Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 серпня 2023 року                                                             Справа№200/3155/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення

(виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1

до відповідача Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                        ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 21.10.2022 року по 31.12.2022 року в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 21.10.2022 року по 31.12.2022 року в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених раніше виплат додаткової винагороди за цей період.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що позивач перебуває на військовій службі у НОМЕР_4 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. На підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 165 (гриф) від 16.09.2022 року позивач був відряджений в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_5 ).

Вказує, що позивач справно отримував додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у збільшеному розмірі (до 100 000 грн.) в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів до моменту відрядження до НОМЕР_6 прикордонного загону, однак із жовтня 2022 року по грудень 2022 року (включно) йому додаткова винагорода у збільшеному розмірі не зважаючи на участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не виплачувалась.

Вважаючи своє право порушеним, а бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частини НОМЕР_1 ), яка полягає у не нарахуванні та невиплаті йому додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, протиправною, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що у спірний період із жовтня 2022 року до січня 2023 року перебував у службовому відрядженні і виконував обов`язки на ділянці НОМЕР_6 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_5 ) імені князя Володимира Великого.

Вказує, що військова частина НОМЕР_1 зобов`язана здійснити нарахування коштів і видати наказ про виплату підвищеної додаткової винагороди до 100000 гривень за період перебування військовослужбовця у відряджені на підставі підтверджуючих документів такої безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах наданих командиром, до якого були відряджені військовослужбовці, а такою підставою для відряджених військовослужбовців являється довідки, за формою що встановлена наказом №392-АГ. Але відносно позивача, командир, до якого був відряджений позивач, не надавав підтверджуючих документів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за формою встановленою наказом №392-АГ.

Враховуючи наведене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5  ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_7 , з 02.10.2022 року перебуває на військовій службі в НОМЕР_4 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджено записами з військового квитка НОМЕР_8 .

Відповідно до довідки від 06.04.2023 року №12/818 про відрядження військовослужбовця, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 з 15.10.2022 року по 08.01.2023 року перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_6 прикордонного загону.

09.01.2023 року ОСОБА_1 прибув зі службового відрядження до НОМЕР_4 прикордонного загону і приступив до виконання обов`язків 09.01.2023 відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 09.01.2023 № 7-ВВ.

Протягом спірного періоду з 21.10.2022 року по 31.12.2022 року ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, в розмірі 30 000 грн., що підтверджується архівною відомістю ОСОБА_1 № НОМЕР_9 з січня 2022 року по грудень 2022 року.

Так, відповідно до зазначеної архівної відомості ОСОБА_1 нараховано додаткову доплату відповідно до постанови №168 в наступних розмірах: (30000 грн.): листопад 2022 року  - 10645,16 грн.; грудень 2022 року – 73516,13  грн.

29.11.2022 року 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України листом №22/4820-22-Вих надав відповідь на запит відповідача від 25.11.2022 №22/2811-22-Вих “Про надання інформації” щодо безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 для нарахування і виплати підвищеної додаткової винагороди, в якій повідомив, що відповідно до вимог пункту 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168” додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо у районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, за виконання у відповідні дні військовослужбовцем.

Підрозділи Держприкордонслужби України, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення і тому підпункт 7 пункту 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168” не застосовується.

Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.04.2022 №21-1215-2022 “Щодо однакового трактування положень” збільшення додаткової винагороди до 100 тисяч грн. (із розрахунку на місяць) здійснюється військовослужбовцям, які у районах ведення бойових дій здійснюють охорону і оборону об`єктів Державної прикордонної служби України (у т.ч. військові містечка, пункти постійної дислокації (пункти управління) органів (підрозділів), місця базування (стоянки) корабельно-катерного складу, стоянки літаків (вертольотів), місця тривалого несення служби, пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон України, інші місця й об`єкти, де особовий склад Державної прикордонної служби України виконує, визначені законодавством України завдання), а також виконують бойові (спеціальні) завдання на бойових позиціях, блокпостах (контрольно-пропускних пунктах, спостережних пунктах, тощо), збільшення додаткової винагороди визначається лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контракту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у т.ч. перебування безпосередньо цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетними обстрілами.

У зв`язку з вищевикладеним, довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_5 , не опрацьовувались.

На звернення ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі (до 100000 грн.) в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України листом від 05.04.2023 року № 21-2803 повідомив, що у разі надання 105 прикордонним загоном імені князя Володимира Великого до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України підтверджуючих документів у відповідності до вимог наказу № 392-АГ (наказу № 628-АГ) щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або заходах, йому буде нарахована та виплачена підвищена додаткова винагорода до 100000 гривень за відповідні періоди (дні) такої участі.

При цьому, у зв`язку з надходженням від НОМЕР_6 прикордонного загону імені князя Володимира Великого підтверджуючих документів (довідка встановленого зразку) щодо безпосередньої участі позивача у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо у районах у період здійснення зазначених заходів, за грудень 2022 року (пропорційно часу виконання таких завдань), у лютому 2023 року було здійснено нарахування та виплата додаткової винагороди пропорційно часу здійснення зазначених заходів, у розмірі 30000,00 грн. та 51935,00 грн., у березні 2023 року – 100000,00 грн., у квітні 2023 року – 58064,52 грн., у травні 2023 року – 23333,33 грн., що підтверджується архівною відомістю ОСОБА_1 № НОМЕР_9 з січня 2023 року по травень 2023 року.

Судом також встановлено, що заступником начальника загону - комендантом НОМЕР_10  прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 подано рапорти про виплату, зокрема, позивачу доплати до додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, в розмірі до 70000 грн. пропорційно часу участі в бойових діях або заходах за жовтень 2022 року та за листопад 2022 року (рапорти вх. №1525 від 03.11.2022 року, вх. №1893 від 01.12.2022 року).

Як встановлено судом, така винагорода ОСОБА_1 виплачена не була.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 16 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Частиною 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”  передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Адміністрація Держприкордонслужби відсутня у цьому переліку.

З урахуванням цього, а також віднесення МВС до органів, якими спрямовується і координується діяльність Держприкордонслужби, Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затверджена наказом саме Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за № 854/32306 (далі - Наказ МВС №558).

Цей наказ містить загальні положення щодо правил та умов виплати грошового забезпечення відповідача та аналогічно із Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачає у його структурі таку складову, як одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей строк неодноразово продовжувався аналогічними Указами та наразі триває.

28 лютого 2022 року на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

Пункт 1 постанови КМУ № 168 передбачає, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

З 18 жовтня 2022 року редакція цього пункту постанови КМУ №168 діяла у редакції, яка додатково передбачила, що виплата вказаної додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Положення пункту 1 постанови КМУ № 168 прямо не визначають ознак “районів”, безпосередньо у яких має перебувати військовослужбовець під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії для отримання додаткової винагороди. Раніше у тексті вказаного пункту слово “район” застосовується у словосполученні “район проведення воєнних (бойових) дій”. Тому суд виходить з того, що вказівку на перебування “у районах” слід розуміти як перебування у районах воєнних (бойових) дій.

З аналізу змісту пункту 1 постанови КМУ № 168 вбачаються обов`язкові умови виплати передбаченої нею додаткової винагороди військовослужбовцями Держприкордонслужби у розмірі до 100000 грн.:

- період дії воєнного стану;

- безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів;

- наявність наказу командира (з 18.10.2022).

Якщо перша з цих умов не потребує доказування через свій правовий характер, то наявність інших умов має встановлюватися судом на підставі зібраних у справі доказів.

Як встановлено судом, листом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 29.11.2022 року № 22/4820-22, Військову частину НОМЕР_1 було повідомлено, що НОМЕР_6 прикордонний загін не вбачає підстав надання довідок для виплати підвищеної додаткової винагороди підрозділам (військовослужбовцям) Військової частини НОМЕР_1 , за час їх перебування у відрядженні на ділянці НОМЕР_6 прикордонного загону, зокрема зазначено, що підрозділи (військовослужбовці) які знаходяться у межах Чернігівської і Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення. Збільшення додаткової винагороди визначається лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у т.ч. перебування безпосередньо цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійськими, ракетними обстрілами. У зв`язку з вищевикладеним, довідки про військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень – жовтень 2022 року не опрацьовувались.

Позивачем такі твердження не спростовані. У позовній заяві позивач прямо не вказує, що приймав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів безпосередньо в районах ведення бойових дій. Позовна заява містить загальні твердження про наявність у позивача права на спірні виплати через виконання бойових наказів.

Водночас, конкретних періодів часу участі у бойових діях або заходах позивач не наводить, незважаючи на необхідність їх визначення для застосування пропорційності, що передбачена пунктом 1 постанови КМУ № 168.

Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 серпня 2022 року був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 р. за № 453/37789 (з подальшими змінами).

На його заміну наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004, затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

У цих переліках зазначені райони (у тому числі окремі райони Чернігівської та Сумської області), де мали місце воєнні (бойові) дії. Структура цього списку з часом змінювалася. Проте визначити, чи перебував позивач безпосередньо у період здійснення заходів та/або бойових дій у цих районах неможливо через неповідомлення позивачем даних про періоди такого перебування.

З приводу твердження позивача про те, що райони бойових дій визначаються виключно Наказами Головнокомандувача Збройних Сил України “Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій” суд зазначає, що відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” зазначений вище перелік, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 формується за погодженням Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних і Київської міської військових адміністрацій із зазначенням дати початку та дати завершення бойових дій.

Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів не встановлені обставини безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Таким чином, відсутня обов`язкова умова виникнення права на спірні виплати, що виключає задоволення позовних вимог.

Щодо документального оформлення процедури виплат, суд звертає увагу, що пунктом 2-1 постанова КМУ № 168 встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. При наданні таких повноважень Кабінет Міністрів України не зазначив інших ознак посадових осіб міністерств та державних органів, крім “відповідних”.

Що стосується військовослужбовців Держприкордонслужби судом вже зазначалось, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” Адміністрація Держприкордонслужби не передбачена як орган, який уповноважений визначати порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.

Загальні правила та умови виплати грошового забезпечення Держприкордонслужби  затверджені наказом МВС № 558, відтак порядок та умови виплати однієї із складових такого грошового забезпечення також мав затверджувати той самий орган, тобто МВС України.

На виконання п. 2-1 постанови КМУ №168 наказом Міністра внутрішніх справ України від  26 січня 2023 року № 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №196/39252, затверджений Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Цей порядок розповсюджується на виплати, передбачені як пунктом 1, так і пунктом 2 постанови КМУ №168.

Прийняття цього Порядку саме МВС підтверджує, що керівником “відповідного міністерства” відносно Держприкордонслужби є Міністр внутрішніх справ.

До спірних правовідносин цей наказ не підлягає застосуванню в силу вказівки у ньому про набрання чинності з дня офіційного опублікування і застосування з 01.02.2023 року. Проте його затвердження саме МВС є свідоцтвом наявності у цього органу відповідної компетенції.

До цього часу призначення і виплата військовослужбовцям Держприкордонслужби одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ №168, здійснювалося відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 червня 2022 року № 383, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 липня 2022 р. за №741/38077.

Що стосується додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, з метою встановлення порядку і умов її виплати 30 липня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби був виданий наказ №392-/0/81-22-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168” (далі – Наказ №392).

На зміну цього наказу Адміністрацією Держприкордонслужби прийнятий наказ №628/0/81-22-АГ від 09 грудня 2022 року “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168” (далі – Наказ №628). Цим наказом встановлені незначні відмінності від Наказу № 392 у правовому регулюванні того самого питання.

Таким чином, з метою регулювання правовідносини щодо різних виплат, передбачених постановою КМУ №168 для військовослужбовців Держприкордонслужби, впродовж 2022-2023 років нормативно-правові акти однакової юридичної сили (накази) приймалися різними центральними органами виконавчої влади -  як МВС України (від 22 червня 2022 року № 383, від  26 січня 2023 року № 3), так і Адміністрацією Держприкордонслужби (30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року  №628/0/81-22-АГ).

Предмети правового регулювання даних наказів у спірному періоді формально не співпадали, хоча правових підстав для їх розподілу у 2022 році та перерозподілу у 2023 році між МВС та Адміністрацією Держприкордонслужби не існувало.

Вирішуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року  №628/0/81-22-АГ, суд погоджується з доводами позивача про необхідність їх державної реєстрації як нормативно-правових актів.

Так, відповідно до пункту 1 Указа Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 3 жовтня 1992 року № 493/92  з  1  січня  1993  року  нормативно-правові акти, які видаються  міністерствами,  іншими  органами  виконавчої влади,  органами  господарського  управління  та  контролю і  які зачіпають права, свободи й законні  інтереси громадян  або  мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Указу № 493/92 державна реєстрація  провадиться  в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Нормативно-правові акти,  зазначені  в  статті  1  цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно п.2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення.

Пунктом 15 Положення № 731 визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Враховуючи,  що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ містять норми, які зачіпають права громадян - військовослужбовців на отримання додаткової винагороди, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації таких прав, ці накази підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Судом не встановлений факт такої реєстрації, відтак зазначені накази не можуть вважатися такими, що набрали чинності та підлягають застосуванню.

Враховуючи наведене та викладені раніше висновки щодо відсутності у Адміністрації Держприкордонслужби повноважень з визначення порядку виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, суд не приймає до уваги посилання відповідача на накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року  №628/0/81-22-АГ.

Ці накази не є обов`язковими для виконання, тому не можуть змінювати правове регулювання відносин щодо вказаної вище додаткової винагороди.

Відповідно до частин 2, 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

За відсутності у спірний період затвердженого МВС України порядку і умов виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, нечинності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, єдиним нормативно-правовим актом, що визначає  підстави та порядок виплати відповідачем спірної додаткової винагороди є постанова КМ України № 168.

Суд зазначає, що Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 року № 188 затверджена Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.03.2016 року за № 488/28618.

Пунктом 1 розд. I Інструкції передбачено, що ця Інструкція визначає порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі - заходи із забезпечення НБО) чи в антитерористичній операції (далі - АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.

Відповідно до п. 2 розд. IV Інструкції безпосередня участь у бойових діях визначається у разі: виконання прикордонним підрозділом бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ).

Пунктом 3 розд. IV цієї Інструкції визначено, що безпосередня участь у бойових діях визначається на підставі:

бойового наказу (бойового розпорядження) начальника органу Держприкордонслужби;

запису в журналі службово-бойових дій (книзі прикордонної служби) прикордонного підрозділу;

рапорту (донесення) начальника (командира) прикордонного підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з числа доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях. До рапорту долучаються підписані начальником органу Держприкордонслужби (командиром підрозділу) списки особового складу конкретних підрозділів, які брали безпосередню участь у бойових діях, із зазначенням посади, військового звання, прізвища та ініціалів, строку участі кожного військовослужбовця, який брав безпосередню участь у бойових діях. Кожен аркуш списків завіряється підписом начальника органу Держприкордонслужби (начальника штабу, командира підрозділу безпосереднього підпорядкування) та гербовою печаткою органу Держприкордонслужби; бойового донесення.

Згідно п.п. 4 - 6 розд. IV Інструкції документи про безпосередню участь у бойових діях подаються начальником органу Держприкордонслужби за підпорядкованістю до органу військового управління (штабу АТО, ООШ).

Орган військового управління (штаб АТО, ООШ) розглядає документи, зазначені в пункті 3 цього розділу, та видає розпорядчий документ (наказ) щодо підтвердження безпосередньої участі у бойових діях із зазначенням кожного військовослужбовця та конкретних днів його участі у бойових діях, за які передбачено збільшення розміру винагороди.

На підставі отриманого розпорядчого документа (наказу) органу військового управління (штабу АТО, ООШ) щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях органом Держприкордонслужби за місцем проходження служби військовослужбовця (на час участі в бойових діях) видається наказ про збільшення розміру винагороди за дні участі в бойових діях.

Згідно п. 3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за № 854/32306, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

З аналізу наведених норм вбачається, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшується до 100000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Виплата такої винагороди військовослужбовцю, який перебуває у відрядженні, здійснюється за наказом начальника органу Держприкордонслужби за місцем служби такого військовослужбовця на підставі підтверджуючих документів та довідок, що складені щодо військовослужбовця військовою частиною, до якої він був відряджений, та передані нею до органу Держприкордонслужби за місцем служби такого військовослужбовця.

Крім того, порядок та умови виплати додаткової винагороди, встановленої постановою КМУ №168, визначені Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29, яке є чинним та не визнано протиправним і не скасовано у встановленому законодавством порядку, а відповідно, підлягає обов`язковому виконанню посадовими особами, зокрема, командирами (начальниками) військових частин.

Пунктом 3 Окремого доручення встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойоведонесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

У підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Згідно п.5 Окремого доручення встановлено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.

В зазначених наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн. за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів п.6 Окремого доручення.

Таким чином, з аналізу наведених положень вбачається, що підставами для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях у певний період є бойовий наказ, журнал бойових дій, рапорт командира підрозділу та довідка командира військової частини за формою, додатку №1 до цього Окремого доручення.

Як вже було зазначено судом, НОМЕР_6 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_5 ), де позивач протягом спірного періоду перебував у відрядженні, повідомив відповідача про те, що підрозділи Держприкордонслужби України, які знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, бойові завдання на лінії бойового зіткнення не виконували; у зв`язку з цим довідки про військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі Військової частини НОМЕР_5 , не опрацьовувалися.

До відповідача не надходили належні, допустимі, достовірні та достатні докази безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах у спірний період.

Тобто, за цей період відповідач правомірно не нарахував та не виплатив позивачу збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.

Таким чином, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством; бездіяльність щодо позивача не допустив, та не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Крім того, виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями.

Суду не надано доказів на підтвердження конкретних проміжків часу, в яких позивач приймав участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 постанови КМУ № 168. Визнання того, що позивач весь час приймав участь у зазначених діях та заходах не відповідає встановленому постановою КМУ № 168 пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що до спірного періоду йому нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода до 100000 гривень, а відтак за незмінності правового регулювання він розраховував на подальше одержання таких самих виплат. Спірним періодом у справі, що розглядається, є жовтень – грудень  2022 року, тому фактичні обставини проходження позивачем служби могли змінитися.

Дії відповідача у період, що не відноситься до даного спору, не мають преюдиційного характеру та не можуть оцінюватися судом як підстава для виникнення у суб`єкта владних повноважень обов`язку діяти у такий самий спосіб.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі до 100 000 грн. за період з 21.10.2022 року по 31.12.2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надані суду належні докази правомірності дій щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

                                             В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 21.10.2022 року по 31.12.2022 року в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 21.10.2022 року по 31.12.2022 року в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених раніше виплат додаткової винагороди за цей період – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                   Т.В. Давиденко