Апеляційний суд Чернігівської області

м. Чернігів, вул. Г.Полуботка, 2, 14000, (0462) 67-62-96

Справа № 11– 87/2010 Головуючий у 1 інстанції: Непочатих В.О.

Категорія: ст.366 ч.2 КК України Доповідач : Шахова О.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого-судді – Козака В.І.,

суддів – Шахової О.Г., Сердюка О.Г.,

з участю прокурора – Гапєєвої Н.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2009 року.

Цим вироком : ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, одружений, ІНФОРМАЦІЯ_3, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючий директором ДП ДГ „Прогрес”, мешканець с. Прогрес Козелецького району Чернігівської області, вул. Гедройца, 4, в силу ст.89 КК України раніше не судимий,

засуджений:

-за ст.175 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, із застосуванням ст.69 КК України – без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

-за ст.366 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст.69 КК України – без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді 2 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Згідно із ст.76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст.81 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за наступне.

Перебуваючи на посаді директора ДП ДГ „Прогрес” з 13 квітня 2009 року і по даний час, будучи службовою особою, на яку покладено виконання організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків при наявності грошових коштів у касі підприємства, у зв’язку з чим мав реальну можливість виплатити заборгованість по заробітній платі в сумі 591156 грн., а саме станом на 01.11.2008 року – 308 999 грн. 00 коп., на грудень 2008 року – 333 829 грн. 00 коп., на січень 2009 року – 345 171 грн. 00 коп., на лютий 2009 року – 372 643 грн. 00 коп., на березень 2009 року – 378 323 грн. 00 коп., на квітень 2009 року – 383 175 грн. 00 коп., на травень 2009 року – 427 647 грн. 00 коп., на червень 2009 року – 507 618 грн. 00 коп., на липень 2009 року 520 004 грн. 00 коп., на серпень 2009 року 591 156 грн. 00 коп.

В порушення вимог ч.3 ст.15 ЗУ „Про оплату праці”, якою передбачено, що оплата праці працівникам підприємств повинна здійснюватись у першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються після виконання зобов’язання щодо оплати праці, грошові кошти ДП ДГ „Прогрес”, отриманні від реалізації сільськогосподарської продукції, здійснення робіт та надання послуг, за вказівкою директора підприємства ОСОБА_1 спрямовувались не на погашення заборгованості по заробітній платі працівникам, а на виробничі потреби підприємства, а саме на придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин, ремонт сільськогосподарської техніки, погашення реструктуризованої заборгованості за спожиту електроенергію, за послуги зв'язку, повернення позики фізичним особам, сплата за оренду автомобіля тощо.

Крім того, на протязі часу з травня 2009 року по вересень 2009 року підсудний ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора ДП ДГ „Прогрес” з 13 квітня 2009 року і по даний час, умисно з метою приховування заборгованості по заробітній платі перед працівниками підприємства, будучи службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, надавав до Козелецького районного управління статистики державні статистичні звіти по формі 1-ПВ, в які були внесені завідомо неправдиві відомості, а саме: не вказував, що є заборгованість по виплаті заробітної плати станом на 01.05.09 – 427 647 грн. 00 коп., станом на 01.06.09 – 507 618 грн. 00 коп., станом на 01.07.09 – 520 004 грн. 00 коп., станом на 01.08.2009 року – 591 156 грн. 00 коп.

Згідно акту № 25-10-040/973 перевірки додержання законодавства про працю від 14 серпня 2009 року заборгованість по заробітній платі перед працівниками товариства складала станом на 01 серпня 2009 року – 591 156 грн. 00 коп.

Вважаючи вирок суду незаконним, засуджений ОСОБА_1 подав на нього апеляцію, у якій оспорює фактичні обставини справи. Доводи апеляції зводяться до того, що скоєння ним злочинів, передбачених ст.ст. 366 ч.2, 175 ч.1 КК України, є недоведеним і базується на припущеннях. Органи досудового слідства та суд, на думку засудженого, порушили його право на захист. Зокрема, суд, розглянувши справу в порядку ст. 299 КПК України, не роз’яснив йому наслідки такого розгляду. З урахуванням цього, засуджений просить вирок суду скасувати, а справу направити прокурору на додаткове розслідування.

До початку розгляду справи від ОСОБА_1 надійшла заява в якій він відмовляється від своєї апеляції на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2009 року та просить її не розглядати.

Відповідно до ст.ст. 355, 364 КПК України у разі відкликання особою поданої апеляції і при відсутності апеляцій інших учасників судового розгляду, апеляційний суд виносить ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Заслухавши прокурора, який не заперечує проти закриття апеляційного провадження по справі та приймаючи до уваги, що від інших учасників судового розгляду справи апеляції не надходили, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження по справі необхідно закрити.

Керуючись ст.ст. 355, 364 КПК України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційне провадження за апеляцією ОСОБА_1 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2009 року щодо нього – закрити.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4