Справа № 33-108/2011 Головуючий у 1 інстанції Кузьмін М.В.
Провадження №
Категорія - ст. 130 ч. 1 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 березня 2011 року місто Чернігів
30 березня 2011 року апеляційний суд Чернігівської області в складі:
судді судової палати в кримінальних справах ОСОБА_1, з участю ОСОБА_2, апелянта ОСОБА_3 та їх захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 лютого 2011 року.
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого СПД, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,
провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП закрито, в зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
До суду першої інстанції надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 130 ч. 1 КУпАП, в тому, що він 05.01.2011 року, в м. Чернігові по вул. О. Молодчого,16 керував транспортним засобом «Тойота Авенсіс»,д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову.
Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що потягло за собою винесення судом незаконного рішення, а винна особа не притягнута ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності. Доводи апеляції зводяться до того, що суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, пославшись тільки на пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 при цьому інші докази не дослідив, не надав їм належної оцінки та результати оцінки в своєму рішенні не відобразив. Крім того, пояснення правопорушника ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_6 неправдиві та є намаганням ОСОБА_2 уникнути від адміністративної відповідальності, оскільки під час ДТП він перебував в стані алкогольного сп’яніння. В працівників ДАІ не було зацікавленості складати протокол не на ту особу, так як саме та сторона була винна в ДТП і працівникам ДАІ не було сенсу складати протоколи саме відносно ОСОБА_2, якщо останній би стверджував, що він не перебував за кермом автомобіля «Тойоти Авенсіс». Також ОСОБА_2 не заперечував своєї вини у ДТП та під час складання протоколів про адміністративне правопорушення, не вказував про свою невинуватість і без будь-яких пояснень відмовився від їх підпису, а також від підпису у медичному висновку. Тільки після медичного освідування, в ході якого було підтверджено факт перебування ОСОБА_2 в стані сп’яніння, він в своїх поясненнях від 06.01.2011 року почав вказувати про те, що за кермом був його син ОСОБА_6 Суд першої інстанції залишив поза увагою, що в результаті ДТП йому заподіяно майнову та моральну шкоду, легкі тілесні ушкодження.
Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки, пропущений ним з поважних причин. Справа була розглянута без його участі за відсутності даних про своєчасне сповіщення про час і місце розгляду справи. Про наявність постанови від 18 лютого 2011 року по справі він дізнався лише 09 березня 2011 року під час ознайомлення з матеріалами адміністративної справи щодо ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, копії рішення судом не надано до даного часу.
Перевіривши матеріали судової справи, відмовний матеріал та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, а постанова – скасуванню, з винесенням нової постанови.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
У справі щодо ОСОБА_2 ці вимоги закону дотримані не були.
Ст. 130 ч. 1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 05.01.2011 року, в м. Чернігові по вул. О.Молодчого,16, керував транспортним засобом «Тойота Авенсіс», д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
В даному протоколі, складеному 06.01.2011 року о 00 год.45 хв. в графі „пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності” по суті порушення ОСОБА_2 зазначив, що від підпису протоколу та дачі пояснення відмовляється в присутності двох свідків, не заявляючи, що він не та особа, яка керувала даним транспортним засобом.
Відповідно до висновків медичного огляду на стан сп’яніння, ОСОБА_2 знаходився в стані алкогольного сп’яніння, а його син, ОСОБА_6 – тверезий.
Пізніше ОСОБА_2 та ОСОБА_6 написали пояснення, що за кермом знаходився ОСОБА_6
Суд першої інстанції розглянув справу поверхнево, упереджено, однобічно, не дослідивши всі докази та не допитавши всіх осіб, зокрема потерпілу сторону - ОСОБА_3, тим більше при суттєвих суперечностях щодо обставин скоєного ДТП, суперечностей щодо особи, яка керувала транспортним засобом, які на момент розгляду справи, виходячи з пояснень ОСОБА_6, суду були відомі - потягло за собою прийняття незаконного рішення, особа, що вчинила правопорушення залишилась не притягнутою до адміністративної відповідальності.
В даному випадку постанова суду 1 інстанції підлягає скасуванню з винесенням нового рішення апеляційним судом.
Апеляційним судом встановлено, що 05.01.2011 року, в м. Чернігові по вул. О. Молодчого,16, ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Тойота Авенсіс», д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння, чим останній порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 06 січня 2011 року СВ1 № 074913, згідно якого ОСОБА_2 не вказував про свою невинуватість та у присутності свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовився від підпису та від дачі пояснень в протоколі та від підпису в медичному висновку, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 06.01.2011 року.
Крім того, перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння під час керування транспортним засобом підтверджується результатами медичного огляду на виявлення стану алкогольного сп’яніння від 06.11.2011 року( а. с. 5).
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 стверджував, що він не скоював правопорушення, що за кермом сидів його син, а не він, що дійсно він відмовився від дачі пояснень при складанні протоколу працівниками ДАІ, не може пояснити чому при складанні протоколу не повідомив про те, що за кермом був син, а зробив це пізніше в своєму поясненні. Пояснення написав після його освідування на предмет алкогольного сп’яніння. Дії працівників ДАІ не оскаржував, так як сподівався на рішення суду.
Апелянт ОСОБА_3, учасник ДТП, суду пояснив, що на момент ДТП сина правопорушника не було. Відразу, після зіткнення автомобілів з дверей автомобіля „Тойота”, зі сторони водія, вийшов ОСОБА_2 та намагався вирішити цей конфлікт мирно, від останнього було чути запах алкоголю, той помітно нервував та почав телефонувати з мобільного. Через деякий час на таксі приїхав його син –ОСОБА_6 З приїздом працівників ДАІ ОСОБА_2 намагався домовитися з ним, під час складання протоколу не вказував про свою не винуватість, від будь-яких пояснень та підпису відмовився. Тільки після складання висновку про стан його алкогольного сп’яніння той написав пояснення, де заперечував знаходження саме його за кермом. Особисто для нього різниці не було хто буде відповідати за скоєне ДТП, батько чи його син, при тому, що останні не заперечували своєї вини, але він говорить так як було в дійсності.
Допитана в апеляційному суді в якості свідка ОСОБА_9, показала, що на момент ДТП знаходилася на пасажирському сидінні в автомобілі ОСОБА_3, що відразу після зіткнення вона побачила як зі сторони водія автомобіля „Тойота” вийшов чоловік років 40-45, в темній куртці, схожий на чоловіка, який знаходиться в судовому засіданні – ОСОБА_2, за ним виходив з автомобіля чоловік також років 40-45, молодого хлопця з ними не було. Сплутати чоловіка, якому за 40 років з молодим хлопцем вона не могла. Вона відразу пішла звідти.
ОСОБА_2 не заперечував, що з автомобіля ОСОБА_3 виходила дівчина і відразу кудись пішла, хоча він її зупиняв. Вважає, що вона сплутала чоловіка віком 40-45 років, який ніби-то виходив з автомобіля вслід за ним, з його сином, віком в 21 рік.
У відмовному матеріалі мається пояснення ОСОБА_10, батька ОСОБА_3, який показував, що коли під’їхав на місце ДТП по дзвінку сина, там були два водія: його син та ОСОБА_2 До мирного порозуміння вони не прийшли. Останній декілька разів кудись телефонував, приїхав його син і через нетривалий час приїхали працівники ДАІ.
Пояснення ОСОБА_3 узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема з протоколом про адміністративне правопорушення, з проведеною перевіркою по факту ДТП інспектором з дізнання Чернігівського ВДАІ ОСОБА_11, який виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.02.2011 року, якою встановлено, що ДТП виникла з вини ОСОБА_2 і відмовлено з причини одержання легких тілесних ушкоджень, а не з причини, що за кермом автомобіля була інша людина і пояснення ОСОБА_3 послідовні, детальні, відображали подробиці ДТП, тому апеляційний суд надає їм перевагу в їх достовірності по відношенню до пояснень ОСОБА_2, батька та сина. З досліджених матеріалів справи не вбачається зацікавленість ОСОБА_3 в притягненні до адміністративної відповідальності саме ОСОБА_2, при тому, що ОСОБА_2 не заперечували факт ДТП з вини їх сторони..
Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 грубо порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч. 1 КУпАП .
Вивчивши матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення, який складений у відповідності до вимог чинного законодавства та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння щодо ОСОБА_2 суд прийшов до висновку, що у працівників ДАІ не було підстав складати протокол про адміністративне правопорушення щодо особи, яка не перебувала за кермом даного автомобіля.
Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_6, оскільки вони спростовуються всією сукупністю досліджених доказів, а такі пояснення необхідно розцінювати, як намагання уникнути відповідальності за скоєне.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи конкретні обставини вчиненого правопорушення і особу, що притягується до адміністративної відповідальності, вбачається доцільним застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, передбаченому санкцією ст. 130 КУпАП .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –
П О С Т А Н О В И В :
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови Новозаводського суду м. Чернігова від 18 лютого 2011 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.
Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2– скасувати .
Притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк в 1 рік.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1