йому, що його болять ноги, але він ходив і, будучи на пенсії, підробляв. Також свідку відомо, що ОСОБА_6 приблизно в 2003/2005 роках працював в охороні.

Свідок ОСОБА_25 суду показав, що сторін у справі знає як сусідів. ОСОБА_35 знає з дитинства. ОСОБА_9 з дитинства жив з батьками. У ОСОБА_9 була перша дружина ОСОБА_36 та дочка, яка загинула. Згодом ОСОБА_9 вдруге одружився і у них народилася, тут в селі, дочка ОСОБА_33 . Вони всі разом жили біля батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в селі не жили а лише приїздили, ОСОБА_2 частіше, а ОСОБА_3 рідше. Останні роки свого життя ОСОБА_6 сам ходив, жив він у своїй кімнаті. В його частині будинку газу не було, була груба, оскільки він не хотів проводити туди газ. ОСОБА_9 майже до останнього працював. Коли був молодший, то працював на будівництвах у людей. Свідок також зазначив, що коли приїздила ОСОБА_33 , то чув між нею та ОСОБА_2 сварки. ОСОБА_9 останнім часом скаржився, що його болять ноги, але він не був лежачий, він самостійно ходив та обходив себе.

Свідок ОСОБА_16 яка є матір`ю позивачки ОСОБА_1 та дружиною померлого ОСОБА_6 суду показала, що з 1989 року по 1993 рік вони проживали в АДРЕСА_1 , разом із батьками чоловіка - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Вона працювала в м. Вінниці в аптеці, а згодом двірником в ЖЕКу та їздила на роботу в Вінницю. В 1997 році у них із ОСОБА_6 народилася дочка ОСОБА_33 та до 2003 року вони проживали разом. В 1993 році вони із ОСОБА_6 побудували літню кухню, будівельні матеріали привезли від її матері. В будинку в с. Сокиринці вони із чоловіком жили в одному будинку, але в різних частинах, хоча вхід був один. На час смерті ОСОБА_4 її чоловік ОСОБА_6 постійно проживав в будинку батьків разом із ними. Сестри - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали в м. Вінниці і рідко коли приїздили. Лише після смерті їх батька - ОСОБА_4 почали приїздити частіше. А вже після смерті матері - ОСОБА_5 стали ще частіше приїздити в с. Сокиринці, почали обробляти город. Коли вони жили із ОСОБА_6 в с. Сокиринці, вони мали своє господарство, чоловік працював в аеропорту електриком, а потім пішов працювати в охорону. Також пояснила, що хоч вони і розлучились, підтримували дружні відносини, в них спільна донька. ОСОБА_9 не був немічним, ходив із хлопцями по «халтурах» на будівництво. Так, його боліли ноги, але він не був немічним чи інвалідом, він до останнього самостійно ходив, сам себе обходив. Коло ОСОБА_9 був в лікарні, перед смертю, то вона щодня його відвідувала, вони постійно спілкувалися. В лікарні ОСОБА_9 лікувався за власні кошти. В будинку після смерті ОСОБА_4 продовжували проживати лише ОСОБА_9 та його мати ОСОБА_5 , а коли померла ОСОБА_5 , то там жив лише ОСОБА_9 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ту частину будинку, де проживала ОСОБА_5 закрили на замок та нікого туди не допускали. Газ до будинку проводили батьки, проте ОСОБА_9 не хотів аби в його частину будинку проводили газ, його влаштовувала груба. Знає, що дочка ОСОБА_33 кожні вихідні відвідувала батька в селі, між ними були гарні, дружні відносини.

Свідок ОСОБА_26 суду показав, що знав ОСОБА_6 як друга свого брата, а ОСОБА_37 як його дочку. ОСОБА_38 разом із його братом працювали в аеропорту в с. Гавришівка. Востаннє він бачив ОСОБА_35 у військовому санаторії і той казав, що його болять ноги. Приблизно в 2016 році ОСОБА_9 робив у нього ремонт та він знає, що той дуже переживав за долю своєї дочки ОСОБА_39 . ОСОБА_35 свідок знав як завжди веселу людину, позитивну, життєрадісну, самодостатню. В безпорадному стані свідок ніколи не бачив ОСОБА_35 .

Свідок ОСОБА_27 суду показав, що знає сторін у справі, як тітку своєї дружини та, як дочку дядька своєї дружини. Також свідок зазначив, що разом із дружиною вони постійно приїздили в село допомагати. Взимку це було рідше, а влітку це було приблизно тричі на місяць на вихідні дні. В с. Сокиринці постійно були ОСОБА_2 та її чоловік. В 2008 році після смерті ОСОБА_40 , в селі з`явився ОСОБА_38 , до цього його там не було, він проживав в м. Вінниці. Коли ОСОБА_9 з`явився в селі, то почав проживати у своїй кімнаті. Він завжди скаржився на здоров`я. Коли свідок одружився та «прийшов» у цю родину, то в селі проживала лише баба ОСОБА_5 , вона була вже старенькою і не могла сама себе обходити. Бабу постійно доглядала ОСОБА_2 з чоловіком. За цей час свідок кілька разів бачив як приїздила ОСОБА_33 , вона нічого не допомагала. Її батько - ОСОБА_6 також не обробляв город, постійно казав, що йому нічого не треба. Свідку відомо, що всі комунальні послуги за будинок в селі оплачувала ОСОБА_2 , він бачив на столі відповідні квитанції та чув це зі слів самої ОСОБА_2 .. ОСОБА_6 коштів на комунальні витрати не надавав. Коли померла ОСОБА_5 , то її похованням ОСОБА_9 не займався. Останнім часом ОСОБА_9 було дуже погано і ОСОБА_2 відвезла його до лікарні, постійно там була із ним. Потім, зі слів ОСОБА_2 , свідку відомо, що ОСОБА_6 з лікарні забрали його дружина ОСОБА_41 і дочка ОСОБА_33 . З 2008 року ОСОБА_9 жив виключно за кошти ОСОБА_2 , вона його годувала, це свідок бачив коли приїздив в село.

Свідок ОСОБА_28 суду показав, що сторін у справі знає як односельчан. ОСОБА_6 був його кумом. Свідку відомо, що ОСОБА_9 із дружиною ОСОБА_42 разом не проживав, ОСОБА_9 жив один в селі, в батьківській хаті, в кімнаті праворуч. В його кімнаті не було газу, опалення здійснювалося за допомогою груби. Дрова до груби йому приносив чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_43 . ОСОБА_9 ні з ким не спілкувався, лише із ним. Років за два до смерті ОСОБА_9 ходив із палицею, а перед смертю, взагалі, не виходив із хати. ОСОБА_9 отримував мінімальну пенсію і у всьому йому допомагала ОСОБА_2 .. Город біля будинку обробляли ОСОБА_2 та її чоловік. ОСОБА_9 останні роки свого життя взагалі нічого не робив. Свідок також вказав, що дочку ОСОБА_9 - ОСОБА_44 він взагалі в селі ніколи не бачив і нічого про неї не чув. Після смерті діда ОСОБА_4 - ОСОБА_2 приїздила із Вінниці та обробляла город, доглядала хату. Дочка ОСОБА_9 - ОСОБА_33 в цьому будинку ніколи не проживала, а її мати - ОСОБА_45 , він бачив рідко.

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що є чоловіком відповідачки-позивачки ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 є племінницею дружини. Свідку відомо, що ОСОБА_6 більшість часу проживав в м. Вінниці, іноді в с. Сокиринці, але не постійно. Він працював в аеропорту в с. Гавришівка. Свідок із дружиною постійно на вихідні приїздили в село, їздили часто, приблизно 3 рази на місяць. Також часто в село приїздила ОСОБА_3 , яка допомагала на кухні. Після смерті тестя - ОСОБА_4 господарством опікувалася дружина свідка - ОСОБА_2 , її сестри ОСОБА_46 і ОСОБА_47 . ОСОБА_38 жив в селі дуже не постійно. Деякий час, приблизно в 1990 роки, ОСОБА_9 з дружиною ОСОБА_42 жили в селі в своїй частині будинку. Також свідок вказав, що коли приїздив в село, то ніколи там не бачив ОСОБА_44 - дочку ОСОБА_9 . Приблизно в 2005 році до будинку провели газ, однак лише в ту його частину де проживала ОСОБА_5 , де проживав ОСОБА_9 газ не був проведений, оскільки ОСОБА_9 не хотів цього. Після 2017 року свідок вказав, що кожного ранку він приходив до кімнати ОСОБА_9 , приносив йому дрова для груби, виносив відро із відходами. Сам себе обходити ОСОБА_9 не міг, все необхідне йому купувала ОСОБА_2 , а коли ОСОБА_9 оформив пенсію, то після того, як ОСОБА_2 щось йому купувала, той віддавав гроші. До того часу, як ОСОБА_9 оформив пенсію в 2015 році, він жив виключно на їх із дружиною кошти. Також за кошти свідка ОСОБА_9 лікувався в лікарнях та військовому госпіталі. Коли ОСОБА_9 забрали в лікарню, то дружина його відвідувала.

Свідок ОСОБА_29 суду показала, що є дочкою відповідачки-позивачки ОСОБА_3 , а сторін у справі знає - ОСОБА_2 , як тітку, а ОСОБА_1 , як двоюрідну сестру. Свідок вказала, що коли помер дід ОСОБА_4 , то його похованням займалися його доньки, хоча сама вона на похоронах не була. Син ОСОБА_9 похоронами не займався, вони його розшукували, щоб сказати про смерть батька. ОСОБА_9 в селі не жив. Після смерті діда ОСОБА_4 в будинку залишилася проживати лише баба ОСОБА_5 .. По господарству їй допомагали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. Зокрема, ними було проведено ремонт в будинку, проведено газ, вони обробляли город. Цим також займалася вона із чоловіком. Газ в будинок проводили за кошти ОСОБА_2 .. ОСОБА_38 проживав в м. Вінниці, в селі він з`явився в 2008 році, приїхав хворий, потребував лікування. Його дуже боліли ноги, він не міг пересуватися, майже весь час проводив на ліжку, не цікавився господарством. Свідок в село приїздила щовихідних влітку, а взимку це було рідше. Разом із ОСОБА_48 в селі постійно проживали ОСОБА_2 та її чоловік і мати свідка - ОСОБА_3 .. Свідку відомо, що ОСОБА_9 тривалий час не працював, а з часом ОСОБА_2 допомогла йому оформити пенсію. Також свідку відомо, що ОСОБА_9 тривалий час не спілкувався із дочкою. Свідок ніколи не бачила ОСОБА_1 в селі. Зі слів ОСОБА_2 свідку відомо, що ОСОБА_38 лікувався за кошти ОСОБА_2 , а помер в квартирі дружини ОСОБА_49 , яка разом із дочкою несподівано його забрали з лікарні. Дружину ОСОБА_9 свідок ніколи не бачила. Також свідок вказала, що вона разом із матір`ю ОСОБА_3 постійно проживають в м. Вінниці, мати інвалід І групи вже приблизно 3-4 років, а до цього мати постійно проживала в с. Сокиринці, хоча зареєстрована в м. Вінниці. Також свідок вказала, що мати постійно працювала, останнє місце роботи - автобаза Вінницької облдержадміністрації. ОСОБА_2 та її чоловік жили і працювали в м. Вінниці.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Вказаний спір регулюється положеннями Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, Законом України «Про власність», та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 9 ЦК України в ред. 1963 р. - правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями . Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Так, згідно зі змістом ст. 549 ЦК України (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом

шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 524 ЦК України (1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 527 ЦК України (1963 р.) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

Відповідно до ст. 25 ЦК України - цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження і припиняється в момент її смерті.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.3 ст.1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно аналізу положень ст. 392 ЦК України, вбачається, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» з наступними змінами, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору.

Частиною першою ст. 112 ЦК УРСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Тобто, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу другого пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працюють у міжгосподарських організаціях, відносяться до суспільної групи колгоспників.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до вимог ст.ст. 120, 123, 563 ЦК України в редакції 1963 року, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а у разі смерті члена колгоспного двору спадщина в майні двору не відкривалася до смерті останнього члена колгоспного двору, а майно залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів не залишається, до майна двору застосовуються правила розділу «Спадкове право» ЦК України в редакції 1963 року.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином, судом встановлено, що колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію Закон України «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 ОСОБА_4 , його дружині ОСОБА_5 та їх синові ОСОБА_6 на праві сумісної власності належало право у колгоспному дворі, як його членам, що не втратили право на частку в його майні, оскільки на час припинення колгоспного двору були зареєстровані в даному будинковолодінні. Отже, кожному із них в рівних частках (по 1/3 кожному) належав житловий будинок по АДРЕСА_1 . Інші спадкоємці - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на час припинення колгоспного двору за даною адресою зареєстровані не були, тобто не набули права власності на нього. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входила 1/3 частка домоволодіння по АДРЕСА_1 . Спадщину після його смерті, в порядку ст. 549 ЦК України в ред. 1963 року прийняли дружина померлого ОСОБА_5 та син померлого ОСОБА_6 , однак своїх спадкових прав не оформили. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на 1/3 частку спадкового будинку як члена колгоспного двору та на 1/6 частку спадкового будинку, що була нею успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_4 .. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 за заповітом є ОСОБА_6 , якому спадкодавець заповіла 1/2 частку належного їй майна, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , яким спадкодавець заповіла іншу 1/2 частку належного їй майна. ОСОБА_6 спадщину після смерті матері ОСОБА_5 прийняв в порядку ст. 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини проживав та був зареєстрований за однією адресою разом зі спадкодавцем, заяви про відмову від прийняття спадщини не подав. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 спадкоємцем за законом першої черги є його дочка ОСОБА_1 .. До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_6 входить 1/3 частка, як члена колгоспного двору, 1/6 частка після смерті батька ОСОБА_4 та 1/4 частка після смерті матері ОСОБА_5 , які ОСОБА_6 фактично прийняв, але не оформив своїх спадкових прав. Тобто, загальна частка спадкового майна в домоволодінні по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 становить 3/4.

При цьому суд вважає, що свідоцтво про право власності на житловий будинок, з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що видане 04.05.2011 на ім`я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 підлягає скасуванню, оскільки видане після смерті особи, тобто коли його правоздатність припинилася внаслідок смерті та суперечить сукупності доказів, що зазначені вище.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно аналізу положень ст. 392 ЦК України, вбачається, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Суд критично оцінює надану стороною відповідачів-позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 копію виписки з медичної картки амбулаторного, стаціонарного хворого ОСОБА_6 , що видана Сокиринецькою амбулаторією загальної практики сімейної медицини про те, що ОСОБА_6 з 2008 року перебував у важкому стані, догляд за ним здійснювали сестри ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 176), оскільки даний доказ спростовується інформацією, що міститься у виписних епікризах Кардіологічної клініки Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, в яких зазначається, що ОСОБА_6 після лікування виписувався із покращенням здоров`я (т. 1 а.с. 177, 178, 179).

Суд також критично оцінює копії актів обстеження фактичного місця проживання, які складені 15.09.2021 (т. 1 а.с. 183, 184), в яких зазначається, що ОСОБА_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_4 , та що ОСОБА_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_5 , фактично проживають в АДРЕСА_1 , оскільки дані документи видані після смерті всіх спадкодавців та в них не міститься інформації про те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 проживали за даною адресою на час відкриття спадщини після смерті кожного зі спадкодавців. Окрім того, дані документи спростовуються показами всіх свідків, які в судовому засіданні вказували про те, що і ОСОБА_3 і ОСОБА_2 проживали та працювали в АДРЕСА_1 приїздили час від часу.

Суд не бере до уваги в якості доказу копію виписки №461 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 180), оскільки даний документ є неналежної якості та його зміст неможливо прочитати.

Суд також не бере до уваги в якості доказів оригінали квитанцій про купівлю ліків, здачу аналізів (т. 2 а.с. 1, 2, 3, 4), оскільки з даних документів не вбачається ким вони купувалися та для кого.

Також суд не бере до уваги оригінали квитанції до прибуткового касового ордера №229 від 07.03.2017, №200 від 28.02.2017, №207 від 02.03.2017, які видані ОКУ «Вінницька обласна станція переливання крові» про сплату ОСОБА_50 коштів (т. 2 а.с. 4), оскільки в даних документах вказано лише прізвище платника, та невідомо які саме послуги були оплачені.

Суд також не бере до уваги копії документів, що подані ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 6-40), оскільки дані документи не засвідчені в установленому законом порядку відповідно до ст. 95 ЦПК України.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, що випливають із встановлених обставин, та правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, так як є обґрунтованими, доведеними позивачкою, відповідають матеріальному закону. Викладені у позові обставини знайшли своє підтвердження поданими нею письмовими доказами та не спростовані відповідачами.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд доходить висновку, що вони підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на спірне домоволодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 їх матері ОСОБА_5 , по 1/8 частці за кожної із них, а загалом на 1/4 частку спірного домоволодіння. Щодо інших позовних вимог відповідачів-позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд доходить висновку, що їх позовні вимоги, за вищевикладених обставин, задоволенню не підлягають, оскільки не доведені відповідними доказами та спростовуються сукупністю доказів поданими позивачкою ОСОБА_1 , що були безпосередньо досліджені судом.

Що стосується витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Стаття 59 Конституції України закріпила право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.12.2020 (справа № 640/18402/19).

Судом також враховується позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, суд визначає розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони, при цьому, ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

У зв`язку з вищезазначеним суд вважає повністю обґрунтованим гонорар адвоката Галіциної В.В., що підтверджено належними доказами.

Відповідно до положень ст.ст. 137, 141 ЦПК України порівну із відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути сплачений нею судовий збір в сумі 908 грн. (т. 1 а.с. 1) та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 11000,00 грн. (т. 2 а.с. 157-164), тобто, по 5954,00 грн. з кожної на користь позивачки ОСОБА_1 .. Судові витрати за зустрічним позовом - залишити за позивачами.

Відповідно до ст.ст. 25, 1216, 1217, 1218, 1221, 1222, 1223, 1225, 1268, 1270, 1273, 1296 ЦК України, ст. 120 ЗК України, керуючись, ст.ст. 1, 10, 76-80, 89, 258, 259, 263-265, 273, 293- 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 травня 2011 року, видане виконавчим комітетом Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області на підставі рішення Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 28.04.2011 за №15, видане на ім`я ОСОБА_4 про право власності на цілий житловий будинок, з прибудовою, з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 батька ОСОБА_6 на на 3/4 частки житлового будинку, з прибудовою, з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , з яких на 1/3 частку житлового будинку, як члена колгоспного двору; який фактично прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого батька ОСОБА_4 на 1/6 частку житлового будинку; а також який фактично прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 своєї матері ОСОБА_5 на 1/4 частку житлового будинк.

Стягнути порівну із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 1816,00 грн., тобто, по 809,00 грн. з кожної та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 11000,00 грн., тобто, по 5500,00 грн. з кожної.

Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, про надання права на спадкування спадкоємцеві другої черги за законом на рівні зі спадкоємцем першої черги за законом, про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом - задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом від 23.11.2000 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5 на 1/8 частку житлового будинку, з прибудовою, з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за заповітом від 23.11.2000 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5 на 1/8 частку житлового будинку, з прибудовою, з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом - залишити за позивачами.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 25 серпня 2023 року.

Сторони по справі:

Позивачка-відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканка АДРЕСА_6 ;

Відповідач - Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04329856, с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області, вул. Центральна, 2-а;

Відповідачка-позивачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована в АДРЕСА_5 , мешканка АДРЕСА_1 ;

Відповідачка-позивачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована в АДРЕСА_7 , мешканка АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Шевчук