Справа № 237/4526/21

Провадження № 1-кп/204/317/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді:                                       ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання:                     ОСОБА_2 ,

прокурора:                                                   ОСОБА_3 ,              

обвинувачених:                                                 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників:                                                         ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12020050690000579, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.07.2020, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Курахове Мар`їнського району Донецької області, громадянина України, українця, одруженого, працюючого ФОП « ОСОБА_8 », раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Соснівка Покровського району Донецької області, українки, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, не одруженої, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказана справа.

Прокурор подала до суду клопотання про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, обраних стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з визначенням альтернативи застави у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2023 року складає 1073000 грн. Клопотання прокурора обґрунтовані наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, якими передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна. Існує ризик того, що обвинувачені у разі незастосування до них запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, достовірно знаючи про тяжкість покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими, з метою уникнення відповідальності можуть переховуватися від суду та/або органу досудового розслідування. У зв`язку з не проведеним у судовому засіданні допиту свідків, існує ризик, що обвинувачені можуть впливати на свідків у кримінальному провадженні. Стороною обвинувачення не встановлено стримуючих факторів, які б свідчили що підозрюваними не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя, з огляду на ознаки, які їх характеризують. Обвинувачені впродовж тривалого часу здійснювали збут наркотичного засобу та психотропної речовини, що свідчить про схильність до вчинення кримінальних правопорушень, відтак існує відповідний ризик продовження вчинення кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні.

У судовому засіданні прокурор підтримав подані клопотання та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 – ОСОБА_7 зазначив, що сторона обвинувачення жодного разу не надала доказів на існування зазначених ризиків, зазначені ризики ґрунтуються на припущеннях. Підозра ґрунтується на показах особи, яка померла, інші свідки відсутні. З досліджених письмових матеріалів вбачається відсутність доказів причетності обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень. ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, раніше не судимий. Захисник в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінивши його на цілодобовий домашній арешт.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 зазначив, що клопотання не підлягає задоволенню оскільки ґрунтується на припущеннях, докази на існування зазначених прокурором ризиків, відсутні. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі.

Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала думку захисника.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію захисника, зазначив, що має на утриманні двох дітей, дружину, має постійне місце проживання, у зв`язку з чим просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід або зменшити розмір застави.

Вислухавши позиції учасників процесу, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 131-132, 176 КПК України, визначено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

В ході судового розгляду провадження судом встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті наркотичних засобів, передачі наркотичних засобів у місцях позбавлення волі, вчинених повторно та організованою групою, а також у використанні коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні особливо тяжких та тяжких кримінальних правопорушень.

Суд звертає увагу на те, що поняття «обґрунтована підозра» наведено в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

Враховуючи, що суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, таким чином, з огляду на наведені у клопотанні прокурора доводи, суд доходить висновку про наявність обґрунтованого обвинувачення відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України.

Вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, суддя зобов`язаний: здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду та враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Крім того, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, у випадках коли констатував порушення статті 5 Конвенції щодо розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою, протягом як досудового розслідування, так і судового розгляду, продовження строків тримання під вартою повинно ґрунтуватися на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під вартою на початковій стадії розслідування.

При розгляді клопотань, у відповідності до статті 177 КПК України, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення дійсних ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України при наявності обґрунтованої підозри.

Під час судового засідання прокурором доведено, що ризики, які були встановлені раніше, а саме: переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, а також незаконного впливу та свідків у даному провадженні, у зв`язку із перебігом судового розгляду справи продовжують існувати, тому суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких та тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути їм призначено судом у випадку визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачені можуть вживати заходів, спрямованих на переховування від суду. При цьому ризик втечі може бути розцінений ними як менш небезпечне діяння ніж покарання та процедура його виконання. Виходячи з обставин, які зазначені в обвинувальному акті, обвинувачені характеризуються схильністю до вчинення кримінальних правопорушень, відтак існує ризик, що вони можуть продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у цьому провадженні або вчинити інше правопорушення у разі не застосування до них запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою. Суд зазначає, що ОСОБА_4 характеризується відсутністю міцних соціальних зв`язків, роботи та стримуючих факторів, які б вказували на те, що нею не будуть вживатися перешкоди щодо цього кримінального провадження. Крім того, обвинувачені постійно проживають у Покровському районі Донецької області, відтак у разі незастосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вони повернуться до місця свого мешкання, поблизу якого на цей час відбуваються активні бойові дії, а агресія, яку здійснює Російська Федерація відносно України, може привести до тимчасової окупації територій та призвести до їх ухилення від кримінальної відповідальності.

Враховуючи доведеність недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів, обґрунтованості підозри, дійсних та триваючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в разі визнання їх винуватими та відсутність обставин, які не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, тому в задоволенні відповідних клопотань сторони захисту слід відмовити. При цьому, судом також враховується і та обставина, що під час розгляду заявленого клопотання стороною захисту не надано жодного належного доказу, який свідчив би про необхідність зміни вже обраного запобіжного заходу, а обставини на які посилається сторона захисту не підтверджені відповідними доказами та в даному випадку не можуть бути беззаперечними стимулюючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 5 ст. 182 КПК України, передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, враховуючи те, що ч. 2 ст. 306 КК України є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинувачених, дані про них, ризики кримінального провадження, суд доходить висновку, застава у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму буде достатньою для забезпечення процесуальної поведінки обвинувачених, з огляду на що, при цьому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстави для задоволення клопотань прокурора та продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, обраних стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України на 60 днів з визначенням застави у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01.01.2023, з покладенням у відповідності до ст. 194 КПК України певних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 331, 369- 372, 376, 392-393 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 -задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 28 жовтня 2023 року включно.

Визначити стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в кримінальному провадженні у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 1 073 000 грн.

У випадку внесення обвинуваченою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановленої застави у розмірі 1 073 000 гривень, вважати, що до неї обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави зобов`язати обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 28.10.2023 року виконувати наступні обов`язки: прибувати до прокурора або суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 28 жовтня 2023 року включно.

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в кримінальному провадженні у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 1 073 000 гривень.

У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановленої застави у розмірі 1 073 000 гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 28.10.2023 року виконувати наступні обов`язки: прибувати до прокурора або суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на них обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до них для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 01.09.2023 року.

Суддя                                                                                 ОСОБА_1