ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2007 Справа № А38/185-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів:Швець В.В., Чимбар Л.О.
при секретарі Гайдук Ю.А.
за участю представників сторін :
від позивача: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
від відповідача: Немченко К.І., довіреність №71/9/10-016 від 10.01.07
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства страхової компанії “Кремінь”, м.Донецьк на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.06р. у справі №А38/185-06
за позовом закритого акціонерного товариства страхової компанії “Кремінь”, м.Донецьк
до державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2006р. у справі №А38/185-06 (суддя Бишевська Н.А.) закритому акціонерному товариству страховій компанії (далі-ВАТ СК) “Кремінь” у позові, з урахуванням заяви від 04.07.2006р., про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції (далі-ДПІ)у Кіровському районі м.Дніпропетровська №0000512307/3 від 16.06.06р. відмовлено;
- не погодившись з прийнятою постановою, ВАТ СК “Кремінь” подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість зазначеної постанови, просить її скасувати, прийняти нову постанову та задовольнити позовні вимоги товариства;
- у поданій скарзі йдеться про неправомірність висновків суду стосовно можливості зменшення Дніпропетровським регіональним управлінням ЗАТ СК “Кремінь” свого доходу, лише у випадку сплати страхових платежів перестраховиком безпосередньо через управління, а оскільки, в даному випадку, платежі сплачували через головний офіс, то зменшення оподатковуваного доходу Дніпропетровським регіональним управлінням суперечить положенням п.п.7.2.1 ст.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;
- представник скаржника у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
- відповідач вважає постанову господарського суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2005р. ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення №0000512307/0, яким визначено суму податкового зобов’язання Дніпропетровського регіонального управління ЗАТ СК “Кремінь” за платежем “податок на прибуток страхових організацій” в розмірі 15 320 грн, у тому числі, 11 778грн.- основний платіж, 3 594грн. –штрафні(фінансові) санкції.
За результатами адміністративного оскарження було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2006р. №0000512307/2, відповідно до якого товариству визначена сума податкового зобов’язання по податку на прибуток на суму 15 538,80грн, у тому числі,11 778грн.-осоновний платіж, 3 760,80 грн.- штрафні(фінансові) санкції, 16.06.06р. податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000512307/3, за яким сума податкового зобов’язання за вказаним вище платежем складала 15 538,80грн, у тому числі, 11 778-основний платіж, 3 760.80грн.- штрафні(фінансові) санкції.
Перелічені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акту №680/26239313/237/ДСК від 14.10.2005р., складного за результатами комплексної виїзної документальної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за податковий період з 01.01.2004 по 30.06.2005р.р.
Перевіркою встановлено порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягає у заниженні валового доходу на суму 392 600грн.
Відповідно до акту перевірки на протязі 2004-І півріччя 2005р.р. підприємством не включено до складу валового доходу страховика частину сум перерахованих на користь ЗАТ СК”Кремінь” для формування резервів, згідно з Положенням про Дніпропетровське регіональне управління та з Положенням про внутрісистемні розрахунки за відповідними платіжними документами.
Проте в ході проведення перевірки представники управління стверджували, що кошти в сумі 392 600грн. були перераховані на адресу товариства для сплати за договорами перестрахування, які укладені з резидентами.
Актом перевірки зафіксовано також і те, що управлінням не надано документального підтвердження зазначених вище операцій перестрахування, у зв’язку з чим відсутня можливість здійснити висновок про їх існування.
Дніпропетровське регіональне управління є платником податку на прибуток як філія, що не має статусу юридичної особи.
Згідно з ст.2 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (далі –Закон № 2745-ІІІ) страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Відповідно до п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі –Закон № 334/94-ВР), в редакції, що діяла на спірний період, оподатковувані доходи від страхової діяльності ( крім страхування життя страховиків резидентів) оподатковуються за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою встановленою ст. 10 цього Закону. Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій ( далі сума валових внесків), одержаних ( нарахованих ) страховиками -резидентами протягом звітного періоду за договором страхування і перестрахування ризиків на території України і за її межами ( крім договорів страхування життя ), зменшених на суму страхових платежів ( страхових внесків, страхових премій), сплачених ( нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентами в тому ж податковому періоді або за її межами.
Ст.12 Закону № 2745-ІІІ встановлено, що перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
При цьому страховик (цедент, перестрахувальник) залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування за взятими зобов’язаннями.
З положень п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №334/94-ВР вбачається, що у платника податку –страховика валовий дохід від страхової діяльності зменшується тільки у разі фактичного перерахування коштів у перестрахування, незважаючи на те, коли договори перестрахування набирають чинності.
Якщо за договорами страхування, укладеними філіями страховика зі страхувальниками, договори перестрахування укладає страховик –юридична особа, яка безпосередньо сплачує перестраховику передбачені договором перестрахування страхові платежі, то такий страховик має право в податковому обліку зменшувати свій валовий дохід від страхової діяльності на суму переданих у перестрахування платежів за вищезазначеними договорами страхування. При цьому, філії страховика за такими договорами страхування не зменшують свої валові доходи від страхової діяльності на суму переданих страховиком платежів у перестрахування. Філії мають сплачувати податок на доходи у розмірі 3 % від усієї суми отриманих (нарахованих) страхових платежів, за винятком випадків, колі філії самостійно укладають договори перестрахування з перестраховиками в межах повноважень, наданих їм головним офісом.
На підставі ст.12 Закону №2745-ІІІ - якщо страховиком (юридичною особою) укладено договори перестрахування з перестраховиками, але за договорами страхування, укладеними філіями страховика із страхувальниками, при цьому страховик залишається відповідальним перед страхувальниками у повному обсязі згідно з договором страхування за взятими зобов'язаннями та безпосередньо сплачує перестраховику передбачені договором перестрахування страхові платежі, такий страховик у цілях оподаткування має право зменшувати свій валовий дохід від страхової діяльності на суму переданих у перестрахування платежів за вказаними вище договорами страхування.
При цьому, згідно листа ДПА України № 20548/7/15-2317 від 28.12.2002 р. відокремлені підрозділи (філії) страховика свої валові доходи від страхової діяльності за такими договорами страхування не зменшують на суму переданих страховиком страхових платежів у перестрахування.
З огляду на наведені норми та вищезазначені фактичні обставини справи господарським судом було зроблено правильний висновок про те, що у товариства відсутнє право на зменшення доходів які підлягають оподаткуванню на підставі п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону № 334/94-ВР.
Щодо доводів товариства про фактичну сплату сум перестраховикам згідно договорів перестрахування з формулюванням призначення платежу: "перерахування резервів згідно положення про регіональне управління та положення про внутрішньосистемні розрахунки", то колегія суддів погоджується з підставами, визначеними господарським судом для неприйняття таких доводів до уваги..
Так, згідно з ст.31 Закону № 2745-ІІІ страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку; банківські вклади (депозити); валютні вкладення згідно з валютою страхування; нерухоме майно; акції, облігації; цінні папери, що емітуються державою; права вимоги до перестраховиків; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України; банківські метали; кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування; готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було правильно встановлено, що здійснення оплати із формулюванням платежу: "перерахування резервів згідно положення про регіональне управління та положення про внутрішньосистемні розрахунки" не означає, що вказані грошові кошти перераховані саме на перестрахування у розумінні ст.12 Закону № 2745-ІІІ, оскільки вказані платежі здійснені не між юридичними особами, а в рамках підрозділів однієї юридичної особи.
Тому постанова господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.
У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 206, 254 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.06р. у справі №А38/185-06 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя В.В.Швець
Суддя Л.О.Чимбар
Дата виготовлення у повному обсязі 05.03.2007р.