Справа № 396/1200/23

                                        Провадження № 1-кп/392/212/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       29 серпня 2023 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , захисника – адвоката ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , секретаря судового засідання ОСОБА_5 , провівши в залі суду, в режимі відеоконференції відкрите судове засідання у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121080000248 від 10 квітня 2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоукраїнка Кіровоградської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , із середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, не є депутатом, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, не є інвалідом І чи ІІ групи, засуджений вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2017 року за частиною 2 статті 121 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі, на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2019 року звільнений умовно-достроково невідбутий строк покарання 2 роки 7 місяців 14 днів; ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2023 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12022121200000192 від 05 грудня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України закрито у зв`язку із відмовою потерпілого від обвинувачення,

у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, –

в с т а н о в и в:

Ухвалою Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду від 6 липня 2023 року було направлено для розгляду до Маловисківського районного суду Кіровоградської області матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121080000248 від 10 квітня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України.

Підставою для направлення вказаного кримінального провадження до Маловисківського районного суду Кіровоградської області була неможливість утворити склад для розгляду кримінального провадження, при цьому строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 11 липня 2023 року.

Ухвалою суду від 10 липня 2023 року призначено до судового розгляду кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121080000248 від 10 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України та продовжено обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 07 вересня 2023 року включно.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

В обґрунтування доводів клопотання прокурором зазначається, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які передбачені пунктами 1 (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), 3 (незаконного впливу на потерпілих та свідків), 4(перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), 5 (вчиняти інші кримінальні правопорушення) частини 1 статті 177 КПК України, які продовжують існувати на час розгляду кримінального провадження в суді та, які не відпали на даний час, а саме: у випадку доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, у зв`язку із чим під загрозою покарання, яке йому може бути призначено у разі доведеності його вини, він зможе переховуватися від суду; обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілу, свідків та експерта оскільки потерпіла являється особою похилою віку, а свідки проживають в м. Новоукраїнка, та обвинуваченому достеменно відомо їх адреси та вони прямо вказують на ОСОБА_4 , як на особу яка вчиняла інкриміноване йому діяння; обвинувачений ОСОБА_4 може перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вводити суд в оману, ухилятися від викликів до суду; оскільки обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, тому існує ризик вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На переконання прокурора, для запобігання ризикам переховування ОСОБА_4 від суду, незаконного випливу на свідків, продовження злочинної діяльності чи вчинення інших злочинів, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам передбачених статтею 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого, думку якого підтримав сам обвинувачений, заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вказавши, що ризики на які посилається прокурор та для запобігання яким необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є недоведеними, у зв`язку із чим до обвинуваченого необхідно застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків передбачених статтею 194 КПК України.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд при вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою виходить з наступного.

Мета застосування запобіжного заходу визначена частиною 1 статті 177 КПК України.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати.

В провадженні Маловисківського районного суду Кіровоградської області на стадії судового розгляду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 121 КК України (у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років).

Ухвалою слідчого судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_6 від 8 червня 2023 року у справі № 396/649/23 (провадження № 1-кс/396/197/23) підозрюваному ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а саме до 11 липня 2023 року – в межах строків досудового розслідування включно.

В подальшому, ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 7 вересня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

Судовий розгляд вказаного кримінального провадження не може бути завершений до 7 вересня 2023 року.

Санкція частини 2 статті 121 КК України передбачає застосування до винної особи покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 (семи) до 10 (десяти) років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Стаття 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважує на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

У відповідності до частини 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно положень частини 3 статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Суд, вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , враховує вимоги пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (стаття 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення особи. З цього правила випливають два природних наслідки, що обов`язок доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення.

Суд вважає, що на даний час залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 опинившись на волі до завершення судового розгляду кримінального провадження, зможе ухилитися від суду та продовжити злочинну діяльність.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу та вважає доцільним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Доводи сторони захисту на користь обвинуваченого, зокрема про те, що обвинувачений не має наміру ухилятися від суду та не буде чинити жодних перешкод у кримінальному провадженні, у даному випадку не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпеченні виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобіганні встановлених процесуальних ризиків, а тому у задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.

Згідно приписів частини 3 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У відповідності до пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні – щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який вчинено із застосуванням насильства, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись статями 177, 183, 193, 194, 331, 369, 372, 395 КПК України, суд, –

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження строку дії обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 27 жовтня 2023 року включно, без визначення розміру застави, та утримувати в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор».

Оголосити перерву в судовому засіданні до 11 год. 30 хв. 12 вересня 2023 року.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення, а ОСОБА_4 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:                                                                         ОСОБА_1