Справа № 11-141/11 Головуючий у І інстанції Кобилецький
Провадження №
Категорія - ст. 121 ч.2 КК України Доповідач Шахова О. Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_1
суддів Миронцова В.М., Демченка О.В.
при секретарі Терешко В.В.
з участю прокурора Надточій О.О.
захисника ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 грудня 2010 року.
Цим вироком : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, маючий на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючий, проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_5, в силу ст. 89 КК України не судимий,
засуджений:
- за ст. 121 ч. 2 КК України 8 років позбавлення волі,
- за ст. 187 ч. 1 КК України 5 років позбавлення волі .
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно до відбування ОСОБА_3 визначено 9 років позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_7, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, маючий на утриманні двох малолітніх дітей: доньку ІНФОРМАЦІЯ_8 та сина ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючий, проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше не судимий,
засуджений:
- за ст. 187 ч. 1 КК України 5 років позбавлення волі.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 8618 гривень в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 35000 гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, а всього стягнуто 43618 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 15000 гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1280 гривень 03 копійки в рахунок відшкодування понесених судових витрат за проведення експертиз.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 883 гривні 40 копійки в рахунок відшкодування понесених судових витрат за проведення експертиз.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Як встановив суд, 07 листопада 2009 року, близько 17 год., на території АЗС, розташованої неподалік с. Мала Кошелівка Ніжинського району, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в процесі сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_6, збив того з ніг, після чого став наносити удари руками та ногами в область голови та тулубу потерпілого, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді множинних синців, саден, ран в області обличчя, крововиливи в м’які тканини волосяної частини голови, забою головного мозку, закритих одинарних переломів 7, 8, 9, 10 ребер зліва, одинарного перелому 7 ребра з права, забою обох легень, множинних синців передньої черевної стінки та пахової області, подвійного розриву брижі тонкого кишечника, розриву брижі товстого кишечника, забою підшлункової залози, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, і від яких в подальшому, а саме 7.11.2009 року, близько 22 години, наступила смерть потерпілого.
Після нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 посадив потерпілого на підводу, котрою керував ОСОБА_4, після чого, близько 17 години 30 хвилин, всі прибули до лісового масиву поблизу с. Мала Кошелівка Ніжинського району, де ОСОБА_3, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6, наніс потерпілому кілька ударів руками в область голови, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження, та вимагав гроші, проте грошовими коштами не заволодів у зв"язку з їх відсутністю у потерпілого.
Коли ОСОБА_3 відійшов від ОСОБА_6 та став перепрягати коня, то до потерпілого підійшов ОСОБА_4, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, і який, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого, став наносити чисельні удари руками в область спини та тулубу потерпілого, котрий в той час лежав на гужовій повозці, заподіявши при цьому потерпілому тілесні ушкодження у вигляді потрійного перелому 10 ребра та подвійного перелому 11 ребра справа, забою правої нирки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Продовжуючи свої злочинні дії направлені на заволодіння майном ОСОБА_6, ОСОБА_4 запустив бензопилу і став висловлювати погрози її застосуванням до потерпілого, приставляючи її шину впритул до шиї та ніг ОСОБА_6, спричинивши при цьому потерпілому тілесні ушкодження в області лівої гомілки у вигляді рвано-пиляної рани з ушкодженням великогомілкової кістки, які відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, при цьому грошовими коштами не заволодів у зв"язку з їх відсутністю у потерпілого.
7 листопада 2009 року, близько 19.00 год., ОСОБА_3 та ОСОБА_6Г приїхали на гужовій повозці до господарства ОСОБА_3, розташованого по вул. Молодіжна №15 в с. Мала Кошелівка Ніжинського району, де в будинку стали розпивати алкогольні напої. Під час розпивання алкогольних напоїв між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виникла сварка, в процесі якої ОСОБА_3 умисно наніс удар рукою в область передньої частини шиї ОСОБА_6, заподіявши при цьому потерпілому тілесні ушкодження у вигляді повного та неповного перелому під'язикової кістки, перелому щитовидного хряща, двох неповних переломів персневидного хряща, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
В апеляціях:
Не погоджуючись з вироком суду та кваліфікацією своїх дій, засуджений ОСОБА_4 в апеляції просить вирок суду скасувати, в зв”язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та виправдати його. Вважає, що під час досудового та судового слідства не було надано жодного доказу того, що з його боку по відношенню до потерпілого ОСОБА_6 були якісь матеріальні претензії або те, що він бажав заволодіти його майном. Навпаки, він намагався зупинити ОСОБА_3, але в нього нічого не вийшло. ОСОБА_3 в своїх показаннях щодо його дій не зазначав, що конкретно бачив, як він, ОСОБА_4, наносив тілесні ушкодження потерпілому, а тільки чув. Не заперечує того, що мав тілесні ушкодження, але зазначає, що тілесні ушкодження отримав саме тоді, коли забирав бензопилу в ОСОБА_3, кров виявлена на шині бензопили може походити як від потерпілого ОСОБА_6, так і від нього. На куртці та спортивних штанах, які були у нього вилучені, слідів крові не виявлено, а на гумовому чоботі кров була знайдена, але її видова належність не була встановлена. Звертає увагу на те, що висновок медико-криміналістичної експертизи №235-МК від 15.12.2009 року не надає конкретної відповіді на те, чи наносив власник куртки удари, а також не визначена відстань польоту бризок крові і відстань знаходження поверхні куртки від місця удару.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, в апеляції просить вирок суду скасувати, прийняти справу до свого провадження та постановити новий вирок, яким визнати винними та призначити покарання: ОСОБА_3 за ст. 121 ч.2 КК України - 7 років позбавлення волі, за ст. 187 ч.2 КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_4 за ст. 187 ч.2 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. В решті вирок залишити без змін. Вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв”язку з неправильним застосуванням кримінального закону відносно засуджених в частині кваліфікації їх дій за ст. 187 ч. 1 КК України та у зв”язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засуджених. Зазначає, що вина засуджених у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України була повністю доведена зібраними в ході досудового слідства доказами, які були перевірені під час судового слідства. Засуджені вчинили розбійний напад на потерпілого з метою заволодіння його майном, саме за попередньою змовою між собою, оскільки тілесні ушкодження потерпілому засудженими наносилися в присутності один одного, що підтвердив ОСОБА_3, а також те, що вони не зупиняли дії одне одного. Вважає, що міра покарання призначена засудженому ОСОБА_4 не відповідає ступеню тяжкості, суспільній небезпечності вчиненого ним злочину та особі засудженого.
Засуджений ОСОБА_3В, не погоджуючись з вироком суду, просить його змінити, виключивши обтяжуючу обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, так як він не навмисно вживав спиртні напої для скоєння злочинів, а з приводу складних сімейних стосунків. Зазначає, що суд не вірно оцінив ступінь його участі в скоєному злочині, багато чого він не пам’ятає і давав показання виходячи зі свідчень свідків та показань ОСОБА_4. Суд не врахував, що саме він надавав медичну допомогу потерпілому. Показання ОСОБА_4 постійно змінювалися, а тому суд повинен відноситись до них критично, звертає увагу на те, що ОСОБА_4 наносив удари потерпілому ногами, про що свідчать сліди крові на його чоботах. Вважає, що суд призначив йому суворе покарання, без врахування пом’якшуючих покарання обставин, того, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина.
Доповнення до апеляції ОСОБА_3 аналогічні доводам основної його апеляції.
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених та захисника ОСОБА_2, який діяв в інтересах засудженого Філіппова.Д.Г. і які підтримали апеляції і просили їх задовольнити з вказаних підстав, думку прокурора, який просив вирок суду скасувати як не законний, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляціях, судова колегія приходить до висновку, що всі апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обгрунтованим і обгрунтованим лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом.
Ці вимоги закону про розгляді справи судом 1 інстанції не були дотримані.
Зокрема, в показаннях засуджених як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні маються суттєві суперечності. Суд, розглядаючи справу, не дослідив показання, дані ними на досудовому слідстві та в судовому засіданні 15-30 квітня 2010 року, тим самим не намагався усунути протиріччя. Не досліджувався цілий ряд матеріалів, які були зібрані досудовим слідством.
Прийшовши до висновку про відсутність у засуджених зговору на розбійний напад і кваліфікуючи їх дії за ч.1 ст.187 КК, суд юридично не вмотивував свого рішення, не дав оцінки в точних і категоричних судженнях, без належної мотивації, юридичної оцінки доказів, які добуті досудовим слідством відкинув обвинувачення засуджених в скоєнні розбою за попередньою змовою, тобто, судом не спростовано обвинувачення за ч.2 ст.187 КК.
Крім того, роблячи висновок про кваліфікацію дій засуджених за ст.187 ч.1 КК суд взяв до уваги показання ОСОБА_3, та поклав їх в основу рішення, зазначаючи, що вони узгоджуються з іншими дослідженими в процесі судового слідства доказами і відповідають дійсності. Проте, з цього приводу судом не досліджувалися матеріали справи, а показання ОСОБА_3, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні свідчать про невизнання його вини в скоєнні розбійного нападу. З якими ж саме доказами узгоджується позиція Остапенка суд не конкретизував.
Відповідно до ст. 132 КПК України постанова про пред'явлення обвинувачення повинна містити сформульоване органом досудового слідства твердження про вчинення особою злочину, обґрунтоване достатніми доказами. У разі вчинення злочину кількома особами, конкретне звинувачення має бути сформульоване щодо кожного з них окремо.
Обвинувачення, яке інкримінується досудовим слідством ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сформульоване не чітко та не конкретно, юридично не вмотивоване, наведено лише інформацію про події, які відбулися 07.11.2009 року, не встановлений причинний зв’язок між діями засуджених та наслідками вчиненого.
З постанови про пред’явлення обвинувачення неможливо встановити, які дії виразились в заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть і з діями якого засудженого вони знаходяться в причинному зв’язку, які саме дії визнані як такі, що відносяться до розбійного нападу. Не дана юридична оцінка діям ОСОБА_3, по епізоду нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому в помешканні ОСОБА_3.
Крім того, щодо обвинувачення ОСОБА_3, в постанові про притягнення як обвинуваченого встановлено, що на території АЗС між ним та потерпілим виник конфлікт на грунті особистих неприязнених стосунків і він, бажаючи заподіяти шкоди здоров’ю потерпілого умисно спричинив тому тяжкі тілесні ушкодження. Після цього вступив в злочинну змову з ОСОБА_4 на заволодіння майном потерпілого та реалізуючи свій намір до кінця вони прибули до лісового масиву. Тобто, виходячи з вищенаведеного, в засуджених виник умисел на розбійний напад на АЗС, а реалізовували вони його в лісовому масиві. Пред’являючи обвинувачення ОСОБА_4 встановлено, що на території АЗС ОСОБА_4 вступив в злочинний зговір з ОСОБА_3 на заводіння майном потерпілого, і далі: перебуваючи у лісовому масиві засуджені, продовжуючи реалізувати злочинний умисел на вчинення нападу - вчинили розбійний напад. Виходячи з наведеного обвинувачення ОСОБА_4, засуджені десь вже почали реалізовувати злочинний умисел, якщо в лісовому масиві продовжували, але ж не зазначено де і які їх дії свідчать про це.
Колегія суддів прийшла до висновку, що по даній кримінальній справі звинувачення засудженим досудовим слідством сформульоване не конкретне, що не дає можливості засудженим скористатися своїм право на захист.
За таких обставин, коли суд першої інстанції, розглядаючи справу, не звернув уваги на допущені під час досудового слідства істотні порушення норм кримінально - процесуального закону і сам, перекваліфіковуючи дії засуджених з ч.2 на ч.1 ст.187 КК, порушуючи норми КПК, виніс не законне рішення, вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа поверненню на додаткове розслідування.
Дані порушення досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні, оскільки необхідно пред'явити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 конкретні обвинувачення, а це потребує проведення певного обсягу процесуальних дій, які можливо провести лише в ході досудового слідства.
В ході досудового слідства необхідно усунути вказані недоліки по справі та у відповідності до здобутих доказів потім суду прийняти законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 грудня 2010 року, щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - скасувати, а кримінальну справу повернути Ніжинському міжрайонному прокурору Чернігівської області для організації додаткового розслідування.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 залишити – взяття під варту, щодо ОСОБА_4 – підписку про невиїзд.
СУДДІ:
ОСОБА_7 ОСОБА_1 ОСОБА_8