Справа № 420/14157/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року                                                                                                               м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді                             Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2023/000041/1 від 30.05.2023, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору          

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Аквафрост”, до відповідача, Одеської митниці, в якій позивач просить:

(1). Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №№UA500110/2023/000041/1 від 30.05.2023.

ІІ. Аргументи сторін.

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог  позивач зазначив наступне.

Позивач зазначає, що під час проведення процедури розмитнення товару 30.05.2023 його уповноважена особа звернулась до митного органу з електронною митною декларацією № 23UA500110001782U0 та пакетом документів для митного оформлення товару, який містив всі необхідні документи, що підтверджували правомірність встановлення ціни, а також надав можливі інші документи, які не входять до переліку обов`язкових документів, але підтверджують правомірність визначення митної вартості товару.

При цьому, у всіх наданих позивачем документах всі числові значення зазначені однаково та не містять жодних невідповідностей та розбіжностей між ними. Крім того, у всіх наданих до митного оформлення документах стоїть одна і та сама вартість товару і оплату проведено також за ціною, визначеною сторонами контракту і зазначеною в інвойсі та інших документах. Відповідач не довів які саме документи містять розбіжності та ознаки підробки, а тому, відмовляючи позивачу у прийнятті митної декларації та митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, та приймаючи картку відмови у прийнятті митної декларації, від митний орган допустив численні порушення вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідач безпідставно обрав другорядний метод визначення митної вартості товару, так як цей метод може бути застосований лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу.

(б) Позиція відповідача

10.07.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якомі він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник звернув увагу, що в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500110001782U0 від 30.05.2023 містились розбіжності, ознаки підробки та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

При цьому, у рішенні про коригування митної вартості № UA500110/2023/000041/1 від 30.05.2023 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Таким чином, відповідач під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500110/2023/000041/1 від 30.05.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

(в) Відповідь на відзив

12.07.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він звернув увагу, що всі кількісні та вартісні показники в наданих ним документах є тотожними, не є підробленими та не містять розбіжностей у числових значеннях. При цьому, зі змісту спірного рішення та відзиву встановлюється, що відповідач посилається на обставини, що мають формальний характер та не впливають на формування числового значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично плачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, відповідач не обґрунтував свій сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості та обраний метод її визначення, а тому безпідставно вимагав надання додаткових документів без зазначення обставин, які викликали сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості.

(г) Заперечення на відповідь на відзив

21.07.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому він зазначив, що твердження позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення не відповідає дійсності та є безпідставним, оскільки рішення складене посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України; щодо своєї форми - Рішення повністю відповідає Наказу № 598 від 24.05.2012 Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в графі 33 Рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих позивачем до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.

ІІІ. Процедура та рух справи

26.06.2023 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

03.10.2011 між Компанією «Atlantika» (Париж, Франція) як Постачальником та позивачем як Покупцем був укладений Контракт № 03-10/11, відповідно до п.1.1. якого постачальник поставляє за цим договором товар, який вказується в додатках до цього контракту.

В межах вказаного Контракту від 03.10.2011 видано інвойс № NTS-3089200323 від 17.03.2023, в якому погоджено вартість товару на умовах Інкотермс 2010 – FCA Klaipeda Литва.

30.05.2023 уповноважена позивачем особа (ТОВ «ІНТЕРТРАНС») звернулась до відповідача з електронною митною декларацію (ЕМД) № 23UA500110001782U0 та пакетом документів для митного оформлення товару №1 - заморожене сурими з риби мікс глазуроване сорт B 250up (saurida undosquamis, decapterus maruadsi) у вигляді фаршу, без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки без кісток, шкіри та плавців, неконсервоване для промислової переробки дата виготовлення 02.2023 р., термін придатності - 2 роки. Чиста вага нетто 20000 кг.  

До митної декларації позивач надав наступні документи:

- Рахунок-фактура (invoice) № NTS-3089200323 від 17.03.2023;

- Автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 25.05.2023;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 2315000859 від 27.03.2023;

- довідка про транспорті витрати № 25/05 від 25.05.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 03-10/11 від 03.10.2011;

- додаткова угода до контракту № 1-21 від 04.01.2021;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації № 9973282 від 29.05.2023;

- декларація виробника від 17.03.2023;

- ветеринарний сертифікат № LT0327056/961 від 26.04.2023.

30.05.2023 відповідав виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2023/000041/1, у п.33 якого зазначено:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) ??відповідно до пункту 1.3. розділу 1 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1-21 від 04.01.2021, де вказаний обов`язковий перелік товаросупровідних документів які постачальник повинен надавати, а саме: товарно-транспортну накладну, сертифікат походження, якісний сертифікат виробника, декларацію виробника, ветеринарний сертифікат, інвойс та пакувальний лист, проте до митного оформлення надано не було пакувального листа, ветеринарного сертифіката, якісного сертифіката виробника, що суперечить умовам контракту;

3) відповідно до пункту 5.3 розділу 5 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1-21 від 04.01.2021 зазначено, що умови оплати повинні вказуватись у інвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсі № NTS-3089200323 від 17.03.2023 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

4) з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений для митного оформлення час з урахуванням вагових характеристик, є більшим та становить: по товару № 1 – 2,5615 дол. США/кг (МД від 20.01.2023 № UA500110/2023/229), ніж заявлено декларантом 2,0615 дол. США/кг.

Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2023/000099, де зазначено про порушення глави 9 ст. 52-64 МК України.

V. Джерела права та висновки суду

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов  належить до  задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Статтею 49 Митного кодексу України  визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5  статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3  статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України  визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1  статті 51 Митного кодексу України  встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього  Кодексу.

Відповідно до частини 2  статті 52 Митного кодексу України  декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України  передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього  Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України  у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2  статті 54 Митного кодексу України  контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій  статті 58 цього Кодексу.

Зокрема,  статтею 58 Митного кодексу України  передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої  статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3  статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою  статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3  статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.

Із матеріалів справи суд встановив, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.

Так, щодо посилань  відповідача у спірному рішенні на те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що відповідно до п.6.1 контракту № 03-10/11 від 03.10.2011 товари повинні бути відправлені в експортній упаковці, що відповідає типу товару та стандарту країни постачальника.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД  37. процедура  митної декларації має бути зазначено  ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларант зазначає  ZZ00  (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

З поданих до митного оформлення документів суд встановив відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідач не довів понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року (справа №160/8775/18).

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що до митного оформлення надано не було пакувальний лист, ветеринарний сертифікат якісний сертифікат виробника, що суперечить умовам контракту, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що на законодавчому рівні відсутнє визначення пакувального листа та його складових (реквізитів).

Пакувальний лист (англ. Packing List) - супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці.

Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством не передбачено.

Також суд звертає увагу, що якісний сертифікат виробника – це довільної форми документ, який видається виробником та засвідчує якість товару, не містить відомостей числових значень товару та не може слугувати підтвердженням даних складової вартості товару.

Крім цього, згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України пакувальний лист та якісний сертифікат виробника не є первинними документами, що підтверджують митну вартість товарів та можуть бути прийнятими до уваги виключно як додаткова інформація.

Щодо ветеринарного сертифікату, то суд звертає увагу, що вказаний документ позивач надавав до митного оформлення разом із митною декларацією.

Таким чином, суд наголошує, що пакувальний лист та якісний сертифікат виробника жодним чином не впливають на вартість товару, адже не містять вартісних показників. Разом з цим, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Тому суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість товару, через ненадання декларантом вказаних документів та вважає, що позивач при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2  ст. 53 МК України.

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що відповідно до пункту 5.3 розділу 5 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1-21 від 04.01.2021 зазначено, що умови оплати повинні вказуватись у інвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсі № NTS-3089200323 від 17.03.2023 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

Так, умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі №815/329/17.

Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про терміни поставки та умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: по товару № 1 – 2,5615 дол. США/кг (МД від 20.01.2023 № UA500110/2023/229), ніж заявлено декларантом 2,0615 дол. США/кг., суд зазначає наступне.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності  МК України  не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Наведена позиція суду узгоджується з висновками  Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі № 825/648/17 тощо.

При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України  та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012  «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 808/9123/15.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 42840 від 31.05.2023.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

  1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2023/000041/1 від 30.05.2023.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аквафрост” судовий збір в розмірі 2684(дві тисячі шістсот вісімдесят п`ять),00 грн.

  Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо  апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті  295  Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк  обчислюється з дня складання повного  тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафрост», адреса: 68000, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1-Е, код ЄДРПОУ 33798852.

Відповідач: Одеська митниця, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд.21 А, код ЄДРПОУ ВП 44005631.

         Суддя                                                                                                    Оксана БОЙКО