Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 серпня 2023 року                                                             Справа№200/4198/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу

за позовом           ОСОБА_1

до                     військової частини НОМЕР_1

про                       визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 з вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за грудень 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за грудень 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 29.07.2020 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а тому має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року.

Наголошує, що у період з 24.02.2022 по 28.06.2022, з 15.07.2022 по 22.12.2022, з 02.01.2023 по 15.02.2023, з 25.02.2023 по 26.04.2023 року позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у н. АДРЕСА_1 , що підтверджується рапортом начальника штабу - першого заступника командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

На адресу відповідача був скерований адвокатський запит від 17.05.2023 року з проханням надати пояснення причин невиплати позивачу у грудні 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року та надати довідки про виплати.

У відповіді на вказаний адвокатський запит відповідач в листі від 16.05.2023 року вказав, що всі виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 були проведені згідно наданих до фінансово-економічної служби наказів військової частини НОМЕР_1 , наказу МОУ від 07.06.2018 року № 260 (зі змінами) та постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168.

Наголошує, що за період проходження служби в зоні проведення бойових дій та прийняття участі в них, військовослужбовець має право отримати 100 тисяч гривень на місяць, також на території нашої країни діє правовий режим військового стану та в участі та забезпечені якого приймав позивач, тому вважає, що має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року за грудень 2022 року.

Вказує, що відповідач, не нарахувавши позивачу додаткової винагороди у грудні 2022 року, передбаченої законодавством, порушує право позивача на її отримання, тому позивач змушений звернутися суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідач надав письмовий відзив 18.08.2023 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач У грудні 2022 ОСОБА_1 безпосередньої участі у бойових діях або воєнних (бойових) діях з вогневого ураження противника у складі взводу не приймав, а отже права на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. не набув.

Наказом командира військової частини №345 від 22.12.2022 року ОСОБА_1 направлено на лікування за направленням лікаря.

Згідно виписки №7252 від 02.01.2023 ОСОБА_1 поступив на лікування з діагнозом - остеохондроз хребта, що не пов`язано з пораненням.

Зазначає, що факт отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) позивачем у грудні 2022 штатною військово-лікарсько комісією не встановлений, як того вимагає формулювання постанови №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Висновок ВЛК про зв`язок остеохондрозу з будь-яким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим в зоні бойових дій відсутній, оскільки фактично ніякого поранення, контузії, каліцтва у грудні 2022 позивач не отримав.

Вказує, що наказом командира військової частини №60 від 05.01.2023 ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень за грудень 2022 року пропорційно в розрахунку на місяць відповідно до вимог постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                         ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу  по стройовій частині командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2020 року №154, яким солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, а також призначено на посаду водія 2 протитанкового відділення 1 протитанкового взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

На адресу відповідача був скерований адвокатський запит від 17.05.2023 року, зокрема з проханням повідомити причини невиплати позивачу у грудні 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000,00 гривень. Також у запиті запросили довідки про нараховані позивачу суми грошового забезпечення та про безпосередню участь у бойових діях та накази про проходження служби.

Листом на вказаний адвокатський запит від 16.05.2023 року відповідач повідомив, що всі виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 були проведені згідно наданих до фінансово-економічної служби наказів військової частини НОМЕР_1 , наказу МОУ від 07.06.2018 року № 260 (зі змінами) та постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168.

Відповідно до довідки відповідача від 16.05.2023 року № 10/1447 позивачу у спірному місяці – грудень 2022 року нараховано грошове забезпечення в сумі 19833,00 гривень, індексація в сумі 1424,80 гривень та бойові виплати у сумі 100000,00 гривень.

При цьому, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.01.2023 року № 60 позивачу нараховано за грудень 2022 року 30000,00 гривень додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 саме у сумі 100000,00 гривень, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Приписами ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Згідно з вказаною нормою суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Згідно п. 2, 8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Відповідно до п. 17 розділу І Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217, від 22.03.2022 № 350, від 01.04.2022 № 400, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 27.09.2022 № 1066, від 08.10.2022 № 1146, від 20.01.2023 № 43 до вказаної постанови були внесені зміни та доповнення.

Отже, з 24.02.2022 року у військовослужбовців Збройних Сил України які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000, 00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що у позовній заяві позивач зазначає про проходження військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 та виконання бойових завдань, однак вказує про не отримання ним у грудні 2022 року додаткової щомісячної винагороди в розмірі 100 000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року.

Позивач зазначає, що у період з 24.02.2022 по 28.06.2022, з 15.07.2022 по 22.12.2022, з 02.01.2023 по 15.02.2023, з 25.02.2023 по 26.04.2023 року приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у н. АДРЕСА_1 , що підтверджується рапортом начальника штабу - першого заступника командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

Слід зазначити, що вказаний рапорт не містить дати і не врахований командиром військової частини НОМЕР_1 при нарахуванні позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року саме в сумі 100000,00 гривень, оскільки наказом від 05.01.2023 року № 60 позивачеві нарахована винагорода в сумі 30000,00 гривень.

Даних щодо скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.01.2023 року № 60 матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем невідповідності дій військової частини під час нарахування і виплати додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до приписів частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», у позовних вимогах відмовлено, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

На підставі положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                         ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 серпня 2023 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                                   Л.Б. Голубова