Дата документу 15.08.2023Справа № 554/10327/20

Провадження № 2/554/856/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2023 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Янушкевіч К.І., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Петька А.В., представника відповідача адвоката Листопад Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Київський районний у місті Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Суми), ОСОБА_3 , приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Ющенко Вікторія Вікторівна про встановлення батьківства ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно сина ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Полтава та внести зміни до актового запису №169 від 17.02.2015 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якого вказати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позову зазначила, що в кінці 2011 року позивачка познайомилася із ОСОБА_4 . Між ними виникли романтичні стосунки, які вони підтримували до останнього часу. Інколи вони проживали разом однією сім?єю без реєстрації шлюбу, інколи окремо. Навесні 2014 року позивачка завагітніла. ОСОБА_4 одразу визнав, що він є батьком майбутньої дитини. Однак через проблеми із законом він наприкінці 2014 року перебував під слідством, а на початку січня 2015 року його було засуджено до позбавлення волі. ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка народила сина ОСОБА_5 .17 лютого 2015 року вона зареєструвала народження сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у Октябрському відділі реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис №169. Через відсутність біологічного батька, який перебував на той час в місцях позбавлення волі, його ім?я та по батькові у Книзі реєстрації народжень було записано відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України за її вказівкою.

Дізнавшись про народження сина ОСОБА_4 одразу визнав себе батьком дитини. Разом із сином вони відвідували його в місцях позбавлення волі. Батьки ОСОБА_4 також визнали ОСОБА_6 своїм онуком та за можливістю допомагали їй на час відсутності їхнього сина.

Після відбування покарання ОСОБА_4 у вересні 2018 року вийшов на волю.

Вони продовжували їхні стосунки, при чому ОСОБА_4 визнавав себе батьком ОСОБА_6 , надавав їй матеріальну допомогу на його утримання, і обіцяв подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе батьком дитини. Однак він не встиг цього зробити, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 раптово помер.

Позивачка звернулася до Київського районного суду м. Полтави в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно сина ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Полтава та внесення змін до актового запису №169 від 17.02.2015 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якого просила вказати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У судовому засіданні представником заінтересованої особи заявлено клопотання про залишення заяви без розгляду, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не погоджується з заявою про встановлення батьківства після смерті сина ОСОБА_4 , вона звернулась з заявою про прийняття спадщини на нерухоме майно. Заявник, звертаючись до суду з заявою про встановлення батьківства має на меті отримати спадіщину, а тому вбачається спір про право. У ході розгляду справи було з?ясовано, що заінтересована особа ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем першої черги, після смерті ОСОБА_4 , звернулась із заявою про прийняття спадщини на нерухоме майно. Спадкова справа після смерті померлого ОСОБА_4 заведена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Ющенко Вікторією Вікторівною. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22.10.2020 року по справі №552/4024/20 заяву про встановлення батьківства було залишено без розгляду.

Факт батьківства ОСОБА_4 відносно сина позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується зокрема спільними фотографіями, роздрукованою перепискою в програмі Viber, також може бути підтверджені показами свідків.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 09.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

14.04.2021 року від відповідача надійшов відзив, в обґрунтуванні якого вказувала, що не визнає твердження позивача про те, що вона з її сином, ОСОБА_4 нібито проживала разом, народила від нього хлопчика, ОСОБА_5 , її син, ОСОБА_4 визнавав себе батьком дитини, ОСОБА_5 та його батьки визнали ОСОБА_5 своїм онуком.

ОСОБА_2 являється рідною мамою померлого ОСОБА_4 . Її син, ОСОБА_4 помер внаслідок насильницьких дій. З цього приводу відкрито кримінальне провадження №12020170040001093 від 05.05.2020 року.

Сам факт словесних тверджень позивача про ймовірні стосунки з ОСОБА_4 не можуть бути покладені в основу визначення біологічного походження дитини, ОСОБА_5 від нього. ОСОБА_4 за життя ніколи не визнавав свого батьківства відносно дитини, ОСОБА_5 . Відповідачка не являється рідною бабусею дитини та ніколи цього не визнавала. Твердження позивача про те, «що факт батьківства ОСОБА_4 відносно її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується зокрема спільними фотографіями, роздрукованою перепискою в програмі Viber» не може братися до уваги, оскільки надані позивачем фотографії та роздрукована переписка не підтверджує факт кровної спорідненості між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , факт спільного проживання сина відповідача та позивача до народження ОСОБА_6 та після його народження, ведення ними спільного господарства, отримання від її сина будь-якої допомоги. Крім того, додана позивачем переписка в програмі Viber не може бути належним, достатнім та достовірним доказом факту батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки з неї не вбачається, що позивач переписувалася саме з ОСОБА_4 , а не будь з ким іншим. Враховуючи вищевикладене, вважала, що у задоволенні заявленого у справі позову про встановлення факту батьківства необхідно відмовити, оскільки позов пред?явлено до неналежного відповідача по справі та позивачем не було надано жодного належного, достатнього та достовірного доказу факту батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5

07.05.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтуванні вказувала, що у своєму відзиві відповідач сама вказує, що предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи. Тлумачення ст. 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів про встановлення батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦК України. Більше того, не зважаючи, що біологічний батько дитини позивача помер, існує наукова можливість достовірно встановити наявність кровного споріднення між дитиною та іншими родичами по чоловічій лінії, а саме між ОСОБА_5 та батьком померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , тобто, ймовірним дідом дитини.

Для встановлення факту схожості біологічного матеріалу конкретної особистості і встановлення родинних зав?язків, а саме вирішення питання про спорідненість між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , як між біологічним онуком та дідом необхідні спеціальні знання в області судової генетики, у зв?язку з чим існує необхідність проведення судово-генетичної експертизи. Слід зазначити, що ОСОБА_3 не заперечував проти проведення такої експертизи за його участі.

13 травня 2021 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава було призначено судово-генетичну експертизу та направлено справу до експертної установи Харківському науково - дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України.

26.08.2022 року від експертної установи надійшов висновок, відповідно до якого між ОСОБА_3 та малолітнім ОСОБА_5 є біологічна спорідненість за чоловічою лінією.

06.12.2023 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог, підтримала обґрунтування викладені у відзиві.

Третя особи належним чином повідомлені про судове засідання, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, заслухавши думку учасників процесу,заслухавши показання свідків і третьої особи ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

Позивачка проживали разом однією сім?єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка народила сина ОСОБА_5 . 17 лютого 2015 року вона зареєструвала народження сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у Октябрському відділі реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис №169. Через відсутність біологічного батька, який перебував на той час в місцях позбавлення волі, його ім?я та по батькові у Книзі реєстрації народжень було записано відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України за її вказівкою.

Дізнавшись про народження сина, ОСОБА_4 одразу визнав себе батьком дитини. Разом із сином вони відвідували його в місцях позбавлення волі. Батьки ОСОБА_4 також визнали ОСОБА_6 своїм онуком та за можливістю допомагали їй на час відсутності їхнього сина. Однак він не встиг визнати себе батьком, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 раптово помер.

За результатами дослідження між ОСОБА_3 та малолітнім ОСОБА_5 є біологічна спорідненість за чоловічою лінією.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Допитані в судовому засіданні свідки та третя особа ОСОБА_3 підтвердили факти, вказані в позові.

За змістом статті 121, частини 1 статті 122 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

Пунктом 3 частини 2 статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини за рішенням суду.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Згідно зі п. п. 7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

В третьому абзаці п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Згідно зі ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Пунктом 2.13.1. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, передбачено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є в тому числі рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька, матір дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п.2.16.4 Розділу ІІ «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Як висловився Європейський суд з прав людини в рішенні «М.Т. проти України» (заява № 950/17) від 19.03.2019 року, біологічного батька не можна повністю виключати з життя дитини, якщо не існують відповідні підстави це зробити, які стосуються найкращих інтересів дитини.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 121, 125, 128, 129 СК України, ст. ст. 12, 81, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Київський районний у місті Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), ОСОБА_3 , приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Ющенко Вікторія Вікторівна про встановлення батьківства - задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Полтава та внести зміни до актового запису №169 від 17.02.2015 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якого вказати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30 -денний термін апеляційної скарги з дня його проголошення, а особами, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення у той же строк з моменту отримання копії рішення суду.

Суддя : В.М.Бугрій