ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/595/23 Справа № 711/1752/22 Категорія: ст. 331 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засіданняОСОБА_5

за участю:

прокурораОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси виділені матеріали кримінального провадження № 12021250310003159 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2023 року про продовження ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 вересня 2023 року включно, -

в с т а н о в и л а :

В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувають матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

21.07.2023 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 18.09.2023 включно.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу суд виходив з того, що ризики можливості переховуватись ОСОБА_7 від суду та продовжити злочинну діяльність, зважаючи на тяжкість санкції кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, а також враховуючи те, що останній раніше неодноразово судимий, в тому числі і за тяжкі злочини, останній раз Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України на 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України і, перебуваючи на іспитовому строку знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, не зменшилися і продовжують існувати, а підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м`який, без шкоди кримінальному провадженню, не встановлено.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.07.2023 та обрати щодо нього альтернативний запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладанням процесуальних обов`язків.

Зазначає, що суд вкотре продовжує запобіжний захід у виді тримання під вартою на підставі тяжкості обвинувачення, беручи до уваги попередні судимості, в першу чергу вчинення кримінального правопорушення в період іспитового строку, при цьому не звертає увагу на те, що обов`язки покладені судом він не порушував, умовний термін збігав до кінця, а пред`явлення обвинувачення у вчиненні нового кримінального правопорушення під час іспитового строку та його тяжкість, не свідчить про винуватість у його вчиненні і на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вказує, що ризики, на які посилається прокурор в обгрунтування продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, будь-якими доказами не підтверджені, тому не давали суду підстав для задоволення відповідного клопотання.

Звертає увагу на те, що кримінальне переслідування щодо нього триває майже 2 роки, що порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а він процесуально слухняний, позитивно характеризується по місцю проживання та має міцні соціальні зв`язки, що обґрунтовує можливість застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 про задоволення апеляційної скарги в повному обсязі з наведених в ній доводів, прокурора ОСОБА_6 про залишення апеляційної скарги обвинуваченого без задоволення, вивчивши виділені матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не належить, з огляду на наступне.

Виходячи з приписів ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження, з урахуванням правил, передбачених Розділом 2 КПК України, має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, відповідно до ст. 178 КПК України, дотримуючись практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється/обвинувачується особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення/зменшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Пунктом 5 частиною 2 статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

В будь якому випадку суд має дотримуватися вимог ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

При цьому враховувати, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, має забезпечити виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур Глави 18 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та роз`яснень Пленуму ВСУ (постанова №4 від 25.04.2003 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним/обвинуваченим обов`язків та його належної поведінки.

Ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Зважаючи на практику Європейського суду, тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.

При цьому судом враховано, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були заявлені під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подальшого його продовження, не зменшилися, не перестали існувати, й виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.

З наданих Придніпровським районним судом м. Черкаси матеріалів вбачається, що ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні утримується під вартою з листопада 2021 року, а в провадженні триває судове слідство.

За обвинувальним актом, який наразі перебуває на розгляді суду першої інстанції, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним придбанням, зберіганням психотропної речовини в особливо великих розмірах з метою збуту. Покарання, що може загрожувати ОСОБА_7 за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке є умисним особливо тяжким злочином, передбачає позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Отже, є об`єктивні підстави вважати, що ОСОБА_7 , знаючи про суворість покарання, що може йому загрожувати, не маючи стійких соціальних зв`язків, з метою уникнути відповідальності за вчинення злочину, може переховуватися від суду.

Крім того обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, з огляду на те, що він не працює, дані про наявність у нього законних джерел доходу, відсутні, а він неодноразово судимий, в тому числі і за тяжкі злочини. При цьому перебуваючи на іспитовому строку за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.12.2019, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, останній знову обвинувачується вже у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення.

Наведені обставини вказують на те що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, тому ризики, передбачені пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які були враховані при обранні та продовженні обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу, є реальними, продовжують існувати, та, на думку колегії суддів, обґрунтовують доцільність збереження визначеного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку. При цьому встановлені ризики, у сукупності із даними, що характеризують особу обвинуваченого, виключають можливість застосування щодо ОСОБА_7 більш м`яких, альтернативних запобіжних заходів, в тому числі у виді домашнього арешту, які не забезпечать виконання останнім процесуальних обов`язків.

Доводи обвинуваченого щодо не підтвердження прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б обумовлювали продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, спростовуються підтвердженими під час апеляційного розгляду і наведеним вище даними.

Твердження сторони захисту про надмірну тривалість перебування обвинуваченого під вартою, колегія суддів визнає необґрунтованими та зазначає, що з наданих та вивчених матеріалів вбачається, що розгляд кримінального провадження судом першої інстанції проводиться згідно вимог процесуального закону, а його тривалість залежить від об`єктивних та суб`єктивних чинників, на які суд апеляційної інстанції не має законодавчих підстав для впливу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 не порушував обов`язків, покладених на нього вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.12.2019, а призначений умовний термін збігав до кінця, що не дає підстав стверджувати про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів визнає помилковими та такими, що не спростовують ризику вчинення нового кримінального правопорушення та продовження вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законною, обґрунтованою та відповідає критеріям, передбаченим ст. 370 КПК України.

Керуючись ст.ст. 183, 199, 331, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2023 року про продовження ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 вересня 2023 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді