Справа № 2-а-5762/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 року м. Київ

Суддя Солом’янського районного суду м. Києва Бобровник О. В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Виконавчого органу Київської міської Ради (КМДА) - про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є інвалідом війни ІІ групи та йому встановлено щорічну допомогу до 5 травня відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Разом з тим, у 2011 році він отримав таку допомогу в меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством.

Зазначає, що відповідачі відмовляються виплачувати йому таку допомогу в повному розмірі.

Вважає такі дії неправомірними та такими, що порушують його права, а тому просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом’янського районного суду м. Києва від 12. 10. 2011 року у справі відкрито скорочене провадження.

Із заперечень представника Головного Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вбачається, що проти задоволення позовних вимог він заперечує, посилаючись на те, що нарахування та виплата допомоги у 2011 році здійснювалась відповідно до вимог чинного законодавства. За рахунок виділених коштів у 2011 році проводилась виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року №341 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”та “Про жертви нацистських переслідувань”. На підставі викладеного просив у задоволенні позову відмовити.

Із заперечень представника Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вбачається, що проти задоволення позову він заперечує, посилаючись на те, що Кабінет Міністрів України виходячи з обсягів видатків передбачених Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”для виплати щорічної допомоги до 5 травня, прийняв постанову №341 від 04. 04. 2011 року “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”та “Про жертви нацистських переслідувань”, якою встановив розміри допомоги до 5 травня. Центр при проведені перерахування коштів на виплату зазначеної допомоги діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства і ніяким чином не порушував права та законні інтереси позивача, строки виплати допомоги порушені також не були. На підставі викладеного просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Встановлено, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня на підставі ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”та ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Ст. 21 Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік”встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.

Однак, виплата разової грошової допомоги позивачу у 2011 році була проведена на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”та “Про жертви нацистських переслідувань”№341 від 04.04.2011 року.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в даній справі, діяли нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулювали питання розміру щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а її ст. 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03. 10. 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з положень ст.ст. 8, 22, 46 Конституції України, виплата щорічної до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни є соціальною гарантією держави і не може бути скасована, а також не може бути звужена за змістом та обсягом при прийнятті нових законів або внесенні змін до інших законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнана неконституційною редакція ч. 7 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, викладена Законі України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28 грудня 2007 року.

Слід зазначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань не може бути прийнятим до уваги при вирішенні спору по суті. Так, наприклад, у справі “Кечко проти України”Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Вбачається, що Головне Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повинно було нарахувати позивачу щорічну разову допомогу до 5 травня за 2011 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин, дії Головного Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо нарахування цієї допомоги в меншому розмірі є протиправними, тому щорічна разова допомога позивачу до 5 травня за 2011 рік підлягає донарахуванню та виплаті за виключенням виплат здійснених у 2011 році.

Посилання представника Головного Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на те, що всі виплати здійснюються безпосередньо Центром, а тому вимога про виплату має бути пред’явлена саме до нього, не ґрунтується на законі.

Відповідно до п. 4.1 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 січня 2007 року № 65 Центр здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, як орган виконавчої влади, у своїй діяльності керується виключно діючими нормативними актами.

Отже, Центром проводяться виплати допомоги згідно розпоряджень, які надходять до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У вимогах до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат слід відмовити.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Керуючись статтями 8, 22, 46, 75, 92 Конституції України, ч. 7 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України “Про державний бюджет України на 2011 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України”, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167, 256 КАС України, суддя, –

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Виконавчого органу Київської міської Ради (КМДА) - про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2011 році, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Зобов’язати Головне Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як інваліду війни ІІ групи, недоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік у розмірі восьми мінімальний пенсій за віком, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, за виключенням виплат здійснених у 2011 році.

У задоволенні вимог до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом’янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя