У Х В А Л А

30 серпня 2023 року              м. Чернігівсправа № 927/1124/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі

Позивач: ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнфілд ЛТД»,

код ЄДРПОУ 40326255, вул. Голосіївська, 13А, кв. 240, м. Київ, 03039

Предмет спору: про стягнення 20  000  000,00 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

                                              В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнфілд ЛТД», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 20  000  000,00 грн компенсації за неповідомлення позивача про зміну складу учасників ТОВ «Корнфілд ЛТД».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2018 між ОСОБА_1  (далі – Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корнфілд ЛТД» (далі – Сторона-2) укладено корпоративний договір учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» (далі – Корпоративний договір), у преамбулі якого зазначено, що сторони володіють спільним бізнесом у сфері сільськогосподарського товарного виробництва, який ведеться (здійснюється) ними через ТОВ «Іст Агро Сервіс» (далі – Товариство); сторони володіють частками статутного капіталу Товариства, кожній належить частка розміром 50% статутного капіталу Товариства.

Відповідно до 4.6 Корпоративного договору Сторона-2 взяла на себе зобов`язання письмово повідомляти Сторону-1 про зміну (можливу зміну) складу своїх учасників (засновників) не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої зміни складу учасників (засновників) Сторони-2. У разі такого неповідомлення Сторона-2 зобов`язалась у строк до 7 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги від Сторони-1 сплатити на користь Сторони-1 компенсацію у розмірі 20  000  000,00 грн.  

21-21 листопада 2022 року відповідачем здійснено державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, а саме: зміну учасників (засновників) та зміну кінцевого бенефіціарного власника (контролера), проте всупереч вимогам п. 4.6 Корпоративного договору відповідач не повідомив позивача про таку зміну, а тому зобов`язаний сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20  000  000,00 грн. Позивач направив відповідачу вимогу про сплату такої компенсації, яка була проігнорована відповідачем, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.   

Разом з позовною заявою, позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 15.08.2023 повернуто позивачу.

24.08.2023 позивач через систему «Електронний суд» сформував заяву про забезпечення позову.

Внаслідок ракетного обстрілу 19.08.2023 та значних пошкоджень будівлі Господарського суду Чернігівської області, установа з 21.08.2023 по 25.08.2023 призупинила свою роботу, у зв`язку з чим вказана заява позивача отримана судом 28.08.2023, після відновлення роботи суду.

У поданій заяві позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Корнфілд ЛТД», які знаходяться на усіх його рахунках в усіх банківських установах або інших фінансово-кредитних установах, та на майно – корпоративні права, які належать ТОВ «Корнфілд ЛТД», в тому числі, але не обмежуючись, частки у статутному капіталі:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» з розміром частки засновника 5  327  652,50 грн;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Улянівське» з розміром частки засновника 3  547  850,00 грн;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро» з розміром частки засновника 250  000,00 грн,

в межах суми позову 20  000  000,00 грн та судового збору у розмірі 240  000,00 грн.

Подана заява обґрунтована тим, що позивач направив відповідачу вимогу від 31.05.2023 про сплату компенсації у розмірі 20  000  000,00 грн, яку останній відмовився отримати, про що свідчить інформація, розмішена на сайті Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення №0102122357845, тобто фактично проігнорував цю вимогу. Також позивач зазначає, що відповідач змінив своє місцезнаходження на адресу – АДРЕСА_2 , проте пропозицій про внесення відповідних змін до статуту ТОВ «Іст Агро Сервіс»  та до спірного договору не здійснив, у зв`язку з чим там зазначається колишня адреса відповідача.

Позивач вважає, що вищевказані обставини свідчать про свідоме протиправне ухиляння відповідача від взятих на себе зобов`язань щодо сплати компенсації та є підставами вважати, що відповідачем не буде здійснюватися зобов`язання перед позивачем, а накладення арешту на його майно дасть можливість реально виконати рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб,   що не є учасниками даного судового процесу.   

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів   не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України саме заявник повинен надати суду докази про існування обставин, з якими пов`язуються застосування запропонованих ним заходів по забезпеченню позову.   

З огляду на положення ст. 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тобто заявником обов`язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання та інше.

В обґрунтування своїх вимог щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та на частки в статутному капіталі товариств заявник посилається на ігнорування позивачем вимоги про сплату спірної компенсації та невнесення змін до статуту ТОВ «Іст Агро Сервіс» щодо зміни місцезнаходження його учасника – ТОВ «Корнфілд ЛТД» (відповідача).

Разом з тим, як вбачається з доданої до позовної заяви роздруківки з сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення №0102122357845 (вимоги позивача від 31.05.2023 про сплату компенсації), вказана вимога не була отримана відповідачем та повернута відправнику з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого терміну зберігання», а не у зв`язку з «відмовою адресата від її отримання», як про це зазнає позивач.

Таким чином, доводи позивача щодо ігнорування відповідачем вимоги про сплату спірної компенсації позивачу, як однієї з підстав для вжиття заходів забезпечення позову, є необґрунтованими, оскільки відповідач фізично не отримав таку вимогу, що не може свідчити про його бездіяльність щодо її виконання.

Стосовно невнесення змін щодо місцезнаходження відповідача до статуту ТОВ «Іст Агро Сервіс», учасником якого є відповідач, суд зазначає, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» установчим документом товариства є статут. У статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього; 4) облік часток товариства в обліковій системі часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, що ведеться Центральним депозитарієм цінних паперів (далі - облікова система часток). Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону.

Отже, зазначеним законом не передбачено обов`язковості зазначення у статуті товариства відомостей про місцезнаходження його учасників, а відтак і внесення відповідних змін до такого статуту.

Стосовно неповідомлення позивачу нової адреси місцезнаходження відповідача для невнесення змін до спірного корпоративного договору суд зазначає, що обов`язковість таких дій договором не передбачена. При цьому, у п. 9.1 договору сторони передбачили направлення кореспонденції відповідачу не за конкретно визначеною адресою – наведеною в договорі у реквізитах сторони, а лише «за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місцезнаходження Сторони-2», тобто абстрактною адресою, що допускає та передбачає можливість її зміни без внесення відповідних змін до договору.

Таким чином, наведені позивачем доводи не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Суд зазначає, що у поданій заяві про забезпечення позову позивачем не було надано жодних доказів та обґрунтувань, у розумінні вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення у справі у разі задоволення позову.

Розглянувши мотиви поданої заяви, з урахуванням того, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів до забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, суд доходить висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 13, 14, 74-80, 86, 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 30.08.2023. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

          Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

              Суддя                                                                                       В. В. Шморгун