Справа № 486/74/20

Провадження № 2/486/4/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 року                         м.Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі:  головуючого  судді Далматової Г.А.,

                 при секретарях        Хеллер К.Л., Годюк А.Ю., Маляновій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини

позивач ОСОБА_1 , представник позивача  ОСОБА_4 , відповідачі ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , представник відповідача  ОСОБА_5 , треті особи орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2020 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про відібрання малолітньої дитини, повернення її за попереднім місцем проживання та визначення місця проживання дитини з матір`ю, в якій просить ухвалити рішення про негайне відібрання у ОСОБА_7 та ОСОБА_3 малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і повернути його за місцем попереднього проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , стягнути судові витрати.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що з 2010 по 2019 рік перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. З 27 грудня 2019 року шлюбні відносини припинено. В січні 2020 року вона подала до суду заяву про розірвання шлюбу. Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 27 грудня 2019 приблизно о 11:30 год. відповідач без її відома забрав сина із дитячого садочка. Пізніше вона дізналась, що він навмисно забрав сина, якого вивезе на ОСОБА_10 і зробить все, щоб вона його не побачила. 30 грудня 2019 року вона звернулась із заявою до відділення поліції, їй було запропоновано звернутися до суду. Відповідач ухиляється повідомляти де конкретно перебуває син. Станом на 14 січня 2020 року вона не бачила свого сина і не знає де ОСОБА_2 його переховує. Відповідач забрав дитину і відмовляється її повернути. Налаштовує сина проти неї, чим шкодить дитині. Вважає, що здійснюється психологічне насильство над дитиною, яку позбавили материнської турботи. Дитина не відвідує дитячий садок, гуртки, вона не знає про стан його здоров`я. Після її звернення до поліції їй стало відомо, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 безпідставно утримують її сина у своїй квартирі.

16 червня 2020 року на адресу суду від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 надійшли відзиви на позовну заяву, в якому вказують, що позовні вимоги вважають необґрунтованими та безпідставними. Їх син ОСОБА_2 та ОСОБА_6 проживали у зареєстрованому шлюбі. Вони проживали із ними в одному дворі зі сторонами та всіляко допомагали після народження сина. У позивача з`явився інший чоловік та перед Новим 2020 роком позивач забрала речі та пішла з квартири, де вони проживали. Оскільки ОСОБА_11 планував на Новий Рік поїхати із сім`єю до родичів на ОСОБА_10 , він забрав сина з дитячого садочка та поїхав, заздалегідь попередивши позивача. ОСОБА_12 розповідав, що його мама забере та вони будуть жити з якимось дядею ОСОБА_13 , дитина стала дуже замикатися в собі та не хотіла залишатись із мамою. Після повернення ОСОБА_14 з онуком після новорічних свят в м. Южноукраїнськ він побачив, що ОСОБА_15 повиносила із квартири багато речей, поводилась неадекватно, після чого ОСОБА_14 прийшов до них додому. Де і проживав із батьком. На теперішній час ОСОБА_8 проживає разом із своїм батьком у м. Одеса. Позивач на теперішній час проживає в орендованій квартирі, не має свого житла. Вважають, що визначення місця проживання дитини з позивачем буде суперечити інтересам малолітнього ОСОБА_16 , оскільки дитина отримала психологічну травму та проходила лікування і реабілітацію. З консультаційного висновку спеціаліста від 01 червня 2020 року лікарем рекомендовано відгородити дитину від матері. Просять відмовити у задоволенні позову.

16 червня 2020 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов про визначення місця проживання малолітньої дитини сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком за адресою: АДРЕСА_3 , який ухвалою суду від 16 червня 2020 року об`єднано з первісним позовом.

У зустрічному позові зазначає, що проживав у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_9 . З серпня 2019 року між ними виникли напружені відносини, у позивача з`явився інший чоловік. 09 січня 2020 року їх шлюб було розірвано. Колишня дружина познайомила їх сина із новим чоловіком, що спричинило нервові зриви у дитини. Він змушений був звернутись до медичного центру, лікар якого надав висновок, що хлопчик знаходиться у стані агресії, страху, наявні порушення сну. Згідно висновку спеціаліста дитина видужує, але потрібен контроль за емоційним станом та огородити дитину від психотравмуючого агента (матері). Син знаходиться на його повному утриманні. Він забезпечує належний рівень його життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Він зареєстрований як ФОП, його дохід в місяць складає 69500 грн. Дитина всім забезпечена. Він є співвласником квартири АДРЕСА_4 . Також у м. Києві йому на праві приватної власності належить двокімнатна квартира. Із самого народження він займався піклуванням та вихованням сина, він та його батьки майже усі дні проводили час із сином. ОСОБА_6 не має свого житла. Перед Новим 2020 роком ОСОБА_6 добровільно зібрала речі та пішла з квартири, в якій вони проживали, а він із сином з її згоди поїхали у Вінницьку область для оздоровлення дитини. За період відсутності вона кожного дня в телефонному режимі спілкувалася із сином. Коли вони повернулись додому, виявилось, що зникли речі та цінності, позивач накинулась на нього з криками. Щоб не травмувати дитину він змушений піти з дитиною до батьків. Потрапити до квартири він не зміг, та з цього приводу звернувся до поліції. Позивач працює інженером і отримує заробітну плату 17578,58 грн., орендує квартиру. У неї немає родичів у м. Южноукраїнськ, матеріальної підтримки та можливості придбати житло.

08 липня 2020 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вказує, що 27 грудня 2019 року ОСОБА_2 не попередив її та забрав дитину із садочка. І з цієї дати вона сина не бачила та нормально не спілкувалась. Замки у квартирі змінив, вона змушена була викликати поліцію, щоб забрати необхідні речі і документи та з`їхати на орендовану квартиру. Відповідач здійснює тиск на дитину, дитина ізольована. Відповідач залишав дитину із батьком-інвалідом який у присутності дитини із приятелем розпивав алкогольні напої. Фахівцями служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради відповідачу неодноразово надавалися рекомендації щодо необхідності обстеження дитини у психолога, однак він ці рекомендації проігнорував і вивіз дитину у м. Одеса. За зазначеною відповідачем адресою проживання у м. Одеса останній не проживає, доказів місця перебування дитини не надав, що дає підстави вважати, що дитина знаходиться в умовах небезпечних для життя і здоров`я. Факт наявності можливості утримувати дитину позивачем не доведено, оскільки його було звільнено з роботи, а підприємницьку діяльність він зареєстрував лише 27 травня 2020 року. Просить відмовити задоволенні зустрічного позову.

21 липня 2020 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що у відзиві позивач зазначає неправдиву інформацію про те, що він протиправно змінив місце проживання дитини і до теперішнього часу тримає сина у заручниках, не повідомляючи їй про місце знаходження дитини. Вказує,що на дитину дуже травмуючи впливають всі спроби матері побачитися, тому він не може ризикувати психоемоційним станом сина. Син ОСОБА_9 не бажає бачити свою маму, боїться її, тому що вона постійно кричить. Дитина має батьківське піклування і забезпечена всім. Просить зустрічну позовну заяву задовольнити.

01 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 надала суду додаткові пояснення.

22 лютого 2022 року позивачем надано суду клопотання про зміну позовних вимог, оскільки змінилось прізвище позивача та місце її проживання і просить викласти їх у наступній редакції: «Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 ».

Ухвалою суду від 22 лютого 2022 року вказане клопотання про внесення змін до позовних вимог позивача задоволено.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20 травня 2020 року справу розподілено судді Далматовій Г.А.

Ухвалою суду від 20 липня 2020 року у справі призначено судово-психологічну експертизу.

Ухвалою суду від 22 лютого 2022 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, орган опіки та піклування Вітовської районної державної адміністрації у Миколаївській області на орган опіки та піклування адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 серпня 2022 року було залишено без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року вказану ухвалу було скасовано, справу за зустрічним позовом направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

06 березня 2023 року в судовому засіданні відповідача ОСОБА_7 виключено із кола учасників справи, у зв`язку зі смертю /т.5 а.с. 145-148/.

13 лютого 2023 року, 20 лютого 2023 року, 06 березня та 24 травня 2023 року від ОСОБА_2 надійшли пояснення по справі, а також постійно надходили клопотання про долучення доказів після початку розгляду справи по суті.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги. До викладеного у позові додала, що з кінця 2019 року ОСОБА_2 переховує дитину, відбувається психологічне насильство над сином. Вперше після кінця грудня 2019 року вона побачила дитину під час обшуку у березні 2021 року, тоді і було встановлено місце перебування дитини. В Одесі по ОСОБА_17 виходила разом з представниками органу опіки, але дитину вона не побачила. Відповідач не надає спілкуватись з дитиною, маніпулює сином та налаштовує дитину проти неї. Історії про залишення дитини на вулиці вважає абсурдним і не розуміє, де в цей час був батько. Під час перебування у шлюбі відповідач забирав всі зароблені нею гроші, перешкоджав спілкуванню з друзями та її родичами. 27 грудня 2019 року коли відповідач забрав дитину, він телефоном сказавщо забрав ОСОБА_9 та вивіз його, щоб вона поміркувала над своєю поведінкою. У неї з дитиною були дуже теплі відносини. Під час проведення експертизи вона також не змогла поспілкуватись з дитиною. Коли вона приїждає до дитини у м.Миколаїв, двері їй не відчиняють, по телефону говорять щоб приїжджала наступного разу. Зустрічний позов не визнала.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила негайно відібрати дитину та повернути матері. Вважає, що дитина не повинна бути розлучена із матір`ю, дитина залучена до конфлікту лояльності, батько позбавив матір спілкування з дитиною, чим порушив права дитини.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, зустрічний позов підтримав. Додав, що у грудні 2019 року син сказав йому, що мати разом із ОСОБА_13 сказали, що відвезуть його до Києва. Син став погано спати та він поїхав лікувати дитину до м. Одеса, де дитині корегували зір, налагодили діяльність ЖКТ. Внаслідок хвороби COVID-19 вирішили навчати дитину дистанційно. Він всім забезпечує дитину, не перешкоджав та не буде перешкоджати позивачці у спілкуванні з дитиною. Позивачка всі три роки знала де він проживав. 15 лютого в Миколаєві до них приходили представники органу опіки та піклування, він проводив із дитиною обстеження у психолога. Під час обшуку дитина сама не хотіла іти до матері, а він не зобов`язаний налагоджувати її спілкування з дитиною. Психологи сказали, що дитині краще проживати із батьком, а дитина сказала психологам, що вона боїться матір та її чоловіків, і того, що вони залишали його на вулиці. Звертався із позовом про стягнення аліментів, але потім від позову відмовився. Звернення з позовом мало на меті подивитись реакцію ОСОБА_1 .

Представник відповідача також підтримала зустрічний позов. Пояснила, що протягом трьох років позивачка не намагалась налагодити з сином відносини. Необхідно врахувати інтереси дитини, а найкраще дитині проживати з батьком, де створені найкращі умови для проживання. Дитина прижилась у існуючому середовищі, тривалий час проживає з батьком, а при проживанні з матір`ю у дитини буде непередбачуваний емоційний стан.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області вважає, що дитині буде найкраще проживати з матір`ю, як зазначено у висновку органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області. Вважає, що дитина залежна від думки батька, та втягнута до конфлікту лояльності.

Відповідач ОСОБА_3 , представники третіх осіб органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та орган опіки та піклування адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради в судові засідання не з`являлись, про дату, час і місце судових засідань повідомлялись належним чином.

Заслухавши учасників справи та їх представників, дослідивши докази в сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 20 серпня 2010 року зареєстрували шлюб у Лівобережному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї. Після державної реєстрації шлюбу прізвища чоловіка та дружини « ОСОБА_18 » та « ОСОБА_18 » відповідно /т. 1 а.с. 4/.

ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /т. 1 а.с. 5/.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 лютого 2022 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 залишено прізвище, яке було до реєстрації шлюбу « ОСОБА_19 » /т. 1 а.с. 209-210/.

Згідно копії довідки від 10 січня 2020 року /т. 1 а.с. 6/ ОСОБА_8 відвідував комунальний заклад «Центр розвитку дитини «Гармонія» управління освіти Южноукраїнської міської ради. З 28 грудня 2019 року по теперішній час заклад не відвідує.

Відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію) станом на 10 січня 2020 року /т. 1 а.с. 7/ ОСОБА_20 зареєстрований разом із матір`ю та батьком в квартирі АДРЕСА_6 .

Згідно копії довідки № 14516 від 08 січня 2020 року /т. 1 а.с. 8/ ОСОБА_8 часто хворіє застудними захворюваннями, потребує догляду матері. На лікарняних по догляду за хворою дитиною знаходиться мати - ОСОБА_6 .

Відповідно до копії довідки-характеристики від 08 січня 2020 року /т. 1 а.с. 9/ ОСОБА_21 з 02 жовтня 2017 року відвідує комунальний заклад «Центр розвитку дитини «Гармонія» управління освіти Южноукраїнської міської ради. За період відвідування дошкільного закладу у вихованні та розвитку дитини беруть участь матір ОСОБА_6 та батько ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки ВП «Южно-Українська АЕС» від 08 січня 2020 року /т. 1 а.с. 10/ ОСОБА_6 працює в ВП «Южно-Українська АЕС» з 26 грудня 2011 року. З 26 грудня 2021 року ОСОБА_1 працює інженером ІІ категорії Відділу з кошторисно-договірної роботи Управління планування та фінансування ВП «Атопроектінжиніринг» ДП «НАЕК «Енергоатом», за місцем роботи зарекомендувала себе як ініціативний і кваліфікований спеціаліст, отримує заробітну плату /т. 3 а.с. 179-180, 181/.

Згідно копій листів Южноукраїнського відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 10 січня 2020 року /т. 1 а. с. 12, 13, 14, 67, 68, 69/ перевірку за фактом звернення щодо того, що ОСОБА_2 забрав сина та забороняє побачення із спільним сином, прогулянки сина та дідуся містом, погроз фізичної розправи, тощо, припинено.

ОСОБА_6 застрахувала свого сина ОСОБА_8 на 2020 рік /т. 1 а.с. 15/.

Згідно акту обстеження умов проживання від 13 січня 2020 року /т. 1 а.с. 16/ квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_6 , умови для перебування дитини створені належним чином. З 28 грудня 2020 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 /т. 3 а.с. 58/. Згідно акту обстеження умов проживання від 20 січня 2022 року /т. 3 а.с. 182/ квартири по АДРЕСА_5 для дитини ОСОБА_8 створені всі необхідні умови для проживання та його розвитку. З січня 2020 року дитина проживає з батьком за іншою адресою.

Відповідно до листа міського голови від 17 лютого 2020 року /т. 1 а.с. 63/ 14 лютого 2020 року представниками служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради було відвідано за фактичним місцем проживання сина ОСОБА_6 – ОСОБА_16 , який проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_7 . Батько дитини разом з сином відсутні за місцем проживання. Зі слів діда дитини, внук ОСОБА_9 разом з батьком дитини перебувають в санаторії м. Одеси.

Згідно акту обстеження умов проживання від 14 лютого 2020 року /т. 1 а.с. 64/ квартири за адресою: АДРЕСА_7 , де проживають ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , на момент відвідування батько дитини з сином були відсутні вдома. ОСОБА_7 повідомив, що внук ОСОБА_9 разом з батьком дитини перебувають в санаторії м. Одеси.

17 лютого 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12020150120000116 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Короткий виклад обставин: 17 лютого 2020 року до Южноукраїнського відділення поліції надійшла ухвала Южноукраїнського міського суду за заявою ОСОБА_6 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 самовільно, всупереч установленому законом порядку перешкоджає її спілкуванню з сином ОСОБА_22 2014 року народження /т. 1 а.с. 65/. Також є копія рапорту щодо повідомлення зі служби 102 /т. 1 а.с. 66/.

З листів Уповноваженого Президента України з прав дитини від 11 лютого 2020 року /т. 1 а.с. 70/ та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 20 лютого 2020 року /т. 1 а.с. 71-72/, вбачається, що ОСОБА_6 рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до копій листів від 13 січня 2020 року /т. 1 а.с. 242, 243/ Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області на ім`я ОСОБА_23 з приводу розпорядження дружиною спільно нажитим майном та заміну замків в квартири, перевірку по факту припинено.

Згідно відповіді на запит ОСОБА_6 /т. 1 а.с. 73/ в період з 04 лютого 2020 року по 06 лютого 2020 року ОСОБА_2 не звертався за медичною допомогою, не був госпіталізований до КНП «ЮМБЛ».

Відповідно до листа-відповіді Управління молоді, спорту та культури Южноукраїнської міської ради /т. 1 а.с. 88/ 31 січня 2020 року комісією факту про вчинення насильства по відношенню до громадянки ОСОБА_6 не встановлено. Координація дій щодо встановлення факту вчинення насильства по відношенню до дитини входить до повноважень служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради.

Згідно відповіді Южноукраїнського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 28 лютого 2020 року /т. 1 а.с. 89-90/ з лютого поточного року сім`я перебуває на обліку, як така, що знаходиться в стані розлучення, яке спричинило домашнє насильство з боку чоловіка ОСОБА_24 відносно дружини й ізолювання батьком сина від спілкування з матір`ю дитини та соціумом. Батькам рекомендовано звернутися до центру для отримання послуг юрисконсульта та практичного психолога. ОСОБА_6 та ОСОБА_25 звернулися до практичного психолога. В ході бесіди з практичним психологом ОСОБА_2 зазначав, що син ОСОБА_9 хворіє й після одужання «коли син буде готовий» він його приведе з метою визначення прихильності дитини до батьків. ОСОБА_2 жодного разу не приводив дитину до практичного психолога для проведення діагностичного обстеження дитини.

Як вбачається з консультативних висновків спеціаліста лікаря-психіатра від 14 лютого 2020 року, 04 березня 2020 року, 08 березня 2020 року, та 01 червня 2020 року /т. 1 а.с. 211, 212, 213, 235/ ОСОБА_21 був на прийомі у лікаря із батьком. Скарги на те, що між батьками процес розірвання шлюбу, у дитини порушення сну, страх. Призначено лікування.

Відповідачем надано висновок за результатами нейропсихологічного дослідження дитини ОСОБА_16 30 березня 2020 року та 28 травня 2020 року /т. 1 а.с. 214-215, 229-231/, додано протоколи обстеження із записами /т. 1 а.с. 216, 217-220, 232, 233-234/.

Відповідачем також надано копії путівок про проходження процедур, процедурної картки, листків проходження процедур, копії витягу з медичної карти стаціонарного хворого /т. 1 а.с. 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227-228/.

З 27 травня 2020 року ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем /т. 1 а.с. 236, 237, т.3 а.с.229, т.4 а.с.22-27/.

Згідно копії свідоцтва про право власності /т. 1 а.с. 238, 239, 240/ квартира АДРЕСА_6 належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_2 , ОСОБА_28 , по 1/6 частці кожному.

В матеріалах справи є копія консультаційного висновку спеціаліста від 03 серпня 2020 року /т. 2 а.с. 67/ пацієнт ОСОБА_21 .

Згідно копії договору оренди від 15 травня 2020 року /т. 2 а.с. 100-101/ ОСОБА_2 орендував квартиру по АДРЕСА_3 з 15 травня 2020 року по 31 грудня 2020 року, а з 01 вересня 2020 року по 01 березня 2021 року – квартиру АДРЕСА_8 /т. 2 а.с. 102/.

Згідно довідки від 21 липня 2020 року /т.2 а.с. 103/ ОСОБА_8 з 01червня 2020року відвідує як індивідуальні, так і групові заняття з сенсомоторної корекції.

Відповідно до актів про проживання від 17 вересня 2020 року та від 08 вересня 2020 року /т. 2 а.с. 104, 105/ ОСОБА_2 разом зі своїм сином ОСОБА_8 проживав за адресою: АДРЕСА_3 з 15 травня 2020 року по 31 серпня 2020 року, а по АДРЕСА_9 .

Також надано копію медичної карти дитячої офтальмології ОСОБА_8 із копією фіскального чеку без вказівки прізвища кому проводилось лікування /т. 2 а.с. 106-112, т. 3 а.с. 235 зв.-239, т. 4 а.с. 17-20/.

Згідно довідки дитячого центру «Драбинка знань» з 01вересня 2020 року ОСОБА_21 відвідує курс з підготовки до школи при дитячому центрі. Дитина виглядає охайно, сумлінно виконує домашнє завдання згідно віковому розвитку /т. 2 а.с. 125, т. 3 а.с. 240, т. 4 а.с. 21/.

Згідно заявки про приєднання до Публічного договору про надання освітніх послуг від 01 вересня 2021 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_8 уклав договір про надання освітніх послуг із ТОВ «Одеська приватна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Сходження» /т. 3 а.с. 241, т. 4 а.с. 15, т. 4 а.с. 16/.

ОСОБА_8 навчається у 1 класі у ТОВ «Одеська приватна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Сходження» з 01 вересня 2021 року /т. 3 а.с. 241 зв., т. 4 а.с. 13/, вказаним закладом надано характеристику хлопчика /т. 3 а.с. 242, т. 4 а.с. 14/.

ОСОБА_2 як докази надавались копії чеків, заяв та квитанцій, деякі із них на ім`я ОСОБА_18 /т. 3 а.с. 244-250, т. 4 а.с. 3-12/ на відвідування лікарів, зоопарку, атракціонів, купівлю товарів.

При цьому суд вважає природнім такі витрати для того з батьків, з ким проживає дитина, особливо, якщо інший з батьків обмежений у спілкуванні з дитиною.

Свідок ОСОБА_29 пояснила, що працює у ЦРД «Гармонія» та була вихователем ОСОБА_9 . З вересня 2019 року по грудень 2019 року мати частіше забирала дитини із садочка. Дитина завжди була доглянута. Хлопчик любив і маму, і тата, однак більш емоційно був прихильний до матері. Мама в садок приводила і забирала сина, приводила і забирала його на процедури. Батька ОСОБА_9 бачила рідше. Коли хлопчик приходив у садочок після хвороби, то розповідав, як він проводив час із мамою, читав, тощо. Складалось враження, що більше часу проводив із мамою. ОСОБА_1 називав «мамою», а не по імені. Коли дитина ходила в садочок, бабусі й дідуся вона не бачила, а побачила, коли бабуся прийшла в садок і просила дати показання у суді. 27 грудня 2019 року мати привела дитину в садок. Вона в той день працювала в 1 зміну. Їй зателефонувала другий вихователь і повідомила, що ОСОБА_9 дуже рано забрав із садочка тато. Після цього вона телефонувала татові, щоб дізнатись, де дитина, однак тато трубку не брав.

Свідок ОСОБА_30 пояснила, що знайома із сім`єю позивача з 01 квітня 2014 року, дружили сім`ями. Відносини на перший погляд звичайні, однак відповідач інфантильний, самостійно не приймає рішення. Наприклад, виділяв гроші позивачу, хоча вона працювала, вказував як готувати, з ким дружити, забороняв кар`єрний зріст, домашніх тварин, погано відкликався про сім`ю позивача, хоча вони звичайні люди. Між дитиною і матір`ю були прив`язаність. Дитина називала позивача мамою, мамочкою, не за іменем. Бабуся і дідусь часто спілкувались із дитиною, позивач погано про них не говорила. Коли дитина йшла до бабусі, ОСОБА_15 давала їжу дитині. Вона була за кордоном, і в цей час ОСОБА_1 повідомила, що її дитина зникла, батько прийшов у садок і забрав звідти сина. Коли прийшла в квартиру, замки була змінені. До цього часу дитина була життєрадісна, весела. Вона час то бувала у них вдома, їздили сім`ями на дачу, на природу. Побут тримався на ОСОБА_31 , однак відповідач завжди ставив своїх родичів на 1 місце. ОСОБА_3 зустріла її у магазині і говорила їй про те, як вона могла писати в протоколах в поліції, та чинила на неї тиск.

Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою сім`ї ОСОБА_18 . 27 грудня 2019 року вранці позивач відводила дитину в дитячий садок. В обідній час зателефонувала ОСОБА_1 і повідомила, що ОСОБА_2 забрав дитину із садочка і запитала, чи не бачила я їх у дворі. Позивач з 12 до 13 прийшла на обід, однак замки у квартирі АДРЕСА_10 , де вони проживали, замінені. Всю обідню перерву позивач провела у неї, а з обіду поїхала автобусом на роботу. Мацак ОСОБА_14 зателефонував і сказав, що він забрав технічних паспорт на автомобіль, що його немає у місті, він з дитиною поїхав. Однак після 13-ї год. вона чула, що хтось ходив по квартирі ОСОБА_18 , лилась вода та бачила, як відповідач вибігав із сумками. Дитини з ним не бачила. ОСОБА_1 після роботи повернулась до них, залишилась у них, викликали поліцію і зламали замок. Вона зайшла в квартиру із позивачем після того, як зламали замок. До цього на вихідних вони пили чай сім`ями. Женя все робив з мамою. Коли якісь питання виникали у дитини, все запитував у мами. Називав позивача мамою, цілував та обнімав її. Коли дитина хворіла, ОСОБА_15 була із ним на лікарняному, оскільки вона працювала в реєстратурі дитячої поліклініки, то знала про це. Зі слів ОСОБА_33 вона віддавала картку із заробітною платою чоловіку і він видавав їй гроші.

Свідок ОСОБА_34 суду пояснила, що працює лікарем-педіатром. ОСОБА_21 із народження був на її дільниці. Мати хлопчика дбайливо ставилась до сина, завжди приводила на щеплення і планові огляди. Потім коли дитина пішла в садок, приблизно раз в 2-3 місяці приходили в лікарню. Дитину в лікарню приводила тільки мати. На лікарняний теж завжди ходила тільки мама. Дитина була контактна. Вона в січні 2020 року приходила в складі комісії виконкому як дільничний лікар. Того разу дитина її не впізнала, хоча раніше завжди добре впізнавав і добре відносився. Дитина була напружена. У вересні 2020 року вона також прийшла в складі комісії відвідати дитину по АДРЕСА_11 , яка на 6 поверсі 3-кімнатна квартира, під час цього завжди був присутній батько і дідусь дитини. Наодинці не дозволили бути із дитиною.

Свідок ОСОБА_35 суду пояснила, що вона є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_7 . Їй відомо, що ОСОБА_36 забрав дитину, оскільки його дружина його зрадила. ОСОБА_1 знала, що відповідач поїхав до родичів святкувати Новий Рік. Відповідач запропонував їй, щоб вона влаштувала дитину в санаторій. Позивач знала, що дитина знаходиться у м. Одеса за її місцем проживання. Потім ОСОБА_14 орендував квартиру і дитина лікувалася в санаторії. Коли ОСОБА_36 із сином приїхали у м. Одесу, дитина була замкнута. Позивач знала, що дитина знаходиться у м. Одеса за її місцем проживання. ОСОБА_36 порядна людина, трепетно відноситься до дитини. Відповідач познайомився із ОСОБА_37 та вони проживають разом. ОСОБА_38 піклується про дитину, а дитина нормально відноситься до ОСОБА_39 . Коли ОСОБА_36 пропонував сину поспілкуватись по телефону із матір`ю, хлопчик відмовляється спілкуватись із матір`ю.

Свідок ОСОБА_40 суду пояснив, що працював із ОСОБА_41 та зараз у дружніх відносинах. ОСОБА_14 було не все одно як виховувати дитину, він запитував у нього про виховання дітей та про додатковий заробіток. 10% заробітку ОСОБА_11 віддавав на благодійність. Йому відомо, що відповідач дбайливо ставився до дружини, просинався у вихідний день, пилососив автомобіль, прогрівав, щоб ОСОБА_15 могла їздити. Щодо відпочинку, то відповідач його організував сам. Також йому відомо, що ОСОБА_14 купив дружині велосипед. Сина він записав на хокей, курси розвитку дитини. Дитину на вулиці бачили разом із ОСОБА_14 , а за нею не бачили. Коли у родині почалися розлади, ОСОБА_14 зайнявся спортом та намагався налагодити відносини. Після переїзду до м. Одеса ОСОБА_36 дитину влаштував у садочок і намагався, щоб дитина не чула їх неприємних розмов із ОСОБА_42 . Говорив, що у нього вдома обшуки. А потім повідомив, що у нього з`явилась підтримка у вигляді ОСОБА_39 . По телефону він чув, як дитина називає ОСОБА_43 мамою. ОСОБА_36 був нормальним батьком, спокійним завжди, а ОСОБА_15 булла емоційною, кричала. ОСОБА_14 йому розповідав всю інформацію, а ОСОБА_15 говорила з її точки зору. 11 січня 2020 року ОСОБА_14 прийшов до нього на День народження із сином, дитина нормально себе почувала.

Свідок ОСОБА_44 суду пояснила, що вона є співмешканкою ОСОБА_2 та живуть вони у м. Одеса близько трьох років. ОСОБА_36 орендує житло у м. Одеса. Його син до неї потягнувся, при ній про матір не згадував. Відповідач - дуже турботливий батько. Протягом трьох років вона виконувала роль матері хлопчика. Після проведення обшуків вони з дитиною відвідували психолога. Декілька місяців назад ОСОБА_45 їй розповів, що він ввечері гуляв на вулиці, зустрічали дядю ОСОБА_46 і інших дядь і тьоть разом із мамою, які вживали алкогольні напої. В цей час дитина залишалась на вулиці на лавці. Виходив дядя ОСОБА_47 і погрожував йому кулаком, що буде його бити. Дитина розповідала, що до позивача приходив не тільки д. ОСОБА_47 . Розповідав, що його двічі била матір лопаткою для взуття і головою. Потім у матері з`явився дядя Пєтя. Мама говорила йому, щоб він не розповідав про це татові, оскільки дядя Пєтя буде його бити. Хлопчик казав, що йому тоді було 4 роки. ОСОБА_1 не приймала участі у житті дитини всі ці три роки. Позивач її била у м. Одеса, але з цього приводу в поліцію вона не зверталась. Зазначила, що вони дають дитині вибір спілкуватись із мамою чи ні. Дитина гуляє із мамою та декілька місяців спілкується із мамою. ОСОБА_9 загадує декілька років бажання виграти суд і залишитись із татом. Вони із ОСОБА_48 дали хлопчику читати позов, після чого він сказав, що мама його не любить, не запитує про його відчуття та бажання. Коли він був маленьким, він вважав, що це нормально, коли тато йде, до мами приходять інші чоловіки, які погрожують йому, що будуть його бити. Відповідач не чинив перешкоди у спілкуванні із дитиною. Коли ОСОБА_49 телефонувала, вона завжди запитувала, коли він поверне гроші. Дитини сам каже, що не хоче із нею бачитись. ОСОБА_1 не приймає матеріальної участі в утриманні ОСОБА_9 . Позивач одного разу принесла хлопчику подарунки, а потім з ними ж і пішла. Женя сам через ОСОБА_14 передає матері, як їй телефонувати через день чи щоденно. Зараз Женя 1 раз на тиждень у понеділок телефонує. На стягнення аліментів вони не подавали документи, оскільки факт матеріальної участі матері в їх сім`ї не важливий.

Відповідно до копії відповіді Малиновської окружної прокуратури на адвокатський запит /т.2 а.с. 238/ в провадженні дізнавача СД відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_2 за ст. 356 КК України. 11 червня 2021 року вказане кримінальне провадження зупинено у зав`язку з оголошенням у розшук підозрюваного. Крім того, в провадженні слідчого СВ відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом зникнення малолітнього ОСОБА_8 . До вказаного листа додано корпії відповідних витягів із ЄРДР /т. 2 а.с. 239-240, 241/.

Згідно копії протоколу обшуку від 12 травня 2021 року /т. 2 а.с. 242-246/ за участю потерпілої ОСОБА_1 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_12 та встановлено місцезнаходження малолітнього ОСОБА_8 за вказаною адресою.

В судовому засіданні було відеозапис проведення зазначеного обшуку /т. 2 а.с. 195, 196, т.3 а.с.115/, з якого вбачається хід проведення обшуку, складання слідчим протоколу обшуку після проведення обшуку, при цьому ОСОБА_2 агресивно себе поводить та не впускає матір до дитини навіть передати подарунки.

В судовому засіданні також було досліджено диск із відеозаписом зустрічі ОСОБА_1 із сином 23 жовтня 2021 року та аудіозаписом розмов, що супроводжували зустріч /т. 3 а.с. 81/.

Із досліджених в судовому засіданні аудіозаписів телефонних розмов між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх малолітнім сином вбачається, що дитина відмовляється від спілкування з матір`ю поки та не надасть згоду на виїзд дитини за кордон для відпочинку /т.3 а.с. 189/.

Згідно висновку експертів №20-6365 за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 25 листопада 2021 року /т. 3 а.с. 96-112/ сімейна ситуація, що склалася у родині ОСОБА_8 негативно впливає на його емоційний стан, через гострий конфлікт між батьками, до якого дитина залучена. Психічний розвиток ОСОБА_8 в цілому відповідає його віку. Дитина відчуває себе благополучно поряд з батьком. Поява матері викликає в ОСОБА_9 гострі негативні відчуття через залучення дитини до конфлікту лояльності (дитина відкидає матір). Ставлення дитини до матері є наслідком комплексу факторів та обставин: конфліктного розлучення батьків, впливу з боку батька, актуальною ситуацією конфлікту батьків, поєднаного з інтервенцією до життя дитини сторонніх осіб (поліції тощо).

У ОСОБА_2 та ОСОБА_50 не встановлено індивідуально-психологічних особливостей, які можуть мати негативний вплив на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини. Недоліки виховних концепцій батьків не є критичними, мають потенціал вирішення за допомогою психолога. Негативний вплив на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини може мати розлучення дитини ( ОСОБА_8 ) з батьком ( ОСОБА_2 ). Умови виховання батька можуть призвести до повної втрати дитиною стосунків з матір`ю, що буде мати негативні наслідки в його подальшому дорослому житті. Умови виховання матері можуть призвести до втрати (повної або часткової) стосунків з батьком. При встановленні місця проживання дитини разом з матір`ю, є ризик психологічного травмування дитини під час її відібрання, ризик роз`єднання ОСОБА_9 з батьком та відповідна його втрата, що так само буде мати травмувальний вплив на дитину. Оцінка сімейної ситуації малолітньою дитиною ОСОБА_8 має ознаки залежності від впливу з боку батька - ОСОБА_2 . Ставлення кожного з батьків ( ОСОБА_51 і ОСОБА_2 ) до їх спільної дитини ( ОСОБА_8 ) є люблячим та турботливим.

Виходячи з індивідуально-психологічних особливостей, емоційного стану, рівня розвитку дитини, експерти вважають, що найліпшим інтересам дитини, з психологічної точки зору, відповідає: проживання дитини з батьком за умов обов`язкових зустрічей з матір`ю (обов`язкового відновлення дружніх стосунків з нею), обов`язкове проходження ОСОБА_2 та ОСОБА_50 консультацій з психологом та проходження ними сімейної медіації. ОСОБА_21 на цей час має щире бажання проживати разом з батьком.

Сімейна ситуація, що склалася у родині ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), негативно впливає на його емоційний стан, через гострий конфлікт між батьками, до якого дитина залучена. Психічний розвиток ОСОБА_8 в цілому відповідає його віку. Дитина відчуває себе благополучно поряд з батьком. Поява матері викликає в ОСОБА_9 гострі негативні відчуття через залучення дитини до конфлікту лояльності (дитина відкидає матір). Ставлення дитини до матері є наслідком комплексу факторів та обставин: конфліктного розлучення батьків, впливу з боку батька, актуальною ситуацією конфлікту батьків, поєднаного з інтервенцією до життя дитини сторонніх осіб (поліції тощо).

У ОСОБА_2 та ОСОБА_50 не встановлено індивідуально-психологічних особливостей, які можуть мати негативний вплив на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини. Недоліки виховних концепцій батьків не є критичними, мають потенціал вирішення за допомогою психолога.

Негативний вплив на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини може мати розлучення дитини ( ОСОБА_8 ) з батьком ( ОСОБА_2 ).

Суд бере до уваги той чинник, що висновок комплексної судової психологічної експертизи було зроблено після того, як дитина майже два роки не бачила матір та нормально не спілкувалася з нею.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради від 22 вересня 2020 року про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , /т. 2 а.с. 150-152/ було встановлено, що батько дитини не виконує рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 22 січня 2020 року № 38 про визначення способу спілкування ОСОБА_6 з її малолітнім сином, переховує дитину від матері, пояснюючи це тим, що син не хоче спілкуватися з матір`ю. Орган опіки та піклування Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_8 з матір`ю ОСОБА_52 . При проведенні бесіди з батьком дитини він стверджував, що син боїться матері, не хоче її бачити. Дані ствердження робилися в присутності дитини, відчувався тиск на малолітнього ОСОБА_16 . ОСОБА_2 навмисно приховував місце свого проживання. У телефонних розмова їх вигадує нову причину відмови в обстеженні житла. За адресою, вказаною в позовній заяві не проживав та не проживає, точну адресу відмовляється надавати, оскільки боїться, що в нього заберуть дитину. Орган опіки та піклування Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_8 з матір`ю ОСОБА_52 .

Із висновку органу опіки і піклування Южноукраїнської міської ради /т. 4 а.с.168-172/ від 27 липня 2022 року, вбачається наступне. Комісією встановлено, що обоє батьків здатні до виконання своїх батьківських обов`язків, забезпечити потреби дитини, належні умови проживання та виховання, але батько ОСОБА_2 самовільно змінив місце проживання малолітнього ОСОБА_9 , фактично усунув матір ОСОБА_1 від вільного спілкування та виховання сина, належного виконання батьківського обов`язку через залучення дитини до конфлікту лояльності, що має наслідком відкидання матері, небажання та невжиття заходів до врегулювання конфлікту, налагодження взаємостосунків із матір`ю, така поведінка батька не відповідає інтересам малолітньої дитини. На думку комісії, не доведено обставин, що повернення дитини до матері загрожує життю та здоров`ю ОСОБА_9 . Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради вважає за доцільне затвердити висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 04 серпня 2023 року, враховуючи бажання та думку дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне проживання малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 . У дитини в присутності батька відібрано письмову заяву про бажання проживати разом із батьком. У висновку зазначено, що це питання розглядалось тричі на засіданнях комісій. Зазначають, що думка дитини може бути обумовлена тривалим проживанням дитини виключно з батьком, невиконанням рішення виконкому Южноукраїнської міської ради від 22 січня 2020 року №38. Дитина збуджена, знервована, потребує психологічної допомоги /т.6 а.с. 157, 158, 159-161, 182, 183-187, 188-191/.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 6 - ч. 9 ст. 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 141 СК України закріплено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.

Положеннями ст. 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини необхідно розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Згідно принципу 6 вказаної Декларації малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, та у постанові Верховного Суду від12 січня 2022 року у справі № 663/724/19.

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №761/25544/19 (провадження № 61-20015св21).

Звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач самовільно вивіз дитину їх спільного місця проживання, переховував сина від позивача та позбавив його материнської турботи, з чим суд погоджується.

В силу свого віку малолітній дитині безумовно потрібна материнська турбота, оскільки між дитиною та матір`ю з самого народження існує тісний зв`язок, розірвання якого може потягти за собою негативні наслідки у фізичному та емоційному розвитку дитини.

Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 203 від 27 липня 2022 року затверджено висновок органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8  із матір`ю та недоцільність із батьком. Аналогічний висновок надано і органом опіки та піклування Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради, з якими суд погоджується.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 самовільно забрав сина з дитячого садочка, та не надавав можливості зустрічатися та спілкуватися позивачці із сином, що підтверджується поясненнями свідків, висновком органу опіки та піклування Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради, витягом про внесення відомостей до ЄРДР за ст.115 КК України, відеофіксацією обшуку.

Суд критично ставиться до пояснень відповідача про обізнаність ОСОБА_1 про місце перебування сина, оскільки це спростовується в тому числі висновком орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради /т.2 а.с. 150-152/, який також докладав зусиль для встановлення місця перебування дитини та від якого відповідач переховував місце проживання, переховував дитину, що відображено у висновку.

Відповідач тривалий час переховував дитину від матері та обмежував і обмежує матір у спілкування з дитиною, а ОСОБА_1 зверталась до правоохоронних та інших органів із заявами про застосування щодо неї відповідачем домашнього насильства, а також за фактом зникнення малолітнього ОСОБА_8 .

Самовільна зміна проживання дитини у такий агресивний спосіб, до якого вдався відповідач, та не надання можливості зустрічатися та спілкуватися позивачці із сином суперечить сімейним цінностям, які полягають в повазі один до одного та як найкращому вихованні дитини, ураховуючи інтереси дитини.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається зі згоди батьків, а по досягненні дитиною 10 років - зі спільної згоди батьків та самої дитини. По досягненні дитиною 14 років, коли батьки проживають окремо, місце проживання визначається дитиною.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, ситуації, яка склалась у сім`ї та обстановці у якій перебуває дитина, дитина не зможе об`єктивно, незалежно та вільно висловити свою думку.

Створювані батьком протягом тривалого часу перешкоди для матері у вихованні та спілкуванні із сином руйнують його зв`язки зі своєю сім`єю, до якої належить як батько, так і матір, а отже, в даному конкретному випадку, така поведінка відповідача суперечить сімейним цінностям та не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів малолітнього ОСОБА_9 , який через свій ранній вік починає все більше сприймати нову співмешканку батька як рідну матір та відторгати матір, вважати її поганою людиною, що відображається також при зверненні до неї « ОСОБА_53 ».

Суд відноситься критично до показань свідків  ОСОБА_54 , оскільки вона є родичем відповідача.

Суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_55 щодо розповідей дитини про залишення дитини ще у дошкільному віці на вулиці самого для зустрічей матері із дядями - знайомими мами, тілесних покарань, оскільки при проведенні експертизи цю інформацію дитина не відкрила, а лише повідомляла, що одного разу до них приходив дядько ОСОБА_47 та вони з мамою розмовляли на кухні /т.3 а.с.107 зв/, дитині не зрозуміло слово "шлепать", тому суд також вважає, що дитину не били /т.3 а.с.107/. При проведенні експертизи дитина характеризує ОСОБА_55 як особу, яка любить посідіти у телефоні та дивитись фільми, з ним не грає /т.3 а.с.107/.

Суд також критично ставиться до пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_16 щодо побиття дитини матір`ю, залишення дитини на вулиці та залякування дядею ОСОБА_56 , і вважає це домислами відповідача, які в подальшому могли спроєцируватись у дитини, оскільки дитина, як зазначалось вище, під час експертизи не згадувала ці події, а в подальшому дитина можливо з урахуванням впливу батька, для відеозапису на прохання батька відтворює цю інформацію.

Експертом зроблено припущення, що дитина найбільш емоційно близька та відкрита до діда, який є для нього найбільш авторитетною людиною /т.3 а.с.107 зв/

Суд не погоджується із висновком експертизи в частині визначення місця проживання дитини із батьком, оскільки між батьками склались неприязні відносини, експертиза проводилась в той час, коли дитина вже декілька років проживала із батьком, який насильно розлучив дитину із матір`ю.

При цьому суд вважає. що у ОСОБА_1 до 27 грудня 2019 року були теплі стосунки та міцний зв`язок із сином, що підтверджується поясненнями дільничного педіатра та вихователя у дитячому садку, ці особи не є заінтересованими та не перебувають у сімейних або дружніх стосунках із сторонами.

Аналізуючи всі зібрані докази, суд приходить до висновку, що своєю поведінкою ОСОБА_2 сприяє відчуженню матері від сина. Експерт у висновку ще в 2021 році зазначає про необхідність проживання з батьком за обов`язкових зустрічей з матір`ю та обов`язкового відновлення дружніх стосунків. При цьому за цей час розмови між матір`ю та дитиною продовжують вестись у гучному режимі телефону, фіксуються на відео. Дитину продовжують втягувати до конфлікту між батьками, і відповідач, всупереч рекомендацій експерта, не сприяє та не намагається, а навіть перешкоджає налагодженню відносин із матір`ю, що вбачається із відеозаписів, досліджених в судовому засіданні. Ще під час обшуку ОСОБА_44 більше за відповідача перешкоджає проведенню обшуку, ОСОБА_2 пасивно ставиться до активної ролі ОСОБА_44 , а сама поведінка ОСОБА_44 сприяє загостренню ситуації та призводить до переляку дитини, при цьому відповідач не сприяє спілкуванню сина із матір`ю /т. 2 а.с. 195, 196, т.3 а.с.115/.

Також із відеозапису візиту ОСОБА_1 вбачається, що візит розпочався із конфлікту, який тривав доволі довгий час, а потім ОСОБА_2 та ОСОБА_55 питають у дитини чи бажає він бачити матір. ОСОБА_1 намагається спілкуватись з дитиною через двері. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_44 постійно втручаються в розмову, у коридорі ехо і з відеозапису зрозуміло, що дитина з високим ступенем вірогідності чує всі розмови, оскільки відповідає на запитання ОСОБА_57 . Дитина нервує, ОСОБА_2 та ОСОБА_44 постійно питають, чи все в нього добре. Дитина починає докоряти матері, що вона ОСОБА_58 називає співмешканкою (разом з тим, під час обшуку ОСОБА_55 сама говорила що вона ніхто ОСОБА_2 ). У ОСОБА_44 провідна роль у розмові, ОСОБА_2 , навіть, турбується, щоб враховувалась її думка. ОСОБА_2 та ОСОБА_44 відмовились передати подарунки дитині. ОСОБА_1 весь час буда в приниженому стані, що не сприяє підвищенню авторитета матері та налагодженню стосунків /т.3 а.с.81/.

Таким чином, батько втягує дитину в загострення конфлікту, постійно проводячи бесіди по телефону у гучному режимі, сприяє маніпулюванню сина матір`ю (буде розмовляти, якщо вона надасть дозвіл на перетин кордону для відпочинку у Єгипті), розповідаючи дитині все про те, що відбувається, доводять до відому дитини зміст позову та судових засідань.

Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради в тому, що дитина дуже залякана, та дуже залежна від думки батька, яку останній не намагається скривати від дитини. А свій обов`язок по сприянню налагодження стосунків із матір`ю перекладає на 7-ми річного сина, стверджуючи, що в них все вирішує дитина.

Суд бере до уваги думку дитини щодо проживання з батьком, разом з тим, враховує наступні чинники. По-перше, ОСОБА_2 самостійно, у грубий спосіб змінив місце проживання дитини, що, безумовно, викликало стрес, дитина тривалий час не проживала із матір`ю, не бачила матір, не спілкувалась з нею у спокійних та нормальних умовах. Візити ОСОБА_1 та телефонні розмови з нею супроводжуються конфліктами. По-друге, дитина залежить від думки батька, що відобразилось у висновках експерта та висновку органу опіки та піклування Миколаївської міської ради. Заява про бажання проживати з батьком відібрана у дитини у присутності батька. По-третє, дитина перебуває у важкому емоційному стані, що підтверджується окрім висновку органу опіки та піклування Миколаївської міської ради, поведінкою ОСОБА_59 в судовому засіданні. Так, при спробі спілкуватись з дитиною в судовому засіданні, ОСОБА_21 взагалі відмовлявся від спілкування без батька, він плакав, чіплявся за батька, зазирав йому в очі, з ним не можливо було взагалі встановити будь-який контакт. Внаслідок такої реакції суд ухвалив не допитувати дитину в судовому засіданні. Під час перерви при намаганні спілкуватись дитиною з метою її заспокоїти, дитина дуже агресивно поводила себе, кричала.

Беззаперечно, ОСОБА_21 бажає жити у люблячому оточенні та бажає мати повну сім`ю. Такі бажання є природними та притаманно будь-якій дитині.

Суд погоджується з тим, що обидва батьки люблять свою дитину, створили умови для її проживання, але дитину втягнуто до конфлікту лояльності, що негативно позначилось на її емоційному стані.

Суд бере до уваги рекомендації психолога, висловлені у висновку експерта, що для спокою дитини спочатку потрібно налагодити стосунки із матір`ю, а потім встановлювати з ким дитині буде найкраще жити.

Судова експертиза була проведена наприкінці 2021 року. З того часу сторони не налагодили стосунки між собою та відповідач, як особа, з якою проживає дитина, не сприяє налагодженню відносин з матір`ю, а навпаки, сприяє відторгненню матері дитиною. Суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_2 затягував проведення експертизи, не завжди давав експертам сам на сам спілкуватись з дитиною, що відображено у висновку та клопотаннях /т.2 а.с.209, 213/. Відповідач постійно розповідає дитині про те, що відбувається між сторонами, а також надає інформацію щодо судових засідань. Сторонами не надано доказів того, що між ними налагоджуються стосунки, що вони сприяють налагодженню стосунків із матір`ю. Навпаки, складається враження, що конфлікт загострюється.

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19 зроблено висновок, що перешкоджаючи матері у спілкуванні із сином, позбавляється належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращім інтересам дитини.

Процесуальна та побутова поведінка відповідача, незважаючи на те, що він займається вихованням та утриманням дитини, не свідчить про виконання рекомендацій експерта, відбувається повне відчуження дитиною матері, дитина перебуває у дуже нервовому стані.

Отже, на думку суду, залишення дитини у тому середовищі, в якому вона перебуває, може безповоротно негативно вплинути на емоційний стан дитини та прийняття матері.

ОСОБА_21 навчається дистанційно, тому звичне для нього оточення у школі розірвано не буде, оскільки такого оточення не існує. Будь-які гуртки дитина може відвідувати за іншим місцем проживання.

З урахуванням поведінки батька, суд вважає не можливим поступове звикання дитини до проживання з матір`ю.

За викладеного, суд приходить до висновку, що встановлення місця проживання дитини з матір`ю відповідатиме найкращим його інтересам, тому вимоги позивача правомірні, а первісний позов підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу, що ухвалення такого рішення не може свідчити про позбавлення відповідача ОСОБА_2 можливості здійснення реалізації його прав та обов`язків як батька та участі у вихованні, утриманні сина, він не буде обмежений у належному йому праві на спілкування з сином, турботи щодо дитини.

Стосовно позовних вимог про негайне відібрання дитини, суд приходить до наступного.

За положеннями статті 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

Положення ст. 162 СК України покликані захистити права того з батьків, з ким на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання.

Аналогічний правовий висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19).

Разом з тим, на час звернення позивачки до суду із позовом про відібрання дитини сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який пізніше було розірвано рішенням суду. Позивачка вимоги про повернення дитини пред`являла до ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Отже, по суті між сторонами наявний спір про визначення місця проживання дитини, дитина перебуває із батьком, тому, підстави для застосування статті 162 СК відсутні.

Враховуючи, що первісний позов в частині визначення місця проживання дитини задоволено, зустрічний позов задоволенню не підлягає, оскільки позови взаємовиключні.

Крім того, суд зазначає, що батько дитини не обмежений у належному йому праві на спілкування з сином, турботи щодо дитини та участі у його вихованні і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за одну вимогу у розмірі 840,80 грн. Судові витрати за решту позовних вимог за первісним позовом покладається на позивача. Судовий збір за зустрічним позовом. покладається на відповідача ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визначення місця проживання дитини.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю  ОСОБА_1 , яка на теперішній час проживає за адресою:  АДРЕСА_5 .

Відмовити в позові ОСОБА_1 в частині негайного відібрання у ОСОБА_3 малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і повернення його за місцем попереднього проживання.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Повне рішення буде складено протягом десяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Київ, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Первомайськ, Миколаївської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_14 , проживає за адресою: АДРЕСА_15 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка м. Апостолове, Дніпропетровської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_16 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне найменування третьої особи: орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Європейська, б.48, м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, 55002, ЄДРПУО 20910974.

Повне найменування третьої особи: орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, пр. Добровольського, 106, м. Одеса. 65025, код ЄДРПОУ 26303235.

Повне найменування третьої особи: орган опіки та піклування адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, пр. Богоявленський, 314, м. Миколаїв, 54050; виконавчий комітет Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 04056612.

Суддя Южноукраїнського

міського суду                                                                 Г. А. Далматова

________________

Повне рішення складено 30 серпня 2023 року.