ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

іменем України

Справа № 210/156/23

Провадження № 3-зв/210/4/23

"31" серпня 2023 р.                                                                        

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чайкіної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Скотар Р.Є. від розгляду протоколу про адміністративне правопорушення в порядку Кодексу України про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд судді надійшла вищевказана заява про відвід судді по справі. Заяву подано за аналогією з вимогами ст.ст.75-80 КПК України, про що вказано у самій заяві.

В обґрунтування заяви зазначено, що на 30.08.2023 року на 11 год. суддею Скотарем Р.Є. 09.08.2023 року призначений розгляд справи № 210/156/23. ОСОБА_1 перебуває від місця находження суду на відстані не менше 300 км. в одну сторону, на даний час він перебуває на лікарняному, тому у нього є трудності прибути до суду як ознайомитися з матеріалами справи так і на судове засідання.

Вимоги особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення – ОСОБА_1 про надіслання копії відео запису місця події за протоколом по справі № 210/156/23, на його надісланий раніше диск, суд не надіслав на даний час. З матеріалами справи № 210/156/23 ОСОБА_1 в пивному обсязі не знайомий з вини суду, що є порушенням його прав та інтересів охоронюваних нині діючими нормами і положеннями матеріального та процесуального права України, в.т.ч. п.24 Пленуму Верховного Суду України Постановою №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» ст. ст. 251, 254, 256,257, 268, 278, 280, 283 КУпАП.

ОСОБА_1 зазначає, що Суд по даній справі не повинен вчиняти йому перешкоди в ознайомленні з матеріалами справи та їх копії приховувати від нього, сам відшукувати докази та ставити у вину надумані адміністративні матеріали поліцейських. Тому, ОСОБА_1 заявляє відвід судді Скотарю Р.Є. по даній адміністративній справі № 210/156/23, який прошу задовольнити в повному обсязі.

Суддя, дослідивши матеріали, що були йому надані доходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання про відвід з наступних підстав.

Враховуючи той факт, що право на відвід нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено, а заявник заявив про застосування аналогії закону виключно щодо наявності підстав для відводу, передбачених ст.ст.75-80 КПК України, суд вважає за необхідне приймати рішення виключно в рамках заявлених меж застосування аналогії закону.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно ч.5 ст.80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.

Таким чином, з аналізу вказаних вимог Закону встановлено, що заява про відвід може бути задоволена виключно у тому випадку, коли у заяві вмотивовано, тобто обґрунтовано, з наданням відповідних підстав чи доказів, заявлено про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Разом з тим, з аналізу матеріалів, що були надані суду встановлено, що доводи ОСОБА_1 фактично зводяться до обурення у зв`язку з неможливістю з`явитись в приміщення суду на призначене засідання, про яке особа завчасно, за 21 день повідомлена, ознайомитись з наявними матеріалами справи, отже, причиною заявлення відводу є незгода особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з тими чи іншими діями та рішеннями судді Скотар Р.Є. при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення щодо заявника, що, на думку заявника, свідчить про упередженість та об`єктивність судді.

Питання про законність чи незаконність дій та прийнятих суддею Скотар Р.Є. рішень у провадженні, на яке посилається заявник і які вважає прийнятими стосовно нього з порушенням вимог Закону, судом не вирішується, оскільки дане питання не входить до компетенції як судді, що розглядає питання про відвід, так і судді місцевого суду – взагалі, а належать до компетенції судів апеляційної та касаційної інстанцій (за наявності до того передбачених законом відповідних підстав).

Таким чином, фактично, предметом розгляду даної скарги є вирішення питання про те, чи є дії та винесені суддею рішення не на користь тієї чи іншої сторони свідченням упередженості даного судді (суду).

Вирішуючи вказане питання, суд зазначає, що трактування поняття «інших обставин, які викликають сумнів у його (судді – прим.) неупередженості» згідно п.4 ч.1 ст.75 КПК України, у КПК України (як і у КУпАП) відсутнє.

За таких обставин, суд доходить до висновку про те, що питання, чи є дії чи винесені суддею рішення не на користь тієї чи іншої сторони (учасника процесу) свідченням упередженості даного судді (суду) щодо даної сторони (учасника процесу) та чи свідчить прийняття таких рішень про упередженість судді – КПК України та КУпАП не врегульовано.

За таких обставин, враховуючи, що поняття «інших обставин, які викликають сумнів у його (судді – прим.) неупередженості» прямо передбачено п.4 ч.1 ст.75 КПК України, про застосування аналогії якого зазначає заявник, суд вважає за можливе, виключно для трактування даного положення, застосувати аналогію закону поза межами ст.ст.75-80 КПК України.

Суд зазначає, що інститут відводу притаманний та застосовується не тільки у кримінальному процесі, а і у цивільному, адміністративному та господарському. При цьому, як у ЦПК України, так і у КАС України та у ГПК України зазначене питання, яке є предметом розгляду у даній справі, визначено та вирішено на законодавчому рівні.

Так, відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді (…) не може бути підставою для відводу.

Абсолютно аналогічні норми процесуального Закону викладені у ч.4 ст.36 КАС України та ч.4 ст.35 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи, що вказане питання врегульовано законодавцем України у процесуальних кодексах (за виключенням КПК України), суд доходить до висновку, що винесені суддею рішення не на користь тієї чи іншої сторони (учасника процесу) не є свідченням упередженості даного судді (суду) щодо даної сторони (учасника процесу) та прийняття таких рішень не свідчить про упередженість судді (суду).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та вмотивованості позиції щодо упередженості судді Скотар Р.Є. суд, окрім іншого, приймає до уваги наступне.

Сама по собі лише відмова того чи іншого органу чи посадової особи державного органу, судді, суду, тощо задовольнити ті чи інші вимоги (клопотання) особи (заявника, скаржника, підозрюваного, обвинуваченого, тощо) не є доказом його упередженості.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що дана заява про відвід судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Скотар Р.Є. від розгляду протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні заявника не є вмотивованою, і, отже, не відповідає вимогам ч. 5 ст.80 КПК України, у зв`язку з чим вказана заява про відвід не може бути задоволена.

Керуючись ст. 75-80 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Скотар Р.Є. від розгляду протоколу про адміністративне правопорушення в порядку Кодексу України про адміністративне правопорушення (справа №210/156/23) – відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: О. В. Чайкіна