Постанова

Іменем України

28 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 357/7683/20

провадження № 61-6021св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - держава Україна в особі Головного управління Національної поліції у м. Києві,

третя особа - Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями, бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУ НП у м. Києві), третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями, бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування.

Позов обґрунтовано тим, що в провадженні Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві перебувало кримінальне провадження № 12018100010009985 від 29 жовтня 2018 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України, яке розпочате за заявою ОСОБА_2 .

Відповідно до вказаної заяви 18 серпня 2018 року ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_2 в користування та не повернув автомобіль марки «Honda», модель «CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

На теперішній час, вказаний автомобіль належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2018 року.

26 грудня 2019 року співробітники Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві вилучили в ОСОБА_1 автомобіль марки «Honda», модель «CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про його реєстрацію та ключі від нього на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року у справі № 752/25136/18, якою було накладено арешт шляхом заборони на користування та розпорядження вищезазначеним транспортним засобом. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі № 752/25136/18 ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року скасовано в частині заборони користуватись належним ОСОБА_1 майном.

31 березня 2020 року позивач звернувся до слідчого поліції з клопотанням про невідкладне повернення у володіння та користування транспортного засобу. 07 квітня 2020 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 1 направив на адресу начальника СВ Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві Шевченка Д. А. вказівку № 10.31-43-3573ВИХ-20 про виконання ухвали та усунення порушень законодавства. Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2020 року у справі № 752/25136/18 задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано уповноваженого слідчого повернути позивачу в користування транспортний засіб, свідоцтво про його реєстрацію та ключі від нього, однак автомобіль не повернуто. Позивач зазначає, що на його численні звернення працівники поліції не відповідають та не вчиняють дій, спрямованих на виконання рішення суду. Оскільки позивачу нанесено шкоду, він звернувся до суду за захистом порушеного права.

Позивач просив суд:

1) стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку, через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_1 321 980,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями, бездіяльністю ГУ НП у м. Києві;

2) стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку, через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_1 321 980,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями, бездіяльністю ГУ НП у м. Києві;

3) стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку, через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_1 28 700,00 грн в рахунок відшкодування витрат, сплачених на правову (юридичну) допомогу, у зв`язку із неправомірними діями, бездіяльністю ГУ НП у м. Києві;

4) судові витрати у справі покласти на відповідача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2021 року у складі судді Цуранова А. Ю.позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 321 980,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 28 700,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем доведено завдання йому матеріальної та моральної шкоди.

Проте, у матеріалах справи відсутні достатні докази на підтвердження зазначеної глибини душевних страждань та немайнових втрат позивача, які заслуговують на відшкодування у розмірі 321 980,00 грн, а тому відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих позивачу, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи строки досудового розслідування кримінального провадження, дати вилучення транспортного засобу - 26 грудня 2019 року, а також повного відшкодування судом у цій справі матеріальної шкоди (вартості авто) позивачу, суд вважає доцільним визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2021 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що cуд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь позивача з держави Україна, не зазначив в чому полягає незаконність дій працівників поліції та чим підтверджується така незаконність дій, а також в чому полягає причинний зв`язок між завданою шкодою та діями органів Національної поліції у м. Києві.

В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває на розгляді цивільна справа за № 752/5281/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , треті особи: державний нотаріус Восьмої Донецької державної нотаріальної контори Кучеренко О. Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Костюк І. О., про визнання правочинів недійсними та витребування майна. Таким чином вбачається, що існує спір щодо права власності на спірний автомобіль та права володіння ним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Суду не надано доказів втрати чи знищення автомобіля марки «Honda», модель «CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова - НОМЕР_3 , а тому немає підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави.

Оскільки автомобіль знаходиться у ОСОБА_2 , який як і ОСОБА_1 вважає себе власником спірного автомобіля і утримує його, між зазначеними особами вбачається спір про право, тому причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) працівників поліції та спричиненням матеріальної шкоди позивачу відсутній.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

07 жовтня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 569/4199/15-ц у та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що належний позивачу автомобіль безпідставно було вилучено зі спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів та видано сторонній особі.

Бездіяльність посадових осіб відповідача щодо неповернення належного позивачу автомобіля призвела до завдання матеріальної та моральної шкоди.

Посадові особи Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві не вжили жодних заходів для повернення позивачу належного на праві власності автомобіля.

Скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання законності прийняття органом досудового розслідування рішення про відібрання майна у власника і передачу його попередньому власнику лише з підстави того, що останній вважає себе власником майна.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2022 року Державна казначейська служба України надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

У серпні 2022 року ГУ НП у м. Києві надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що автомобіль марки «Honda», модель «CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належав ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 02 жовтня 2018 року ТСЦ 3249 (т. 1 а. с. 15).

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12018100010009985 від 29 жовтня 2018 року Голосіївським УП ГУНП у м. Києві, за заявою ОСОБА_2 розпочато провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України, відповідно до якого 18 серпня 2018 року ОСОБА_3 взяв у користування у ОСОБА_2 автомобіль марки «Honda», модель «CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 та не повертає. Встановлено, що вказаний автомобіль перереєстровано на нового власника (т. 1 а. с. 16).

Відповідно до висновку експерта від 29 травня 2019 року № 17-3/771 підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Підпис» в довіреності із серійним номером ННІ 601567 від 20 вересня 2018 року на розпорядження транспортним засобом виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

10 грудня 2018 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/25136/18 задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві Кузьменка В. А., яке погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Кошовим І. О., в межах кримінального провадження № 12018100010009985 від 29 жовтня 2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України про накладення арешту. Накладено арешт на транспортний засіб марки «Honda», модель «CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , заборонено ОСОБА_1 , користуватися та розпоряджатися зазначеним автомобілем, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , ключем від вказаного транспортного засобу (т. 1 а. с. 19, 20).

26 грудня 2019 року співробітники Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві вилучили у ОСОБА_1 автомобіль марки «Honda», модель «CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про його реєстрацію та ключі від нього.

04 березня 2020 року ухвалою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року у справі № 752/25136/18 та постановлено нову, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві Кузьменка В. А. Накладено арешт на вищезазначений транспортний засіб, заборонивши ОСОБА_1 розпоряджатися вказаним автомобілем, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та ключем від автомобіля (т. 1 а. с. 21-24).

Відповідно до постанови начальника відділення № 3 слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві майора поліції Комендант М. Ю. від 17 березня 2020 року, автомобіль марки «Honda», модель «CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 визнано речовим доказом у провадженні № 12018100010009985 та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2 (т. 1 а. с.163-168).

31 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до СВ ГУ НП у м. Києві з клопотанням про виконання ухвали Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі № 752/25136/18 та повернення у його володіння та користування спірного транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію та ключа (т. 1 а. с. 26).

07 квітня 2020 року Київська місцева прокуратура № 1 направила начальнику СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві вимогу № 10.31-43-3573ВИХ-20 про усунення порушень законодавства, проведення службової перевірки та виконання ухвали суду (т. 1 а. с. 27).

04 травня 2020 року Голосіївське УП ГУ НП у м. Києві листом № 6410/125/47/03-20 повідомило про відсутність підстав для повернення вилученого автомобіля та рекомендувало звернутися з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, або зі скаргою на бездіяльність слідчого, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна до органів суду та прокуратури (т. 1 а. с. 28).

04 травня 2020 року Голосіївське УП ГУ НП у м. Києві листом № 6398/125/48/2020 повідомило позивача, що автомобіль марки «Honda», модель «CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова - НОМЕР_3 , ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 визнано речовими доказами та передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 31).

15 травня 2020 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/25136/18 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві, яка полягала в неповерненні вилученого майна у кримінальному провадженні № 12018100010009985 від 29 жовтня 2018 року та зобов`язано уповноваженого слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві у межах кримінального провадження № 12018100010009985 від 29 жовтня 2018 року повернути ОСОБА_1 у користування автомобіль марки «Honda», модель «CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова - НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; ключ від транспортного засобу марки «Honda», модель «CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова - НОМЕР_3 (т. 1 а. с. 29, 30).

17 липня 2020 року Голосіївське УП ГУ НП у м. Києві листом № 15921/125/23/1-20 повідомило, що в діях слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП ОСОБА_8 та т.в.о. начальника СВ Голосіївського УП ГУ НП Шевченка Д. А. виявлено окремі порушення вимог кримінального процесуального законодавства України. З метою усунення виявлених порушень, 14 липня 2020 року слідчим відділом вручено ОСОБА_2 копію ухвали від 15 травня 2020 року та зобов`язано його повернути ОСОБА_1 транспортний засіб. 06 липня 2020 року слідчим відділом прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12018100010009985 у зв`язку із закінченням процесуальних строків.

06 серпня 2020 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/5281/20 за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , державного нотаріуса Восьмої Донецької державної нотаріальної контори Кучеренко О. Л., третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Костюк І. О. про визнання правочинів недійсними та витребування майна, накладено арешт на автомобіль марки «Honda», модель «CR-V», номер кузова - НОМЕР_3 , 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та заборонено користуватися ним (т. 1 а. с. 169-171).

Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 752/5281/20 скасовано ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року в частині заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися транспортним засобом, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заборону будь-яким особам користуватися та розпоряджатися транспортним засобом.

Згідно із листом судового експерта Петрушанко В. Ф. від 06 липня 2020 року № 12 орієнтовна (середня) вартість аналогічного автомобіля марки «Honda», модель «CR-V», 2008 року випуску станом на 06 липня 2020 року становить 321 980,00 грн (т. 1 а. с. 87).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме, у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкодивизначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами, діють правила частини шостої цієї статті, а саме така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 454/289/22 зазначено, що правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, єправопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу владиАвтономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.

Держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Положення статті 1177 ЦК України передбачають відшкодування шкоди, завданої лише фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17).

Встановлено, що вилучений у ОСОБА_1 автомобіль передано потерпілому у кримінальній справі ОСОБА_2 , із володіння якого автомобіль неправомірно вибув, у зв`язку із чим було розпочате кримінальне провадження.

З матеріалів справи відомо, що в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала на розгляді цивільна справа за № 752/5281/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , треті особи: державний нотаріус Восьмої Донецької державної нотаріальної контори Кучеренко О. Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Костюк І. О., про визнання правочинів недійсними та витребування майна.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року у справі № 752/5281/20 витребувано транспортний засіб марки «Honda», модель «CR-V», номер кузова НОМЕР_3 , 2008 року випуску, коричневого кольору, від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Вказане рішення набрало законної сили 20 грудня 2022 року.

З вказаного вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був наявний спір щодо права власності на спірний автомобіль та права володіння ним.

Крім того, встановлено, що спірний автомобіль передано працівниками поліції на зберігання ОСОБА_2 17 березня 2020 року як речовий доказ.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що суду не надано доказів втрати чи знищення спірного автомобіля - підстав для відшкодування матеріальної шкоди з держави не вбачається.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У цій справі позивач не надав доказів того, що дії працівників поліції завдали йому моральних страждань, які полягали в негативних змінах в його житті, тяжких душевних переживаннях, емоційної напрузі.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року справі № 920/715/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 569/4199/15-ц у та інших є безпідставними, оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи скаржника у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу з огляду на те, що заявник, вказуючи зазначені підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, виконуючи вимоги пункту 3 частини другої статті 389, не навів належного обґрунтування щодо застосування якої норми права Верховному Суду потрібно сформулювати висновок із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частині постанови апеляційного суду та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров