ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/6263/22 Номер провадження 22-ц/814/3102/23Головуючий у 1-й інстанції Шевська О.І. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Обідіної О.І.,

секретаря: Ракович Д.Г.,

за участі: представника позивача - адвоката Ільчука І.М., представника відповідача- Стороженка А.І.,

розглянувши в режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою адвоката Ільчука Іллі Михайловича в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 29 листопада 2022 року, прийнятої під головуванням судді Шевської О.І. в м.Полтаві,-

в с т а н о в и в :

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтаві від 29 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала мотивована повторною неявкою належним чином повідомленого позивача.

Ухвалу оскаржив адвокат Ільчук І.М. в інтересах ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції..

Вважає, що суд помилково застосував положення ч.5 ст. 223 ЦПК України, оскільки позивач ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі та утримується в ДУ «Закарпатська установа відбування покарання №9», а тому позбавлений можливості самостійно з`являтися до суду.

Також, наголошує, на тому, що оскільки ОСОБА_1 має статус особи, що засуджена до довічного позбавлення волі, суд відповідно до ст. 212 ЦПК України міг за власною ініціативою призначити відеоконференцію з установою, де утримується позивач та зважаючи на його соціальний статус, повинен був забезпечити йому представника

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТУ ДБР вважає рішення районного суду вірним та просить залишити його без змін.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 20 липня 2022 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди за правилами загального позовного провадження та призначене у справі підготовче судове засідання на 15 год. 00 хв. 22.08.2022 року.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з положень ч.5 ст.223 ЦПК України, беручи до уваги те, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, повторно не з`явився в судове засідання та з клопотаннями про проведення судового засідання в режимі відеооконференції чи про залучення захисника не звертався.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналізуючи зміст зазначених норм процесуального закону, слід дійти висновку, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що підготовче судове засідання призначене на 22.08.2022 року на 15.00 год., яке не відбулося та було відкладене.

Наступні судові засідання призначені на 21.09.2022 року, 01.11.2022 року та на 29.11.2022 року.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо направлення та належного вручення позивачеві ухвали про відкриття провадження та призначення підготовчого судового засідання, а також судових повісток на наступні дати судових засідань.

Натомість в справі наявні бланки розписок на ім`я ОСОБА_1 на вказані дати розгляду справи, які не містять підпису позивача (а.с.13,28,32,35).

Залишаючи позовну заяву без розгляду, районний суд керувався положеннями п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, що визначає повторну неявку належним чином повідомленого позивача підставою для зазначеної процесуальної дії, а також відсутністю в матеріалах справи клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та призначення захисника.

Однак вказаний висновок районного суду є помилковим з огляну на наступне.

Так, з матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачем в додатках до позовної заяви в п.3 зазначено: «Клопотання про участь у режимі відеоконференції».

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Частиною 13 цієї ж статті визначено, що суд у порядку, передбаченому цією статтею, за власною ініціативою або за клопотанням учасника судового процесу, який тримається в установі попереднього ув`язнення або в установі виконання покарань, може постановити ухвалу про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні такої установи. При цьому дії, передбачені частиною дев`ятою цієї статті, здійснюються службовою особою такої установи.

Беручи до уваги те, що позивач є особою, засудженою до довічного позбавлення волі, яка утримується в ДУ «Закарпатська УВП № 9» в м.Ужгорді, про що достеменно відомо було суду, а також про наявність згадування клопотання про проведення відеоконференції, враховуючи забезпечення принципу доступу до правосуддя, районний суд повинен був забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з позивачем.

Крім того, звертає увагу на себе той факт, що в даній цивільній справі не проведена стадія закриття підготовчого судового засідання.

Верховний Суд наголосив на тому, що при застосуванні тієї чи іншої норми процесуального права суд повинен виходити з комплексного та ґрунтовного аналізу норм права загалом.

ЦПК України чітко розмежовує підготовче провадження з проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (глава 3 розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті з проведенням судового засідання (глава 6 вказаного розділу).

Стаття 223 ЦПК України стосується розгляду справи по суті, у зв`язку із чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок повторної неявки позивача в підготовче засідання, про що зазначене в постанові Верховного Суду від 1 вересня 2021 року у справі № 757/54510/17 (провадження № 61-2858св21).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду є помилковим.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Ільчука Іллі Михайловича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 29 листопада 2022 року скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.08.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: Ю.В. Дряниця

О.І. Обідіна