ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.03.2007 Справа № 32/410
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді | Білецька Л.М. (доповідач) |
суддів | Науменко І.М., Голяшкін О.В. |
при секретарі судового засідання: | Прокопець Т.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача | Книшенко Едуард Миколайович представник, довіреність №1 від 30.01.07 |
від відповідача: | Мороз Поліна Василівна представник, довіреність № 3 від 04.01.07 |
від третьої особи: | Іванченко Ірина Сергіївна представник, довіреність б/н від 01.03.07 |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіко”, м. Дніпропетровськ |
на рішення | від 30.11.06р. |
господарського суду | Дніпропетровської області |
у справі | № 32/410 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіко”, м. Дніпропетровськ |
до | Акціонерного товариства відкритого типу “Концерн “Весна”, м. Дніпропетровськ |
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Фонд державного майна України, м.Київ |
про | Визнання договору оренди недійсним |
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.06р. у справі №32/410 (суддя Васильєв О.Ю.) в задовленні позовних вимог ТОВ “Сіко”, м. Дніпропетровськ – відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства України, та укладений належним власником – акціонерним товариством відкритого типу “Концерн “Весна”. Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідачем та третьою особою надані належні докази права власності АТВТ “Концерн Весна” на приміщення, що передавалися в користування позивачу за оспорюваним ним договором оренди; натомість позивачем не надано належних доказів в підтвердження обставин , викладених ним в позовній заяві , або доказів належності вищезазначених приміщень державі ,або будь-яким третім особам.
Позивач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій посилається на те, що судом були порушені норми матеріального права, безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог за наявності явних порушень законодавства України щодо відповідності договору оренди №787 від 01.11.2002р., укладеного між сторонами, вимогам законодавства України. У відповідності з положеннями ст. 48 ЦК України угода, що не відповідає вимогам закону, є недійсною. Договір оренди укладений між сторонами не відповідає вимогам ст. 10 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»в частині відсутності у ньому істотних умов договору. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує та вважає рішення суду законним і обґрунтованим. Просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2006р. апеляційна скарга прийнята до провадження суду, її розгляд призначений на 30.01.2007р., ухвалою суду від 30.01.2007р. розгляд справи відкладено до 13.02.2007р., 13.02.2007р. у судовому засіданні оголошено перерву до 20.02.2007р.
У судовому засіданні 20.02.2007 року виникла необхідність відкласти розгляд апеляційної скарги в зв’язку з неявкою представника третьої особи, а також зважаючи на те, що строк розгляду даної справи, встановлений статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, спливає 20.02.2007 року, що виключає можливість відкласти розгляд справи у межах строку, встановленого законом, суддя-доповідач – Білецька Л.М. звернулась з заявою про продовження строку вирішення спору на один місяць. Ухвалою голови суду від 20.02.2007р. продовжено строк розгляду справи та розгляд справи відкладено до 01.03.2007р.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи по апеляційній скарзі, представник відповідача заперечує проти задоволення позову.
Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність» тільки власник може здійснювати право володіння, користування та розпорядження майном.
Досліджуючи питання про право власності відповідача на майно, яке було здане в оренду позивачеві, суд першої інстанції посилався на дані інвентаризаційних відомостей , довідку Фонду державного майна України від 04.08.1995 р. про наявність майна у орендного підприємства «Дніпропетровський радіозавод», в тому числі на майданчику № 2а по вул. Молодогвардійській м. Дніпропетровська. Він зазначив, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності права власності у відповідача на здане в оренду майно.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна. Як вбачається з матеріалів справи, предметом укладеного між сторонами договору оренди було приміщення, розташоване за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Молодо- гвардійська, 6 площадка 2а корпус 12 (а.с.11). Між тим, відповідно до інформації, наданої 08.06.06р. КП»Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»право власності за цією адресою за відповідачем на приміщення не зареєстроване.(а.с.31)
Докази, на які послався суд першої інстанції, стосуються права власності орендного підприємства, у той час, як відповідач за формою підприємства є акціонерним товариством. У наданому балансі (а.с.152) приміщення не значиться. Доказів того, що воно міститься у рядку «первісна вартість»не надано. Зі Статуту відповідача вбачається, що він створений шляхом реорганізації викупленого у держави цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Дніпропетровський радіозавод»на підставі домовленості між громадянами та юридичними особами України шляхом з’єднання їх вкладів та грошових коштів або частини їх майна для здійснення господарської діяльності.(а.с.28). Між тим, придбане за договором купівлі-продажу від 07.07.1994 р. майно цілісного майнового комплексу знаходиться за адресою вул.Ленінградська, 68, (а.с.23), а майно, здане в оренду - вул.Молодогвардійська,6.
Відповідно до Декрету КМУ «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду»від 20.05.1993 р. п.3 з моменту реєстрації товариства договір оренди вважається розірваним, діяльність підприємства, господарського товариства тощо (далі - підприємство), створеного на базі орендованого майна, припиняється, товариство стає правонаступником прав і обов’язків створеного орендарем підприємства. До статутного фонду товариства вноситься державне майно, здане в оренду, та майно, що є власністю орендаря і перебуває на балансі підприємства, створеного орендарем.
Ці положення Декрету узгоджуються з нормами Закону України «Про господарські товариства», відповідно до ст. 12 якого товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, отриманих доходів, іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Наявність у власності обособленого майна є обов’язковою ознакою будь-якої юридичної особи.
Відповідач не надав доказів передачі майна орендним підприємством йому як правонаступнику, чи доказів внесення майна орендним підприємством до статутного фонду акціонерного товариства в порядку, визначеним Декретом КМУ від 20.05.1993 р.
Відповідно до п.9 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.01 р. № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом»підтвердженням права власності можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку №1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб (затвердженої Наказом Державного комітету будівництва , архітектури та житлової політики України від 9.06.1998 р. № 121), ( чинної на час правовідносин між сторонами).
У матеріалах справи є свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс орендного підприємства, у той час, як свідоцтво про право власності на майно акціонерного товариства відсутнє.
Витяг із земельного кадастру підтверджує тільки право користування земельною ділянкою, а не право власності на приміщення.
Таким чином, є обґрунтованими твердження позивача у позовній заяві щодо відсутності права власності у відповідача на майно, яке було передане в оренду позивачеві, а відтак і про відсутність у відповідача права розпоряджатися таким майном. Тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Що стосується доводів позовної заяви про відсутність у оспорюваному договорі деяких необхідних істотних умов (порядок використання амортизаційних відрахувань), то про це позивачеві було відомо під час укладення договору у 2002 році, а тому в цій частині позивач пропустив термін позовної давності.
Позовні вимоги підлягають задоволенню. Договір оренди слід визнати недійсним з моменту укладення як такий, що суперечить вимогам ст.4 Закону України «Про власність». Реституція не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки відповідач має заборгованість по орендній платі, а приміщення передане відповідачеві.
Розірвання договору не є перешкодою для визнання його недійсним, оскільки договір є недійсним з моменту його укладення.
Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу –Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіко”, м. Дніпропетровськ – задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.06р. у справі № 32/410 – скасувати.
Прийняти нове рішення. Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди № 787 від 01.11.02р. як такий, що суперечить вимогам ст.4 Закону України „Про власність”.
Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу “Концерн “Весна”, м. Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіко”, м. Дніпропетровськ 85,00 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Л.М.Білецька
Суддя І.М.Науменко
Суддя О.В.Голяшкін